БЖД

2).Затехнологічнимрегламентомвбезалкогольнийнапій«Фан-

та» виробник має покласти (500·1,34 = 670 мг/л) сорбата Калію

Е202, щоб з урахуванням розчинності солі одержати нормативний (табл. 1.20) максимально допустимий рівень (МДР) вмісту сорбі-

нової кислоти в напої (500 мг/л). Тоді, складаючи пропорцію

1 л – 500 мг

х л – 787,5 мг,

знаходимо: х = 787,5·1/500 = 1,575 л.

Це саме та кількість напою, яка забезпечить надходження в ор-

ганізм студента ДДД сорбінової кислоти.

ВІДПОВІДЬ 

Максимальна кількість напою «Фанта», яку можна випити студенту упродовж доби без шкоди для здоров’я, становить приблиз-

но 1,5 л.

14. .Поширеним синтетичним підсолоджувачем є харчова добавка Е951 – аспартам. .Аспартам застосовується у виробництві понад 5 000 найменувань продуктів і напоїв. .У фармакології його використовують для підсолоджування ліків. . Однак переважна більшість незалежних експертів підтверджують, що тривале використання аспартаму, особливо в непомірних дозах, може викликати головний біль, дзвін у вухах, алергію, депресію, безсоння. .

Зверніть увагу!

Об’єднаним комітетом експертів ФАО/ВООЗ по харчовим добавкам для аспартаму Е951 установлена величина добової допустимої дози (ДДД) 40 мг/кг маси тіла..

15. .Кількість харчової добавки Е951 (аспартаму) в харчових продуктах обмежується максимально допустимими рівнями (МДР), які наведені в табл. .2..9..

Таблиця 2.9

Максимально допустимі рівні (МДР) вмісту аспартаму в продуктах харчування

ПРИКЛАД

Дитина масою 30 кг полюбляє солодощі. Скільки печива, тістечок та цукерок їй можна спожити упродовж дня без ризику зазнати шкоди від аспартаму, що міститься в кондитерських виробах?

РОЗВ’ЯЗАННЯ

1). Беручі до уваги, що допустима добова доза (ДДД) аспартаму для людини становить 40 мг/ кг маси тіла, визначаємо ДДД аспартаму для дитини масою 30 кг:

40·30 = 1200 мг/ добу.

2). Враховуючи, що вміст аспартаму в кондитерських виробах обмежується МДР = 1000 мг/кг продукту (табл. 1.21), складаємо

пропорцію:

1 кг продукту – 1000 мг аспартаму;

хкг продукту – 1200 мг аспартаму,

зякої знаходимо х = 1200·1/1000 = 1,2 кг.

ВИСНОВОК

Максимально допустима кількість кондитерських виробів стосовно шкідливого впливу аспартаму на організм дитини становить

1,2 кг на добу. (Очевидно, більша шкода за такої кількості спожитих солодощів буде через вуглеводний дисбаланс у структурі

харчування).

NON MULTA, SED MULTUM

Певно, тільки дуже наївна людина вірить, що бульйонні кубики або сухі «швидкосупи» виготовляють, випаровуючи воду із справжнього мясного бульйону, і що в дегіратованому супчику чи сухому сніданку «Мівіна» обов’язково мають бути подріблені шматочки курки, бекону чи грибів. .Сучасний концентрований «швидкосуп», приміром, – це, як правило, кілька сухариків або локшинок в ароматній бовтанці, щедро приправленій консервантами, сіллю, спеціями і глутаматом (глутамінатом) Натрію Е621. .

Органи смаку людини відчувають наявність глутамату Натрію при розчиненні його у воді у співвідношенні 1:300. .Це дрібнокристалічний білий порошок, що легко і повністю розчиняється у воді. . В натуральних продуктах глутамат Натрію зустрічається дуже рідко і в дуже мізерних кількостях. .Дозволена технологічна норма глутамату – 1,5 г на 1 кг продукту. .Для виробників харчових концентратів це смішна цифра – кілька міліграмів на 1 пакетик. .Тому деякі фірми приховують його наявність, а на упаковці загадково пишуть: «смакові добавки», або «підсилювач смаку». .

На думку багатьох вчених, продукти з глутамінатами не бажано споживати дітям. .Глутамат Натрію підозрюють у причетності до багатьох захворювань: від звичайного головного болю до хвороби Альцгеймера – старечої недоумкуватості, яка, приміром, змусила Рональда Рейгана залишити політику. .

