Теми для доповідей

1. Механізм проведення торгів на УМВБ.

2. Основні форми міжнародних розрахунків.

3. Міжнародний ринок позичкових капіталів та особливості його формування.

4. Місце євроринку на міжнародному ринку позичкових капіталів.

5. Переміщення валюти через кордон України.

Ситуаційні завдання

1. Банк у Києві встановив наступний курс долара США: покупка – 5,452 грн; продаж – 5,732 грн. Визначити скільки грн. можна отримати за 250 дол. США.

2. Банк у Києві встановив наступний курс долара США: покупка – 5,882 грн.; продаж – 5,972 грн. Визначити скільки доларів США можна купити за 200 тис. грн..

3. Курс долара США до гривні дорівнює 5,56 грн. за долар. Процентні ставки на грошовому ринку дорівнюють 60% за операціями в гривнях і 15% за операціями в доларах США. Визначити теоретично 90-денний і 180-денний форвардні курси долара США до гривні, якщо тривалість відсоткового року складає за гривнею – 365 днів, а за доларами США – 360 днів.

Питання для самоконтролю

1. Яким документом регламентується порядок та умови торгівлі іноземною валютою на міжбанківському ринку?

2. Які операції на міжбанківському валютному ринку здійснюють суб’єкти цього ринку?

3. Які операції на валютному ринку потребують індивідуальної ліцензії НБУ?

4. З якою метою можуть купувати іноземну валюту на валютному ринку України уповноважені банки та фінансово-кредитні установи?

5. Яким нормативним документом регламентується порядок переміщення валюти через митний кордон України?

6. У яких випадках і які суми можуть вивозити громадяни-резиденти і нерезиденти за кордон?

7. Яку суму іноземної валюти дозволяється вивозити з України фізичним особам - резидентам і нерезидентам в країни СНД?

8. Чи дозволяється вивозити за кордон цінні папери?

9. Яку суму іноземної валюти можуть вивозити за кордон громадяни-резиденти України, які виїжджають з України за кордон на постійне місце проживання?

10. В яких випадках вивезення валюти дозволяється за наявності дозволу уповноваженого банку чи ліцензії НБУ?

11. У яких випадках і в яких сумах дозволяється переказ іноземної валюти за межі України?

12. Яким нормативним документом регламентуються:

• правила переказу іноземної валюти за межі України;

• правила використання готівкової іноземної валюти на території України?

13. В яких випадках дозволяється використання готівкової іноземної валюти на території України?

Бібліографічний опис:

4, 5, 8, 10, 19 – 21, 25 -28, 31, 34,- 36, 42, 46 – 52.

Тема 6. Фондовий ринок

Мета:

закріплення, поглиблення, розширення і систематизація знань, отриманих під час аудиторних занять; самостійне оволодіння новим навчальним матеріалом; розвиток самостійності мислення.

План вивчення теми

1. Основи функціонування фондового ринку України.

2. Поняття, види, сутність та сфера використання цінних паперів.

3. Фондові ринки та фондові біржі світу.

4. Біржові операції з цінними паперами.

5. Учасники ринку цінних паперів.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Вивчаючи дане питання необхідно звернути увагу на історію розвитку фондового ринку, його місце на фінансових ринках, класифікацію; розкрити функції учасників фондового ринку та основні принципи функціонування фондових ринків.

Фондовий ринок є системою економічних та правових відносин, пов’язаних із випуском та обігом цінних паперів.

Становлення фондового ринку розпочалося з кінця XV – початку XVI ст. у великих містах Європи. Прообразом бірж були збори купців на міських площах перед прилавками мінял.

На початку XVII ст. виникла Амстердамська біржа. Важливим фактором в історії Амстердамської біржі було те, що вона першою ввела в свій обіг акції.

У період з XVI по XVIII ст. біржі набули своїх основних характерних рис.

Наприкінці XIX ст. у зв’язку з широким поширенням акціонерної форми власності на фондових біржах основне місце зайняли операцій з акціями, а торгівля державними цінними паперами значною мірою перейшла на позабіржовий ринок.

Першою біржею в Росії стала Петербурзька фондова біржа, відкрита за ініціативою Петра I у 1703 р. Спочатку на біржі котирувались іноземні векселі та облігації державних позик, а з 1827 р. почали котируватися акції.

