Экономический словарь

субвенція (англ. subvention) – вид державної фінансової допомоги місцевим органам влади або окремим галузям господарства, що надаються (на відміну від дотації) на точно виз( начені цілі.

суб’єкт господарський (англ. transac tion) – учасник економічної операції.

суб’єкт соціального управління (англ. socialmanegmentobject)–керуючасисте( ма; організаційно оформлена спіль( ність людей, наділених функціями по здійсненнюуправлінськоговпливу.

субординація (англ. subordination) –

система суворого підпорядкування молодших за чином або становищем старшим, що ґрунтується на прави( лах службової дисципліни.

суборенда (англ. sublease) – угода, до( говір, за яким орендар передає орен( доване ним майно або його частину в тимчасове користування іншій особі (суборендареві) за певну винагороду.

субрахунки (англ. subaccounts) – ра( хунки для групування облікових по( казників на доповнення до синтетич( них рахунків, їх ще називають рахун( ками другого порядку. С. мають не всі синтетичні рахунки, а тільки ті, по( казники яких необхідно відповідним чином згрупувати.

субсидіювання цін (англ. рricing grant)

– надання при певних умовах вироб( ником конкретного виду товару за рахунок засобів державного бюдже( ту, грошових асигнувань для компен( сації втрат та збільшення доходів від реалізації

субсидія (англ. subsidy) – допомога в грошовій або натуральній формі, що надається державою за рахунок дер( жавного або місцевого бюджетів, а також спеціальних фондів юридич(

ним або фізичним особам, місцевим органам влади, іншим державам. Роз( різняють прямі субсидії, спрямовані на розвиток необхідних галузей еко( номіки, та непрямі субсидії, що явля( ють собою систему пільгових податко( вих ставок, політику прискореної амортизації і т. д.

субституція (англ. substitution) – пра( во відписувати іншому спадкоємцю на випадок, якщо перший через якісь причини не вступить в право спадку.

суверенітет (англ. sovereignty) – повна незалежність держави від інших дер( жав в її внутрішніх справах та зовнішніх відносинах.

суверенітет споживача (англ. con sumer’s sovereignty) – теорія, яка відоб( ражає готовність виробника вироб( ляти те, що необхідно споживачу, та одержувати прибуток за рахунок мак( симального задоволення його потреб.

судове мито (англ. judicial duty) –

плата підприємств, установ, органі( зацій та громадян за розгляд позов( них заяв і касаційних скарг судовими установами, а також за видачу ними копій документів.

сукупна праця (англ. total labor) – сума минулої, живої та майбутньої праці по створенню та використанню (ек( сплуатації) об’єкта. У конкретній економіці сукупна праця виражаєть( ся через витрати на життєвий цикл об’єкта, починаючи з маркетингу і закінчуючи його утилізацією. Основ( ним напрямом зниження сукупної праці повинно бути зниження май( бутньої праці за рахунок підвищення якості об’єкта.

сукупний суспільний продукт (англ. total social product) – валовий суспіль( ний продукт – сума матеріальних благ,

вироблених за певний період (як пра( вило, за рік) у сфері матеріального ви( робництва.

сума відхилень (aнгл. sum of diverse ness) – відхилення фактичних витрат від нормативних у системі “стандарт( ності”.

сумнівний борг (англ. doubtful debt) –

поточна дебіторська заборгованість за продукцію , товари, роботи, послуги, щодо якої існує невпевненість її пога( шення боржником.

суперарбітр (нім. super arbiter) – голо( ва третейського суду, який обирається його членами (арбітрами) і остаточно вирішуєспіруразірозбіжностіміжтре( тейськими суддями.

супермаркет (англ. supermarket) – ве( ликий магазин самообслуговування, який спеціалізується на торгівлі то( варами повсякденного попиту.