В Європу глутамат Натрію прийшов із Китаю. .Там його й донині виготовляють за традиційною технологією: гноять рибні або креветкові відходи у спеціальних ємностях, а потім додають у страви у величезних кількостях. .Проте добутий у такий спосіб глутамат Натрію – справжній «натурпродукт», але нині його здебільшого виготовляють на хімічних заводах. .

Ще на початку ХХ століття японський учений Кікунає Ікеда, досліджуючи традиційний для Південно-Східної Азії соєвий соус, помітив, що якщо в нього додати деякі сухі водорості, соус стає надзвичайно смачним і ароматним. .З’ясувалося, що ці водорості містять мононатрієву сіль глютамінової кислоти. .1909 року Кікунає Ікеда одержав патент на хімічне виробництво глутамату Натрію. .

Нині глутамат Натрію (Е621), як і інші солі глутамінової

кислоти (глутамати Калію Е622, Кальцію Е623, амонію Е624, Магнію Е625) широко використовують при виготовленні виробів із низькосортного й мороженого м’яса, при зберіганні продуктів, що втратили свої природні властивості, у випадках, коли замість м’яса використовують сою тощо. . Глутамати дозволяють харчовій промисловості заощаджувати на м’ясі, птиці та інших натуральних компонентах. .Достатньо в соєвий фарш покласти трохи справжнього м’яса й додати глутамат Натрію – і «справжній» смак забезпечений. .

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ!

Харчування кожної людини (режим харчування, раціон) в ідеалі має організовуватися суто індивідуально, виходячи з особливостей обміну речовин в організмі цієї людини, її віку, статі, національності, фізичного навантаження, стану здоров’я, кліматичних умов та інших чинників..

ПИТАННЯ, ЗАВДАННЯ і ТЕСТИ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1.. Наведіть визначення терміну «здоров’я», що його дає Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) у преамбулі до свого статуту і поясніть смисл цього терміну..

2. .Схарактеризуйте три взаємопов’язаних ієрархічних рівні здоров’я (суспільний, груповий, індивідуальний). .Якими є показники здоров’я на кожному з цих рівнів?

3. .Поясніть, що таке адаптація і гомеостаз? Які існують види адаптаційних змін? Чим вони викликані?

4. .Поясніть зміст і склад «формули здоров’я», використавши при цьому відоме твердження давньоримського філософа Сенеки: «Вміння продовжити життя полягає в умінні не скорочувати його»..

5. .Що таке здоровий спосіб життя? У чому він полягає?

6. .Що таке максимальний та оптимальний пульс? Який пульс треба мати під час фізичних навантажень, аби досягти тренувального ефекту для серцево-судинної і м’язової систем?

7. .За якими показниками можна оцінити стан серцево-судинної системи людини?

8. .Як розрахувати ідеальну масу тіла, користуючись формулами Мегоні? Що таке індекс маси тіла (індекс Кетле) і для чого його використовують?

9. .Що таке раціональне харчування? Від чого залежать добові енерговитрати людини? Якими є добові енерговитрати людини, зайнятої розумовою працею?

10. .Чому харчування може бути небезпечним? Які харчові добавки ви знаєте? Як вони класифікуються? Як оцінити безпеку споживання продуктів з харчовими добавками?

11. .Що є ознакою здоров’я людини?

А – повне фізичне, духовне, розумове і соціальне благополуччя; Б – гармонійний розвиток фізичних і духовних сил організму; В – здатність організму до саморегуляції на фоні гармонійної

взаємодії всіх органів; Г – усе вказане вище в сукупності є ознакою здоров’я людини.

12. .Відносна динамічна сталість внутрішнього середовища організму і стійкість його основних фізіологічних функцій при змінах зовнішнього середовища називається:

А – акомодація;

Б – адаптація;

В – імунізація;

Г – гомеостаз.

13. .При вимірюваннях артеріальний тиск характеризують двома показниками, записуючи їх у вигляді дробу, наприклад, 120/80. .Як називається показник, поданий у чисельнику цього дробу?

А – систолічний тиск; Б – пульсовий тиск; В – діастолічний тиск; Г – динамічний тиск.

Модуль 2. 

Людина в єдності психічного, фізичного

і соціального

ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ

Тема 2.3. 

ЕРГОНОМІЧНІ ОБҐРУНТУВАННЯ Й ОЦІНКИ В БЕЗПЕЦІ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

Ергономіка як наукова дисципліна

Антропометричні дані в ергономічних обґрунтуваннях

Психофізіологічні особливості працівника та їх урахування

Працездатність працівника, втома та її профілактика

Ергономічні оцінки важкості фізичної праці

Ергономічні оцінки розумової праці

Ергономічні рекомендації до роботи на комп’ютері

ЛІТЕРАТУРА

1. .Желібо Є. П., Заверуха Н. М., Зацарний В. В. Безпека життєдіяльності: навчальний посібник для студентів ВЗО. .– К.., 2005. .– 320 с..

