16.11. Захист прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок

Набуття права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок посвідчується патентом. Будь-яке використання захищених патентом винаходу, корисної моделі, промислового зразка (виготовлення, застосування, ввезення, про­позиція до продажу, продаж та інше введення запатентованого продукту в господарський обіг) без згоди патентоволодільця є порушенням патентних прав.

На вимогу власника патенту таке порушення має бути при­пинено, а порушник зобов'язаний відшкодувати власнику па­тенту заподіяні збитки. Вимагати поновлення порушених прав власника патенту може також особа, яка придбала ліцензію, якщо інше не передбачено ліцензійним договором.

Спори, пов'язані з порушенням прав та інтересів патенто-власників, розглядаються судом, а саме спори про:

• авторство на промисловий зразок;

• встановлення власника патенту;

• порушення майнових прав власника патенту;

• укладання та виконання ліцензійних договорів;

• право попереднього користування;

• винагороду автора;

• стягнення компенсації.

Способи захисту випливають із загальних положень цивіль­ного законодавства або зазначені безпосередньо в ліцензійному договорі (стягнення збитків, неустойки, дострокове розірвання ліцензійного договору тощо).

Найпоширенішим способом захисту патентних прав є вимога патентоволодільця про припинення порушення. Обов'язок щодо доказування порушення патентних прав покладається на патентовласника. Суд може зобов'язати порушника припинити незаконне виготовлення запатентованого продукту або вироб­ництво продукту запатентованим способом. Такі дії вважаються контрафактними і є найбільш серйозним порушенням прав па­тентовласника.

151

РОЗДІЛ IV ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО

Глава 17 Загальні положення про зобов'язання

17.1. Поняття та види цивільно-правових зобов'язань

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кре­дитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК).

Як і будь-яке цивільне правовідношення, зобов'язання має такі елементи: суб'єкт, об'єкт, зміст.

Суб'єктами в зобов'язанні виступають його учасники — кре­дитор і боржник. Це можуть бути як фізичні, так і юридичні особи.

Об'єкт зобов'язання — це те, на що спрямовані права та обов'язки суб'єктів, тобто певні дії щодо речей, грошей, послуг. Ці дії можуть полягати у:

а) передачі речей у власність чи користування; б) виконанні певної роботи; в) наданні певних послуг; г) сплаті грошей (від­шкодування збитків) тощо.

Зміст зобов'язання — це сукупність суб'єктивних прав та обов'язків його учасників. Оскільки зобов'язання є правовід­носинами майнового характеру, то і зміст їх становлять суб'єк­тивні права та обов'язки також майнового характеру.

За підставами виникнення розрізняють зобов'язання:

а) договірні; б) недоговірні; в) односторонньо-вольові, які виникають із односторонніх правочинів.

За співвідношенням прав і обов'язків зобов'язання поділя­ють на: а) односторонні; б) взаємні.

Виокремлюють також зобов'язання, де боржник повинен вчинити певні дії; зобов'язання, де за умови неможливості ви­конати певні дії боржник має право замінити їх виконанням інших визначених в договорі дій (факультативні зобов'язання), і альтернативні зобов'язання.

152

Альтернативне зобов'язання — це зобов'язання, змістом якого є право вимоги і відповідний йому обов'язок здійснити одну з кількох дій на вибір. Виконанням зобов'язання при цьому вва­жається здійснення однієї з кількох дій. Право вибору, якщо інше не випливає із закону чи тексту договору або із суті договору, належить боржнику.

Розрізняють також головні і додаткові (акцесорні) зо­бов'язання.

Додатковим є зобов'язання, мета якого — забезпечити вико­нання головного зобов'язання. Так, угода про заставу забезпечує виконання основного договору — позики. Додаткові зобов'язан­ня тісно пов'язані з головним, припинення головного зобов'язан­ня відповідно припиняє і додаткове.

У більшості випадків особа боржника чи кредитора не впли­ває на виникнення, зміну чи припинення цивільних правовід­носин. Але окремі зобов'язання настільки тісно пов'язані з особою боржника чи кредитора, що виконати їх в іншому суб'єк­тному складі неможливо. Такі зобов'язання називаються особистими. Так, смерть автора припиняє дію видавничого до­говору.

За економічними і юридичними ознаками зобов'язан­ня в літературі традиційно поділяють на:

1. зобов'язання з оплатної реалізації майна (купівля-про- даж, поставка, контрактація, міна, довічне утримання, поста­ чання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу);

2. зобов'язання з оплатної передачі майна в користування (майновий найм, найм житлового приміщення, оренда, лізинг);

3. зобов'язання з безоплатної передачі майна у власність або користування (дарування, пожертва, позичка);

4. зобов'язання з виконання робіт (підряд, підряд на капіталь­ не будівництво, виконання науково-дослідних або дослідно- конструкторських та технологічних робіт);

5. зобов'язання з надання послуг (доручення, комісія, збе­ рігання, охорона, експедиція);

6. зобов'язання з перевезень (залізничних, морських, річкових, повітряних, автомобільних, морським та річковим буксируванням);

7. зобов'язання з кредитних розрахунків (позика, банків­ ське кредитування, розрахунковий та поточний рахунок, роз­ рахункові правовідносини, чек, вексель);

8) зобов'язання страхування (майнове та особисте страхуван­ ня, страхування відповідальності);

153

9) зобов'язання за спільною діяльністю (спільна діяльність громадян, спільна діяльність організацій);

10. зобов'язання, що виникають з односторонніх правомір­ них дій (публічна обіцянка винагороди, ведення чужих справ без доручення);

11. охоронні зобов'язання (зобов'язання, які виникають внаслідок заподіяння шкоди, рятування майна, безпідставного придбання або збереження майна без достатніх правових під­ став).