Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ФК 09-2з 8с / місцеві фінанси заочне.doc
Скачиваний:
30
Добавлен:
04.03.2016
Размер:
1.21 Mб
Скачать

Передача видатків на виконання делегованих державних повноважень

  1. Передача прав на здійснення видатків на виконання делегованих державних повноважень до бюджетів сіл, селищ, міст районного значення та їх об’єднань може здійснюватися за рішеннями районної або міської (міст республіканського чи міст обласного значення) ради з відповідними коштами у вигляді бюд­жетного трансферту.

  2. Міські (міст республіканського та міст обласного зна- чення) ради можуть передати частину видатків на виконан- ня делегованих державних повноважень районній раді з від- повідними коштами районному бюджету у вигляді бюджет- ного трансферту. Районні ради можуть передавати частину видат­ків на виконання делегованих державних повноважень міській раді (міста республіканського та міста обласного значення) з відповідними коштами міському бюджету у вигляді бюд- жетного трансферту. Ця передача здійснюється на підставі спільних рішень відповідних рад і шляхом укладення дого- вору.

  3. Якщо інше не визначено договором, розмір переданих коштів на виконання делегованих державних повноважень має бути пропорційний частці користувачів зазначеними послугами в пов­ній вартості цих послуг, розрахованих за фінансовими нормативами бюджетної забезпеченості для органу влади Автономної Рес­публіки Крим чи органу місцевого самоврядування, який передає ці повноваження.

  4. Якщо на території міста (республіканського (Автономної Республіки Крим) чи міста обласного значення) чи району недостатньо бюджетних установ, які забезпечують надання послуг, визначених пунктом 2 частини першої статті 86 Бюджетного кодексу в обсязі, визначеному фінансовими нормативами бюджетної забезпеченості, обчислений обсяг видатків на фінансування цих послуг ураховується при визначенні бюджетного трансферту бюджету, з якого утримуються бюджетні установи, що надають ці послуги.

  5. Усі угоди про передачу видатків на виконання делегованих державних повноважень укладаються до першого серпня року, що передує плановому.

Розпорядники бюджетних коштів – бюджетні установи в особі їх керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов’язань та здійснення видатків з бюджету. Залежно від ступеня підпорядкованості та обсягу наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Питання для самоконтролю

  1. Охарактеризуйте основні принципи формування видаткової частини місцевих бюджетів.

  2. Розкрийте зміст нормативного методу планування видатків місцевих бюджетів.

  3. В чому полягає зміст розрахунково-аналітичного методу планування видатків місцевих бюджетів?

  4. Охарактеризуйте метод економіко-математичного моделювання планування видатків місцевих бюджетів.

  5. Назвіть склад видатків місцевих бюджетів, які враховуються та не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів.

  6. Дайте визначення розпорядників бюджетних коштів.

Завдання до самостійної роботи

1. Вивчити основні терміни та скласти термінологічний словник за темою:

-видатки бюджетів;

-бюджетні призначення;

- бюджетні зобовязання;

- бюджетні асигнування;

- поточні видатки;

- видатки розвитку;

- категорії видатків;

- обовязкові видатки;

- делеговані державні повноваження;

- розпорядники коштів.

2. Розв’язати тестові завдання:

1. Назвіть основні критерії розмежування видів видатків між місцевими бюджетами.

а) принцип субсидіарності;

б) повнота надання послуг;

в) вірно а, б.

2. За рахунок яких коштів проводиться фінансування місцевих програм соціального захисту окремих категорій населення?

а) за рахунок доходів, що не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів;

б) за рахунок субвенції з Державного бюджету;

в) вірно а, б.

3. Чи допускається фінансування окремих бюджетних установ з різних бюджетів?

а) заборонено;

б) заборонено, крім визначених Законом про Державний бюджет;

в) вірної відповіді немає.

4. Бюджетні асигнування – це:

а) повноваження розпоряднику бюджетних коштів на прийняття зобов’язання та витрачення бюджетних коштів у процесі виконання бюджету;

б) усі платежі з державного та місцевого бюджетів;

в) надходження та платежі у зв’язку зі зміною обсягу державного боргу, які використовуються для покриття різниці між доходами та видатками бюджету.