Після реформи 1861 р. у Росії прискореними темпами почали встановлюватися капіталістичні відносини, кількість бірж значно зросла і в 1913 р. вона становила 90. На території України відкрились біржі в Києві (1869), Харкові (1876), Миколаєві (1885) та ін.

У роки Першої світової війни діяльність бірж припинилася. У серпні 1914р. була закрита також Київська біржа, проте у вересні вона відновила свою роботу неофіційно. Контракти укладались на біржі навіть у 1916-1917 роках.

Функціонування фондового ринку у імперії перервалося подіями 1917 р., а потім знову відновилося на деякий час у роки НЕПу. Перші товарні біржі виникли в 1921 р., а в 1923 р. при деяких з них були відкриті фондові відділи, призначені для визначення курсу червінця і впорядкування валютних операцій державних органів та кооперації.

Згодом там почали розміщувати державні позики.

У 1930 р. з ліквідацією багатоукладності в економіці, посиленням командно-адміністративної системи потреба в біржовій торгівлі відпала, і в країні ринок цінних паперів перервав своє існування на довгі роки.

На рубежі 90-х років в Україні почався процес відродження фондового ринку. На сьогодні цей ринок розвивається найбільш швидкими темпами у порівнянні з іншими сегментами ринкової економіки.

Залежно від ступеня розвитку фондовий ринок може виступати більш чи менш ефективним механізмом акумуляції, розподілу та перерозподілу вільних фінансових ресурсів серед галузей економіки.

Як сегмент фінансового ринку фондовий ринок підлягає класифікації за такими самими ознаками. За терміном обігу цінних паперів фондовий ринок поділяють на ринок грошових та капітальних цінних паперів.

За умовами емісії та механізмом обігу цінних паперів фондовий ринок поділяють на міжнародний та національний ринки.

Залежно від того, нові цінні папери пропонуються, для продажу чи емітовані раніше, ринок цінних паперів поділяють на первинний та вторинний.

Залежно від місця, де здійснюється торгівля цінними паперами, розрізняють біржовий та позабіржовий ринок.

Залежно від специфіки організаційної структури ринку розрізняють вертикальний та горизонтальний ринки.

Безпосередніми учасниками фондового ринку виступають держава, корпорації, фінансові посередники, населення, а також іноземні інвестори та емітенти.

Держава виконує на фондовому ринку дві важливі функції: здійснює регулювання ринку та емітує боргові зобов’язання для забезпечення потреб бюджету.

Фізичні особи здійснюють на фондовому ринку інвестиції в різні види цінних паперів.

Корпорації виступають емітентами цінних паперів при нестачі власних фінансових ресурсів та інвестують кошти в цінні папери інших емітентів за наявності вільних фінансових ресурсів і вигідних пропозицій щодо інвестування коштів в інструменти фондового ринку.

Можливості іноземних учасників щодо залучення та інвестування коштів на національному фондовому ринку регламентуються чинним законодавством відповідної країни.

Основою організаційної структури фондового ринку є фінансові інститути, які забезпечують трансформацію фінансових ресурсів у цінні папери, а також інститути інфраструктури ринку, що забезпечують нормальне функціонування ринку.

При вивченні питання плану студентам потрібно звернути увагу на діяльність фінансових інститутів – учасників фондового ринку, визначити хто з них є основними учасниками, а хто входить до розряду «інші учасники», у чому полягають їх функції.

Основними принципами функціонування фондових ринків згідно з рекомендаціями Групи тридцяти є забезпечення цілісності, прозорості, централізації ринків цінних паперів, відповідність національних систем обігу цінних паперів загальноприйнятим стандартам, введення системи електронного обігу цінних паперів, а також забезпечення інтересів прав інвесторів.

При вивченні другого питання необхідно засвоїти, що існує дві основні категорії фінансових інструментів, які суттєво відрізняються надійністю щодо отримання доходу – інструменти позики(облігації, векселі, казначейські зобов’язання тощо) та інструменти власності (акції).

Необхідно звернути увагу на основні види, характеристики цінних паперів, їх особливості, сферу застосування.

Щодо вивчення питань про облігації та акції то тут необхідно знати які з цих паперів є боргові, а які - пайові, сферу їх використання, які види акцій та облігацій мають обіг на українському фондовому ринку, чим відрізняються акції від облігацій, у чому полягають права їх власників

Акція – цінний папір без встановленого терміну обігу, що засвідчує пайову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власнику на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.

