Питання для самоперевірки

1. Назвіть основні норми та принципи українського правопису. Які особливості української орфоепії?

2. В якому році вийшов останній український правопис? Які зміни відбулися в ньому?

3. Назвіть стилі, що функціонують в сучасній українській літературній мові. Які особливості кожного з них?

4. Назвіть словники та іншу літературу, яка, на вашу думку, здатна допомогти при перекладі текстів наукового та офіційно-ділового стилів.

5. Охарактеризуйте наголос в українській мові. Який наголос називається смислорозрізнювальним, який – дублетним (наведіть приклади)?

6. Дайте відповідь на питання: яким буває наголос наголошення слів в інших мовах)?

7. Назвіть особливості вживання апострофа в українській мові та словах іншомовного походження (наведіть приклади).

8. Розкажіть про вживання м’якого знака в українській мові та іншомовних словах (наведіть приклади).

Тема 2. Етапи становлення ділової української мови

1. Етапи становлення ділової української мови. Поняття про документ; класифікація документів.

2. Правила оформлення документів; бланк, реквізити документів. Особисті офіційні документи: заява.

Повторення: правопис прізвищ та імен по батькові, особливості відмінювання прізвищ.

СРС:

1) особисті офіційні документи: резюме;

2) зміни в системі приголосних звуків.

Етапи становлення

ділової української мови

Мова – це не лише засіб спілкування, а також спосіб сприйняття світу, відтворення його у свідомості людини. Чим більшою є сфера функціонування мови, тим багатшою, розвиненішою є мова, рівень її культури. Мова – основа існування нації, зникнення мови призводить до зникнення народу (у ХVІІІ ст. вийшла з ужитку полабська мова – припинив існування один зі слов’янських народів).

Українська мова, попри складний і досить великий шлях розвитку, довгий час залишалася другорядною для представників своєї нації, і тільки незалежність України спричинила новий розвиток, новий підйом у зростанні авторитету української мови як державної.

Українська мова мала статус, близький до державного, ще в XIV-XVI століттях, про це свідчить існування державного і приватного листування. Але разом з тим довгий час державною українська мова була тільки на папері. Учені довели, що державність мови можлива при створенні мовної ситуації, при якій мова функціонує безперешкодно, крім того, мова повинна ефективно вивчатися на різних ділянках освіти.

Українська мова як державна бере свій початок із кінця ХІ століття і пов’язана з обслуговуванням офіційного листування. Поняття „ділова мова” передбачало розвиток офіційно-ділового стилю. Історія мови ділового спілкування розпочалася з 20-х років ХХ століття. Існує три періоди в історії її функціонування:

1) 20-30-ті роки;

2) 40-80-ті роки;

3) 90-ті роки.

Перший період – пов’язаний з періодом українізації, коли українська мова впроваджувалася в усі сфери функціонування (у цей час виходять словники В. Підмогильного та Є. Плужника „Фразеологія ділової мови”; „Практичний російсько-український словник ділової мови (конторсько та рахівничої)” за редакцією М. Гладкого та К. Туркала, „Словник ділової мови (термінологія та фразеологія)” М. Дорошенка, М. Станіславського, В. Страшкевича).

Другий період – 40-і роки: ділова українська мова обслуговувала лише деяку політичну та ідеологічну літературу, законодавчі акти („Відомості Верховної Ради УРСР”, „Збірник постанов і розпоряджень уряду УРСР” тощо); 50-60-ті роки: офіційно-діловий стиль виділяється як окремий функціональний різновид (відбуваються певні зміни в діловій лексиці, н-д: шпитальний листок – заміняють на лікарняний листок; з’являється ряд нових канцелярсько-ділових слів, н-д: діловод, начфін, класний керівник, керуючий тощо; розвиваються монологічні жанри службової мови, н-д: дипломатичне звернення українською мовою; поширюються книжні штампи, н-д: питання, недооцінка, зрив, домагатися, викорінювати, нижчепідписаний тощо; стають ненормативними деякі архаїчні форми, н-д: об’ява; негативно оцінюються русизми, н-д: міроприємство, любий, співпадати тощо). У цей час виходить „Русско-украинский словарь” (1968-1969), книжка „Як ми говоримо” Б. Антоненка-Давидовича.