2. .Пістун І. П. Безпека життєдіяльності: навчальний посібник. .– Суми, 1999..–301 с..

3. .Смирнов В. А., Дикань С. А. .Безпека життєдіяльності: навчальний посібник – Полтава, 2008. .– 304 с..

4. .Мунипов В. М., Зинченко В. П. . Эргономика: учебник. . М.., 2001..–. 356 с..

НАЙВАЖЛИВІШІ ТЕРМІНИ І ПОНЯТТЯ ТЕМИ 2.3:

§ 2.3.1. Ергономіка як наукова дисципліна

1.. Ергономіка (від грецької ergon – робота + nomos – закон) – це наукова дисципліна, яка комплексно вивчає людину в конкретних умовах її життєдіяльності з метою забезпечення максимальної ефективності цієї діяльності, безпеки та комфорту людини..

2. .Ергономіка вивчає трудову діяльність людини у складі системи Л–М–С (людина – техніка – середовище), маючи на меті якнайповніше врахувати можливості й особливості людини при експлуатації нею машин і механізмів..

3. .Ергономіка дозволяє виявити можливі шляхи вдосконалення знарядь, умов та процесу праці..

NON MULTA, SED MULTUM

Хоча термін «ергономіка» був запропонований ще у 1857 році польським природодослідником В. .Ястшембовським, у науковий обіг він був уведений лише 1949 року, коли в Лондоні група анг­ лійських вчених створила Ергономічне дослідницьке товариство. . За два десятиліття до цього в СРСР пропонувався аналогічний за змістом термін «ергологія», але згодом він поступився своїм місцем «ергономіці». .У США ергономіка частіше називається «дослідженням людських факторів», у Німеччині – «антропотехнікою». .

Ергономіка так чи інакше пов’язана з усіма науками, предметом дослідження яких є людина як суб’єкт праці й спілкування з технікою (психологією праці, фізіологією праці, гігієною праці, соціальною психологією)­ ..

5. .Увага до ергономічних досліджень постійно зростає, оскільки з кожним роком збільшується «вартість» помилки людини під час управління складними технічними системами. .

6. .Людина, машина (техніка) і навколишнє середовище розглядаються в ергономіці як складові й невід’ємні елементи єдиної системи Л–М–С (людина – техніка – середовище). .При цьому основну увагу ергономіка приділяє встановленню і дослідженню взаємозв’язків між людиною та машиною (технікою), які проявляють себе у виробничій і повсякденній діяльності..

7. .Основними напрямами ергономіки є:

а) дослідження характеристик людини й техніки для забезпечення їхньої ефективної взаємодії у виробничих умовах;

б) визначення основних принципів, на яких (із урахуванням антропометричних параметрів працівника) має ґрунтуватися робота зі створення нової техніки й технологій;

в) пошуки критеріїв, за якими має здійснюватися розподіл функцій між людиною і машиною в процесі машинного та інтелектуального виробництва;

г) пошуки шляхів оптимізації системи «людина – техніка – середовище»..

8. .Спеціаліст, котрий управляє роботою складного обладнання (машини, пристрою тощо) з пульту керування (наприклад, здійснює управління радіолокаційною станцією, буровою установкою, електронно-обчислювальною машиною тощо) називається оператором..

NON MULTA, SED MULTUM

Діяльність людини-оператора має кілька типів спеціалізацій:

1)оператор-технолог – працює в режимі обслуговування технологічного процесу, здійснює переважно виконавчі дії, чітко дотримуючись інструкцій, які охоплюють увесь набір ситуацій і рішень (наприклад, оператор автоматизованої лінії пакування продукції);

2)оператор-маніпулятор (машиніст) – в його роботі основу роль

відіграють механізми сенсомоторної регуляції (виконання дій) і, меншою мірою, понятійного і образного мислення. .Основні функції машиніста – управління окремими машинами і механізмами; 3) оператор-спостерігач (контролер) – сфера його діяльності – . сприйняття і осмислення інформації. . Виконання цих функцій значною мірою забезпечує апарат понятійного мислення і досвід, закладений в образно-концептуальних моделях. . Фізична робота в його діяльності відіграє незначну роль. .Прикладами цього типу спеціалізації може бути праця диспетчера складної енергетичної

або транспортної системи..

Зверніть увагу!