Отже, акція — безстроковий цінний папір, емітентом якого може бути винятково акціонерне товариство. Власник акції є співвласником акціонерного товариства. Він приймає на себе і поділяє з іншими акціонерами всі підприємницькі ризики цього товариства. У разі погіршення фінансового становища товариства акціонер не має права вимагати повернення коштів, вкладених в акції. Він може лише запропонувати свої акції іншим учасникам ринку (якщо такі акції перебувають в обігу на ринку). Акціонерне товариство може викупати свої акції, однак не несе зобов'язань щодо їх викупу. Акціонер також не зобов'язаний повертати акції акціонерному товариству.

Акції випускаються іменні та на пред'явника, прості й привілейовані. Власниками акцій можуть бути юридичні, фізичні особи, держава.

Перевага на національних ринках того чи іншого виду акцій залежить від багатьох причин. В одних країнах емітуються переважно іменні акції, в інших — на пред'явника. Однак в останні десятиріччя в усьому світі має місце тенденція до збільшення частки акцій на пред'явника. В деяких країнах акції на пред'явника становлять до 90% усіх акцій, що перебувають в обігу. Це пов'язано насамперед з розвитком сучасних електронних технологій обігу цінних паперів, при застосуванні яких набагато ефективніше здійснювати операції з цінними паперами на пред'явника. При цьому можна мати вичерпну інформацію про всіх власників акцій на пред'явника і перешкоджати таємному придбанню контрольних пакетів акцій.

Особливості володіння простими та привілейованими акціями:

1. Власнику простої акції сплачуються дивіденди, якщо протягом року акціонерне товариство отримало прибуток і загальні збори акціонерів прийняли рішення про спрямування всього чи частини прибутку на виплату дивідендів.

Право власника простої акції на відповідну частку майна у разі ліквідації товариства забезпечується після забезпечення прав власників облігацій та привілейованих акцій.

Право на участь в управлінні реалізується згідно з правилом: "одна акція — один голос на загальних зборах акціонерів". Однак відповідно до Закону України "Про господарські товариства" статутом акціонерного товариства може встановлюватись мінімальна кількість акцій, що дає право на участь в голосуванні, а також максимальна кількість акцій, що може належати одному акціонеру. Отже, може бути обмежена участь в управлінні рядових акціонерів, які володіють незначними пакетами акцій, а також обмежене придбання значних пакетів акцій небажаними особами.

2. Власник привілейованої акції має переважне право на отримання дивідендів. Виплата дивідендів провадиться у розмірі, зазначеному в акції, незалежно від розміру одержаного товариством прибутку. Якщо прибуток відповідного року недостатній, виплата дивідендів здійснюється за рахунок резервного фонду.

Дивіденди по привілейованих акціях, як правило, фіксовані і визначаються в процентах до їх номінальної вартості. У разі, коли розмір дивідендів по простих акціях перевищує розмір дивідендів по привілейованих акціях, власникам останніх може провадитися доплата до розміру дивідендів, виплачених іншим акціонерам.

Власник привілейованої акції має переважне право на частку майна акціонерного товариства у разі його ліквідації. Це право забезпечується після забезпечення прав власників облігацій, емітованих цим товариством.

Власники привілейованих акцій відповідно до Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" не мають права брати участь в управлінні акціонерним товариством, якщо інше не передбачено статутом товариства.

Загальна кількість привілейованих акцій не має перевищувати 10% статутного фонду акціонерного товариства. Це обмеження пов'язано з необхідністю фіксованих дивідендних виплат по привілейованих акціях, що може, як і необхідність процентних виплат по облігаціях, емітованих цим товариством, значно впливати на його фінансову стійкість.

Привілейовані акції можуть бути таких видів:

• кумулятивні, які дають власникам право не тільки на поточний, а й на не виплачений раніше з якихось причин дивіденд;

• з часткою участі, яка дає право на додаткові дивіденди, якщо дивіденди по простих акціях більші;

• конвертовані, які можуть бути обміняні на встановлену кількість простих акцій;

• зі ставкою дивідендів, що коригується;

• відзивні, які акціонерне товариство має право викупити;

• ретрективні, які власник має право погасити у визначений момент за визначеною ціною.

