6.12 Аналіз витрат на обслуговування виробництва

Витрати на обслуговування виробництва та управління ведуться за статтею «Загальновиробничі витрати», у котрій виокремлюють: витрати на утримання й експлуатацію обладнання і цехові витрати.

Аналізуючи витрати на обслуговування виробництва, необхідно враховувати комплексний характер формування цих витрат, об’єднання в їх складі різних за зв’язком із обсягом виробництва витрат, особливості їх включення в собівартість товарної та окремих видів продукції.

Кожна з названих статей складається з окремих елементів, що зумовило необхідність планування й облік цих витрат за статтями кошторису і подвійного відображення у звітності як самостійних статей калькуляції та кошторису витрат.

У процесі аналізу вивчають динаміку і напрям зміни витрат на обслуговування, виконання кошторису з кожного виду витрат, визначають відхилення від кошторису й причини відхилень, підраховують непродуктивні витрати, перевіряють обґрунтованість розподілу витрат між товарною продукцією та незавершеним виробництвом, окремими видами продукції й розробляють заходи для використання резервів.

Динаміку витрат аналізують, зіставляючи фактичні та планові витрати в абсолютній сумі й на одну гривню обсягу виробництва продукції за кожним видом витрат протягом кількох звітних періодів. Для перевірки обґрунтованості зміни динаміки витрат залежно від зміни обсягу виробництва та визначення економії або перевитрати під впливом цього фактора необхідно визначити частку умовно-постійних і змінних витрат. Для цього застосовують засоби: вищої й нижчої точок обсягу виробництва, графічний, найменших квадратів та інші, які базуються на вивченні статистичних даних про обсяг виробництва і витрати на нього.

У складі витрат на обслуговування виробництва та управління найбільшу питому вагу мають витрати на утримання й експлуатацію обладнання. За економічним змістом ці витрати є основними, а за зв’язками з обсягом виробництва вони здебільшого є змінними. Аналізу цих витрат перешкоджає надмірне укрупнення статей кошторису, об’єднання в них умовно змінних та умовно постійних витрат, брак науково обґрунтованих нормативів витрат.

Для виявлення економії чи перевитрат фактичні витрати за кожною статтею порівнюють із плановими, а також із плановими, перерахованими на фактичний обсяг продукції. Умовно змінні витрати порівнюють із фактичними в динаміці за кілька звітних періодів і в такий спосіб оцінюють динаміку зміни витрат, абсолютну й відносну економію або перевитрату, виявляють резерви зниження витрат (табл. 6.16).

Таблиця 6.16

Аналіз витрат на обслуговування виробництва

№ з/п	Стаття витрат	За звітний період			Відхилення (±)		Резерв зниження собівар-тості
		за кош-торисом	план.	факт.	Абсолютне	Відносне
1	2	3	4	5	6	7	8
1	Амортизація обладнання	95	95	94	-1	-1	0
2	Експлуатація обладнання	52	52,2	60	8	7,8	7,8
3	Поточний ремонт	21	21,1	23	2	1,9	1,9
4	Внутрішньозаводське переміщення вантажів	13	13,1	16	3	2,9	2,9
5	Зношення малоцінних і швидкозношуваних інструментів	20	20,1	22	2	1,9	1,9

Продовження таблиці 6.16

1	2	3	4	5	6	7	8
6	Інші витрати	8	8	8	-	-	-
	Усього	209	209,5	233	14	13,5	14,5
1	Утримання апарату управління	26	26	29	3	3	3
2	Утримання іншого цехового персоналу	11	11	10	-1	-1	0
3	Амортизація будинків, споруд	10	10	11	1	1	1
4	Інші витрати	55	55	81	26	26	26
5	Непродуктивні витрати	-	-	4	4	4	4
	Усього	102	102	135	33	33	34

Примітка. На підприємстві визначено, що питома вага умовно змінних витрат у складі витрат на експлуатацію та поточний ремонт обладнання становить 50%, внутрішньозаводське переміщення вантажів – 80%, зношення малоцінних і швидкозношуваних інструментів – 90%.

У нашому прикладі резерв зниження невиправданих відносних перевитрат за кошторисом статті «Витрати на утримання і використання обладнання» становить 14,5 тис. грн.

Цехові комплексні статті витрат відносять до умовно постійних. Аналіз цих статей проводиться порівнянням витрат у звітному році з торішніми плановими і фактичними витратами. При цьому виявляють відхилення за кожною статтею, визначають непродуктивні витрати та перевіряють обґрунтованість кошторису витрат.

Аналітику обов’язково треба знати, що економія витрат на досліди, випробовування, експериментування не є заслугою підприємства, а невиконання завдань і заходів, спрямованих на підвищення якості продукції, планів раціоналізації та винахідництва, охорони праці й техніки безпеки призводить до зниження обсягу і якості продукції, зменшення ефективності, додаткових утрат робочого часу через захворювання та травматизм робітників.

Перевитрати за названими вище статтями, спричинені додатковими дослідженнями, винаходами, експериментами, посиленням охорони та безпеки праці, є цілком виправданими, тому що вони, як правило, перекриваються додатковою ефективністю господарювання.

До непродуктивних витрат відносять збитки від простоїв, недостачі, втрати від псування матеріальних цінностей і виробів у незавершеному виробництві, втрати від невикористаних деталей, вузлів, технологічного оснащення та інші непродуктивні витрати.

Аналіз цехових витрат показує, що на підприємстві – об’єкті нашого аналізу – допущено перевитрати на утримання апарату управління цеху – 3 тис. грн., на утримання будівель – 1,0 тис. грн., інші непродуктивні витрати – 30 тис. грн. Усього перевитрат було на 34 тис. грн.

Непродуктивні витрати свідчать про недоліки в організації управління і є наслідком перебоїв у постачанні сировиною, матеріалами, покупними виробами, енергією, водою, інструментами, понадпланових простоїв обладнання, незабезпеченості складськими приміщеннями. Непродуктивні витрати виключають із загальної суми, плануючи витрати на майбутній період.

Отже, на підприємстві – об’єкті аналізу – скорочення невиправданих перевитрат і непродуктивних витрат є резервом зниження собівартості продукції на 34 тис. грн.

Обсяг витрат на обслуговування виробництва й управління в собівартості одиниці продукції прямо залежить не лише від кошторису та його виконання, а і від застосованої методики їх розподілу. Ці витрати розподіляють пропорційно кошторисним (нормативним) ставкам, верстато-машино-годинам роботи обладнання, техніко-економічним коефіцієнтам; витратам на обробіток, основній заробітній платі робітників-виробничників.

Порівнювання розрахунків розподілу витрат на обслуговування та управління, виконаних різними способами, дає змогу вибрати найоптимальніший варіант, перевірити відповідність бази розподілу галузевим інструкціям, визначити вплив факторів на відхилення від плану щодо кожної калькуляційної статті в собівартості продукції.