Системи Л–М–С, в яких елементом Л є оператор, називаються ергатичними (від грецьк. .слова ергатес – діюча особа, діяч; у німецькій мові – Ergativ, у французькій мові – ergatif) системами­..

9. .Ергономіка в своїх дослідженнях ергатичних систем охоп­ лює проблеми, властиві системотехніці (окремому науковому напряму, пов’язаному з проектуванням, створенням, випробуванням та експлуатацією складних технічних і кібернетичних систем), у тому числі вивчає:

а) надійність, точність та стабільність роботи операторів;

б) психофізичні аспекти (втома, емоційний стан, концентрація уваги тощо) роботи операторів;

в) можливість творчих проявів людини-оператора в її роботі з машиною..

Зверніть увагу!

1)Оператор, як правило, позбавлений можливості безпосередньо спостерігати за керованим об’єктом і змушений користуватися інформацією, що надходить до нього канала­ ми зв’язку..

2)Оператору притаманна робота з інформаційними моде­ лями реальних об’єктів..

2)Діяльність оператора складається з трьох основних етапів: а) сприйняття інформації шляхом зчитування її з відеодисплейних терміналів (ВДТ) та шкал вимірювальних приладів; б) аналізу інформації, її узагальнення та оцінювання на основі наперед заданих або ж миттєво сформованих оцінок; в) прийняття рішень на основі порівняння отриманих відомостей зі реальним станом керованого об’єкта..

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ!

Комплексний характер досліджень, властивий ергономіці, дозволяє їй отримати всебічні уявлення про трудовий процес людини, яка використовує технічні знаряддя праці, й розробити рекомендації щодо його удосконалення. .

§ 2.3.2. Антропометричні дані в ергономічних обґрунтуваннях

1. .При ергономічних дослідженнях важливу роль відіграють ан­ тропометричні дані працівника..

Зверніть увагу!

Антропометрія (від грецьких слів антропо – людина і метрео – міряю) – наука у складі антропології, пов’язана з вивченням варіацій фізичної будови людини й системними вимірюваннями тіла людини та його частин..

2. .В ергономіці використовують розміри як усього тіла людини, так і окремих його частин. . Наприклад, для ергономічних оцінок і обґрунтувань при дослідженні положення тіла

працівника «стоячи» визначають його зріст у положенні «стоячи», довжину тіла з витягнутою вгору рукою, ширину плечей та ін. .(рис. .2..6)..

Рис. 2.6. Основні антропометричні характеристики працівника при робочій позі «стоячи»

Пояснення до рис. 2.6. Антропометричні характеристики враховують таким чином:

1Зріст у положенВисота приміщень і обладнанні «стоячи» ня

Довжина тіла з Визначення зони дотягуван-

2витягнутою вгоня по вертикалі з метою роз-

Висота долонної

11точки над підлоВизначення зони охвату гою

Зверніть увагу!

Дослідним шляхом установлено, що середньостатистичні розміри тіла та його частин різняться у працівників різної статі, причому:

• зріст чоловіка перевищує зріст жінки на 11,1 см;

• довжина витягнутої вбік руки більша у чоловіка на.

6,2 см;

• довжина витягнутої вперед руки більша у чоловіка на

5,7 см;

• довжина ноги чоловіка більша, ніж у жінки на 6,6 см;

• висота очей над рівнем підлоги більша у чоловіка на.

10,1 см.

3. .Для ергономічних оцінок і обґрунтувань при дослідженні поло­ ження тіла працівника «сидячи» визначають (рис. .2..7):

• довжину тіла в положенні «сидячи» (антропометрична характеристика за номером 1);

• висоту плеча над підлогою (за номером 3);

• висоту ліктя над підлогою (за номером 4);

• висоту колін над підлогою (за номером 5);

• висоту плеча над сидінням (за номером 8)..

Рис. 2.7. Основні антропометричні характеристики працівника . при робочій позі «сидячи»

Зверніть увагу!

Дослідним шляхом установлено, що розміри тіла та його частин різняться у працівників різної статі, причому:

• у положенні тіла «сидячи» довжина тіла чоловіка (позначена як параметр 1 на рис. .2..7) на 9,8 см більша, ніж у жінки;

• у положенні тіла «сидячи» висота очей над сидінням у чоловіка на 4,4 см більша, ніж у жінки..

NON MULTA, SED MULTUM

Частина простору в системі Л–М–С, де перебуває і здійснює свою діяльність людина, називається гомосферою. . В побутових умовах гомосфера поділяється на житлову зону, міське середовище тощо. .У виробничих умовах у складі гомосфери виділяють ро­ бочу зону і робоче місце. .

