- •9.Характерні риси та періодизація античної філософії
- •10.Іонійська філософія
- •11.Італійська філософія (школа елеатів, вчення Піфагора)
- •12.Атомістичні вчення античності (Демокріт, Епікур)
- •13.Проблеми пізнання і людина в філософії Сократа.
- •14.Ідеалізм Платона
- •15.Філософія Арістотеля
- •16.Фізіологія римського періоду.
- •17.Теоцентризм Середньовіччя
- •18.Номіналізм і реалізм про природу універсалій.
- •19.Антропоцентризм та гуманізм філософії Відродження.
- •20.Натурфілософія Ввідродження.
- •21.Проблема методу пізнання філософії Нового часу.
- •22.Субстанція в філософії Нового часу
- •23.Емпіризм і раціоналізм Нового часу.
- •24.Коперніканський преворот у філософії Канта
- •25.Метод і система філософії Гегеля
- •26.Антропологізм Фейєрбаха
- •27.Марксизм і сучасність
- •28.Філософські ідеї Київської Русі
- •29.Києво-Могилянська академія
- •30.Г.Сковорода
- •31.Філософська думка Украъни хіх- початку хх ст.
- •32.Філософська думка Росії хіх-початок хх ст.
- •33.Філософія позитивізму. Різновиди неопозитивізму
- •34.Філософія екзистенціалізм
- •35. Психоаналіз Фрейда.
- •36. Неотомізм та тейярдизм.
- •37.Нераціональна філософія ф.Ніцше.
- •38.Поняття та основні форми буття.
- •39.Філософське поняття матерії.
- •40.Природничонаукова картина світу.
- •41.Рух, простір і час як форми існування матерії.
- •42.Виникнення свідомості, її суть та структура.
- •43.Свідомість як функція головного мозку.
- •44Діалектика як учення про універсальні зв’язки і розвиток.
- •45.Філософське поняття закону, класифікація законів. Закони діалектики.
- •46.Діалектика єдності і боротьби протилежностей. Поняття „суперечність» їх різновиди.
- •47.Діалектика кількісних і якісних змін.
- •48.Закон заперечення заперечення.
- •49.Категорії діалектики, їх роль в пізнанні.
- •50.Діалектика одиничного і загального.
- •51.Категорії причини і наслідку. Принцип детермінізму.
- •52.Необхідність і випадковість.
- •53.Зміст і форма.
- •54.Система, структура, елемент.
- •55.Сутність і явище.
- •56.Можливість і дійсність.
- •57.Пізнання як діяльність. Суб’єкт та об’єкт пізнання
- •58.Чуттєве пізнання і його форми.
- •59.Раціональне пізнання і його форми.
- •60.Поняття істини. Конкретність істини. Критерії істини.
- •61.Практика, її форми та роль в пізнанні.
- •62.Природа і суспільство. Матеріальне виробництво.
- •63.Спосіб виробництва та його структура.
- •64.Нтр, сутність та основні напрямки розвитку.
- •65.Духовне життя суспільства. Суспільна свідомість: основні форми та рівні.
- •66.Форми наукового пізнання.
- •67.Методи емпіричного і теоретичного рівнів у науковому пізнанні світу.
- •68.Поняття „культура» та „цивілізація», цивілізаційний підхід в соціальній філософії.
- •69.Філософія техніки. Проблема людини в інформаційно-технічному суспільстві.
55.Сутність і явище.
Взаємозв'язок сутності і явища розкриває співвідношення зовнішніх, поверхневих і внутрішніх, глибинних рівнів пізнання людиною навколишнього світу.
Сутність — це система глибинних, стійких зв'язків і відносин, які зумовлюють виникнення, існування, функціонування предметів, процесів, і з руйнуванням якої вони перестають існувати, зв'язків, що визначають природу предметів, процесів, сукупність їх властивостей, особливостей.