сфера можливих рішень (англ. sphere of possible decisions) – сфера, в межах якої здійснюють вибір рішень. Межі її встановлюються обмеженнями, які можуть мати соціальний, еконо( мічний, технічний, організаційно( правовий, політичний характер та ін. С. м. р. може мати наявність ресурсів того чи іншого виду, розподіл прав і обов’язків між органами і працівника( ми системи управління, терміни від( працювання й реалізації рішень. С. м. р. називають також сферою рішень.

схема управління генеральна (англ. general management outline) – норматив( ний документ, що містить найваж( ливіші напрями і заходи щодо вдос( коналення організаційної структури управління будь(якої галузі.

сюрвеєр (англ. turveyor) – експерт, який здійснює огляд застрахованих

або тих, що належать страхуванню су( ден і вантажів.

Т

табло (англ. tableau) – засіб відобра( ження інформації в формі, зручній для зорового сприймання людиною.

тайм9чартер (англ. time charter) – до( говір про оренду морського судна на певний строк.

тайм9шит (англ. time sheet) – доку( мент із практики морського вантаж( ного транспортування, в якому відображені точні витрати часу на вантажно(розвантажувальні роботи при закордонних морських переве( зеннях.

такса (англ. tariff) – точно встанов( лена державою чи органами самовря( дування розцінка на товари або розмір оплати праці та послуг.

таксація (англ. taxation) – 1. оцінка, встановлення такси. 2. т. лісу – облік і матеріальна оцінка лісу; складання технічної характеристики дерево( стою, визначення запасу деревини, віку насаджень, їхнього щорічного приросту тощо.

таксономія (англ. taxonomy) – наука про класифікацію, яка виявляє і ви( користовує закони і принципи, що визначають класифікацію об’єктів.

тактика (англ. tactics) – 1. конкретні короткострокові стратегії. 2. су( купність методів та засобів щодо ви( конання стратегічних цілей і завдань

укороткотерміновий період.

тактика переговорів (англ. negotiating

tactics) – наперед розроблена послі( довність ведення переговорів із вик(

ладом обгрунтованих аргументів, спрямованих на досягнення поставле( ної мети, узгодження цін, підписання контракту, задоволення претензій тощо.

тантьєма (англ. tantieme) – додаткова винагорода з чистого прибутку, яка сплачується керівникам, членам прав( ління, вищим службовцям у вигляді процента від прибутку.

тара (англ. package) – 1. ємкість для упаковки, зберігання, транспорту( вання товарів. Розрізняють т. тверду (ящики, пляшки, бочки), напівтверду (корзини, картонні коробки) та м’яку (мішки). 2. вага упаковки товару, а та( кож засобів перевезення (наприклад, товарного вагона).

таргентування (англ. targeting) – вста( новлення цільових орієнтирів у ре( гулюванні приросту грошової маси в обігу і кредитуванні, яких дотриму( ються в своїй політиці центральні банки провідних промислово розви( нутих країн,

тариф (англ. tariff) – податок на то( вари, що завозяться з(за кордону.

тариф митний загальний (англ. general tariff) – єдинаставкамитноїоплатидля даного товару незалежно від країни( експортера.

тарифна система (англ. tariff system) –

сукупність нормативних актів, які регламентують оплату праці залежно від рівня кваліфікації, характеру й умов праці в різних галузях народно( го господарства та районах країни.

таємниця комерційна (англ. сommercial secret) – відомості про діяльність фірми,підприємства,поширенняяких могло б завдати збитків їхнім інтере( сам. Підприємства і підприємці мають право зберігати в таємниці інформа(

ціюпровсісторонисвоєїдіяльності,по( ширенняякоїпослаблюєїхніпозиціїна ринку і яка становить інтерес для кон( курентів (техніка, технологія, нові ви( роби, ціни, організація виробництва, кадри та ін.).