Робоче місце – це зона постійного або тимчасового (понад 50% робочого часу або 2 години безперервно) перебування працівника при здійсненні ним виробничої діяльності..

Робоча зона – це простір висотою 2 м над рівнем підлоги або площадки, на якій розташоване робоче місце..

Найважливіша характеристика робочого місця працівника в положенні «сидячи» – зона моторного поля. . Моторне поле – це простір робочого місця, в якому людина здійснює рухові дії для виконання робочого завдання. . Під зоною досягнення моторного поля розуміють частину простору, обмежену крайніми точками, яких можуть досягти руки та ноги працівника, котрий не змінює свого положення. .Саме в цій зоні мають бути розміщені знаряддя праці, технічні засоби праці та органи керування ними..

В межах моторного поля розрізняють зони легкого та оптимального досягнення. . Зона легкого досягнення окреслюється рухом витягнутих рук у плечових суглобах у будь-якому напрямі, із зафіксованою опорою тулуба на спинці крісла або стільця. .Зона

оптимального досягнення окреслюється рухом рук при їх згинанні у ліктьових суглобах в будь-якому напрямі з опорою ліктя на робочій поверхні (столі), або підлокітниках крісла..

При облаштуванні робочого місця дотримуються таких вимог: 1) правильне розташування (вільний підхід, можливість термінової евакуації в разі потреби тощо); 2) правильна компонування (зручна висота робочої поверхні, висота сидіння, наявність простору для ніг тощо); 3) забезпечення свободи рухів у процесі праці; . 4) використання обладнання, що відповідає вимогам ергономіки та інженерної психології..

4. .Робоче місце є зоною розташування працівника разом із необхідними йому технічними засобами, за допомогою яких здійснюється трудова діяльність. .

Зверніть увагу!

Іноді предмет праці може знаходитися за межами робочого місця. .Так буває, наприклад, у разі дистанційного керування небезпечними процесами. .У таких випадках робоче місце обладнують засобами відображення інформації: моніторами, сигнальними пристроями, а також органами керування (важелями, тумблерами) та допоміжним оснащенням..

5. .Оптимальне положення тіла працівника потребує створення правильної конструкції й облаштування робочого місця (висоти робочої поверхні, регулювання сидіння, наявності достатнього

простору для ніг, належної зони досяжності у вертикальній та горизонтальній площинах і т. .д..)..

6. .Оптимальне положення тіла працівника на його робочому місці називається робочою позою. .Розрізняють три робочі пози: «стоячи», «сидячи» і з чергуванням «стоячи – сидячи»..

Зверніть увагу!

Невиконання вимог до робочої пози працівника на його робочому місці спричиняє: 1) швидке виникнення статичної втоми; 2) зниження якості й швидкості виконання технологічних операцій; 3) зниження реакцій на небезпеку..

NON MULTA, SED MULTUM

Піонер теоретичної космонавтики Юрій Кондратюк (справж­ нє ім’я – Олександр Шаргей), ім’я якого носить Полтавський національний технічний університет, першим запропонував виготовлення ергономічних ложементів – крісел космонавтів, виготовлених за індивідуальною формою тіла кожного з них. .Такі крісла й нині використовуються у космічних апаратах Росії та Китаю. .Їх застосування дозволяє суттєво убезпечити космонавтів під час запуску і спуску космічних кораблів..

7. .Основною робочою позою оператора є поза «сидячи». . Це найзручніше положення тіла працівника, який піддається невеликим фізичним навантаженням при тому, що його робота вимагає точних рухів..

NON MULTA, SED MULTUM

При роботі у робочій позі «сидячи» тіло працівника має бути розташоване із дотриманням таких вимог:

1) ступні ніг опираються на підлогу або підставку; 2) стегна розташовуються у горизонтальній площині; 3) плечі розташовуються у вертикальній площині; 4) лікті зігнуті під кутом 70.....900 до вертикальної площини; 5) зап’ястки зігнуті під кутом, який не перевищує 200 відносно горизонтальної площини; 6) голова нахилена не більше, ніж на 15.....200 по відношенню до вертикальної площини; 7) спинка крісла підтримує спину людини, а знаряддя праці знаходяться в зоні оптимальної досяжності..

8.. Робоче місце оператора облаштовують із дотриманням таких

вимог:

а) Пости і пульти керування компонують так, щоб:

• у горизонтальній площині зона огляду становила:

–без повороту голови – 120о;

–з поворотом голови – 225о. .

