Розділ 3 особливості організації обліку виробництва і калькуляції собівартості зернових культут на товаристві з обмеженою відповідальністю «украгросоюз ксм»

3.1 Об’єкти та завдання обліку виробництва і обчислення собівартості зернових культур

У процесі виробничої діяльності будь-якого підприємства здійснюється перетворення наявних у нього матеріальних ресурсів (сировини, матеріалів, палива, запасних частин тощо) і трудових ресурсів (оплати праці працівників) у новий продукт – готову продукцію (роботи або послуги).

Метою обліку витрат виробництва та визначення собівартості продукції є документальне, своєчасне, повне та достовірне відображення фактичних витрат на виробництво продукції (робіт, послуг) для забезпечення контролю над використанням ресурсів підприємства.

Облік в галузі рослинництва повинен забезпечувати виконання наступних завдань:

1) правильно і економічно обґрунтовано розмежовувати витрати за основними виробництвами, а при необхідності – за культурами або групами культур;

2) забезпечувати отримання необхідних даних за основними статтями витрат: оплата праці, витрати насіння, добрив, засобів захисту рослин, послуги допоміжних виробництв та інші витрати, що відносяться до галузі;

3) своєчасно і повністю обліковувати сільськогосподарську продукцію, яка надходить від урожаю;

4) систематизувати і узагальнювати необхідну інформацію для обчислення собівартості продукції;

5) забезпечувати точне й економічно обґрунтоване розмежування витрат за суміжними роками виробництва з виділенням витрат, що відносяться до наступних сільськогосподарських періодів, в яких буде отримана продукція (витрати на посів культур, багаторічних трав тощо);

6) надавати необхідну інформацію про витрати за підрозділами господарства для контролю за оперативним виконанням завдань і оперативного управління;

7) складати та надавати звітність.

Витрати на виробництво продукції рослинництва ТОВ «Украгросоюз КСМ» формує за об’єктами обліку, планування та визначення собівартості продукції, відображаючи їх на рахунках аналітичного обліку сільсьгоспвиробництва.

Об’єкти обліку витрат в галузі рослинництва можна поділити на чотири групи:

1) сільськогосподарські культури (або групи культур): зернові, технічні, картопля та овоче-баштанні культури, плодово-ягідні культури та виноградники, квітникарство, розсадники плодово-ягідних культур, плантації хмелю;

2) сільськогосподарські роботи: витрати під урожай майбутнього року;

3) витрати, що підлягають розподілу, між культурами або видами робіт (пропорційно до площ): на зрощування та осушування земель, догляд за полезахисними лісосмугами тощо;

4) інші об’єкти (за центрами відповідальності) – структурні підрозділи сільськогосподарського підприємства, на яких фактичні витрати розподіляють між окремими культурами відповідно до кошторисів та нормативів залежно від прийнятих підприємством положень облікової політики.

Методичними рекомендаціями з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств визначені об’єкти обліку витрат і обчислення собівартості продукції рослинництва. Так об’єктами планування та обліку виробничих витрат і визначення собівартості продукції зернових і зернобобових культур є:

пшениця озима, жито озиме, ячмінь озимий, пшениця яра тверда, пшениця яра м’яка, сильна та інші види, кукурудза на зерно, ячмінь ярий, овес, жито яре, полба тощо, просо, рис, гречка, сорго, чумиза, горох, квасоля, сочевиця, вика і викова суміш, люпин кормовий, соя.

У всіх випадках, коли витрати можна віднести безпосередньо на ту чи іншу вирощувану культуру під урожай поточного року, їх враховують на рахунках об’єктів обліку витрат за культурами.

Об’єкти обліку витрат по сільськогосподарських роботах, які виконуються, виділяються в тому випадку, якщо витрати по цих роботах не можуть бути віднесені на об’єкти обліку по культурах (групах культур) під урожай поточного року: посів озимих зернових на зерно по кожній культурі, озимі зернові на зелений корм і силос, внесення органічних і мінеральних добрив, освоєння нових земель, витрати на вапнування, гіпсування ґрунту, роботи в парниках, теплицях, в розсадниках та інші роботи незавершеного виробництва (за видами).