тверда оферта (англ. firm offer) –

письмова пропозиція продавця на ре( алізацію певної партії товару, посла( на офертом одному можливому по( купцю з вказівкою терміну, протягом якого продавець зобов’язується не робити аналогічну пропозицію ніко( му іншому. Тому перш ніж послати тверду оферту, продавець, як прави( ло, попередньо, в оперативному по( рядку (телефон, факс, телекс, осо( бисті зустрічі) домовляється про ок( ремі умови майбутньої угоди. Після підписання твердої оферти покупцем вона набуває сили договору купівлі( продажу.

тверді елементи управління (англ. solid managerial elements) – відбивають фор( мальну сторону організації, що ма( теріалізується через різні документи кожної конкретної компанії. Най( важливішими з твердих елементів уп( равління є організаційні структури, стратегії і системи управління. При цьому організаційні структури – це спосіб групування робіт і проведення ліній підпорядкування, що поєдну( ють роботи. Стратегії визначають курс на розподіл обмежених ресурсів для досягнення намічених цілей. Си( стеми описують процеси і встановлені процедури управління (наприклад, системи планування, системи управ( ління якістю і т.д.). “Тверді елемен( ти” останнім часом були основними об’єктами управління з боку керів( ництва компаній, поки не була усві(

покупці, що прийняли рішення про розміщення замовлень через торги. Тендери бувають закритого типу, на які запрошується чітко визначена кількість учасників, і відкритого типу, на які запрошуються всі зацікавлені особи.

“тендер9офер” (англ. tender offer) –

прилюдна пропозиція купівлі цінних паперів у власників (передусім, акцій) однієї корпорації іншою компанією чи організацією при додержанні пев( них умов протягом обмеженого часу. Власники акцій просять “запропону( вати” (продати) свої акції відповідно до оголошеної вартості і, як прави( ло, з виплатою премії вище дійсної ринкової ціни, залежно від пропозиції мінімальної чи максимальної кількості акцій.

теорія Доу (англ. Down’s theory) – те( орія аналізу ринку, яка грунтується на визначенні індексів Доу(Джонса за цінами акцій промислових і транс( портних компаній.

теорія життєвого циклу (англ. life cycle theory) – ситуаційна теорія поведін( ки керівників. Грунтується на кон( цепції, згідно з якою найефективні( ша поведінка досягається тоді, коли вона змінюється залежно від “зрілості” підлеглих, тобто від спро( можності взяти на себе відпові( дальність, намагання досягти будь( якої мети, рівня освіти та якості про( фесійної підготовки.

теорія ігор (англ. game theory) – галузь наукових знань, яка формулює мож( ливості та процедури заміни реальних систем умовними з метою швидкого аналізу ігрових операцій.

теорія навчання (англ. learning theo ry) – у психології – відносно стійкий

взаємозв’язок стимулу і відповідної реакції. Навчання відбувається дво( ма способами: за допомогою класич( ного або оперантного обумовлення. У першому випадку стимул передує реакції (Павлов), у другому — відпо( відна реакція очікується і має місце ще до того, як був зроблений стиму( люючий вплив. Принцип оперантно( го обумовлення послужив Скіннеру основою для розробленої ним теорії мотивації.

теорія обставин (англ. contingency theory) – на відміну від “єдино кращо( го шляху”, що шукали у свій час Тей( лор (хронометрування), Гілбрет (вив( чення трудових рухів) і Мейо, сучасні теорії менеджменту виходять з тих знань, що найкращий шлях — це функція обставин, заданих навко( лишнім середовищем у конкретний час і в конкретній ситуації. Найваж( ливішим фактором, що визначає уп( равлінський успіх, є не пошук міс( тичного оптимального шляху для до( сягнення мети, а гнучкість, здатність до аналізу й адаптивність до мінли( вих обставин. В міру того, як сус( пільство входить у нову епоху інтерна( ціоналізації, ситуативні фактори набу( вають дедалі більшого значення в прийнятті всіх управлінських рішень.