• у горизонтальній площині кут огляду становив:

– без повороту голови – 30.... .40о;

– з поворотом голови – 130о..

• у вертикальній площині кути огляду становили: 30о вгору і 40о вниз;

• у горизонтальній площині кут огляду становив близько 130о..

б) Панелі приладів розташовують так, щоб площини лицевих частин індикаторів були перпендикулярні лініям погляду оператора..

в) Найважливіші органи керування розташовують спереду і праворуч від оператора..

г) Зона досяжності правої руки по глибині має не перевищувати 70.... .110 см, а глибина робочої панелі –. 80 см..

ґ) Висота пульту від підлоги має становити від 75 см до 85 см..

д)Панельпультумаєбутигоризонтальноюабонахиленою до горизонтальної площини не більше, ніж на 10.... .20о..

е) Спинка крісла має бути вертикальною або відхиленою від вертикальної площини не більше, ніж на 10о. .

є) Органи керування повинні бути різними за формою й розміром, пофарбованими в різні кольори або ж мати маркування й відповідні написи. . Якщо органів керування декілька в одному місці, їхні рукоятки мають бути різними за формою, тоді оператор зможе перемикати важелі, не відриваючи очей від роботи..

9. .Ергономіка доводить, що існують оптимальні положення тіла працюючого, при яких він не відчуває дискомфорту, зайвого фізичного та психологічного напруження і припускається мінімуму помилок у процесі виробничої діяльності..

NON MULTA, SED MULTUM

При роботі «сидячи» надзвичайно важливо мати зручний робо­ чий стілець. .За сучасними нормами правильний робочий стілець – . це ергономічно сконструйоване крісло. .Дизайн такого крісла в своїй основі спирається на біомеханіку людського тіла. .

Ергономічні вимоги до сидіння. В правильному положенні «сидячи» вага тіла розподіляється між спинкою крісла (25%), власне сидінням (60%) і підлогою (15%). .Оскільки більше половини ваги тіла припадає безпосередньо на сидіння, до його форми висуваються особливі вимоги: 1) вага тіла має розподілятися по усій поверхні сидіння рівномірно; 2) сидіння має бути влаштоване так, аби людина могла скористатися перевагами спинки крісла. .Важливо, щоб можна було варіювати висоту сидіння для кожної конкретної людини. .Ідеальна висота сидіння – коли ноги торкаються підлоги, а кут згину колін становить близько 90о. .Край сидіння також є надзвичайно важливим: він повинен мати м’яку,

заокруглену форму. .Це дозволяє уникнути тиску на кровоносні судини і запобігає порушенням циркуляції крові..

Сидіння і спинка. Ергономічно обґрунтована величина кута між сидінням і спинкою крісла становить трохи більше 90о. .Це дозволяє розподілити вагу тіла по усьому кріслу і запобігає сутулості людини, яка сидить. .Користувачу треба надати можливість відкидатися назад. .Тому деякі крісла оснащені синхронізованим меха­ нізмом: спинка крісла і сидіння водночас змінюють кут нахилу так, що підтримка хребта залишається попередньою і не змінюється. .У цьому разі не змінюється й кут зору людини, яка сидить у кріслі. .Важливо, що ноги людини залишаються в попередній позиції. .Зазначимо принагідно, що крісло з відкидною спинкою було запатентоване американцем Генрі Кеннеді ще 1841 року..

Зверніть увагу!

Нормальне положення хребта людини нагадує латинську букву «S». .Така форма хребта зберігається при правильному розташуванні в робочому кріслі. .

Підлокітники. Підлокітники приймають на себе вагу рук, зменшуючи в такий спосіб втомленість плечей і хребта. .Для тих людей, яким доводиться багато працювати сидячи, особливо важливо мати підлокітники, які регулюються за висотою. .

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ!

Робота у робочій позі «сидячи» потребує на 6–10% менше енерговитрат працівника, ніж та сама робота, виконувана в робочій позі «стоячи»..

§ 2.3.3. Системний підхід в ергономіці

1. .В ергономіці комунікацію між людиною (Л) і машиною (М) розглядають як взаємодію елементів Л і М у системі Л–М–С, забезпечену потоками енергії та інформації..

2. .В межах системи Л-М-С взаємодія конкретної людини-праців- ника Л1 з конкретним механізмом (технічним пристроєм) М1 реалізується в підсистемі Л1-М1-С1, яка передбачає наявність

трьох складових елементів: суб’єкта діяльності (Л1), знарядь праці (М1) та предмета праці (окремої складової частини середовища С1 системи). .Найменшою такою підсистемою, де водночас наявні всі три вказані складові, є робоче місце працівника..