Третій період – ознаменований проголошенням незалежності України, бурхливим розвитком офіційно-ділового стилю, шліфуванням його норм і появою у зв’язку з цим нових словників, довідників, посібників („Російсько-український словник. Сфера ділового спілкування” О. Тараненко). В усіх навчальних закладах викладається курс „Українська ділова мова”, перевага українській мові віддається на радіо, телебаченні, на вищих рівнях державного спілкування, процес українізації спостерігається і в армії. У зв’язку з тривалим контактуванням української та російської мов (інтерференції) значної ролі набули запозичення. Особлива увага в цей час звертається на правильне вживання книжних прийменників (відповідно до, згідно з), розрізнення близькозвучних слів (учбовий – навчальний), уникнення суржикових елементів на зразок приймати участь – брати участь, поширення офіційних форм звертання пан (пані, панове), добродій (добродійка, добродії) тощо.

Бланк і реквізити документів

Документ – це основний вид ділового мовлення. Слово «документ» походить від латинського documentum – взірець, доказ, посвідчення та характеризується суворою послідовністю викладу інформації. Документи відомі з часів формування державності, тобто Київської Русі. Перші різноманітні літописи, актові книги свідчать про те, що українське діловодство розвивалося ще з ХІV-XV століть. Сьогодні документ посів важливе місце не тільки як державний, громадський атрибут життя, а також як атрибут життя будь-якого пересічного громадянина.

Документ виконує правове й господарське значення. В енциклопедичному словнику він трактується так:

• письмовий акт, здатний служити доказом певних юридичних відносин і фактів;

• офіційне посвідчення особи (паспорт, свідоцтво про народження, одруження, трудова книга тощо);

• достовірне історичне письмове джерело;

• матеріальний об’єкт, що містить певну інформацію (кредитна картка).

Отже, документ – це засіб закріплення різними способами на спеціальному матеріалі інформації про факти, події, явища дійсності та розумову діяльність людини. Документ має бути достовірним, переконливим, відредагованим та оформленим, повинен містити конкретні пропозиції та вказівки. Складається з заголовку, має чітку структуру. Складання документів – це мовна діяльність, що регулює ділові відносини між членами суспільства.

Документи мають такі особливості:

• кожен документ укладається певним повноважним органом або особою відповідно до її компетенції;

• не повинен суперечити чинному законодавству;

• має бути достовірним;

• складається за певним зразком;

• має бути написаний офіційно-діловою мовою.

Документи класифікуються за такими ознаками (за А.П.Загнітком «Українське ділове мовлення: професійне і непрофесійне спілкування». – Донецьк, 2004. – С.38-40):

• за найменуванням: лист, наказ, розписка, договір, заява тощо;

• за походженням: службові (офіційні) – ті, що створюються установами, закладами, організаціями; особисті – ті, що створюються окремими громадянами поза сферою їх службової діяльності;

• за місцем виникнення: внутрішні – ті, що виникли і мають чинність у межах однієї організації; зовнішні – ті, що є результатом спілкування з іншими організаціями;

• за призначенням: організаційні, розпорядчі, інформаційні, кадрові, довідково-інформаційні, обліково-фінансові, господарсько-договірні;

• за напрямом: вхідні – ті, що надійшли з інших організацій; вихідні – ті, що надсилають в інші організації;

• за формою: стандартні (типові) – оформляються за певною формою, певними правилами; індивідуальні – мають відмінності при укладанні залежно від конкретних ситуацій (це протоколи, накази тощо);

• за терміном виконання: звичайні (безстрокові) – ті, що виконуються в порядку загальної черги, невизначеної законом; термінові – ті, що потребують негайного виконання або виконання в певний термін (телеграма, телефонограма); дуже термінові (надтермінові);

• за ступенем гласності: для загального користування, для службового, таємні;

• за стадіями створення: чернетки, оригінали й копії;

• за складністю: прості – ті, що відображають одне питання; складні – декілька питань;

• за терміном зберігання: тимчасового (до 10 років), тривалого (понад 10 років), постійного зберігання;

• за технікою відтворення: рукописні, відтворені механічним способом;

• за носієм інформації: на папері, диску, фотоплівці, магнітній стрічці, дискеті, жорсткому диску.

Аркуш паперу з відтвореними на ньому реквізитами, що містять постійну інформацію, називається бланком. Кожне підприємство має два види бланків: для листів; для інших документів. Виготовляють бланки таких форматів: А4 (210х297 мм) та А5 (148х210 мм).