теорія загрози (англ. theory of threat) –

у системі Маслоу опис конфліктної ситуації, в якій виявляється член організації, що опинився перед сер( йозними соціальними чи психологі( чними проблемами. Прикладом такої ситуації може бути загрозливий кон( флікт, коли перед людиною стоїть дилема і вибір однієї з альтернатив припускає повну відмову від іншої. Більш серйозний вид загрози — це

катастрофічний конфлікт, коли єдина альтернатива, з якою людина змуше( напогодитися,означаєкінецьпрофес( ійної кар’єри, нерідко пов’язаний із втратою здоров’я і навіть життя.

теорія сприйняття (англ. аcceptance theory) – поширена в менеджменті те( орія, яку висунув Барнард у своєму класичному доробку “Функції кері( вника”. Відповідно до цієї теорії вла( да в організації, всупереч загальнопо( ширеній думці, виникає від основи до вершини організаційної структури і сприймається персоналом тільки тоді, коли вона розглядається ним як за( конна, розумна і необхідна. Не ме( неджер, що одержав від організації формальні права і здійснює імпера( тивний контроль над своїм персона( лом, а персонал є реальним власни( ком влади, тому що він вирішує, чи підкоритися розпорядженням зверху чи ні, якою мірою і де саме може бути зроблений вплив зверху. Цей су( б’єктивний елемент влади, на відміну від об’єктивного (зміст розпоря( дження чи повідомлення), визначає ступінь сприйняття команд залежно від наявності таких передумов: розу( міння виконавцем суті вихідного від керівника розпорядження чи по( відомлення, відповідність розпоря( дження чи повідомлення призначен( ню даної організації, несуперечність розпорядження або повідомлення особистим інтересам працівників, їхні фізичні і розумові здібності, що дозволяють виконати дане розпоря( дження або повідомлення.

теорія очікувань (англ. еxpectancy theory) – одна з теорій мотивації, що висунув В. Врум у 1964 р. Тут очіку( вання визначається як впевненість у

тому, що конкретна поведінка з вели( кою ймовірністю визначає конкрет( ний результат. Інший істотний ком( понент теорії — це валентність, тобто значення, що надає даний індивіду( ум результату своїх вчинків. У свою чергу, валентність, її притягальна сила визначається тим, якою мірою вона послужить як засіб для одержан( ня чого(небудь корисного. Наприк( лад, робітник захоче більше трудити( ся, очікуючи, що за це одержить більше грошей (високий ступінь очі( кування). Валентність полягає тут у тому, що отримані гроші забезпечать придбання, наприклад, потрібного родині автомобіля. Таким чином, як стимул до роботи виступає очікуван( ня того, що певний вчинок приведе до бажаного результату, помноженого на оцінювану значимість (ва( лентність) цього результату в очах ро( бітника.

теорія очікувань і людська природа

(англ. еxpectancy theory and the nature of human beings) – у мотивації поведінки автор теорії очікування Врум вихо( дить із простого припущення про те, що людина раціональна за своєю при( родою, розважлива навіть тоді, коли не має досить повної інформації, організує свою поведінку зараз, очі( куючи певного результату в майбут( ньому. У цьому відмінність т. ч. від теорії мотивації Скіннера з його підходом оперативного обумовлю( вання. Т. ч. дає нам можливість зас( тосувати те, що знаємо про себе, до тих людей, з якими працюємо.

теорія очікувань і менеджмент (англ. еxpectancy theory and management) –

практичні висновки, що можуть зро( бити для себе менеджери з теорії мо(

тивації Врума. По(перше, важливо знати, що передчуття винагороди має більше значення, ніж передбачалося дотепер. Люди хочуть вибирати аль( тернативні вчинки скоріше в очіку( ванні майбутнього, ніж з огляду на минулий досвід. По(друге, винагоро( да впливає чітко і прямо на дії, що зда( ютьсяданійорганізаціїбажаними.По( третє,людиорієнтуютьсянарізнісуми винагороди, тому ці індивідуальні роз( ходження можна поєднати з різними завданнями організації. І, нарешті, винагорода повинна бути пропорцій( ною тим зусиллям, які витрачені на виконання завдань.