3. .При здійсненні трудової діяльності в підсистемі Л1–М1–С1 актуалізується ланцюжок Людина – Знаряддя праці – Предмет праці. (рис. . 2..8), в якому має місце особлива форма життєдіяльності – працялюдини, щопотребує, всвою чергу, ергономічної організації. .

Рис. 2.8. Енергетично-інформаційні зв’язки у ланцюжку Людина – Знаряддя праці – Предмет праці на робочому місці працівника

Пояснення до рис. 2.8.

1)В основі інформаційних та енергетичних перетворень, які являють собою сутність трудової діяльності, спрямованої на перетворення предмету праці, лежать фізико-логічні процеси..

2)Знаряддя праці є сполучною ланкою між працівником та предметом праці. .Знаряддя праці можуть бути репрезентовані як прості знаряддя праці або як машини..

Зверніть увагу!

При використанні простих знарядь праці весь потік інформації, необхідний для керування трудовим процесом, перетворює сама людина. . Людина повністю і повсякчасно контролює свою трудову діяльність..

3) При використанні машин (у тому числі складних кібернетичних систем) вони стають частковими перетворювачами енергії та інформації (разом із людиною)..

NON MULTA, SED MULTUM

Інформаційно-енергетичні перетворення, які супроводжують трудову діяльність, можливі за нормального функціонування ін­ формаційних каналів, з одного боку яких знаходяться аналізатори людини (зоровий, слуховий, тактильний)..

Зоровий інформаційний канал забезпечує сприйняття форми, розмірів, кольорів предметів, що оточують працівника, і дозволяє йому орієнтуватися у виробничому середовищі. . Цей інформаційний канал використовується для визначення відстані до предметів, їхньої об’ємності та швидкості їхнього руху. .На зоровий інформаційний канал припадає близько 80% інформації, що її сприймає людина (для порівняння – на слуховий канал припадає 19% інфор- мації,натактильнийканал–1%). .Інформаціяпозоровомуінформа- ційному каналу передається у вигляді електромагнітних хвиль видимого діапазону (з довжиною хвиль від 400 нм до 760 нм). .Людина розрізняє 7 основних кольорів (фіолетовий, синій, голубий, зелений, жовтий, оранжевий, червоний) і 150 їхніх відтінків..

Зверніть увагу!

Те, що людина розрізняє кольори, використовується для сигналізації з метою попередження людини про небезпеку. . Державним стандартом ГОСТ ССБТ 12..4..026-76 «Цвета сигнальные и знаки безопасности» встановлено 4 сигналь­ них кольори: червоний – безпосередня небезпека, жовтий – попередження про небезпеку, зелений – робити саме так, синій – вказівка, як слід діяти..

Колір є психологічним фактором впливу. . Червоний колір діє збуджуюче, зелений колір діє заспокійливо, жовтий стимулює розумову діяльність, оранжевий підтримує настрій, підбадьорює, фіолетовий підвищує витривалість. .Зір людини потребує світлової адаптації, яка в середньому триває 8.....10 хвилин. . Але світлова адаптація в темряві потребує значно більшого часу – 30.....50 хвилин. .Зорове відчуття в зоровому аналізаторі людини не зникає миттєво, а тримається від 1.....2 секунд до декількох хвилин (цей ефект називається інерцією зору). .Інерція зору спричиняє стробоскопічний ефект: миготіння кадрів кіноплівки з частотою 24 кадри за хвилину сприймається людиною як суцільна неперервна картина. .

Зорові фіксації мають різну тривалість: розпізнання літери при читанні потребує 0,31 с, пошук умовних позначок у тексті – 0,30 с, . фіксація стану індикатора (горить–не горить) потребує 0,28 с, . сприйняття умовних сигналів – 0,04 с. .Середня тривалість пошукових рухів становить 0,025 с. .

Слуховий інформаційний канал є надзвичайно важливим для психічного розвитку людини. .Він забезпечує мовне спілкування між людьми, а також контроль стану працюючих машин і агрегатів. .Слуховий інформаційний канал набуває особливого значення для попередження небезпеки в умовах недостатньої видимості (сигнал автомобіля, гудок потягу, сирени). .Мовленнєві сигнали використовуються для передавання повідомлень або команд. .

Зверніть увагу!