Кожен документ складається з окремих елементів – реквізитів. Серед них можна виділити такі традиційні та загальноприйняті:

• державний герб;

• емблема установи, підприємства тощо;

• зображення урядових нагород;

• коди;

• назва міністерства, відомства;

• назва структурного підрозділу;

• адресат;

• резолюція;

• гриф затвердження;

• індекс підприємства, адреси, номери телефонів, факсів, номер рахунку в банку;

• назва виду документа;

• дата;

• індекс;

• посилання на індекс і дату вхідного документа;

• місце складання або видання;

• відмітка про контроль;

• заголовок до тексту;

• текст;

• відмітка про наявність додатків;

• підпис;

• відмітка про завірення копії;

• візи;

• відмітка про виконання документа й відсилання його до справи;

• відмітка про надходження.

NB! Заголовок розміщується в лівому верхньому кутку бланка через один інтервал після всіх інших постійних реквізитів;

• адресат – у правому верхньому кутку бланка;

• дата позначається таким чином: 20.06.10, або 20 червня 2010 року, вказується дата на бланку у лівому верхньому кутку, а на звичайному папері – нижче тексту поруч із підписом:

Директор (особистий підпис) О.О. Сільчук

• підпис ставиться лише на першому примірникові; якщо підписів кілька, то це робиться так:

  Начальник ЖЕКу (особистий підпис) А.В. Ільєнко

  Начальник економічного відділу (особистий підпис) І.К. Лукашенко

  Начальник відділу постачання (особистий підпис) А.В. Сергієнко

• в особистих документах підпис (розбірливий) розміщується праворуч під текстом, дата – ліворуч.

22.12.2009 (особистий підпис) Ю.В. Тимощук

Вправа 27. Назвіть словники та іншу літературу, яка, на вашу думку, здатна допомогти при перекладі текстів офіційно-ділового стилю.

Тест № 7. Оберіть правильний варіант відповіді. Документ – це…

1. Друкована стандартна форма ділового паперу з реквізитами, що містять постійну інформацію.

2. Це засіб закріплення різними способами на спеціальному матеріалі інформації про факти, події, явища дійсності та розумову діяльність людини.

3. Сукупність реквізитів, розташованих у певній послідовності.

4. Сукупність мовних засобів вираження, зумовлених змістом і метою висловлювання.

Тест № 8. За походженням виділяють такі види документів:

1) вхідні;

2) вихідні;

3) службові;

4) особисті;

5) стандартні;

6) індивідуальні.

Тест № 9. За місцем виникнення виділяють такі види документів:

1) вхідні;

2) вихідні;

3) організаційні;

4) розпорядчі;

5) стандартні;

6) індивідуальні;

7) внутрішні;

8) зовнішні.

Тест № 10. За формою виділяють такі види документів:

1) стандартні;

2) типові;

3) індивідуальні;

4) звичайні;

5) прості;

6) рукописні;

7) чернетки.

Тест № 11. Оберіть ті елементи документа, які можна віднести до реквізитів.

1) адресат;

2) резолюція;

3) гриф затвердження;

4) абзац;

4) текст документа;

5) підпис;

6) поля документа.

Тест № 12. Бланк – це:

1) формуляр-зразок;

2) зовнішнє узгодження документа;

3) штамп;

4) аркуш паперу з відтвореними на ньому реквізитами, що містять постійну інформацію.

Тест № 13. Чи правильно оформлений підпис документа?

Директор Сільчук О.О. (особистий підпис)

10.01.02

Тест № 14. Оберіть правильні варіанти написання дати в документах.

1) 12.11.02;

2) 12.ХІ.02;

3) 12 листопада 2002 року;

4) 12.11 2002.

Особисті офіційні документи:

заява

Заява – це документ, який містить прохання та адресований установі, посадовій особі; вона належить до документів щодо особового складу. Заява буває особистою (написана однією особою) та колективною (написана групою людей); простою та складною (містить додаток. Наприклад, до заяви додаю...)

Основні реквізити заяви: адресат, адресант, назва виду документа, текст, перелік додатків із указівкою на кількість сторінок, дата заяви, підпис автора.

Зразок

Ректорові Приазовського державного технічного університету Волошину В.С.

Іваненка Миколи Костянтиновича, студента групи ОМП-04, який мешкає за адресою: вулиця Артема, б.15, кв.14, м. Маріуполь

Заява

Прошу прийняти мене на роботу на посаду лаборанта кафедри промислового транспорту за сумісництвом у зв’язку з наявністю вакантного місця.

