Регулятивно–наглядові банківські органи.

Країна	Регулятивно-наглядові органи
Німеччина	Німецький федеральний банк Федеральне відомство з банківського нагляду
Франція	Банк Франції Комітет банківського регулювання Комітет кредитних установ Банківська комісія
США	Федеральна резервна система Служба контролера грошового обігу Федеральна корпорація страхування депозитів Банківські комісії департаментів штатів

Питання практичного заняття:

1. Призначення, статус та основи організації центрального банку.

2. Походження та розвиток центральних банків.

3. Функції центрального банку.

4. Національний банк України: як центральний банк держави: статус, завдання, функції.

5. Структура НБУ та її основні елементи.

6. Види операцій Національного банку України.

7. Форми та методи нагляду НБУ за діяльністю комерційних банків.

7. Механізм реалізації грошово-кредитної політики Національного банку України: основні засоби та інструменти.

Основні поняття:

Банк — кредитна установа, яка мобілізує кошти, надає їх у позичку, здійснює розрахунки між економічними суб'єктами.

Банк — фінансова установа, що зосереджує тимчасово вільні кошти, надає їх у тимчасове користування у формі кредитів, стає посередником у взаємних виплатах і розрахунках між підприємствами чи окремими особами, регулює грошовий обіг у країні, включаючи випуск (емісію) нових грошей.

Валютні обмеження — законодавчо визначені обмеження на здійснення валютних операцій в країні (для певних груп економічних суб’єктів, для певних видів операцій, валют тощо).

Грошово-кредитна політика — комплекс заходів у сфері грошового обігу та кредитних відносин, що їх здійснює держава з метою регулювання економічного зростання, стримування інфляції, забезпечення зайнятості і збалансування платіжного балансу. Основним суб’єктом грошово—кредитної політики її провідником виступають центральні банки (так звана монетарна влада). Основними об’єктами грошово—кредитної політики з боку центрального банку виступають сукупна грошова маса та рівень процентних ставок.

Дворівнева банківська система — банківська система, в якій емісійно-організаційні банківські функції відокремлені від інших і реалізуються в так званому першому (верхньому) рівні банківської системи. Емісійний банк — банк, якому надано право випуску грошей в обіг. Зазвичай це центральний банк країни, якому монопольно належить таке право.

Емісія грошей — випуск в обіг грошей у готівковій (банкнотна емісія) та безготівковій (кредитна емісія) формах. Зобов’язання НБУ — являють собою сукупність коштів, мобілізованих НБУ на відповідні рахунки (кореспондентські, бюджетні, поточні, депозитні) від комерційних банків, урядових структур та кредиторів. цінних паперів, творів мистецтва, депозитів у банках з метою отримання прибутку чи збільшення капіталу.

Інфляція — знецінення нерозмінних на золото паперових грошей внаслідок надмірного їх випуску і переповнення ними каналів обігу.

Іпотечний кредит — економічні відносини, що виникають з приводу надання кредиту під заставу нерухомого майна.

Капіталовкладення — витрати на придбання об'єктів основного капіталу.Ліцензія НБУ — оформлений у встановленому порядку дозвіл на здійснення банківської діяльності в межах певного переліку операцій.

Обліковий процент — процент, установлений як плата за кредити, що надаються центральним банком комерційним банкам.

Обов’язкові резерви — це вклади комерційних банків у центральні банки, розмір яких установлено в законодавчому порядку в певному співвідношенні до залучених ресурсів. В Україні обов’язкові резерви комерційних банків зберігаються на кореспондентському рахунку НБУ.

Обов'язкові банківські резерви — сума грошових коштів, яку повинні постійно зберігати комерційні банки на своїх рахунках в центральному банку. Визначаються у вигляді норми в процентах до банківських пасивів. Центральний банк — банк першого рівня в дворівневій банківській системі.