• Вважаючи на ступінь ризику та очікувану дохідність, акції можна поділити на такі класи:

• "з блакитними корінцями" — акції найбільш солідних і великих корпорацій;

• дохідні — акції, дивіденди по яких перевищують середній рівень;

• зростання — акції корпорацій, доходи яких вищі від середнього рівня, проте дивідендні виплати невисокі (переважно акції компаній, що стрімко розвиваються);

• циклічні — акції, ціна яких змінюється відповідно до змін в економіці. В основному це акції базових галузей економіки. Інвестори намагаються придбати ці акції, коли відбувається підйом в галузі, і продати їх до початку спаду;

• спекулятивні — акції молодих та маловідомих компаній;

• захищені (антициклічні) — акції, ціна на які досить стабільна навіть при спадах в економіці.

Облігація – цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного папера в передбачений у ньому термін з виплатою фіксованого процента (якщо інше не передбачено умовами випуску).

Облігація є одним з найпоширеніших інструментів боргу. Емітентами облігацій можуть виступати держава та підприємства всіх передбачених законом форм власності. Причому облігації можуть емітувати не тільки підприємства різних форм власності, а й об'єднання підприємств, акціонерні та інші товариства. Облігації підприємств, або корпоративні облігації, є одним із способів формування позичкового капіталу, основу якого складають коротко, довгострокові кредити та боргові цінні папери.

Вважають, що державні облігації менш ризикові, ніж корпоративні облігації. У держави, навіть у найскрутнішій економічній ситуації, існує можливість розрахуватись за борговими зобов'язаннями за рахунок випуску нових боргових зобов'язань або додаткової емісії грошей. Як наслідок рівень доходу по державних облігаціях менший від рівня доходу по корпоративних облігаціях.

Існує два основних типи облігацій: процентні та безпроцентні, або дисконтні. По процентних облігаціях періодично через певний термін має сплачуватись визначений в умовах випуску процент, який називають купонним. Якщо процентна облігація запропонована для відкритого продажу з подальшим вільним обігом, вона повинна мати купонний лист на виплату процентів. Купони на виплату процентів на дату чергового платежу відрізаються і пред'являються для оплати. Частіше по таких облігаціях сплачується фіксований процент, який визначається емітентом в умовах емісії, хоча може сплачуватись і змінний процент, який підлягає зміні через визначені інтервали часу.

Існують так звані цільові облігації. По них, як і по безпроцентних, не здійснюються процентні виплати, але при закінченні терміну обігу надаються визначені в умовах емісії товари чи послуги.

Іноді емітуються облігації, по яких емітент не бере на себе зобов'язання про їх остаточне погашення. Такі облігації називають вічними.

Облігації, як і інші цінні папери, випускаються іменні та на пред'явника. Облігації підприємств можуть бути як іменними, так і на пред'явника, а облігації внутрішніх республіканських та місцевих позик випускаються тільки на пред'явника.

Облігації можуть перебувати у вільному обігу на ринку або мати обмежене коло обігу залежно від умов випуску.

Вексель – цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання терміну визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю). Розрізняють два види векселів — прості та переказні.

Студенти повинні з’ясувати в яких випадках виписуються простий та переказний вексель, терміни платежу по векселю та сферу їх використання.

Сфера застосування векселів охоплює відносини між:

• державою та суспільством при випуску казначейських векселів;

• господарюючими суб'єктами при оформленні комерційного кредиту;

• банками та клієнтами при емісії банком власних векселів та здійснення операцій з векселями.

На ринку перебувають три види векселів: комерційні, фінансові та фіктивні.

Комерційні векселі мають товарний характер і завжди пов'язані з оплатою реальних товарів чи послуг, коли у покупця тимчасово відсутні кошти для оплати. На відміну від комерційних, фінансові та фіктивні векселі не мають під собою реальної поставки товарів. Фінансові векселі застосовуються комерційними банками для тимчасового залучення коштів на ринку, фіктивні — для обслуговування протизаконних угод.

Вексель виконує дві важливі функції: розрахункову (він може виконувати роль платіжного засобу) та кредитну, коли його використовують для відстрочки платежу та оформленні ним боргового зобов'язання. Оскільки основні функції банків – кредитна і розрахункова, банки відіграють значну роль на ринку векселів. Вони можуть емітувати власні векселі та здійснювати операції з векселями.

