- •Політологія - Узагальнюючий підручник Тема 1. Предмет, метод і структура політології: 1.1. Політологія як наука
- •1.2. Пpедмет політології
- •1.3. Політологія в системі наук, її структура та необхідність її вивчення.
- •1.4. Функції політології
- •1.5. Методи політології
- •1.6. Становлення і pозвиток сучасної політології
- •Тема 2. Історія політичних теорій: 2.1. Політичні вчення Стародавнього світу
- •2.2. Головні досягнення політичної думки від Середньовіччя до Нового часу
- •2.3. Головні риси політичної думки Росії
- •Тема 3. Головні етапи розвитку пду: 3.1 Генеза ідей з прадавніх часів до хіх ст.
- •3.2. Політичні концепції українських мислителів хх століття
- •Тема 4. Політика як соціальне явище. Феномен влади: 4.1. Політичне життя сусп-ва
- •4.2. Поняття політики та її функції
- •4.3. Поняття влади
- •4.4. Ознаки та прояви політичної влади
- •4.5. Співвідношення політичної та державної влади
- •4.6. Суб’єкти та об’єкти політики і влади
- •4.7. Традиційні форми влади
- •4.8. Політика і мораль
- •Тема 5. Політика і економіка: 5.1. Співвідношення політики та економіки
- •5.2. Ринкова та адміністративна моделі економічної політики
- •5.3. Основні механізми і функції держави в ринковій економіці
- •5.4. Соціальна структура суспільства та її співвідношення з політикою
- •5.6. Поняття громадянського суспільства
- •Тема 6. Політична система суспільства: 6.1 Сутність структура політичної системи
- •6.2. Держава в політичній системі суспільства
- •6.3. Роль і місце політичних партій та громадсько-політичних об’єднань
- •6.4. Політичні партії та суспільно-політичні об’єднання в Україні
- •Тема 7. Політика і право. Правова держава: 7.1. Політика і право.
- •7.2. Конституція і конституційний режим
- •7.3. Формування теорії правової держави
- •7.4. Правова і соціальна держава
- •7.5. Правосвідомість і правовий нігілізм
- •Тема 8. Політичні режими. Явище демократії.: 8.1. Поняття політичного режиму
- •8.2. Типи політичних режимів
- •8.3. Поняття демократії та її історичні форми
- •8.4. Принципи демократії
- •8.5. Демократичні процедури
- •8.6. Виборчі системи
- •8.7. Недоліки та небезпеки сучасної демократії
- •Тема 9. Політична діяльність та політичний розвиток: 9.1. Політична діяльність
- •9.2. Політичний маркетинг і політичний менеджмент
- •9.3. Політичний розвиток. Стабільність і конфлікти
- •Тема 10. Людина і політика: 10.1. Людина в системі соціально-політичних відносин
- •10.2. Політична соціалізація особи та її особливості в Україні
- •Тема 11. Політика та релігія: 11.1. Релігійний фактор у політиці
- •11.2. Церква і держава: типи і форми взаємин
- •11.3. Сучасні релігії та їх політична роль.
- •11.4. Релігійні конфесії та взаємини держави і церкви в Україні
- •Тема 12. Феномен бюрократії та бюрократизму: 12.1. Витоки і суть бюрократії
- •12.2. Теорія бюрократії Макса Вебера
- •12.3. Бюрократія як форма політичної влади. Тоталітаризм і бюрократія
- •12.4. Основні шляхи боротьби з бюрократизмом.
- •Тема 13. Політична еліта та політичне лідерство: 13.1. Еліти в політиці
- •13.2. Сутність і типологія політичних лідерів
- •13.3. Відродження демократичних інститутів лідерства в Україні
- •Тема 14. Світовий політичний процес: 14.1. Світове співтовариство, тенденції
- •14.2. Роль та місце України в сучасному світі
- •Тема 15. Політичні аспекти глобальних проблем: 15.1. Поняття глобальних проблем
- •15.2. Екологічні проблеми України
- •15.3. Політичні аспекти вирішення глобальних проблем.
- •Тема 16. Практична політологія: 16.1. Вступ
- •16.2. Політична діяльність
- •16.3. Політичний менеджмент
- •16.4. Політичний маркетинг
7.2. Конституція і конституційний режим
Форма правління і форма державного устрою, порядок організації і компетенції органів влади і управління в центрі та на місцях, організацію і основні принципи правосуддя, виборчої системи, правовий стан особистості – все це визначається основним законом держави – конституцією (лат. constіtutіo – устрій, положення).
Форма правління і форма державного устрою, порядок організації і компетенції органів влади і управління в центрі та на місцях, організацію і основні принципи правосуддя, виборчої системи, правовий стан особистості – все це визначається основним законом держави – конституцією (лат. constіtutіo – устрій, положення). Сучасні конституції фактично є формою договору між державою і суспільством, документом, яким держава забов’язується дотримуватись певних принципів та норм, які відповідають пануючому у суспільстві розумінню природного права. Конституція та інші закони держави грунтуються на певних принципах, які складають конституційний режим, тобто основні засади політико-правового устрою держави. Так, Конституція США передбачає три основних принципи – поділу влади, федералізму і судового конституційного нагляду. У Конституції України визначені такі принципи, як верховенство права; народовладдя; розподіл влади; взаємодія деpжавного упpавління і місцевого самовpядування; пріоритетність прав і свобод людини; політична, економічна та ідеологічна багатоманітність суспільного життя тощо. Конституції як окремі документи в їх сучасному значенні з’явились наприкінці XVІІІ ст. (США – 1787 р., Франція – 1791 р.). У сучасному світі наявність конституції є практично неодмінною ознакою будь-якої держави, що намагається бути (або справляти враження) демократичною (в таких країнах, як Великобританія, Нова Зеландія, Ізраїль окремого Основного закону немає, але фактично “неписана конституція” включає декілька окремих актів). Існує кілька шляхів прийняття конституцій – Установчими зборами, парламентом, затвердження референдумом (напр., в Росії у 1993 р.), октроїрування (тобто введення виконавчою владою – монархом або президентом). В деяких країнах основи конституційного режиму досить стабільні, що досягається, зокрема, особливими умовами прийняття змін та поправок до конституції (принцип кваліфікованої більшості; “подвійний вотум”). Так, до Конституції США протягом 200 років висувалось близько 5 тис. поправок, але було прийнято тільки 27. Втім, і часті зміни не обов’язково є загрозою демократії. Конституція Швейцарії (1874) мала понад 90 доповнень і змін, а Франція вже мала 16 різних конституцій. В Україні прообразом такого документу стали “Пакти й конституції законів та вольностей Війська Запорозького” гетьмана Пилипа Орлика, прийняті в 1710 р. Перша Конституція УНР була прийнята Центральною Радою в квітні 1918 р., але не вступила в дію. Декілька конституційних актів приймалось різними урядами УНР (гетьманатом, Директорією), а також ЗУНР. За часів радянської України було 4 Конституції. Остання – 1978 року – з багатьма змінами та доповненнями діяла і в перші роки незалежності. Внаслідок розбіжностей думок та політичних протирічь у Верховній Раді та суспільстві Україна виявилась останньою серед держав колишнього СРСР у прийнятті нової Конституції. Спробою тимчасового вирішення проблеми став Конституційний Договір між Верховною Радою України та Президентом України від 8 червня 1995 р. терміном на 1 рік. Нарешті, Конституція України була прийнята Верховною Радою 28 червня 1996 р.