Практикум аутогенного тренування

Матеріали. Текст аутогенного тренування, протокол суб'єктивних і об'єктивних показників, секундоміри.

Текст аутогенного тренування (словесні формулювання). У дужках наведено число повторення фраз.

1. Я відчуваю себе абсолютно спокійно (1).

2. Моя права рука важка (2).

3. Моя права рука дуже важка (3).

4. Мої руки важкі (2).

5. Мої руки дуже важкі (3).

6. Мої руки і ноги важкі (2).

7. Мої руки і ноги дуже важкі (3).

8. Все моє тіло важке (2).

9. Моя права рука тепла (2).

10. Моя права рука дуже тепла (3).

11. Мої руки теплі (2).

12. Мої руки дуже теплі (3).

13. Мої руки і ноги теплі (2).

14. Мої руки і ноги дуже теплі (3).

15. Все моє тіло важке і тепле (2).

16. Моє серце б'ється спокійно і рівно (5).

17. Я дихаю рівно і вільно (5).

18. Мій лоб став прохолодним (2).

19. Мій лоб прохолодний-прохолодний (3).

20. Все моє тіло важке і тепле, серце б'ється спокійно і рівно, я дихаю легко і вільно, лоб прохолодний-прохолодний (2).

21. Я відчуваю себе абсолютно спокійним (1).

Методика роботи. Кожний студент до початку аутогенного тренування реєструє у себе частоту серцевих скорочень і дихання. В умовах навчальної аудиторії для проведення аутогенного тренування рекомендується наступна поза: все тіло розслаблене, плечі і голова опущені, передпліччя вільно лежить на стегнах, кисті рук не торкаються одне одного, ноги в колінах зігнуті під прямим кутом. Словесні формулювання зачитує викладач. У паузах між фразами досліджувані повторюють про себе прослухане формулювання і уявляють відповідні образи зі свого минулого чуттєвого досвіду. Після сеансу аутогенного тренування студенти повторно реєструють частоту серцевих скорочень і дихання, а також визначають появу суб'єктивних відчуттів (важкість кінцівок, тепла, прохолоду лоба та інші) і записують показники в протокол.

Результатом роботи є обговорення даних окремих досліджуваних і в цілому групи.

Контрольні питання:

1. Як Ви вважаєте, чи доцільно здійснювати загальну психологічну підготовку спортсменів до змагань?

2. Як Ви здійснили б спеціальну психологічну підготовку до змагань вашого учня?

3. Які методи ментального тренінгу доцільно використовувати у обраному Вами виді спорту?

4. Як би ви проводили психологічне консультування спортсмена?

Практична робота №5

Тема: Проблема відновлення у спорті.

Мета: навчитися визначати фізичну працездатність спортсменів, розробляти і складати гігієнічні схеми відновлення працездатності.

Знати:

• методи кількісної оцінки фізичної працездатності;

• засоби відновлення та стимулювання фізичної працездатності у спорті;

• характеристику гігієнічних засобів відновлення фізичної працездатності у спорті;

• принципи складання схем відновлення фізичної працездатності у спорті.

Вміти:

• визначати фізичну працездатність спортсменів за тестами;

• розробляти і складати гігієнічні схеми відновлення працездатності.

Ключові терміни і поняття

Психогігієна − система засобів, направлених на збереження і зміцнення здоров'я, забезпечення оптимальних умов психічної діяльності людини.

Саморегуляція психологічна − сукупність методів активного самовпливу з метою оптимізації психічних функцій спортсмена.

Тривожність − це негативний емоційний стан людини, який характеризується відчуттям схвильованості і тривоги.

Фізична працездатність – потенційна здатність людини проявити максимум фізичного зусилля при статичній, динамічній та змушеній роботі.

Фізична працездатність являється інтегративним вираженням можливостей людини, входить в поняття його здоров’я і характеризується рядом об’єктивних факторів. До них відносяться: тілобудова і антропометричні показники: потужність і ефективність механізмів енергопридукції аеробним і анаеробним шляхом; сила і витривалість м’язів, нейром’язова координація; стан опорно-рухового апарату; нейроендокринна регуляція як процесів енергоутворення , так і використання наявних в організмі енергоресурсів; психічний стан.

Для кількісної оцінки фізичної працездатності використовують одиниці роботи: кілограмометр (ким), вати (Вт), джоулі, ньютони (Н). 1 Вт = 6,12 кгм/хв.

Кількісна оцінка фізичної працездатності необхідна: для оцінки функціональних резервів організму при організації фізичного виховання населення, у самодіяльному спорті та спорті високих досягнень; при підборі, плануванні і прогнозуванні навчально-тренувальних навантажень спортсменів; при визначенні рухового режиму хворих в клініках і центрах реабілітації та при оцінці ефективності фізичної реабілітації хворих; при визначенні ступеню індивідуальності у лікарсько-трудовій експертизі; для диференціальної діагностики окремих захворювань, визначення вірогідності розвитку серцево-судинних, в першу чергу виявлення доклінічних форм коронарної недостатності, прогнозування протікання захворювань.

Розрізняють загальну та спеціальну фізичну працездатність. Остання залежить від спортивної спеціалізації. У різних людей фізична працездатність різна. Вона залежить від спадковості та зовнішніх умов: професії, рівня або характеру фізичної активності, виду спорту та ін.

Для тестування фізичної працездатності використовують різні пристрої: велоергометр, тредміл (доріжка, що пересувається), тредбан (барабан, що обертається), різноманітні сходинки для степ-ергометрії, ергометри човникового типу та ін. На кожному з них можна моделювати навантаження різного характеру та потужності.

Для тестування фізичної працездатності використовують навантаження: східчасте зростання навантаження без періоду відпочинку; безперервне чи майже безперервне зростання навантаження до певного рівня з подальшим рівномірним навантаженням на цьому рівні; одномоментне рівномірне безперервне навантаження.

Хід роботи:

1. Законспектувати матеріал.

В спортивно-медичній практиці використовують проби з мінімальними, субмаксимальними та максимальними навантаженнями