- •Глава 1 Загальні положення
- •1.1. Поняття цивільного права
- •1.2. Предмет цивільного права
- •1.3. Метод правового регулювання
- •1.4. Принципи цивільного права
- •1.5. Система цивільного права
- •1.6. Цивільне законодавство
- •1.8. Дія цивільних законів
- •1.9. Аналогія закону і аналогія права
- •1.10. Значення судової практики
- •Глава 2 Наука цивільного права
- •2.1. Поняття науки цивільного права
- •2.2. Класична література з цивільного права
- •2.3. Радянська навчальна література з цивільного права
- •2.4. Вітчизняна цивілістика
- •3.1. Поняття цивільних правовідносин
- •3.2. Суб'єкти цивільних правовідносин
- •3.3. Об'єкти цивільних правовідносин
- •3.4. Зміст цивільного правовідношення
- •3.5. Види цивільних правовідносин
- •3.6. Підстави виникнення цивільних правовідносин
- •Глава 4 Фізичні особи
- •4.1. Поняття та ознаки цивільної правоздатності
- •4.2. Цивільна дієздатність
- •4.3. Обмеження цивільної дієздатності
- •4.4. Визнання фізичної особи недієздатною
- •4.5. Визнання фізичної особи безвісно відсутньою
- •4.6. Оголошення фізичної особи померлою
- •4.7. Опіка та піклування
- •Глава 5 Юридичні особи
- •5.1. Поняття та ознаки юридичної особи
- •5.2. Створення юридичної особи
- •5.3. Припинення юридичної особи
- •5.4. Види юридичних осіб
- •5.5. Господарські товариства 5.5.1. Поняття господарського товариства
- •5.5.2. Повне товариство
- •5.5.3. Командитне товариство
- •5.5.4. Товариство з обмеженою відповідальністю
- •5.5.5. Товариство з додатковою відповідальністю
- •5.5.6. Акціонерне товариство
- •5.5.7. Виробничий кооператив
- •Глава 6
- •Глава 7 Об'єкти цивільних прав
- •7.1. Поняття об'єкта цивільного права
- •7.4. Гроші
- •7.5. Цінні папери
- •7.6. Види цінних паперів
- •Глава 8 Особисті немайнові права
- •8.1. Поняття та ознаки особистих немайнових прав
- •8.2. Особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи
- •8.3. Особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи
- •Глава 9 Правочини
- •9.1. Поняття та види правочинів
- •9.2. Класифікація правочинів
- •9.3. Умови дійсності правочину
- •9.4. Форма правочину
- •9.5. Правові наслідки порушення форми правочину
- •9.6. Нікчемні правочини
- •9.7. Оспорювані правочини
- •Глава 10 Представництво
- •10.2. Довіреність та її види
- •Глава 11 Строки
- •11.1. Поняття та види строків у цивільному праві
- •11.2. Поняття та види строків позовної давності
- •11.4. Зупинення,переривання та поновлення перебігу позовної давності
- •Глава 12 Відповідальність в цивільному праві
- •12.1. Поняття цивільно-правової відповідальності
- •12.2. Форми і види цивільно-правової відповідальності
- •Глава 13 Право власності. Речові права
- •13.1. Поняття та зміст права власності
- •13.2. Підстави набуття права власності
- •13.3. Момент виникнення права власності за договором
- •13.5. Право спільної власності
- •13.6. Переважне право купівлі
- •13.7. Поняття та види речових прав
- •13.8. Сервітути. Емфітевзис. Суперфіцій
- •Глава 14 Спадкове право
- •14.1. Поняття спадкування. Спадщина
- •14.2. Час і місце відкриття спадщини
- •14.3. Спадкування за заповітом
- •14.4. Заповідальний відказ. Заповідальне покладання
- •14.5. Форма заповіту
- •14.7. Секретний заповіт
- •14.8. Обов'язкова частка у спадщині
- •14.9. Спадковий договір
- •14.10. Спадкування за законом
- •14.11. Усунення від спадщини
- •14.12.2. Охорона спадкового майна
- •14.12.3. Оформлення права на спадщину
- •Глава 15 Захист права власності
- •15.1. Поняття та засоби захисту права власності
- •Розділ III
- •16.2. Об'єкти права інтелектуальної власності
- •16.3. Поняття авторського права
- •16.4. Об'єкти авторського права
- •16.5. Суб'єкти авторського права