Додаток:

1. Диплом про освіту.

2. Медична довідка.

3. Дві фотокартки 3Х4.

15.10.2012 (підпис)

NB!

• Заява складається власноручно в одному примірнику.

• Посада та прізвище адресата – у давальному відмінку, використовуючи паралельні форми закінчень -у(-ю), -ові, (-еві), а прізвище адресанта – у родовому відмінку: ректору (ректорові).

• Чоловічі прізвища на -о змінюються, жіночі – ні: Дмитренка(у) Івана(у), але Дмитренко Олени(і).

Вправа 28. Складіть зразок заяви про надання вам відпустки за сімейними обставинами.

Тест № 15. Оберіть правильну відповідь.

Точна вказівка місця проживання чи перебування кого-небудь або місцезнаходження чого-небудь – це:

1) адрес;

2) адреса;

3) адресат.

Тест № 16. Заява – це…

1. Документ, який містить прохання або пропозицію однієї чи кількох осіб, адресовану установі або посадовій особі.

2. Документ, в якому особа висловлює свої думки щодо методів поліпшення діяльності державних органів, громадських установ тощо.

3. Документ, адресований установі чи повноважній особі, в якому викладається певне прохання з його коротким обґрунтуванням.

Тест № 17. Проаналізуйте зразок заяви і оберіть варіанти допущених помилок.

1) прийменник від не вживається;

2) назва документа – з великої літери й без крапки;

3) чоловічі прізвища на -о відміняються;

4) неправильно оформлена шапка;

5) текст починається з абзацу;

6) не потрібно вживати додатки.

Директорові автобази №2

м. Полтави Корзуну М.П.

від Стеценко Олега Миколайовича

заява.

Прошу звільнити мене на місяць (з 30.01.12 до 30.02.12) працювати на дальніх рейсах у зв’язку з лікуванням у стаціонарі.

До заяви додаю:

1) довідку про стан здоров’я.

05.10.2012 р. підпис

Тест № 18. У складній заяві зазначається:

1) перелік документів, які додаються до заяви з метою підтвердження правомірності висловленого в ній прохання;

2) гриф обмеженого доступу до документа;

3) відмітка про засвідчення копій.

Правопис прізвищ та імен по батькові,

особливості відмінювання

І. При написанні прізвищ українською мовою слід дотримуватися таких правил:

• прізвища не перекладаються: Ежиков (рос.) – Йожиков (укр.), Пушкин (рос.) – Пушкін (укр.);

• прізвища пишуться за правилами українського правопису: Мусоргский (рос.) – Мусоргський (укр.), бо суфікс -ськ-; Алябьев (рос.) – Аляб’єв (укр.), за правилами написання апострофа в українській мові пишеться апостроф; Приходько (рос.) – Приходько (укр.), бо префікс при-;

• літера и пишеться:

• коли є споріднене слово з и: Писарев (бо писати), Смирнов (бо смирний), але Ніколаєв (бо Микола – українською, а прізвища не перекладаються, отже, залишається як у мові оригіналу), Денисенко (бо Денис);

• у суфіксах: -ик-, -ич-, -ицьк-, -ищ-: Білик, Коротич, Хмельницький, Радищев; а також після шиплячих та ц: Чичиков, Шишкін, Лучин, Цицерон, Абашидзе;

• літера і пишеться:

• на початку слова: Ільїн, Ізмайлов;

• у суфіксі -ін- (крім після шиплячих і ц): Зволінський, Єсенін, але Матчин, Єльцин (бо після шиплячого);

• коли немає спорідненого слова з и (див.вище): Нікітін (бо Нікіта в мові оригіналу), Ніцше (немає спорідненого з и;

• літера ї пишеться після букв на позначення голосних, ь та апострофа: Ільїн, Раїнський, Гур’їн, Їзмаїлов;

• літера е пишеться:

• після приголосних: Кузнецов, Державін, Мендель, Мельников;

• після шиплячих, р, ц у суфіксі -ев, -еєв: Зайцев, Радищев, Андреєв, Писарев;

• літера є пишеться:

• на початку слова: Євдокимов, Єрьоменко, Єрін, Єсенін.

• у суфіксах -єв, -єєв: Матвєєв, Гуляєв, Афанасьєв, Юр’єв.

