0.05; 0.1; 0.2; 0.5; 1.0; 1.5; 2.5; 5.0.

Цифра, яка характеризує клас точностi, означає виражену в процентах максимальну основну зведену похибку та зведену варіацію приладу. Чим менше число, яке позначає клас точностi, тим вищий клас точностi приладу. Клас точностi характеризує точнiсть приладу, але не є характеристикою точностi вимiрювання ним. Справдi, вiдносну похибку вимiрювання приладом можна подати у виглядi зведеної похибки, врахувавши, що в бiльшостi приладiв нормувальне значення дорiвнює границi вимiрювання:

(1.7)

З виразу (1.7) випливає, що вiдносна похибка вимiрювання, яка характеризує його точнiсть, залежить не тiльки вiд класу точностi приладу, а й вiд того, в якiй частинi шкали виконується вимiрювання.

Будь-який прилад безпосередньої оцiнки слiд використовувати лише для вiдлiку показiв у останнiй чвертi шкали. У противному разi навiть у приладi з високим класом точностi вiдносна похибка вимiрювання може бути великою.

2. Засоби вимiрювання, в яких переважає мультиплiкативна складова похибки, - однозначнi мiри, iнтегруючi прилади, наприклад лiчильники енергiї, вимiрювальнi перетворювачi. У цiй групi нормують границю припустимої вiдносної похибки в процентах, а клас точностi позначають числом, вмiщеним у кружок, наприклад:

Така позначка означає, що вiдносна похибка засобу вимiрювання не перевищує 1,5%.

3. Засоби вимiрювання, в яких адитивна i мультиплiкативна складовi похибки порiвняні - цифровi прилади , прилади порiвняння з ручним та автоматичним зрiвноважуванням. Для них границя вiдносної припустимої основної похибки визначаються таким чином:

% , (1.8)

де А_N - границя вимiрювання; А - вимірювана величина;

C i d - сталi числа, а вiдношення C / d позначає класс точностi цифрового приладу.

Наприклад 0,02/0,01: перший його член С=0,02 дорiвнює вiдноснiй похибцi засобу вимiрювання в оптимальних умовах вимiрювання, коли А=А_N, а другий член d=0,01 характеризує збiльшення вiдносної похибки вимiрювання при зменшеннi вимірюваної величини А , тобто вплив адитивної складової похибки.

4. Засоби вимiрювання, в яких переважає адитивна складова похибки i якi мають iстотно нерiвномiрну шкалу, наприклад гiперболiчну чи логарифмiчну. У цьому випадку нормують зведене значення похибки щодо розмаху шкали. Клас точностi позначають у виглядi числа, вмiщеного мiж двома лiнiями, розташованими пiд кутом, наприклад 2,5 .

Цифра класу точності означає границю припустимої зведеної основної похибки, вираженої в процентах щодо довжини шкали в мiлiметрах. Так, для зазначенного класу точностi 2,5 %.

Найбiльшу абсолютну похибку результату вимiрювання, наприклад опору омметром, можна обчислити за класом точностi iз спiввiдношення:

, (1.9)

де L - довжина шкали, мм;

S_R = - чутливiсть у точцi вимiрювання;

- вiдстань мiж подiлками у точцi вимiрювання;

- рiзниця вiдлiкiв за цими подiлками.

Таким чином, позначення класу приладу дає досить повну iнформацiю для знаходження наближеної оцiнки похибок результатiв вимiрювання.

Якщо нормальнi умови повнiстю не виконано, то пiд час вимiрювання крiм основної похибки виникають додатковi, нормованi, як i основнi, згiдно з ГОСТ 22261-76.

Додатковi похибки спричинюються такими факторами:

а) вiдхиленням температури навколишнього середовища вiд нормальної. За дiапазоном робочих температур електровимiрювальнi прилади подiляють на сiм груп (табл. Д.1). Припустиму змiну показiв приладу на кожнi 10 градусiв змiни температури в межах робочих температур наведено в табл. Д.2;

б) вiдхиленням приладу вiд його робочого положення. Додаткова похибка через вiдхилення приладу вiд його робочого положення в будь-якому напрямку на кут 5 градусiв не повинна перевищувати границю основної похибки;

в) впливом зовнiшнього магнiтного (чи електричного) поля, яке, накладаючись на внутрішнє поле приладу, збільшує або зменшує обертаючий момент. Додаткова похибка від впливу зовнішнього магнітного поля напруженістю H = 400 А/м для приладів різних систем і класів точності не повинна перевищувати значення, наведені в табл. Д.3;

г) відхиленням частоти відносно номінальної. Додаткова похибка, спричинена відхиленням частоти від номінальної на 10 % або зміною частоти в позначеній на приладі робочій області частот, не повинна перевищувати основної похибки.

2. Методичні похибки

Методичні похибки вимірювання струму амперметром і напруги вольтметром спричиннюються потужністю, що її споживають прилади.

Під час вмикання амперметра в електричне коло опір кола збільшується, а струм у ньому зменшується. Ця зміна і являє собою абсолютну методичну похибку.

Відносна методична похибка вимірювання струму амперметром

, (1.10)

де R_екв і Р - еквівалентний опір і потужність кола;

R_А і P_А - опір амперметра і потужність, яку він споживає.

Під час вмикання в коло вольтметра напруга між його затискачами зменьшується внаслідок зменшення опору між точками ввмікнення приладу. Відносна методична похибка вимірювання напруги вольтметром

, (1.11)

де R_екв і Р - еквівалентний опір і потужність кола;

R_V і P_V - опір вольтметра і споживана ним потужність.

Отже, вимірювати струм и напругу треба такими приладами, які споживають потужність, що набогато менша, ніж потужність досліджуваного кола.