- •Розділ 1
- •1.2. Фізико-хімічна механіка як наукова дисципліна, її задачі
- •1.3. Дисперсні системи. Класифікація дисперсних систем з позицій фізико-хімічної механіки композиційних матеріалів
- •1.3.6. Періодичні колоїдні системи.
- •1.4. Особливості властивостей колоїдних систем
- •1.5. Короткий історичний огляд
- •Розділ 2
- •2.2. Змочування і набухання
- •2.3. Спонтанні процеси на межі розділу фаз
- •Розділ 3
- •3.2. Теорія мономолекулярної адсорбції Ленгмюра
- •3.3. Полімолекулярна адсорбція
- •3.4. Рівняння Гіббса. Двомірний тиск
- •3.5. Правило Дюкло-Траубе
- •3.6. Адсорбція на межі тверде тіло – розчин
- •Розділ 4
- •4.2. Класифікація пар за хімічною будовою
- •4.3. Аніоноактивні пар
- •4.4. Катіоноактивні пар
- •4.5. Класифікація пар за механізмом дії
- •4.6. Термодинамічні, поверхневі й об'ємні властивості розчинів пар у зв'язку зі стійкістю дисперсних систем
- •4.7. Використання пар в техніці
- •Розділ 5
- •5.1.1. Будова подвійного електричного шару (пдеш)
- •5.2. Стійкість і коагуляція дисперсних систем
- •5.3. Седиментаційна (кінетична) стійкість
- •5.4. Процеси стабілізації дисперсних систем і їхня роль у техніці
- •Розділ 6
- •6.2. Загальні відомості про структуроутворення в дисперсних системах
- •Розділ 7
- •7.2. Методи реологічного моделювання
- •7.3. Криві течії і в'язкості
- •7.4. Методика побудови реологічних кривих
- •7.5. Моделі і рівняння течії структурованих дисперсних систем
- •7.6. Про реологічні криві течії і в'язкості структурованих рідин на прикладі цементобетонних сумішей
- •Іі частина
- •8.2. Розчинення в'яжучих речовин
- •8.3. Основні закономірності кінетики кристалізації нової фази з пересичених розчинів і фазовий склад цементного каменю
- •8.4. Формування структури цементного каменю
- •Розділ 9
- •9.2. Основні параметри вібраційного ущільнення бетонної суміші
- •9.3. Вібродиспергування та виброперемішування суміші
- •9.4. Основи технології виробництва дорожніх бетонів на основі органічних в'яжучих
- •9.4.2. Принцип та метод визначення температури перемішування сумішей
- •9.4.3. Температурні параметри приготування сумішей
- •9.4.4. Змочування кам'яних матеріалів в'яжучим як фактор якості перемішування
- •9.4.5. Зміст процесу ущільнення асфальтобетону.
- •9.4.6. Шляхи інтенсифікації ущільнення сумішей
- •Розділ 10
- •10.1. Склад, структура і властивості кам'яновугільних дорожніх дьогтів
- •10.2 Склад, структура і властивості нафтових дорожніх бітумів
- •10.3. Бітумні емульсії
- •10.3.2. Бітумні емульсії – мікрогеторогенні дисперсні системи
- •10.3.3. Технологія виробництва
- •Технічна характеристика диспергатора дб – 1
- •Технічна характеристика триступеневого диспергатора
- •10.3.4. Фізико-механічні властивості та технологічні вимоги.
- •10.3.5. Галузі застосування.
- •Бітумополімерні в’яжучі і асфальтобетони на їх основі
- •Розділ 11
- •11.2. Дьогтебетон
- •11.3. Асфальтобетон
- •11.3.1. Утомленісна довговічність асфальтобетонів і роль агресивних середовищ
- •11.4. Дьогтебетони і асфальтобетони з комплексно-модифікованою мікроструктурою
- •Рекомендована література до вивчення теоретичного матеріалу
Розділ 9
ВІБРОРЕОЛОГІЯ ДИСПЕРСНИХ СИСТЕМ
9.1. Фізичні основи ущільнення й формозміни бетонних сумішей
9.2. Основні параметри вібраційного ущільнення бетонної суміші
9.3. Вібродиспергування тіл та віброперемішування сумішей
9.4. Основи технології виробництва дорожніх бетонів на основі органічних в'яжучих
9.1. Фізичні основи ущільнення і формозміни бетонних сумішей
Свіжоприготовлена бетонна суміш має пухку нестабільну структуру з високою пористістю (П0 до 15%) і значним об'ємом залученого повітря (особливо при низькому водоутриманні суміші). Необхідна умова одержання однорідного за міцністю і щільністю бетону - ущільнення бетонної суміші на стадії формування виробів.
Високорухомі і литі бетонні суміші, що характеризуються низьким граничним опором зсуву, легко деформуються й заповнюють форму під дією сили ваги. При цьому основний об'єм залученого повітря піднімається вгору і видаляється, що приводить до стабілізації й ущільнення структури бетонної суміші.
Малорухомі й жорсткі бетонні суміші (Ж > 5с) мають високий граничний опір зсуву. Процес ущільнення таких сумішей пов'язаний з необхідністю додаткових більш значних, ніж сила ваги, зовнішніх сил.
Бетонна суміш є складною структурованою багатофазною системою, що складається із твердих часток в'яжучого, органічних і мінеральних добавок, води й залученого повітря. Ще до початку схоплювання й твердіння в'язка бетонна суміш утворює просторові структури, що мають певну пластичну міцність, яка не змінює свого стану без певного енергетичного впливу ззовні.