- •16.6. Права автора
- •16.7. Види авторських договорів
- •16.8. Суміжні права
- •16.9. Захист авторських та суміжних прав
- •16.10. Право промислової власності
- •16.11. Захист прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок
- •Глава 17 Загальні положення про зобов'язання
- •17.1. Поняття та види цивільно-правових зобов'язань
- •17.2. Підстави виникнення зобов'язань
- •17.3. Сторони в зобов'язанні
- •17.4. Виконання зобов'язання
- •17.6. Підстави припинення зобов'язань
- •17.6.1. Поняття та види припинення зобов'язань
- •17.6.2. Припинення зобов'язань за волею сторін
- •17.6.3. Припинення зобов'язань за обставин, що не залежать від волі сторін
- •Глава 18
- •18.1. Поняття видів забезпечення виконання зобов'язань
- •18.2. Неустойка та її види
- •18.3. Порука та гарантія
- •18.4. Завдаток
- •18.5. Застава
- •18.6. Притримання
- •Глава 19 Загальні положення про договори
- •19.2. Класифікація договорів
- •19.3. Порядок укладення договорів
- •19.4. Зміна та розірвання договору
- •Глава 20 Договір купівлі-продажу
- •20.2. Обов'язки сторін за договором купівлі-продажу
- •20.3. Відповідальність сторін за неналежне виконання договору купівлі-продажу
- •20.4. Роздрібна купівля-продаж
- •20.5. Права покупця при купівлі товарів належної якості
- •20.6. Купівля-продаж житлових будинків (квартир)
- •Глава 21 Договір поставки
- •Глава 22
- •Глава 23 Договір постачання енергетичними
- •Глава 24
- •Глава 25 Договір майнового найму (оренди)
- •25.2. Права та обов'язки сторін
- •25.3. Припинення договору найму. Доля поліпшень
- •25.4. Договір лізингу
- •Глава 26 Договір найму житлового приміщення
- •26.1. Загальна характеристика договору найму житлового приміщення
- •26.2. Права наймача житлового приміщення
- •26.3. Обов'язки сторін
- •26.3.1. Обов'язки наймодавця
- •26.3.2. Обов'язки наймача
- •26.4. Припинення договору
- •Глава 27 Договір позички
- •Глава 28 Договір підряду
- •28.1. Загальна характеристика
- •28.2. Обов'язки сторін
- •28.3. Договір побутового підряду
- •28.4. Договір будівельного підряду
- •28.5. Договір підряду на проведення проектних та пошукових робіт
- •Глава 29 Транспортні договори
- •29.1. Транспортне законодавство
- •29.2. Поняття та види транспортних договорів
- •29.3. Поняття та види перевезень
- •29.4. Договір перевезення вантажу
- •29.6. Комерційний акт. Акти загальної форми
- •29.7. Підстави звільнення перевізника від відповідальності за недостачу, пошкодження та псування вантажу
- •29.8. Договір перевезення пасажира та багажу
- •30.1. Загальні положення
- •30.1.1. Поняття страхування
- •30.1.2. Суб'єкти страхових правовідносин
- •30.1.3. Види страхування
- •30.1.4. Страховий випадок. Страховий ризик
- •30.2. Договір страхування
- •30.3.2. Обов'язки страховика
- •30.3.3. Обов'язки страхувальника
- •30.4. Підстави звільнення страховика від виплати страхової суми чи відшкодування
- •Глава 31 Договір зберігання
- •31.1. Загальна характеристика
- •31.3. Спеціальні види зберігання
- •Глава 32 Договір охорони
- •32.1. Загальні положення
- •32.2. Договір охорони об'єктів
- •32.3. Договір охорони квартири
- •Глава 33 Договір доручення. Договір комісії
- •33.2. Загальна характеристика договору комісії
- •33.4. Договір управління майном
- •Глава 34 Кредитно-розрахункові відносини
- •34.1. Договір позики
- •34.2. Кредитний договір
- •34.3. Договір факторингу
- •34.4. Ліцензійний договір
- •34.5. Договір комерційної концесії
- •Глава 35 Зобов'язання із односторонніх дій
- •35.1. Публічна обіцянка винагороди
- •35.2. Публічна обіцянка нагороди за результатами конкурсу
- •35.5. Створення загрози життю, здоров'ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи
- •Глава 36 Деліктні зобов'язання
