8 Засади формування інтер’єру основних приміщень кооперованої громадської будівлі

За функціональною організацією процесів, що відбуваються в кооперованій громадській будівлі (клубі), в ній виділяють три зони: видовищну, клубну та зону обслуговуючих приміщень. Кожна з цих зон складається з декількох груп приміщень. При вирішенні об’ємно-планувальної структури внутрішнього простору будівлі слід виходити з необхідності багатоцільового використання окремих приміщень та гнучкості їх розпланування.

При розробленні проектної пропозиції до формування інтер’єру студентом може бути вибране одне з головних приміщень кооперованої громадської будівлі, а саме: зал для глядачів, фойє, бібліотека, лекційний зал, виставкова зала, музейна кімната, приміщення для відпочинку, ігрова кімната, вітальня, спортивний зал, вестибюль, кафе і т.п. Пошук ідейних вирішень повинен бути спрямований на створення індивідуального, виразного інтер’єру, такого, що запам’ятовується. Далі наведено основні рекомендації до рішення інтер’єру окремих приміщень будівлі.

8.1 Приміщення видовищної частини

Видовищна частина включає зал для глядачів, сцену (естраду) й обслуговуючі приміщення.

Зал для глядачів – це основне приміщення будівлі. Він розміщується, як правило, на першому поверсі та має прямий зв'язок з фойє. Зал для глядачів клубу принципово відрізняється від залів спеціалізованих видовищних закладів тим, що за характером своєї експлуатації він повинен відповідати всім вимогам доброї видимості для всіх типів видовищ, які в ньому проводяться (спектаклів, концертів, лекцій, зборів тощо).

Розбіжність габаритів зон місць для глядачів при різних видовищах створює реальну потребу трансформації габаритів залу, що може збагатити пластику інтер'єру залу. При організації трансформації залу місця для глядачів підрозділяються на основні (на яких забезпечуються комфортні умови сприйняття всіх видів видовищ) і резервні, що розмішуються за межами габаритів комфортної видимості й збільшують місткість залу при якому-небудь особливому заході. У практиці будівництва клубних залів відомі різні прийоми розміщення резервних місць, найпоширеніший із них — за задньою стіною залу.

За своєю архітектурою клубний зал мало чим відрізняється від видовищних залів. Серед специфічних особливостей цих залів можна назвати: 1) організацію природного освітлення в залах малої місткості з можливістю легкого затемнення залу; 2) влаштування в залі горизонтальної підлоги в зоні місць перших рядів, що дозволяє про­водити танці, дитячі ранки й т.п.

Зал для глядачів повинен бути не тільки зручним, але й красивим, його інтер’єр має викликати у глядача піднесений, урочистий настрій. При рішенні цього завдання архітектор звертає особливу увагу на пропорції приміщення, оздоблення стелі й стін, підбір фактури і кольору завіси, драпірування на вікнах і дверях, малюнок крісел, колір і фактуру їх оббивки. Твори монументально-декоративного мистецтва в залі для глядачів застосовуються обмежено.

Стеля може бути одним з активних, виразних елементів в інтер’єрі залу. На ній розмішують світильники, вентиляційні решітки, акустичні плити, що поглинають звук. Стеля може бути гладкою, складатися з окремих нахилених ділянок тощо.

Фойє у кооперованій громадській будівлі виконує значно ширші функції. Перш за все це – обслуговування відвідувачів залу, а також проведення виставок, танцювальних вечорів, дитячих ранків, банкетів тощо. Тут розміщують невелику стаціонарну або розбірну естраду площею 6-10 м², глибиною не менше від 2 м та передбачають місце для тимчасової буфетної стійки.

Фойє повинно мати природне освітлення зі співвідношенням вікон до площі підлоги не менше ніж 1:10. Великі засклені вікна дозволяють зв’язати приміщення фойє з навколишнім середовищем. Кращою формою для фойє у плані є квадрат, гранично допустимою – три квадрати. Висота фойє повинна бути не менше ніж 3,4 м у чистоті. Збільшення висоти фойє не регламентується і залежить від загального композиційного прийому побудови внутрішнього простору.

Інтер’єр фойє повинен сприяти створенню у відвідувача урочистого настрою. Тут доречне використання творів монументально-декоративного й прикладного мистецтва, які можуть надати приміщенню національний колорит, зроблять його красивим і ошатним. Їх розміщення, розміри, тема, техніка виконання вирішуються архітектором, художником, дизайнером індивідуально в кожному конкретному випадкові. Це може бути розпис по штукатурці, сграфіто, різьблення по дереву, мозаїка, кераміка, метал та ін. В оформленні фойє важливу роль має правильний підбір кольору і малюнка, меблів, драпірувальних тканин, озеленення.