5.Основним документом, який надає бюджетній установі повноваження щодо отримання доходів і здійснення видатків є:

а) бюджетний розпис;

б) кошторис бюджетної установи;

в) зведений кошторис бюджетної установи.

3. Підготовка до практичного заняття за темою.

Бібліографічний список

[1, 5,6,7,8,9,16,17,24,25,26,27,28,29,30, 31,32,33,34,35,37,38,39]

Тема 5.

Фінансове вирівнювання та бюджетне регулювання

Мета заняття

поглибити, систематизувати та закріпити знання про бюджетне регулювання, необхідність й організацію бюджетного вирівнювання

План вивчення теми

1.Бюджетне регулювання. Інструменти бюджетного регулювання у взаємовідносинах місцевих бюджетів з Державним бюджетом.

2.Поняття індексу податкоспроможності територій та фінансового нормативу бюджетної забезпеченості.

3.Формульна система розподілу міжбюджетних трансфертів.

4.Вирівнювання видаткового потенціалу місцевих бюджетів. Стимулювання до заощадження коштів і мобілізації доходів місцевих бюджетів.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Бюджетне регулювання – це система передачі частки коштів вищих бюджетів для збалансування нижчих бюджетів. Воно відбиває економічні відносини, пов’язані з територіальним розподілом та перерозподілом національного доходу для забезпечення необхідними коштами потреб соціально-економічного розвитку та соціального захисту населення відповідних адміністративно-територіальних одиниць.

У зв’язку з нестачею власних доходів у переважній більшості місцевих бюджетів при складанні та затвердженні цих бюджетів великого значення у їх збалансуванні надають бюджетному регулюванню.

В процесі бюджетного регулювання важливо правильно й оптимально обрати форми, визначити джерела та обсяги коштів, які спрямовуватимуться для збалансування кожного бюджету зокрема. Від цього залежать фінансові можливості відповідних органів місцевого самоврядування й органів виконавчої влади, зосередження їхньої уваги на збільшенні доходів бюджету, економному, раціональному, цільовому та ефективному використанні бюджетних коштів, якісному виконанню бюджетів.

Індекс відносної податкоспроможності є коефіцієнтом, що визначає рівень податкоспроможності адміністративно-територіальної одиниці у порівнянні з аналогічним середнім показником по Україні у розрахунку на одного мешканця. Індекси відносної податкоспроможності відповідних бюджетів не можуть змінюватися і переглядатися частіше, ніж раз на три роки.

Фінансовий норматив бюджетної забезпеченості – це гарантований державою в межах наявних бюджетних ресурсів рівень фінансового забезпечення повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та виконавчих органів місцевого самоврядування, що використовується для визначення обсягу міжбюджетних трансфертів

Фінансовий норматив бюджетної забезпеченості визначається шляхом ділення загального обсягу фінансових ресурсів, що спрямовуються на реалізацію бюджетних програм, на кількість мешканців чи споживачів соціальних послуг тощо. Фінансові нормативи бюджетної забезпеченості для місцевих бюджетів коригуються коефіцієнтами, що враховують відмінності у вартості надання соціальних послуг.

Розподіл обсягу міжбюджетних трансфертів (дотацій вирівнювання та коштів, що передаються до державного бюджету) між державним та місцевими бюджетами здійснюється за формулою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 05.09.2001р. №1195.

Обсяг дотації вирівнювання з державного бюджету, що надається бюджету Автономної Республіки Крим, обласного, бюджету м. Києва і Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, бюджету району, або коштів, що передаються з цих бюджетів до державного бюджету,(Ті) визначається як різниці між розрахунковим показником обсягу видатків, що враховуються при визначенні трансфертів (відповідно до статей 88-90 Бюджетного кодексу) (Vi) та прогнозним показником обсягу доходів, що акумулюються на її території, (Di) із застосуванням коефіцієнта вирівнювання (аі) за такою формулою:

Ti=ai(Vi-Di),

де Ті – обсяг трансферту для окремого бюджету;

Vi – розрахунковий обсяг видатків, що враховуються при визначенні трансфертів, для кожного бюджету;

Di – прогнозний обсяг доходів, що враховуються при визначенні трансфертів, для окремого бюджету;

аі – коефіцієнт вирівнювання.

Коефіцієнт вирівнювання застосовується до обчисленого за формулою обсягу дотації вирівнювання і визначається в межах від 0,60 до одиниці.