- •36.1. Поняття зобов'язань із заподіяння шкоди
- •36.2. Система деліктів
- •36.3. Відповідальність за шкоду,
- •Завдану органами державної влади,
- •Органами влади Автономної Республіки Крим
- •Або органами місцевого самоврядування
- •36.4. Відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органу дізнання, попереднього слідства, прокуратури або суду
- •36.5. Відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки
- •36.6. Відповідальність за шкоду, завдану особами з пороками волі
- •36.7. Відшкодування шкоди, завданої в стані крайньої необхідності
- •36.8. Відшкодування моральної шкоди
- •36.9. Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю
- •Глава 37
- •Рекомендована література:
- •Глава 1. Загальні положення
- •Глава 37. Набуття, збереження майна
- •Глава 35. Зобов'язання із односторонніх дій
- •04136, Київ-136, вул. Маршала Гречка, 13.
12.2. Форми і види цивільно-правової відповідальності
Під формою цивільно-правової відповідальності розуміють форму вираження додаткових обтяжень, що покладаються на правопорушника.
Найбільш поширеною формою відповідальності є відшкодування збитків. Під збитками розуміють:
1) втрати, яких особа зазнала внаслідок знищення або пошкодження її речі, а також ті витрати, до яких вона приму шена у зв'язку з необхідністю відновити своє порушене право (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б одержати за звичайних обста вин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Скажімо, готель не отримав планового прибутку у зв'язку з тим, що змушений був ремонтувати зіпсований номер; внаслідок несво єчасного ремонту транспортного засобу, який не вийшов на лінію, автотранспортне підприємство не отримало прибутку.
Неустойкою вважається передбачена договором, законом або іншими правовими актами грошова чи інша встановлена у договорі майнова цінність, яку боржник зобов'язаний сплатити або передати кредиторові у разі невиконання або неналежного виконання ним основного зобов'язання.
92
За співвідношенням із збитками відповідальність може бути обмеженою, повною і підвищеною.
За загальним правило шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі. Водночас в законодавстві чи в договорі сторони можуть передбачити випадки, коли розмір відповідальності боржника може бути обмежено або збільшено.
Особливості відшкодування моральної шкоди встановлені у статтях 276, 1167, 1168 ЦК та окремими нормативними актами.
12.3. Умови цивільно-правової відповідальності
Сукупність умов, які необхідні для настання цивільно-правової відповідальності, називають складом цивільного правопорушення.
За загальним правилом цивільно-правова відповідальність настає за наявності таких умов (підстав):
протиправність;
шкода;
вина;
• причинний зв'язок між протиправною поведінкою і на слідками.
Протиправною є поведінка, яка порушує норму права або умови укладеного між контрагентами договору. Протиправними можуть бути не лише дії, а й бездіяльність. Наприклад, ветеринар не надав своєчасно допомоги худобі, яка захворіла; зберігач не потурбувався, щоб захистити майно від дощу.
Шкода може бути заподіяна і правомірними діями. Так, право мірними вважаються дії, пов'язані із здійсненням прав та виконан ням обов'язків (наприклад, працівники санепідемстанції знищу ють хворих тварин; пожежники, гасячи пожежу, заливають сусідні квартири); у разі згоди потерпілого на заподіяння шкоди (потерпі лий попросив зламати сарай, щоб побудувати гараж); у випадку протиправної поведінки самого потерпілого (шкода заподіяна в стані необхідної оборони). '
Протиправність є неодмінною умовою настання цивільно-правової відповідальності, тому її називають юридичною підставою відповідальності.