Наприклад, сутність життя полягає в тому, що воно становить процес існування, функціонування відкритих складних систем, що саморегулюються, головною, основною ознакою й умовою буття яких є обмін речовин з умовами існування. Регулятором взаємовідносин цих систем з навколишнім світом є потреба. Тому можна сказати, що сутність життя — це безупинний процес задоволення, відтворення і народження нових потреб, що здійснюється на основі активної взаємодії живого з умовами свого існування, взаємодії, у якому здійснюється обмін речовин. Є ця система зв'язків - є життя. Вона зумовлює прояв різних форм життя, їх рух, розвиток. З припиненням цього зв'язку життя перестає існувати. Чи, наприклад, сутність капіталізму полягає у виробництві доданої вартості на основі купівлі-продажу робочої сили при наявності приватної власності капіталіста на засоби виробництва і результати праці.
Явище — це зовнішні, реально існуючі особливості предметів, процесів, їх властивостей, які безперервно спостерігаються. Сутність і явище взаємозв'язані між собою. Сутність завжди виражається в явищі, а явище заключає в собі сутність. У кожному явищі завжди закладена сутність. У чистому виді сутність не існує як особливий феномен. Вона реалізується через безліч явищ. Отже, явище — це форма прояву сутності, спосіб її буття. Явище не завжди адекватно відображає сутність. Це пов'язано з тим, що на прояв сутності впливають зовнішні фактори. Тому часто явище виражає сутність у перекрученому виді, у формі видимості. Так, схід і захід Сонця сприймається як рух Сонця навколо Землі, а не Землі навколо своєї осі. У своїй практичній діяльності людина спочатку має справу з безліччю явищ. Наприклад, розкриття сутності людини дозволило пояснити багато особливостей історичного розвитку суспільства, його суперечностей, соціальну структуру, характер взаємин між людьми.
56.Можливість і дійсність.
Категорії "можливість" і "дійсність", як і інші категорії діалектики, виводяться із принципу руху й розвитку матеріального світу, оскільки в ньому завжди щось виникає, розривається, а щось відживає свій вік і відмирає. Звідси логічно припустити, що нове спочатку виступає в зародковій, недосконалій формі як можливість. Тому розвиток і є, власне, процесом перетворення можливості в дійсність. Отже, категорії "можливість" і "дійсність" є відображенням у нашій свідомості цих сторін об'єктивного процесу.
У перетворенні можливості в дійсність важливу роль відіграють умови. Саме вони й обумовлюють можливість, тобто роблять те чи інше явище можливим або неможливим. Виходить, що можливості можуть бути реальними й нереальними.
Реальною можливістю називають те, що випливає із внутрішніх законів розвитку предмета, явища, чи сукупності певних конкретно-історичних явиш. Реальна можливість - це те, що може за наявності певних умов перетворитися в дійсність. Наприклад, у будь-якій насінині є реальні можливості для перетворення в рослину. При наявності таких умов, як ґрунт і волога, тепло й мінеральні речовини насінина обов'язково повинна прорости. Але є й абстрактна (формальна) можливість. Вона теж має об'єктивну природу, оскільки випливає із загальних умов розвитку об'єктивного світу. Коли відсутні необхідні конкретні умови ця можливість залишається лише абстрактною.
Діалектика завжди вказувала на злиденність певних абстрактних можливостей, особливо неможливостей. Тому потрібно пам'ятати, що абстрактна можливість не може безпосередньо перетворитись у дійсність. Нерозуміння цього веде до авантюризму.
Категорія .дійсність", пов'язана з "можливістю", відображає у свідомості людини другу сторону об'єктивної реальності (в широкому розумінні всю реальність). Якщо можливість існує в своїх умовах, через них, то дійсність існує безпосередньо, як самі явища зовнішнього світу, що нас оточують. Іншими словами, дійсність є реальною можливістю.
Дійсність пов'язана з закономірністю і ґрунтується на ній. Як тільки закони перестають діяти, дійсність втрачає свою необхідність, своє право на існування, свою "розумність". Вона замінюється новою.