Висновки

При розрахунку норм амортизації дуже важливо правильно визначити економічно доцільний строк служби основних фондів з урахуванням їх довговічності, морального зносу, перспективних планів технічного переобладнання, балансу устаткування, можливостей модернізації і капітального ремонту.

Особливо слід відмітити, що вибір методу амортизації основних фондів повинен базуватися на розробці бізнес – плану діяльності підриємства протягом амортизаційного періоду і врахувати темпи зростання обсягів діяльності та її доходності, темпи зростання поточних витрат, зміни в податковій політиці держави або податковому статусі підприємства, необхідність та час виконання фінансових зобов’язань, джерелом покриття яких є чистий прибуток підприємства або проведення капітальних витрат за рахунок прибутку. Необхідно врахувати прогнозований період експлуатації об’єкта амортизації до його ліквідації або продажу, можливу ціну реалізації об’єкта амортизації, потребу в формуванні власних фінансових ресурсів протягом амортизаційного періоду.

Крім того, треба мати на увазі, що в ряді галузей норми амортизації можуть бути підвищені чи понижені також у залежності від технологічних особливостей виробництва, режиму і змінності устаткування, ступеню навантаження і фізичного об’єму виконуваних робіт, умов зовнішнього середовища, географічного розміщення об’єктів та інших факторів.

Найсуттєвіший недолік амортизаційної політики, що провокує різноманітні протиріччя, труднощі та пара­докси у поточній практиці нарахування та використання амортизації – її концептуальна невизначеність.

Стратегічні, законодавчі та нормативно-інструктивні до­кументи, що регламентують механізми побудови ефективної амортизаційної системи мають містити такі вихідні поло­ження:

1. Амортизаційна політика перехідного періоду повинна органічно поєднувати директивні та ринкові важелі при по­силенні останніх.

2. Держава має регламентувати принципи побудови амортизаційної системи спеціальним Законом України «Про амортизацію».

3. Законодавче затверджений порядок амортизації має позбутися недоліків діючої методології.

У процесі виконання індивідуальної роботи у другому розділі було встановлено, що об’єкт дослідження, підприємство ВАТ «Полтавахолод» має проблеми в фінансовій діяльності. Підприємство працює збитково, в 2007 році отримало збиток в розмірі 962,1 тис.грн. Але підприємство має досить короткий виробничий цикл, що позитивно відображається на його активності на ринку.

Щоб збільшити прибутковість підприємства і покрити свої збитки потрібно, знизити собівартість продукції, підвищити об'єми виробництва і якість продукції. До напрямків зниження собівартості продукції можна віднести:

• вдосконалення технології, організації і управління;

• поліпшення використання устаткування;

• перехід на більш ефективні види сировини та матеріалів,

• впровадження режиму економії, підвищення продуктивності праці, зниження браку і інших невиробничих витрат;

• зменшення витрат по збуту продукції; упорядкування витрат на управління.

При виконанні даної контрольної роботи, я навчився робити відповідні висновки з отриманих даних по фінансовому стану підприємства, визначаючи показники ліквідності, стану ділової активності, стану рентабельності підприємства, стану структури капіталу підприємства та процесів формування і розподілу прибутків підприємства, використовуючи дані балансу та звіту про фінансові результати підприємства.