При вивченні питання щодо приватизаційних паперів, студенти повинні знати, що ці папери використовуються в період приватизації. Погашення невикористаних приватизаційних паперів здійснюється у порядку і в терміни, встановлені законодавством. Використання приватизаційних паперів здійснюється через їх обмін на паї, акції, інші документи, що встановлюють та засвідчують право власності на частку державного майна відповідно до номіналу папера. Номінальна вартість усіх випущених приватизаційних паперів дорівнює вар­тості частки державного майна, що приватизується безоплатно. За обмін приватизаційних паперів на акції чи паї сплачується державне мито.

Далі потрібно зосередити увагу на особливостях використання приватизаційних паперів, яку діяльність дозволено проводити посередникам з приватизаційними паперами.

Серед особливостей використання та обігу приватизаційних паперів є те, що:

• вони не підлягають вільному обігу;

• дивіденди чи проценти по них не нараховуються;

• приватизаційні папери не можуть бути використані для розрахунків та як застава;

• угоди, укладені з використанням приватизаційних паперів для цілей, не передбачених законодавством, вважаються недійсними.

З приватизаційними паперами фінансовим посередникам дозволено проводити представницьку, посередницьку та комерційну діяльність.

Посередницька діяльність полягає в обміні приватизаційних паперів на паї та акції і здійснюється посередником від свого імені, за дорученням, за рахунок і на ім'я власника приватизаційних паперів лише на основі відповідної ліцензії.

Представницька діяльність з приватизаційними паперами — це обмін останніх на паї та акції, що здійснюється представником від імені, за рахунок та на ім'я власника приватизаційних паперів.

Комерційна діяльність з приватизаційними паперами здійснюється інвестиційними компаніями та закритими інвестиційними фондами через обмін власних інвестиційних сертифікатів на приватизаційні папери громадян з метою їх акумулювання та подальшого обміну на паї, акції від власного імені, за свій рахунок і на своє ім'я.

Щодо фондових ринків та фондових бірж, то тут необхідно розглянути діяльність основних бірж світу, їх характерні риси, час виникнення.

Засвоївши суть питань теми студенти повинні пояснити передумови виникнення фондового ринку; необхідність розвитку ринку цінних паперів в Україні на початку 90-х років; визначити поняття „фондовий ринок”, „об’єкти” та „суб’єкти” фондового ринку України, усвідомити специфіку і характерні риси діяльності основних бірж світу та Української фондової біржі, а також складові інфраструктури фондового ринку та значення ринку цінних паперів у процесі накопичення капіталу.

Фондова біржа є важливою складовою частиною фондового ринку. Це організований постійно діючий ринок фінансових активів. На фондових біржах здійснюється переважно торгівля акціями.

Привабливість, стабільність та ліквідність цінних паперів у значній мірі визначається організацією торгівлі ними.

Суть торгів та біржі – укладання угоди між продавцем і покупцем.

Біржова операція – угода про взаємну передачу прав і обов’язків у відношенні біржового товару, яка відображається у договорі (контракті), який заключили учасники біржової торгівлі у ході торгів.

Готуючись до обговорення питання щодо біржових операцій з цінними паперами студентам необхідно звернути увагу на такі види біржових операцій, як:

• купівля і поставка фондових цінностей у визначений час, який не можна змінити;

• купівля з поставкою за повідомленням;

• угода з щоденною поставкою, тобто з поставкою у любий день до визначеного строку без попереднього повідомлення.

Крім цього потрібно розкрити сутність строкових угод з цінними паперами.

Студенти мають знати, що крім стандартних послуг по операціях з цінними паперами фондові біржі забезпечують учасників операцій на фондовому ринку оперативною та аналітичною інформацією про стан фондового ринку та тенденції його розвитку.

За останні роки різко зріс обсяг біржових операцій.

Подальший розвиток біржової торгівлі приводить до розмивання принципів визначеності місця, часу та публічності. Комп’ютеризація і телекомунікації разом з лібералізацією фондового ринку сприяють глобалізації ринку і його дія практично неперервна. Збільшується кількість учасників, зникає відмінність між біржовим та позабіржовим ринками.

Щодо учасників ринку цінних паперів, то студенти повинні насамперед з’ясувати які з них є основними учасниками, які функції вони виконують на фондовому ринку, що між ними є загального і в чому проявляються їх особливості і відмінності.

