- •Політологія - Узагальнюючий підручник Тема 1. Предмет, метод і структура політології: 1.1. Політологія як наука
- •1.2. Пpедмет політології
- •1.3. Політологія в системі наук, її структура та необхідність її вивчення.
- •1.4. Функції політології
- •1.5. Методи політології
- •1.6. Становлення і pозвиток сучасної політології
- •Тема 2. Історія політичних теорій: 2.1. Політичні вчення Стародавнього світу
- •2.2. Головні досягнення політичної думки від Середньовіччя до Нового часу
- •2.3. Головні риси політичної думки Росії
- •Тема 3. Головні етапи розвитку пду: 3.1 Генеза ідей з прадавніх часів до хіх ст.
- •3.2. Політичні концепції українських мислителів хх століття
- •Тема 4. Політика як соціальне явище. Феномен влади: 4.1. Політичне життя сусп-ва
- •4.2. Поняття політики та її функції
- •4.3. Поняття влади
- •4.4. Ознаки та прояви політичної влади
- •4.5. Співвідношення політичної та державної влади
- •4.6. Суб’єкти та об’єкти політики і влади
- •4.7. Традиційні форми влади
- •4.8. Політика і мораль
- •Тема 5. Політика і економіка: 5.1. Співвідношення політики та економіки
- •5.2. Ринкова та адміністративна моделі економічної політики
- •5.3. Основні механізми і функції держави в ринковій економіці
- •5.4. Соціальна структура суспільства та її співвідношення з політикою
- •5.6. Поняття громадянського суспільства
- •Тема 6. Політична система суспільства: 6.1 Сутність структура політичної системи
- •6.2. Держава в політичній системі суспільства
- •6.3. Роль і місце політичних партій та громадсько-політичних об’єднань
- •6.4. Політичні партії та суспільно-політичні об’єднання в Україні
- •Тема 7. Політика і право. Правова держава: 7.1. Політика і право.
- •7.2. Конституція і конституційний режим
- •7.3. Формування теорії правової держави
- •7.4. Правова і соціальна держава
- •7.5. Правосвідомість і правовий нігілізм
- •Тема 8. Політичні режими. Явище демократії.: 8.1. Поняття політичного режиму
- •8.2. Типи політичних режимів
- •8.3. Поняття демократії та її історичні форми
- •8.4. Принципи демократії
- •8.5. Демократичні процедури
- •8.6. Виборчі системи
- •8.7. Недоліки та небезпеки сучасної демократії
- •Тема 9. Політична діяльність та політичний розвиток: 9.1. Політична діяльність
- •9.2. Політичний маркетинг і політичний менеджмент
- •9.3. Політичний розвиток. Стабільність і конфлікти
- •Тема 10. Людина і політика: 10.1. Людина в системі соціально-політичних відносин
- •10.2. Політична соціалізація особи та її особливості в Україні
- •Тема 11. Політика та релігія: 11.1. Релігійний фактор у політиці
- •11.2. Церква і держава: типи і форми взаємин
- •11.3. Сучасні релігії та їх політична роль.
- •11.4. Релігійні конфесії та взаємини держави і церкви в Україні
- •Тема 12. Феномен бюрократії та бюрократизму: 12.1. Витоки і суть бюрократії
- •12.2. Теорія бюрократії Макса Вебера
- •12.3. Бюрократія як форма політичної влади. Тоталітаризм і бюрократія
- •12.4. Основні шляхи боротьби з бюрократизмом.
- •Тема 13. Політична еліта та політичне лідерство: 13.1. Еліти в політиці
- •13.2. Сутність і типологія політичних лідерів
- •13.3. Відродження демократичних інститутів лідерства в Україні
- •Тема 14. Світовий політичний процес: 14.1. Світове співтовариство, тенденції
- •14.2. Роль та місце України в сучасному світі
- •Тема 15. Політичні аспекти глобальних проблем: 15.1. Поняття глобальних проблем
- •15.2. Екологічні проблеми України
- •15.3. Політичні аспекти вирішення глобальних проблем.