Під шкодою в цивільному прав розуміють загибель, втрату або зменшення певного майнового або немайнового блага.
В юридичній літературі інколи використовуються поняття "шкода" і "збитки". Ці поняття не є тотожними і не збігаються. Шкода за своїм змістом ширше поняття, оскільки вона може бути заподіяна як майновим, так і немайновим інтересам.
93
Майнова шкода може настати у вигляді як реальних збитків, так і упущеної вигоди. Коли ж шкода заподіюється особистим немайновим благам, то поняття "збитки" законодавець не використовує, оскільки неможливо поновити в повному обсязі немайнові права в тому вигляді, в якому вони існували до порушення (наприклад, коли шкода, заподіяна особі при розголошенні таємниці усиновлення, смертю близького родича, честі та гідності тощо). В цих випадках йдеться не про відшкодування збитків, а про відшкодування шкоди.
Вина боржника. Вина — це психічне ставлення особи до своєї неправомірної поведінки та її наслідків. Залежно від того, чи бажав правопорушник настання протиправних наслідків, розв'язується питання щодо поділу вини на дві форми: умисну чи необережну.
Необережну вину в цивільному праві традиційно поділяють на легку (просту) необережність та грубу необережність. Під простою (легкою) необережністю розуміють таке ставлення особи до своєї поведінки, коли вона не передбачала і не бажала тих наслідків, які фактично настали, хоча, виходячи Із" конкретних обставин, об'єктивно могла і зобов'язана була їх передбачити.
Груба необережність має місце, коли особа не бажала настання несприятливих наслідків, але передбачала їх і ставилася до цього байдуже або намагалася їх самовпевнено уникнути. Тобто це такий вчинок, нерозумність якого є очевидною.
Скажімо, особа залишила корову пастися біля залізничного переїзду, не потурбувавшись прив'язати її; електромонтер поліз на стовп усувати несправність, не одягнувши гумові рукавички. Проте зазначена класифікація на впливає на вирішення питання щодо стягнення збитків, оскільки вони повинні відшкодовуватися в повному обсязі за наявності будь-якої форми вини.
На відміну кримінального права, де діє презумпція невинуватості, у цивільному діє презумпція винності боржника, тобто зобов'язана особа вважається винною, доки не доведе відсутність своєї вини.
Водночас форма вини кредитора (потерпілого) може впливати на розмір відшкодування, яке стягується.
Так, у ст. 1193 ЦК передбачено, що шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодовується. Згідно з ч. 2 ст. 616 цього Кодексу суд вправі зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.
94
За загальним правилом цивільно-правова відповідальність настає за наявності вказаних вище чотирьох умов. На відміну від кримінально-правової, цивільно-правова відповідальність може наставати і без вини, якщо це прямо передбачено законом чи договором.
Так, володілець джерела підвищеної небезпеки звільняється від відповідальності за заподіяну шкоду лише у випадках непереборної сили або умислу потерпілого (ст. 1187 ЦК). Тобто відсутність вини не звільняє його від відповідальності.
Загальними підставами звільнення від цивільно-правової відповідальності є непереборна сила (форс-мажор) та випадок (казус).
Непереборна сила (форс-мажор) — це надзвичайна і непереборна за певних обставин подія, настання якої неможливо було передбачити і відвернути доступними засобами. Під поняття непереборної сили підпадають як руйнівні сили природи (землетрус, повінь), так і деякі суспільні явища (військові дії, масові заворушення, страйки тощо).
Випадок (казус) — це обставина, яка свідчить про відсутність вини контрагентів. Цю обставину хоча і можна відвернути, але її неможливо передбачити. Так, ательє своєчасно не виконало замовлення наречених, оскільки вночі зловмисники проламали дах ательє і викрали матеріал, з якого треба було шити весільну сукню.
Причинний зв'язок — це зв'язок, який об'єктивно існує між протиправною поведінкою боржника і невигідними наслідками, які настали. Так, замовлені на Новий рік ялинки були відвантажені з порушенням строків в березні місяці. Тут причинний зв'язок між діями постачальника і збитками замовника очевидний.
95
РОЗДІЛ II РЕЧОВЕ ПРАВО