теорія портфеля (англ. рortfolio theory)

– 1. економічна теорія, яка описує, як передбачливі інвестори розмішують своє майно в різних фінансових ак( тивах, тобто як вони формують ба( гатство портфеля. 2. об’єднання цінних паперів з метою оптимізації сукупних відсотків від них і сукупно( го ризику при використанні проти( лежно орієнтованих видів ризику.

теорія прискорення інфляції (англ. theory of inflation acceleration) – теорія, згідно з якою реальний обсяг вироб( ництва може підтримуватися вище свого природного рівня протягом тривалого періоду за рахунок підви( щення з року в рік темпів інфляції.

термінатор9менеджер (англ. termina tor manager) – спеціаліст з питань звільнення працівників. Підготовка т.(м. організована в ряді американсь( ких шкіл бізнесу та менеджменту з метою значного зниження стресів як у працівника, так і в керівника, що виникають під час звільнення.

термінологія (англ. tеrтіпоlоgy) – 1. су( купність термінів галузей науки,

техніки, мистецтва або всіх термінів мови. 2. розділ лексикології, що дослі( джує терміни різних галузей знань. Інша назва – термінознавство.

теротехнологія (англ. terrotechnology)

– в даний час витрати підприємств на обслуговування устаткування мають тенденцію швидкого росту і досягають часом вражаючих розмірів. Так, на ве( ликому підприємстві французької компанії“Usinor”(м.Дюнкерк)з9тис. працівників на обслуговуванні устат( куваннязайняті3тис.чол.Щорічнона ці роботи витрачається приблизно 1 млрд фр. [144]. Сучасне устаткування стало таким складним і дорогим, що процес його добору, експлуатації і по( точного обслуговування перетворив( ся на комплексну проблему, при вирі( шенні якої потрібно одночасно врахо( вувати управлінські, виробничі, фінансові, технічні і кадрові фактори. Використання спрощеного традицій( ногопідходудовирі(шенняданихпро( блем на практиці призводить до вели( ких фінансових втрат. Так, за даними міністерства промисловості Великоб( ританії, щорічні втрати британських промислових компаній від викорис( тання недосконалих методів плану( вання і управління обслуговуванням устаткування становлять 3,3 млрд ф.ст. Британським інститутом управ( ління розроблена нова концепція уп( равління обслуговуванням устатку( вання, що отримала назву “теротехно( логія” (від грец. “теро” – обслуговувати). Дана концепція, яка багато в чому схожа за своїми принци( пами на концепцію проектного управ( ління, виділяє як об’єкт управління повнийжиттєвийцикліснуванняйек( сплуатації устаткування: від видачі специфікаційнайогорозробкудоспи(

сання зношеного устаткування. Кон( цепція “теротехнології” заснована на комплексному обліку всіх факторів, що впливають на ефективність експ( луатації устаткування. Використання теротехнології сприяє зниженню пи( томих капітальних витрат, що пов’я( зані з експлуатацією і обслуговуван( ням устаткування, поліпшенням його технічного стану, скороченням втрат від виходу з ладу устаткування, удосконаленням процесу прийняття рішень і взаємин між підрозділами підприємства. У рамках теротехно( логії використовуються методи про( ектування систем, контролю витрат, управління виробництвом, підготов( кою кадрів, управління товарними запасами і т.д. Стандартна система завдань теротехнології складається з вибору, придбання устаткування, проведення заходів щодо його об( слуговування, управління експлуата( цією устаткування, забезпечення мінімального рівня витрат на віднов( лення експлуатаційних якостей ус( таткування протягом його життєвого циклу. Ключові функції системи теротехнології – визначення вибору цілей (кількість і якість), планування потреби в ресурсах, організація вико( ристання ресурсів, координація здійснення технічних заходів з фінан( совими й інвестиційними операція( ми, здійснення інновацій, мотивація, контроль, облікова діяльність. Ос( новні статті обліку – виконання планових завдань, завантаження ус( таткування, витрати, ефективність ви( користання устаткування і продук( тивністьпраці.