- •Тема 16. Практична політологія: 16.1. Вступ
- •16.2. Політична діяльність
- •16.3. Політичний менеджмент
- •16.4. Політичний маркетинг
11.4. Релігійні конфесії та взаємини держави і церкви в Україні
Згідно Закону про свободу совісті та релігійні організації (1991 р.) та 35 статті Конституції України церква відокремлена від держави, а школа – від церкви, але церква (або релігійна організація) має права юридичної особи, права власності і господарчої діяльності.
Згідно Закону про свободу совісті та релігійні організації (1991 р.) та 35 статті Конституції України церква відокремлена від держави, а школа – від церкви, але церква (або релігійна організація) має права юридичної особи, права власності і господарчої діяльності. Гарантовано право на свободу совісті, тобто свободу мати, приймати та змінювати релігію або переконання за власним вибором і свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої. Згідно Конституції, жодна релігія не може бути визнана державою як обов’язкова. Держава має спеціальний орган, який контролює стан справ у відносинах між конфесіями та суспільну діяльність релігійних організацій – Деpжавний комітет у спpавах pелігії. Були також визначені як державні православні свята Пасхи (Великдень), Різдва Христового та Трійці. Релігійне життя в Україні змінилось на краще після кількох десятиріч державного атеїзму починаючи з кінця 80-х років – відновили діяльність раніше заборонені церкви, зростає чисельність парафій та релігійних конфесій, будуються нові храми. Разом з тим з’явились нові проблеми – повернення церковного майна та приміщень, боротьба різних конфесій за храми, а також за провідну політичну роль у державі тощо. Як свідчать соціологічні дослідження і статистичні дані, 56% дорослого населення України відносять себе до тієї чи іншої конфесії, ще близько 30% вважають себе віруючими, але не приєднуються до якоїсь конфесії. Загалом кілікість різних конфесій (віросповідань) перевищує 60. Більшисть віруючих України – приблизно 52% – православні. Але православна конфесія сьогодні розколота – фактично в Україні зараз існує три православних церкви: Українська Православна Церква, що канонічно підпорядкована Московському патріархату, – її очолює митрополит Володимир (в миру В.Сабодан); Українська Православна Церква – Київський Патріархат (створена у 1992 р.) – очолює патріарх Київський та всієї України Філарет (М.Денисенко); Українська Автокефальна Православна Церква (започаткована у 1921 р.) – очолює патріарх Димитрий (В.Ярема). (Наприкінці 1996 р. в УАПЦ стався новий розкол, і зараз існує фактично дві церкви з такою назвою). Найбільшою залишається УПЦ, вона ж є єдиною канонічно визнаною (але не як автокефальна, тобто самостійна, а як автономна, підпорядкована Московському патріархату) православними церквами інших країн. Існуючий розкол затримує вирішення питання про визнання українського православ’я автокефальним – ні УПЦ-КП, ні УАПЦ відповідного статусу не мають. Крім православних церков в Україні зараз існують також: Українська Греко-Католицька Церква, тобто уніатська, створена ще за Брестською унією 1596 р., переважає на Західній Україні, була “самоліквідована у 1946 р., легалізована у 1989 р.; Римо-Католицька Церква – головним чином серед поляків; Протестантські церкви та общини: лютеранська церква (переважно серед громадян німецького походження), реформатська церква серед угорського населення Закарпаття, євангельські християни баптисти, християни віри євангельської (п’ятидесятники), адвентисти сьомого дня, свідки Єгови та ін.; Мусульманські общини, зокрема серед кримських татар; Общини іудеїв; Общини східних віросповідань, зокрема буддистів. Слід відмітити також спроби відновити язичництво у вигляді так званої “рідної української національної віри” (РУН-віра). Не обходять Україну й новомодні, здебільшого псевдорелігійні течії та навколорелігійні секти (наприклад, сумнозвісне “Біле братство”, що діяло у 1993 р.). Поширюється сфера впливу Товариства свідомості Крішни, діють об’єднання прихильників Муна та Шри Чинмоя, популярним є окультизм.