4.Завдання для самостійної роботи під час підготовки до заняття.

4.1. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття:

Термін	Визначення
1.Пластична хірургія	Естетична реабілітація
2.Реконструктивна хірургія	Фізична та функціональна реабілітація

4.2. Теоретичні питання до заняття:

1.1. Класифікація дефектів і деформацій щелепно – лицевої ділянки.

1.2. Планування реконструктивних операцій.

1.3. Показання до реконструктивних операцій.

1.4. Принципи проведення реконструктивних операцій.

1.5. Протипоказання до пластичних і реконструктивних операцій.

1.6. Класифікація видів пластичних операцій.

4.3. Практичні завдання, які виконуються на занятті:

1. Провести опитування хворого та на його основі зробити запис в історії хвороби.

2. Підготувати набір інструментів для виконання пластичної операції на м’яких тканинах щелепно – лицевої ділянки.

3.Визначити показання та протипоказання для виконання реконструктивної операції конкретного пацієнта.

4. Скласти план реконструктивної операції для конкретного пацієнта.

5. Зміст теми:

Класифікація дефектів і деформацій щелепно – лицевої ділянки.

А. За етіологією та патогенезом.

1. Вроджені дефекти і деформації:

а) дефекти губ і піднебіння (односторонні, двосторонні, центральні, не наскрізні, наскрізні, часткові, повні);

б) щілини голови, носа;

в) деформації носа і щелеп.

2. Набуті дефекти і деформації:

а) травма (побутова, виробнича, спортивна, хірургічна, механічна, термічна, хімічна, вогнепальна);

б) одонтогенна і неодонтогенна інфекція;

в) вікові деформації шкіри голови.

Б. За характером уражених тканин і локалізації.

1. М’які тканини голови.

2. Тверді тканини голови (хрящі, кістки).

3. Комбіновані поразки.

В. За характером порушення функцій:

а) порушення або обмеження функцій дихання, жування, ковтання, відкривання рота;

б) порушення міміки;

в) порушення функції, що веде до косметичних дефектів.

При встановленні показань керуються наступними положеннями:

- операція обов’язкова, невідкладна за життєвими показаннями;

- операція необхідна за функціональними і естетичними показаннями, але може бути відкладена на деякий час;

- операція не обов’язкова і може бути методом вибору.

Протипоказання до пластичних і реконструктивних операцій.

Місцеві:

- незначний ступінь дефекту і деформації;

- гнійні захворювання шкіри голови;

- запальні захворювання щелепно – лицевої ділянки;

- запальні захворювання органів, що знаходяться поблизу місця оперативного втручання.

Загальні:

- інфекційні хвороби в гострій і хронічній стадіях;

- важки розлади шлунково – кишкового тракту;

- психічні захворювання;

- субфебрилітет нез'ясованої етіології;

- хронічні захворювання в стадії загострення.

Планування реконструктивної операції:

- перед проведенням операції проводять аналіз дефекту і планування всіх етапів операції;

- встановлюють розмір дефекту або деформації, кількість і якість втрачених тканин, вибір донорської зони і спосіб перенесення пластичного матеріалу на реципієнтну ділянку;

- прогнозують можливі ускладнення і шляхи їх попередження та лікування.

Головні принципи, якими керуються при проведенні реконструктивних операцій:

- при виборі методу оперативного втручання керуються принципом «від простого – до складного», тобто, віддають перевагу мінімально травматичній операції і тільки при неможливості її виконання вибирають більш складну;

- пластика повинна виконуватись тканинами найбільш адекватними за консистенцією, формою і функцією до органа, що відновлюється;

- необхідно враховувати гістологічну сумісність живих тканин та індиферентність імплантованих матеріалів;

- тканини донорської зони повинні бути взяті і перенесені на сприймаюче ложе з максимальною акуратністю і стерильністю;

- необхідно прогнозувати стійкість досягнутого анатомічного, функціонального і косметичного ефекту;

- операція не повинна призводити до затримки розвитку кісток голови й утворення рубцевих деформацій;

- усі життєво важливі функції (дихання, жування та ін..) не повинні бути порушені, рухи головою повинні залишатися вільними.

При плануванні пластичних операцій хірург повинен враховувати психоневрологічний статус пацієнта.

Бернадський Ю.Й. виділяв 5 груп пацієнтів за психоневрологічним статусом:

- пацієнти зі зниженим естетичним відчуттям;

- пацієнти з нормальним естетичним відчуттям;

- пацієнти з непостійним рівнем естетичного відчуття;

- пацієнти з надмірно високим естетичним відчуттям;

- пацієнти з протиприродним уявленням про косметичний стан тканин.

У ході операції необхідно:

- строго дотримуватись правил асептики та антисептики;

- провести надійне знеболювання, ретельний гемостаз, своєчасне відновлення обсягу втраченої в ході операції крові;

- дбайливо відноситись до тканин в зоні операції і трансплантованих тканин;

- рівномірно і послідовно зближати тканини;

- ушивати рану без особливої сили, щоб запобігти здавленню тканин швами;

- переміщені тканини повинні стикуватися без натягу, щоб не виникало порушення кровообігу.

Класифікація видів пластичних операцій і пластичних матеріалів.

Види пластичних операцій у залежності від часу їх виконання:

1. Первинна пластика.

2. Відстрочена первинна пластика.

3. Вторинна рання пластика.

4. Вторинна пізня пластика.

Первинна пластика виконується при свіжій рані або відразу ж після видалення пухлини.

Відстрочена первинна пластика проводиться на 8 – 10 день після поранення, якщо в рані немає некротизованих тканин. Можуть виконуватись додаткові розрізи з метою переміщення і зближення шкірно – жирових і шкірно – м’язових клаптів.

Рання вторинна пластика виконується після усунення запального процесу в терміни від 1 до 3 місяців після поранення. Головним чином це місцево пластичні операції. Може пересаджуватися вільна шкіра.

Пізня вторинна пластика виконується через 3 – 6 місяців. Застосовується пластика місцевими тканинами, Філатовським стеблом, вільна пересадка шкіри і складних трансплантатів на мікросудинних анастомозах.