технічна (технологічна) ефективність

(англ. technical efficiency) – максималь(

но можливий обсяг виробництва, до( сягнутий внаслідок використання на( явних ресурсів.

технічні здібності (англ. technical skills) – у теорії Каца вміння або на( вички, потрібні кожному менеджеру для виконання своїх управлінських функцій. Технічні здібності, що включають спеціалізоване чи про( фесійне знання в галузі техніки або бухгалтерського обліку, припускають вміння аналізувати, а також (наприк( лад, у медицині) володіння технічни( ми прийомами своєї професії. В міру просування по управлінській ієрархії на додаток до технічних здібностей зростають вимоги до інших здібностей

— людського спілкування і концепту( ального.

технології й організаційні структури

(англ. technology and organizational struc ture) – зв’язок між видами застосову( ваних технологій і організаційних форм відповідних компаній. При роз( поділі безлічі фірм по трьох основ( них видах використовуваних у них технологій — штучне дрібносерійне, масове крупносерійне (двигуни внут( рішнього згоряння) і потокове ви( робництво — була встановлена деяка залежність між факторами органі( зації, технологіями і ефективністю роботи компаній. Так, успішно пра( цюючі фірми в кожній із названих тех( нологічних категорій мають однакові структурні характеристики, наприк( лад, кількість рівнів в управлінській ієрархії, відношення контролюючо( го персоналу до працюючого. Незва( жаючи на те, що на практиці не була виявлена пряма кореляція між орга( нізаційнимиформами йефективністю роботи компаній, була показана адек(

ватність розпоряджень класичного менеджменту щодо масового вироб( ництва (“типова система” сучасної індустрії) і, що ще важливіше, під( тверджена залежність організаційних структур від застосовуваних техно( логій.

технологічний розрив (англ. techno logical gap) – характеризує обсяг за( собів, необхідних для вкладення в нову технологію з метою досягнення нею результативності, що має на сьо( годні стара технологія, яка підлягає в майбутньому заміні новою. Після того, як технологічний розрив пере( борений, настає момент, починаючи з якого вкладати кошти в удоскона( лення нової технології набагато вигі( дніше, ніж в удосконалення старої. Тому процес заміщення однієї техно( логії іншою набуває незворотного ха( рактеру.

технологічні парки (англ. technopark) –

одна з найбільш поширених у США і Західній Європі форм утворення і функціонування ризико(фірм. Як зразок технологічних парків у бага( тьох країнах прийнята модель науко( во(виробничого центра, створеного на базі Стенфордского університету в Каліфорнії. Цей технологічний парк об’єднує близько 3 тис. середніх і дрібних електронних фірм загаль( ною кількістю зайнятих 190(200 тис. чол. У Японії, недалеко від Токіо, на базі нового університетського цент( ру виникло ціле науково(виробниче містечко Цукуба. У Західній Європі такі науково(виробничі центри є у Великобританії, Нідерландах (“Мар( кант”) і Німеччині. Серед великого розмаїття вирізняються три головних шляхи виникнення фірм технологіч(

ного парку. Насамперед, як дрібні і середні підприємці часто виступають співробітники університетських і на( уково(дослідних центрів, що праг( нуть комерціалізувати результати власних наукових розробок (у ряді технологічних парків ця категорія підприємців становить більше поло( вини). Другий, дуже поширений шлях

