Тема 4. Політика як соціальне явище. Феномен влади: 4.1. Політичне життя сусп-ва

Політична сфера є порівняно самостійною сферою суспільного буття, що охоплює всі прояви і реалії функціонування політичного життя.

Політична сфера є порівняно самостійною сферою суспільного буття, що охоплює всі прояви і реалії функціонування політичного життя. Політичне життя – частина суспільного життя, пов’язана з конкретно-історичною, свідомою та цілеспрямованою політичною діяльністю людей, їхніх політичних структур щодо виявлення і реалізації соціально-політичних інтересів та потреб у процесі формування і здійснення політичної влади в суспільстві. Зміст політичного життя становлять політичні відносини з приводу встановлення влади і процесу володарювання; ставлення до держави, здійснення нею притаманних їй функцій, до системи державних органів, їхньої діяльності; відносини між партіями та громадськими об’єднаннями, між масами й політичними лідерами тощо. Політичне життя багатогранне і різнобарвне. Можна його класифікувати: за обсягом охоплення сфери – внутрішньополітичне, зовнішньополітичне; за сферами прояву – соціально-політичне, національно-політичне, військове, адміністративно-політичне та ін.; за суб’єктами політики – соціально-класове, національне, державне, партійне, громадсько-політичне тощо; за видом діяльності – парламентське, адміністративне; за формами діяльності – страйкове, мітингове; за формами організації – організоване, стихійне, слабоорганізоване; за рівнем – на рівні місцевого управління або самоуправління, на державному рівні, на міжнародному рівні.

4.2. Поняття політики та її функції

Політика є особливим видом діяльності людей, пов’язаним з організацією всього процесу соціального життя. Це така сфера, яка вирізняється, перш за все, публічним характером.

Політика є особливим видом діяльності людей, пов’язаним з організацією всього процесу соціального життя. Це така сфера, яка вирізняється, перш за все, публічним характером. За визначенням французького політолога Ж.Фрьонда, публічне – це те, що є у суспільстві організованим, структурним, безособовим, представницьким; інакше кажучи – відчуженим від приватного, особистого життя. Приватне ж – це персональне, особисте, безпосередньо людське. У сфері публічних (політичних) відносин люди виступають у певних ролях – громадян, депутатів, членів партій, президентів. Нарешті, публічні відносини відзначаються ієрархічним характером, тобто характером панування – підкорення, вони є владними. Отже, політика здійснюється з приводу і для досягнення влади. За М.Вебером, політика “означает стремление к участию во власти или к оказанию влияния на распределение власти, будь то между государствами, будь то внутри государства между группами людей, которые оно в себе заключает... Кто занимается политикой, тот стремится к власти: либо к власти как средству, подчинённому другим целям (идеальным или эгоистическим), либо к власти “ради неё самой”, чтобы наслаждаться чувством престижа, которое она даёт.” Американський політолог Д.Ронг додає, що політика включає як боротьбу за владу, так і боротьбу за її обмеження, опір їй, втеча від влади. У політології виокремлюють різноманітні функції політики: • задоволення владно значущих інтересів усіх груп і верств суспільства; • раціоналізація конфліктів і протиріч, спрямування їх у русло цивілізованого діалогу громадян і держави; • примус в інтересах окремих верств населення або всього суспільства в цілому; • інтеграція різних верств населення за рахунок підпорядкування їхніх інтересів інтересам усього суспільства; • соціалізація особистості (включення її у складний світ суспільних відносин); • забезпечення послідовності та інноваційності соціального розвитку як суспільства в цілому, так і самої людини. Багатоманітність функцій політики засвідчує її всеосяжний характер, неперервність впливу на суспільство й неперехідність значення для врегулювання суспільних відносин.