Питання для самоконтролю

1. Стратегічні цілі Європейського Союзу та їх основні завдання.

2. Допоміжні цілі ЄС: сутність та значення.

3. Політика інституцій ЄС щодо створення стабільної єдиної грошової одиниці.

4. Етапи побудови спільного внутрішнього ринку для країн ЄС.

5. Роль запровадження спільного громадянства у ЄС.

6. Високий рівень зайнятості у країнах ЄС та соціальна захищеність населення країн-учасниць.

7. Конкурентоспроможність – один із чинників ефективного економічного розвитку країн ЄС.

8. Основні положення частини І Договору про Конституцію Європи.

9. Особливості монетарної політики держав-членів ЄС.

10. Нормативно-правова обумовленість розвитку європейського управління.

Бібліографічний список

Обов’язкова література: [10, 12, 14, 18, 20, 34, 35, 47, 55, 68].

Додаткова література: : [3, 4, 5, 11, 17, 21, 35, 50, 52, 56, 62, 73].

Тема 3. Багаторівнева система європейського управління

Мета: розкрити сутність та особливості функціонування багаторівневої системи європейського управління, як найбільш ефективної моделі державного врядування, а також проаналізувати механізм удосконалення української системи державного управління.

План вивчення теми

1. Наднаціональний рівень європейського управління.

2. Органи державного управління в Європейському Союзі та їх основні функції – законодавча, виконавча й судова.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Однією з характерних особливостей ЄС є ступінь розвитку його інституцій наднаціонального рівня та процедур, за якими вони функціонують. Ідеться про рівновагу «управлінських сил» в рамках ЄС між суб’єктами наднаціонального та національного рівнів, оскільки передача обов’язків до наднаціональних інституцій передбачає певні обмеження національного суверенітету. Тобто, держава яка вступає до ЄС частково втрачає суверенітет, оскільки передаючи частину повноважень Європейській Комісії, Європейському Парламенту та ін. Інституціям, не може діяти незалежно і вільно.

Європейські органи управління (Комісія, Рада, Парламент) володіють певним ступенем автономії від національних органів управління. В той час, національні органи управління делегують частину своїх повноважень європейським інституціям, знімаючи із себе відповідальність за наслідки, оскільки основний контроль за рядом питань здійснюють органи наднаціонального рівня. Наприклад, коли приймалося рішення про запровадження КЄ, то Франція та Нідерланди проголосували проти, це зумовило конституційно-кризову ситуацію в ЄС.

Якщо говорити про Україну як потенційного учасника ЄС, то ми дуже чітко повинні усвідомлювати що ми можемо запропонувати ЄС, на що ми можемо претендувати і чого нам слід очікувати в результаті. Тому питання про роль наднаціональних інституцій є достатньо актуальним, зважаючи на те, що мова йде про збереження державного суверенітету в майбутньому.

Наднаціональні органи управління ЄС виконують своєрідну роль посередників між державами Європи, допомагають у вирішенні ряду спірних питань та врегулюванню економічних, політичних, соціальних, правових, культурних проблем, забезпечуючи стабільність та ефективність розвитку країн Європи. Таким чином, наднаціональні органи управління виконують певні функції (на зразок акторів театру, в якому кожен виконує свою роль).

Європейський Союз є унікальною організацією, що включає 27 європейських держав, які працюють над створенням спільного політичного та економічного конгломерату.

Серед органів державного управління і менджменту (органів законодавчої, виконавчої та судової влади) в ЄС можна виділити такі:

• Європейську Раду

• Європейський Парламент

• Раду Міністрів Європейського Союзу

• Європейську Комісію

• Суд Європейської Спільноти

• Суд Аудиторів Європейської Спільноти

• Економічний і соціальний комітет Європейської Спільноти

• Європейський інвестиційний банк.

(Європейський Парламент, Європейську Комісію, Раду Міністрів, Європейську Раду, Суд – основні актори ЄС).

Європейська Рада виступає в ролі своєрідного індикатора основних ідей, принципів та цілей. На відміну від інших інституцій ЄР діє без будь-яких правил внутрішнього розпорядку. Порядок денний засідань готується головуючою державою-членом, а самі засідання ЄР проводяться, як правило, у цій же країні. Порядок денний відображає найбільш важливі поточні проблеми Союзу.Після кожного засідання Європейська Рада звітує Європейському Парламенту про хід своїх слухань і в кінці року готує річний звіт щодо прогресу Союзу. Рішення, які приймає Європейська Рада не мають сили законів.

Спочатку діяв в ролі спостерігача, а згодом став наглядовим і дорадчим органом. Основні повноваження (дорадчі й контрольні): участь у законодавчому процесі, бюджетні процедури, участь у виборах Комісії, участь у прийнятті і ухваленні рішень, надає згоду на приєднання нових держав до ЄС.

Перші вибори до Європейського Парламенту відбулися у 1979 році. Європарламент обирається строком на 5 років. Згідно Договору про Еспт, громадяни, які є резидентами, тобто мешкають мешкають на території держави-члена, але не є її громадянами, мають право брати участь у голосуванні та балатуватися у кандидати на виборах в Європарламент, на тих самих умовах що й громадяни цієї держави (загалом громадян ЄС нараховано 455 міліонів).

Члени ЄП можуть мати подвійний мандат, тобто можуть працювати у національному парламенті та воодночас у ЄП, користуючись правом недоторканості і всіма привілеями. Однак не може виконувати інших обов’язків: працювати в уряді чи ін. установах, судових установах, фінансовій діяльності.

Утворена в 1957 р. Раду ЄС називають ще Радою Міністрів ЄС або Радою. Аналогів Ради немає у світі, вона є головним законодавчим органом ЄС. Її засідання відбуваються не на постійній основі. Склад Ради Міністрів змінюється в залежності від порядку денного, із залученням представників різних урядів (міністрів).

У політико-адміністративній системі Рада Міністрів виконує подвійну роль: діє як міжурядова організація та ухвалює рішення; та діє як наднаціональна організація в якій кожна із держав ЄС може оприлюднювати свої національні інтереси.

З 1992 р. до Ради ЄС входять міністри: закордонних справ, фінансів, сільського господарства, промисловості, транспорту, освіти, зв’язку та ін.

Загалом близько 27 різних форматів Рад, які налічують більше 300 міністрів.

Кількість засідань протягом року залежить від масштабів та інтенсивності законодавчого процесу в ЄС. Деякі Ради збираються раз на місяць, інші – раз на півроку.

Керівництво в Раді здійснює головуюча держава-член, яка змінюється кожні півроку, відповідно до їх алфавітного розташування. Голова Ради не має вищої юридичної влади, проте це не заважає йому впливати на діяльність ЄС.

Рада, ухвалюючи рішення, досягає компромісу завдяки трьом формам голосування: ухвалення рішень простою більшістю голосів; ухвалення рішень кваліфікованою більшістю голосів; одностайне ухвалення рішень.