• коли російському е в українській мові відповідає звук і: Слєпцов (бо сліпий), Лєсков (бо ліс);

• прикметникові закінчення російських прізвищ переда­ються так:

• -ый ® ‑ий (Белый – Бєлий);

• -ий ® ‑ий після твердого приголосного (Горький – Горький),

• ‑ій після м’якого приголосного (Крайний – Крайній);

• -ой ® ‑ой (Полевой – Полевой);

• ‑ая, ‑яя ® ‑а, ‑я (Белая – Бєла).

NB! Горячов, але Горячев (залежно від наголосу), Борщов, але Борщев.

ІІ. При відмінюванні прізвищ зверни увагу на такі правила:

• жіночі прізвища на -о не відмінюються, а чоловічі – відмінюються: Іваненко Олени, але Іваненка Івана;

• прізвища-іменники другої відміни без закінчення відмінюються також, як і прізвища на о: Швець Олени, але Швеця Олега;

• прізвища прикметникового походження відмінюються таким чином: Паршина Юрія, Паршиної Олени тощо.

Н.в. Дмитренко Іван Васильович, Дмитренко Юлія Петрівна

Р.в. Дмитренка Івана Васильовича, Дмитренко Юлії Петрівни

Д.в. Дмитренку (-ові) Івану Васильовичу, Дмитренко Юлії Петрівні

З.в. Дмитренка Івана Васильовича, Дмитренко Юлію Петрівну

О.в. Дмитренком Іваном Васильовичем, Дмитренко Юлією Петрівною

М.в.при Дмитренку (-ові) Іванові Васильовичу, Дмитренко Юлії Петрівні

Кл.в. Дмитренко Іване Васильовичу! Дмитренко Юліє Петрівно!

ІІІ. Творення імен по батькові відбувається за такими правилами:

• чоловічі – -ович: Юрій + -ович = Юрійович

Чоловічі імена по батькові творяться додаванням до основи імені суфікса–ович; якщо є закінчення – воно відкидається:

Микита + -ович = Микитович

Винятки: Ілля – Ілліч; Лука – Лукич (і Лукович); Хома – Хомич (і Хомович); Кузьма – Кузьмич (і Кузьмович); Сава – Савич (і Савович);

• жіночі – -івн(а): Іван+-івн(а) = Іванівна

Жіночі імена по батькові творяться додаванням до основи імені суфікса ‑івна; якщо є закінчення – воно відкидається:

Микита + -івна = Микитівна

Якщо ж ім’я закінчується на й, то остання літера імені та перша літера суфікса зливаються, утворюючи суфікс ‑ївна:

Юрій + -івна = [й + і = ї] = Юріївна

Винятки: Григорій – Григорович, Григорівна; Микола – Миколайович, Миколаївна;

Яків – Якович, Яківна.

Тест № 19. Оберіть правильні варіанти прізвищ, записані українською мовою, доведіть свій вибір.

1) Бєлова;

2) Пущин;

3) Єсенін;

4) Миронов;

5) Щедрін;

6) Мишкін;

7) Андрєєв;

8) Зайцєв;

9) Ільін;

10) Матвеєв.

Вправа 29. Згрупуйте і запишіть українською мовою прізвища відповідно до правил передачі в них російської літери и українською мовою.

Кулик, Агейкина, Александрина, Бурмистрова, Васильева, Киселёва, Клименко, Писаренко, Плакида, Пожилова, Рогозина, Тимченко, Гаричева, Гаврилюк, Друшиц, Чупахина, Тупчиенко, Круликовская, Китаева, Денисенко, Гришина, Гаричева, Мазуркевич, Чирко, Новикова, Никулина, Новопашина, Титова, Табачникова, Лучанинова, Вербицкая, Прилипко, Бибкевич, Михайличенко, Одинцова, Антипюк, Мирошникова, Анисимова, Синяткина, Скиба, Клименко, Никитенко, Спиридонова, Максимова, Лещищак, Самошина, Глинина, Кальниченко, Чичекова, Моисеенко, Рыхликова, Трима, Михайлова, Смирнов, Устинов.

Вправа 30. Від поданих імен утворіть жіночі та чоловічі імена по батькові.

Євген, Едуард, Анастас, Олександр, Юрій, Віталій, Віктор, Мирослав, Ярослав, Дмитро, Олег, Ілля, Павло, Геннадій, Василь, Георгій, Михайло, Леонід, Кузьма, Сава, Лука, Валерій, Валентин, Іван, Яків, Григорій, Микола, Максим, Анатолій.