— створення власних спеціалізованих дрібних фірм з науково(технічним персоналом великих промислових об’єднань, що залишають свою фірму, щоб відкрити власну справу (іноді разом з колегами по лабораторії чи конструкторському бюро). Як пра( вило, великі фірми не перешкоджа( ють, а навпаки, сприяють розвитку цього процесу (широковідома подібна діяльність концерну “Сіменс”), ос( кільки вони одержують можливість згодом підключатися до виробництва нової продукції, якщо вона виявить( ся перспективною. І, нарешті, дрібні і середні фірми в технологічних парках виникають внаслідок перебазування вже діючих підприємств, що користу( ються пільговими умовами. Схема, за якою, наприклад, створюються тех( нологічні парки у ФРН, проста: від 10 до 30 нових дрібних підприємств роз( міщуються на одній території, у бу( динках, що, як правило, надаються для цього за пільговими орендними ставками власниками земель чи орга( нами міського самоврядування. Цен( трами технологічних парків служать обладнані і забезпечені кваліфікова( ним персоналом бюро, в яких вико( нуються організаційні, управлінські і секретарські функції для всіх фірм, що входять до складу парку. В окре( мих проектах як важлива умова пе(

редбачається створення технологіч( ного парку в безпосередній близькості від університетів. У всіх без винятку проектах перевага надається недавно створеним підприємствам, що спе( ціалізуються в таких перспективних галузях, як мікроелектроніка та ін. Виникають, таким чином, територі( ально замкнуті центри, де молоді підприємства ведуть НДДКР, внас( лідок яких створюються і доводяться до стадії практичного використання нові товари або технології. Довгий і важкий шлях від розробки нового ви( робу до його серійного виробництва в умовах технологічного парку значно легший. Зокрема, фірмам надається на пільгових умовах необхідне при( міщення, в їхньому розпорядженні є обладнані всім необхідним машино( писні бюро, конференц(зали, секре( таріати, а також майстерні для виго( товлення прототипів, лабораторії та інші приміщення для ведення НДДКР. Вони можуть отримати не( обхідну консультацію в галузі вироб( ництва, маркетингу, фінансів, патентну інформацію. Встанов( люється тісна кооперація з відділами фундаментальних і прикладних дос( ліджень при вищих навчальних зак( ладах, а також з дослідницькими інститутами, що знаходились у дано( му районі, не кажучи вже про зв’язки з іншими підприємствами того ж тех( нологічного парку. Крім того, їм на( даються більш вигідні умови креди( тування, а також полегшуються кон( такти з великими виробничими фірмами в регіоні і з потенційними замовниками.

технологія (англ. technology) – спосіб поєднання та застосування прин(

ципів, методів і технічних засобів для виконання роботи, операції, послуги, отримання фірмою кінцевого товару; сукупністьзасобів,процесів,операцій, методів, за допомогою яких вхідні у виробництво елементи перетворю( ються на вихідні; охоплює машини, механізми й інструменти, навички і знання; сукупність знань, відомостей про послідовність окремих виробни( чих операцій у процесі виробництва чого(небудь.

технопарк (англ. techopark) – техно( логічний центр, який має найбільшу кількість підприємств з передовою технологією, виконує замовлення щодо створення і освоєння нових розробок, виробництва надсучасного обладнання й приладів.

технополіси (англ. technopolicses) –

найбільш просунута концепція інтег( рації науки з виробництвом. Технопо( ліси в Японії були узаконені в 1980 р. У 1982 р. був опублікований список досить твердих вимог до здобувачів (префектурам), задоволення яких дає їм право створити в себе технополіс (“місто техніки”). Вимоги ці були такі: кожен технополіс повинен скла( датися з трьох основних компонентів: великих підприємств як мінімум двох(трьох передових галузей промис( ловості (виробництво оптичних воло( кон, інтегральних схем, медичної електроніки, інформаційних систем та ін.).

технополіс (англ. technopolis) – об’єд( нання наукомістких підприємств із науково(дослідними і навчальними центрами. Мета об’єднання – інтег( рація науки з виробництвом і осві( тою, розробка високих та надвисоких технологій, створення сприятливих