Особливістю галузі рослинництва є те, що виробничий процес з вирощування сільськогосподарських культур не обмежується календарним роком. Тому в рослинництві одночасно можуть бути три групи витрат:

1) минулих років під урожай поточного року;

2) звітного року під урожай поточного року;

3) звітного року під урожай наступних років.

Перші дві групи витрат практично об’єднуються – витрати минулих років списуються на відповідні аналітичні рахунки витрат під урожай поточного обліку. Тому постійно виділяють в обліку витрати під урожай поточного року і затрати під урожай майбутніх років.

Витрати під врожай майбутніх років обліковуються на окремих аналітичних рахунках за видами робіт, оскільки в момент їх здійснення невідомо, на вирощування якої культури вони відносяться. Ці витрати переходять на наступний рік як залишок незавершеного виробництва. Наступного року витрати на сівбу озимих культур відносять постатейно на відповідні аналітичні рахунки озимих культур урожаю поточного року. Наприклад, восени цього року здійснено сівбу пшениці озимої під урожай наступного року. Обліковані витрати за статтями додаватимуться до витрат у році, що настав. У такий спосіб забезпечується підрахунок усіх витрат (минулого і поточного року) на вирощування пшениці озимої.

Витрати минулого року на виконання сільськогосподарських робіт розподіляють у поточному році визначення фактичних площ посіву під культури. Розподіл здійснюють постатейно, пропорційно до площ посіву. Для цього здійснюють відповідний розрахунок, в якому визначають суму витрат на 1 га і множать її на площу, фактично зайняту відповідною культурою.

Витрати, пов’язані з підготовкою ґрунту, сівбою багаторічних трав, вартістю їх насіння, а інші разові витрати, ураховані у складі незавершеного виробництва, рівномірно розподіляють за роками залежно від терміну експлуатації посівів.

Проте роботи під урожай майбутнього року проводяться не «взагалі», а конкретно, тобто вже восени повинно бути відомо, яку культуру висіватимуть на відповідній площі. Наприклад, у господарстві для обліку витрат під урожай наступного року можна відкрити такі рахунки: озиме жито, озимий ячмінь, зяблева оранка, лущення стерні. Тобто тільки два останні рахунки відкрито за видами робіт, а решта – за культурами.

Витрати на вапнування та гіпсування ґрунтів, які здійснюють за рахунок власних коштів, обліковують на окремому аналітичному рахунку в розрізі статей витрат. Оскільки тривалість дії вапна та гіпсу становить 5-7 років, витрати на виконання цих робіт відносять на сільськогосподарські культури за статтями пропорційно до зайнятих площ рівномірно протягом 5-7 років.

Витрати на утримання основних засобів (амортизація, вартість ремонтів) відносять на собівартість продукції окремих культур і видів незавершеного виробництва: пропорційно до обсягу виконаних ними для окремих культур (груп культур) механізованих робіт (в умовних еталонних гектарах).

Витрати на зрошення та осушення, які підлягають розподілу, обліковуються на окремому аналітичному рахунку. Всі витрати зі зрошення та осушення, які безпосередньо можуть бути віднесені на аналітичні рахунки з вирощування відповідних культур, списуються на ці рахунки. У той же час значну частину витрат на зрошення не можна віднести безпосередньо на відповідні культури. Сюди відносять заробітну плату працівників, зайнятих на утримання зрошувальної та осушувальної системи, нафтопродукти на роботу двигунів з експлуатації зрошувальної та осушувальної системи, амортизацію основних засобів та інші витрати. В кінці року ці витрати розподіляють постатейно між окремими культурами пропорційно до площі посівів.

До окремої групи об’єктів обліку витрат відносять витрати, пов’язані з виробництвом кормів (кормо виробництво), післязбиральною доробкою продукції: заготівлею силосу, заготівлею сінажу, виробництвом трав’яного борошна, заготівлею сіна, соломи (полови), гички тощо. Виділення цих витрат як окремих об’єктів обліку пов’язано з необхідністю більш точного обчислення собівартості окремих видів супутньої і побічної продукції та з відособленням в окрему групу витрат по кормовиробництву.