Радимо прочитати:

Лепіп В І. Про Радянську владу на Україні // Повн. зібр. творів. Т., 39;

Ленін В. І Лист до робітників і селян України з приводу перемог над Денікіним II Там же Т. ,40,

Восьмая конференція РКП(б). Декабрь 1919 і ода: Протоколы -М., 1961;

Kvpac І Ф, Горбань В. І. Ленін і Компартія України; з нових джерел // Сторінки історії Українське)? РСР факти, проблеми, люди. - К., 1990.

Яку роль відіграв таємний протокол договору 1939 p. Про ненапад між срср і німеччиною у возз'єднанні українських земель?

ц 1918—1919 рр. значну частину українських земель Західну Україну (Східну Галичина ) Північну Буковину, Закарпатську Україну захопили Польща, Румунія І Чехословаччина Радянський Союз не визнавав законними дії країн - окупантів і підтримав настійне прагнення населення регіону до возз'єднання ^ УРСР

Акт возз'єднання відбувся в складних мовах II світової війн. За тиждень до початку війни - 23 серпня 1939 р у Москві міністрами закордонних справ Німеччини та СРСР Ріббепірогом і Молотовим були підписані два документи .дин із них "Договір про ненапад між Німеччиною і Радянським Союзом” був опублікований в топ же день. Другий документ являв собою \г мит додатковий протокол. В ньому йшлося про розподіл сфер інтересів СРСР і Німеччини в сусідніх з Радянським Союзом країнах

28 серпня Молотов и німецький посол у Москві Шуленбург підписали ще один документ — роз'яснення .то «Таємного додаткового протоколу» від 23 серпня 1939 року. Роз'яснення уточняло проходження кордону «сфер Інтересів Німеччини І СРСР» І Західна Україна, зокрема, відносилася до сфери інтересів Радянського Союзу.

Підписання таємних протоколів, у яких йшлося про «територіально-політичну перебудовув регіоні, суперечило суверенітету і незалежності цілого ряду країн. Воно не відповідало духу і букві договорів, які СРСР раніше заключив з цими країнами. Це був прямий відступ від принципів і норм міжнародного права.

1-го вересня 1939 p. гітлерівські війська напали на Польщу, уряд якої не зміг організувати ефективної відсічі переважаючим силам німецького вермахту. У цих умовах, відповідно до таємного протоколу і згідно з лінією розмежування сфер інтересів Німеччини та СРСР позначеній па підписаній Ріббентропом і Сталіним карті, частини Червоної армії, які входили до складу Українського фронту, перейшли радянсько-польський кордон і вступили в Західну Україну.

Відповідно з домовленістю Німеччини і СРСР строк виступу радянських військ було призначено на 5 вересня. А те Червона армія вийшла не 5, а 17 вересня, і не на обумовлену в таємному протоколі лінію, а східніше неї, на річки Західний Буг і Сан. Причому, виступ радянських військ відбувся з обґрунтуванням: Червона армія виступає на захист населення Західної України і Західної Білорусії.

Це рішення Радянського уряду спрямовувалось на те, щоб не втягнути Червону Армію в серйозні бойові дії. А саме цього прагнув Гітлер, провокуючи ранній вихід збройних сил СРСР на лінію західніше Бугу і Сану.

Не можна не прийняти до уваги і той факт, що після нападу на Польщу німецькі війська в ряді місць перейшли раніш погоджену розмежувальну лінію з СРСР В районі Львова 19 вересня німецькі війська відкрили вигонь по радянській танковій бригаді, яка вступила в місто. Радянському )ряду вдалося домогтися виводу німецьких військ із районів Західній України і Західної Білорусії.

22 вересня 1939 року було опубліковано радянсько-німецьке комюніке про «демаркаційна лінію», яка розмежувала німецькі та радянські війська і стала новим державним кордоном Радянського Союзу. Ця лінія відмежовувала загалом етнічні українські та білоруські землі від польських. Новий кордон майже цілком збігався з лінією кордону Польщі, рекомендованого комісією експертів Паризької мирної конференції 1919 року та запрограмованого британським міністром закордонних справ лордом Керзоном. На Ялтинській конференції трьох держав у лютому 1945 p. уряди США і Англії визнали справедливість нового кордону, який базувався на принципі етнографічної приналежності території. Незабаром після Ялти між Польщею і СРСР було укладене договір про державним кордон. Це був кордон, утворений в 1939 p.

Процес возз'єднання українських земель одержав своє продовження в 1940 p. В червні ц. р. уряд СРСР поставив питання про возз’єднання Буковини °> Радянською Україною. На тон час в Північній Буковині проживало 78% українців, Гітлерівський уряд заперечував проти включення Буковини до складу СРСР. Радянське керівництво настійно домагаюся вирішення питання, посилаючись на те, що Буковина є останньою не достаючою частиною єдиної України.

В кінці червня за вимогою Радянського уряду із Північної Буковини були виведені Румунські війська. Ці території також ввійшли до складу УРСР.

В червні 1945 р. було досягнуто угоди з Чехословацькою Республікою про возз'єднання Закарпаття з Українською РСР.

Включення західноукраїнських земель до складу УРСР було подією великої історичної ваги, оскільки вперше за багато століть українці з'єдналися в межах однієї держави. Причому, до складу Української республіки ввійшли не польські, румунські, чи чехослоцькі, а українські землі, що забезпечило досягнення національної єдності українського народу.

Населення західноукраїнських земель сприйняло прихід Червоної армії як акт історичної справедливості, що відкривав можливості для створення української суверенної держави. І хоча не всі сподівання західноукраїнського населення здійснювалися, прогресивне значення входження західноукраїнських земель до складу УРСР незаперечне.

Значення акту возз'єднання українських земель не може применшити навіть та обстановка, що здійснювався він па основі горезвісного «пакту Молотова — Ріббентропа».

З документами і матеріалами до питання можна ознайомитись в такій літературі:

Секретные документы из особых папок // Вопросы истории — 1993 —№1;

Альтернативи 1939 года Документи її материалы - ЛІ . 1989;

Документи про боротьбу трудящим Західної України за возз'єднання в єдиній Українській Радянській державі // Сторінки політичної

історії України. - К, 1990