Студенти повинні пам’ятати, що розміщення і обіг цінних паперів одне з найважливіших направлень діяльності ринку цінних паперів і забезпечується воно функціонуванням на цьому ринку спеціальних організацій, які виконують ту чи іншу сукупність операцій, пов’язаних з ефективним розміщенням і обігом цінних паперів.

Щодо інших учасників, то до них відносяться фінансові компанії, промислово-фінансові групи, тобто інвестиційні інститути інших організаційних форм, які почали утворюватися і функціонувати в останні роки .

Студентам необхідно з’ясувати чим займаються ці учасники, яку роль вони відіграють на фондовому ринку.

Ринок цінних паперів України продовжує залишатися суперечливим. Не зважаючи на деякий рух уперед, він не забезпечує фінансування економіки, тому що здійснюється продаж і перепродаж цінних паперів, гра на курсовій різниці; інфляція продовжує знецінювати ринок і стримує його розвиток.

Студентам, готуючись до вивчення питань теми, слід було б проаналізувати розвиток вітчизняного ринку державних цінних паперів та акцій, чинники, які впливають на розвиток цих ринків

Тести

1. Які види цінних паперів історично з’явились раніше:

1. корпоративні;

2. державні;

3. приватні.

2. Які види цінних паперів дають право участі в управлінні капіталом корпорації:

1. привілейовані;

2. звичайні;

3. різні види.

3. Які види акцій приносять відносно стабільний дохід:

1. звичайні;

2. привілейовані;

3. різні види.

4. Які принципові відмінності звичайних акцій від облігацій:

1. розмір доходу;

2. термін обігу;

3. стабільність доходу.

5. Які основні категорії державних цінних паперів розвинутих західних країн:

1. ринкові, неринкові папери, облігації спеціальних позик;

2. ринкові, похідні папери, фінансові інструменти;

3. ринкові, похідні папери, облігації спеціальних позик.

6. Які види цінних паперів мають перевагу в обігу первинного ринку розвинутих країн:

1. облігації державні;

2. облігації корпоративні;

3. акції.

7. Які види цінних паперів мають перевагу в обігу фондової біржі розвинутих західних країн:

1. облігації державні;

2. облігації корпоративні;

3. акції.

8. Хто є членами фондової біржі:

1. емітенти та інвестори;

2. брокери та дилери;

3. емітенти та брокери.

9. Найстаріший в світі фондовий індекс:

1. The Dow Jones;

2. FT-SE;

3. NIKKEY.

10. Андерайтинг – це:

1. підписка на цінні папери, які розміщуються на фондовому ринку;

2. страхування від неприємних змін ринкової кон′юктури;

3. складова частина грошового ринку;

4. строкові валютні операції на біржовому ринку.

11.Операція емітента з цінними паперами, яка передбачає зрівняння у правах акцій чергового випуску з акціями попередніх випусків, позначається як:

1. деномінація акцій;

2. анулювання акцій;

3. консолідація акцій;

4. дроблення акцій;

5. асиміляція акцій;

6. конвертація акцій.

12. Погашення облігації передбачає:

1. перехід права власності на облігації за умов купівлі-продажу на біржі;

2. виплату номінальної вартості облігації та доходу за облігацію (продаж товарів або надання послуг) у строки, передбачені умовами емісії облігацій;

3. виплату номінальної вартості облігації та доходу за облігацію у будь-який строк за рішенням емітента.

13. Облігації, які за бажанням власника можуть обмінюватися на інші цінні папери (як правило, акції), що випускаються цим емітентом, відомі як:

1. облігації з правом дострокового погашення;

2. конвертовані облігації;

3. компенсовані облігації;

4. варранти.

14. Сукупний індекс Нью-йоркської фондової біржі, що відображає динаміку курсів акцій усіх корпорацій, зареєстрованих на Нью-йоркській фондовій біржі, - це:

1. IFC Global;

2. Value Line Composite Index;

3. NYSE composite index;

4. Wilshire – 5000.

15. Стандартний документ, укладений як стандартизований контракт, який закріплює право його власника на придбання від емітента чи на продаж емітентом зазначеної кількості базового активу у визначений термін за фіксованою при укладанні ціною, визначається як:

1. ф’ючерсний контракт;

2. опціон;

3. варант;

4. дериватив;

5. індосамент.