Бібліографічний список до теми
[9, 10, 13, 14, 15, 17, 24, 26, 27]
Практичне заняття № 3
Тема 14. Комерціалізація результатів інноваційної діяльності
Мета: засвоєння, закріплення, поглиблення та систематизація знань про комерціалізацію результатів інноваційної діяльності.
План:
Виконання тестових завдань для перевірки засвоєння теоретичного матеріалу.
Виконання практичних завдань з розрахунку вартості ліцензій;
Аналіз результатів розрахунків.
Методичні рекомендації до практичного заняття
Вивчення теми необхідно розпочати з онайомлення з сутністю процесу комерціалізації результатів інноваційної діяльності. Необхідно визначити сутність категорії інтелектуального продукту, субєктів ринкових відносин під час комерціалізації результатів інноваційної діяльності, сутність проесу комерціалізації результатів інноваційної діяльності. Студенти повинні засвоїти категорії інноваційного проекту, інноваційного продукту інноваційного проекту, підприємницького інноваційного проекту, трансферу інновацій.
Особливу увагу під час вивчення теми необхідно приділити вивченню методологічних підходів до оцінки вартості обєктів інтелектуальної власності. Необхідно ознайомитись з дохідним, витратним та ринковими методами оцінки вартості обєктів інтелектуальної власності.
Інтелектуальний продукт (результат інноваційної діяльності) – є нематеріальним ативом. В оцінці нематеріальних активів можна використовувати три основних підходи: дохідний; витратний; порівняльний.
Відповідно до дохідним підходом вартість об'єкта нематеріальних активів приймається на рівні поточної вартості тих переваг, які має підприємство від його використання. В якості прикладу можна навести метод звільнення від роялті, який використовується для оцінки вартості патентів і ліцензій. Роялті - це періодичне відрахування ліцензеру (продавцю) за користування інтелектуальною власністю. Зазвичай роялті складає 5-20% додаткового прибутку, одержуваної підприємством, що купили інтелектуальну власність. Якщо об'єкт інтелектуальної власності є основою нового продукту (технології), роялті може становити до 50%.
У випадку, коли винахід набувається на основі роялті, то вартість ліцензії на використання винаходу дорівнює дисконтованих потоків роялті:
(4.10)
де
Di - ставка роялті; R - база розрахунку
роялті (виручка від продукції, що
випускається за ліцензією, або прибуток,
одержуваний від реалізації відповідної
продукції); Т - термін дії ліцензійного
договору; t - порядковий номер розглянутого
року;
-
ставка дисконту.
При використанні витратного підходу нематеріальні активи оцінюються як сума витрат на їх створення, придбання і введення в дію.
Порівняльний підхід може застосовуватися для тих видів нематеріальних активів, операції по яких часто відбуваються на ринку. Вихідною інформацією для розрахунку вартості об'єкта служать ціни продажу аналогічних об'єктів
Ситуаційне завдання 1
Підприємство розглядає два варіанти продажу ліцензії за такими даними: 1 варіант-роялті складає 8,0% чистого прибутку, 2варіант-роялті складає 17% виручки від реалізації. Ціна одиниці продукції-21грн, рентабельність продукції - 24%, обсяг випуску - 25тис.шт щорічно протягом 4 років, дисконтна ставка - 8%. Визначити більш привабливі умови продажу ліцензії. Дати аналітичний коментар розрахункам.
Ситуаційне завдання 2
Відомий виробник цитрусових соків уклав угоду з передачі права користування маркою іншої компанії з виплатами роялті. Розмір роялті становить 15% від продажів. Оцініть вартість товарного знака за умови, що річний обсяг продажів соків становить 10 500 тис. руб.; Термін використання товарного знака - 5 років; ставка дисконту - 10%.
Ситуаційне завдання 3
Підприємство розглядає два варіанти продажу ліцензії за такими даними: 1 варіант-роялті складає 8,0% чистого прибутку, 2 варіант-роялті складає 17% виручки від реалізації. Ціна одиниці продукції - 21грн, рентабельність продукції - 24%, обсяг випуску - 25тис.шт щорічно протягом 4 років, дисконтна ставка - 8%.
Бібліографічний список до теми
[3, 5, 7, 8, 9, 12, 14, 25, 27]
5. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИКОНАННЯ ІНДИВІДУАЛЬНИХ ЗАВДАНЬ
Індивідуальні роботи, як форма організації навчального процесу, мають на меті поглиблення, узагальнення та закріплення знань, які студенти одержують в процесі навчання, а також застосування цих знань на практиці, розвиток творчих здібностей, актуалізацію мотивів як навчально-пізнавальної так і наукової та інноваційної діяльності студентів.