Час,упродовжякогозвучитьголоснийзвук,дорівнює0,36с,. для випускання приголосного звуку треба 0,02–0,03 с. . Розпізнання мовленнєвих повідомлень потребує наявності інтервалів між словами і фразами. .Оптимальний темп передачі мовленнєвого повідомлення становить 120 слів за хвилину (максимальний – 160). .Розпізнання мовленнєвих повідомлень залежить також від довжини використаних слів: односкладові слова розпізнаються у 13% випадків, шестискладові у 41% випадків. .Це пов’язане з наявністю в багатоскладних словах більшої кількості визначальних ознак. .

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ!

Дослідним шляхом встановлено, що час реакції людини на звуковий сигнал є на 15% меншим за час реакції на світловий сигнал..

Тактильний (від лат. .tactilis — той, що відчувається на дотик) інформаційний канал потребує обов’язкового механічного контакту між зовнішнім чинником впливу та поверхнею шкіри людини. .Найбільш чутливим для сприйняття тактильних сигналів є дистальні (віддалені) частини тіла, зокрема, кінчики пальців рук..

4. .Інформація, яку за допомогою аналізаторів отримує людина, піддається значній селекції: якщо потік інформації через зоровий канал становить 108–109 біт/с, то нервові шляхи пропускають близько 2·106 біт/с, а у пам’яті затримується лише 1 біт/с. .

5. .Для керування поведінкою людини та активністю її функціональних систем (тобто вихідною інформацією, яка надходить з кори великих півкуль головного мозку) достатньо 107 біт/с за умови підключення інформаційних ресурсів, що зберігаються у пам’яті. .

6. .Оперування інформацією є найважливішою функцією нервової системи людини, яка зв’язує між собою різні системи й частини людського організму..

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ!

Останніми роками все більшої актуальності в ергономіці набуває дослідження розподілу функцій між людиною і машиною при здійсненні людиною-працівником трудової діяльності..

§ 2.3.4. Психофізіологічні особливості працівника та їх урахування в ергономіці

1. .Метою ергономічних досліджень є створення для працівника

умов трудової діяльності, за яких праця стає: 1) ефективною, 2) безпечною, 3) комфортною..

2. .На робочому місці працівнику мають бути створені належні

умови праці..

Зверніть увагу!

Умови праці класифікують, поділяючи на 4 основні групи: 1) оптимальні умови праці, які забезпечують найвищу продуктивність праці і мінімальну напруженість організму працівника; 2) допустимі умови праці, за яких фактори випливу з боку виробничого середовища і трудового

процесу не перевищують встановлених гігієнічних нормативів для робочих місць; 3) шкідливі умови праці, тобто такі, що перевищують гігієнічні нормативи і чинять негативний вплив на організм працівника і/або його нащадків; 4) екстремальні умови праці, за наявності яких упродовж робочої зміни або її частини виникає загроза життю працівника і/або високий ризик виникнення важких форм гострих професійних уражень..

3. .Важливим психофізіологічним показником працівника є його м’язова сила (неоднакова у різних людей). .М’язова сила людини залежить від її фізичного й психічного станів, а також від віку і статі людини..

4. .М’язова сила спричиняється м’язовими скороченнями. . Доведено, що її величина зменшується з часом, упродовж якого відбувається скорочення м’язу, і спадає з кожним наступним м’язовим скороченням..

5. .У робочому положенні «сидячи» найбільша величина сили, створеної руками, досягається на рівні ліктя людини і залежить від напряму її дії. .

6. .У робочому положенні «стоячи» найбільша величина сили, створеної руками, досягається на рівні плеча людини і залежить від напряму її дії. .

7. .Людина може розвинути своїми руками силу, величина якої сягає 450...650 Н..

8. .При використанні керування ногами слід ураховувати характер рух ніг, частоту рухів (не більше, ніж 20 за хвилину), загальне робоче положення тіла, хід ножної педалі. .Рекомендоване зусилля ноги при цьому становить 50…100 Н..

9. .Час, необхідний для м’язового скорочення, складається з фізіологічно зумовленого запізнення м’язового скорочення відносно моменту нанесення подразнення (близько 50 мс) та латентного періоду – часу від моменту нанесення подразнення до початку скорочення м’яза (близько 15 мс). .Реально цей час оцінюється як величина, близька до 100 мс (0,1 с)..

10. .Час, необхідний для м’язового скорочення, є суттєво меншим від часу реакції людини, який знаходиться в межах від 0,4 с до 1,2 с..

11. .В ергономіці велике значення має частота виконання технологічних операцій..

12. .Частоти виконання технологічних операцій класифікуються як «дуже часто» (2 або більше операцій за 1 хв..); «часто» (не менше від 2-х операцій за одну годину); «рідко» (не більше від 2-х операцій за одну годину)..