Основну структуроутвірну роль у бетонній суміші виконує цементне тісто – тонкодисперсна система, що складається із твердих часток в'яжучого, спеціально тонкомолотих добавок, пилоподібних і глинистих домішок у заповнювачах і води. Завдяки величезній поверхні розподілу фаз між частками виникають значні сили молекулярної взаємодії, капілярні сили, поверхневого натягу, внутрішнього тертя і ін.
Капілярні сили викликають стиск системи, це підвищує зв’язність і створює умови для пластичної деформації (без розривів і тріщин), а також підвищує однорідність суміші. Граничне водоутримання суміші, при якому вона розшаровується, залежить від водоутримуючої здатності в'яжучого й інших тонкодисперсних компонентів.
У результаті дії вищевказаних внутрішніх сил формуються певні фізико-механічні властивості бетонної суміші, що характеризують її як об'єкт технологічних впливів у процесі приготування, транспортування, укладання, ущільнення й формоутворення.
Таким чином, інтенсивність вібраційних впливів на бетонну суміш повинна забезпечити руйнування внутрішніх сил взаємодії й змусити бетонну суміш деформуватися під дією сил гравітації (9.1) (рис. 9.1):
FГ > (Fм.в. + Fσ + Fтр + Fк + Fін.) (9.1)
Бетонну суміш приводять у коливальний рух або занурюючи в неї вібратори, або діючи на неї через опалубку чи форму. Частки бетонної суміші одержують імпульси, внаслідок чого вони коливаються в положеннях хиткої рівноваги. Бетонна суміш при цьому набуває властивостей « важкої» рідини.
Рис. 9.1. Сили, що діють на бетонну суміш: Fr – сила гравітації; Fм.в. – сила міжмолекулярної взаємодії; Fσ– сили поверхневого натягу; Fтр – сили внутрішнього тертя; Fк – капілярні сили; Fін – інші сили, що забезпечують зв’язність бетонної суміші
Під впливом імпульсів частки бетонної суміші перебувають у безперервному коливальному русі біля деяких осереднених положень хиткої рівноваги. У результаті зсуву сусідніх часток утворюється порожнеча: частка, внаслідок сили ваги, заповнює її й продовжує коливатися вже в новому положенні хиткої рівноваги (для бетону на легкому заповнювачі: пемза, туф, керамзитовий гравій і ін., також має місце зворотне явище - спливання крупного заповнювача). Тому послідовний рух часток відбувається переважно вниз. Крім вертикальних переміщень униз, частки бетонної суміші можуть мати й інші переміщення: нагору, до вібратора й від нього (при внутрішньому вібруванні).
Таким чином, вібраційний вплив на бетонну суміш викликає зміну її фізичного стану, що проявляється у відносному русі шарів структурованого середовища, руйнуванні у структурі, зниженні сил тертя й зчеплення, а також границі текучості. Пластична деформація суміші починається при більш низьких зсувних напруженнях; при цьому проявляються тиксотропні властивості системи й відбувається ізотермічна зміна її в'язкості. У результаті цього бетонна суміш розріджується й стає більше легкоукладальною.
Процес руйнування коагуляційної структури суміші супроводжується більш рівномірним розподілом води в системі, витисненням затисненого в порах повітря й компактним просторовим розташуванням часток твердої фази. Відбувається зниження в'язкості суміші одночасно з її ущільненням. Коливальний рух часток суміші перешкоджає їхньому зближенню протягом певних інтервалів часу, коли вони не стикаються одна з одною; таким чином, між ними в ці моменти зникає тертя.
Поряд зі зменшенням внутрішнього тертя в бетонній суміші при вібруванні частки, що коливаються, обмінюються імпульсами, статична рівнодіюча яких прагне розширити займаний сумішшю об'єм в усіх напрямках, виникає так званий активний тиск, що чинить опір зовнішньому тиску, відповідній вазі й силам зчеплення часток, змушуючи їх періодично віддалятися одна від одної для того, щоб у наступний момент вони змогли почати зворотний рух і зблизитися у більш щільну масу. Тут можлива деяка аналогія з кінетичною теорією газів; при нагріванні газу в замкнутому об'ємі теплова енергія перетворюється в енергію безладного руху молекул, що створюють активний тиск на стінки посудини.
Отже, у процесі вібраційного ущільнення бетонних сумішей можна виділити дві основні стадії.
На першій стадії відбувається руйнування первісної структури бетонної суміші. Частки міняють взаємну орієнтацію, переміщуються, контакти між ними порушуються й під впливом сил ваги утворюється нова, більш компактна і стійка структура. Об'єм системи зменшується, тому що із суміші видаляється повітря, а порожнечі заповнюються розрідженим цементним тістом і розчином, що діють як мастило й знижують внутрішнє тертя.
На другій стадії бетонна суміш вібрує як одне ціле. Частки перебувають у тісному контакті, незначне взаємне переміщення можливе лише у зв'язку із седиментаційними процесами й виділенням затисненого повітря, що у цей період надає суміші властивості твердоподібного тіла, – з коагуляційною структурою. На другій стадії для підвищення ефективності вібраційного впливу ущільнення рекомендується статичне навантаження (привантаження). Стадія остаточного ущільнення - припинення осідання суміші у формі й покриття поверхні суміші тонким блискучим шаром цементного тісту.