Консультативні заняття по індивідуальним завданням проводяться в позанавчальний час за окремим графіком.
Індивідуальні завдання повинні формувати вміння студентів індивідуально працювати на рекомендованим матеріалом, свідомо висловлювати і захищати власну точку зору, орієнтувати студентів на засвоєння та закріплення головного, суттєвого матеріалу при вивченні тем програми; розвивати самостійне мислення та навички розумової праці.
При їх виконанні слід уважно ознайомитись з умовами поставленої задачі або ситуації. Зробити відповідні розрахунки. У випадку необхідності дати пояснення до них. Правильно і повно записати відповідь, а також, якщо вимагають умови завдання, проілюструвати висновки за допомогою графіків і таблиць; відповісти послідовно на всі додаткові запитання в задачі чи в ситуації.
Індивідуальні роботи студента є засобом оволодіння навчальним матеріалом самостійно у вільний від обов’язкових навчальних занять час.
Робота повинна мати наступну структуру: план, короткий вступ, виклад основного змісту теми, висновки, бібліографічний список.
Розробка обраної теми починається з ознайомлення з відповідною літературою. Доцільно намітити план роботи з літературою і загальний попередній план роботи.
Попередній план складається звичайно з трьох – чотирьох питань, у процесі роботи він уточнюється і конкретизується.
План – це логічна основа роботи, від правильного складання якого потім залежить структура, зміст та логічний зв’язок частин.
План не слід деталізувати, у ньому перелічуються основні питання теми в логічній послідовності. Глави можна не розбивати на підрозділи. Перелік основних питань закінчується висновком, який представляє собою узагальнення найважливіших положень, висунутих і розглянутих у роботі.
Маючи попередній план, студент звертається до бібліографії. Істотну допомогу в ознайомленні з літературою студенту можуть зробити бібліотечні каталоги (алфавітний, систематичний, предметний), довідкова література (енциклопедії, словники).
При роботі необхідно вивчити відповідні джерела інформації, включаючи монографії, статистичні збірники, матеріали, що публікуються в журналах: «Економіка України», «Економіст», «Российский экономический журнал», «Вопросы экономики», «Экономист», «Мировая экономика и международные отношения», «Фінанси України», «Актуальні проблеми економіки» та ін.
Коли студент в достатньому обсязі накопичив і вивчив матеріал, він приймається за його систематизацією і розробку більш повного плану. Уважно перечитуючи накопичені матеріали, він розташовує його в тій послідовності, що представляється йому найбільш доцільною. Одночасно студент фіксує власні думки, які він вважає потрібними визначити.
Основній частині передує вступ. У ньому необхідно показати значення і актуальність проблеми, що розглядається, обґрунтованість причини вибору теми. Крім того, слід визначити, у яких працях відомих вчених – економістів розглядається і досліджується ця проблема, сформулювати основну задачу, що ставиться в роботі.
В основній частині роботи велику увагу варто приділити глибокому теоретичному висвітленню як теми в цілому, так і окремих її питань, правильно зв’язати теоретичні положення з практикою, конкретним фактичним і цифровим матеріалом. Виклад повинний здійснюватися відповідно до складеного плану.
Робота повинна бути написана чіткою мовою, без повторень, скорочень, протиріч між окремими положеннями.
Велике значення має правильне оформлення роботи. На титульному листі необхідно вказати назву ВУЗу, факультету, дослідження, групу, своє прізвище і по батькові, прізвище наукового керівника. На наступному листі оформлюється план роботи, з вказівкою сторінок відповідних розділів.
Дослідження повинне бути написане розбірливо. Цитати, що приводяться в тексті, а також статистичні дані повинні посилатися на відповідні джерела, з яких вони взяті, із вказівкою автора, назви роботи, тому, сторінки. Текст індивідуальної роботи пишеться з одного боку листа з залишенням полів; кожен пункт плану з нової сторінки, які слід пронумерувати. Обсяг індивідуальної роботи 10 – 15 сторінок машинного тексту.
В кінці дослідження приводиться список використаної літератури, що складається в наступній послідовності:
1. Офіційні матеріали (закони, укази).
2. Інші використані в роботі джерела за абеткою прізвищ авторів.
При виконанні індивідуального завдання необхідно додержуватись наступного алгоритму:
1. Для виконання індивідуального завдання першого рівня складності докладно ознайомитись зі всіма темами, теоретичні положення яких є підґрунтям виконання завдання.
2. Для виконання індивідуального завдання другого рівня складності докладно ознайомитись з науковою літературою, теоретичні положення якої є підґрунтям виконання завдання.