Питання для самоконтролю

1. Об’єкти торговельної марки.

2. Умови надання правової охорони торговельній марці.

3. Позначення, які не визнаються торговельними марками.

4. Право користування торговельної маркою.

5. Виключні майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку.

6. Умови використання торговельної марки.

Література

Основна література: (1.1); (1.2); (1.3); (1.4); (1.5); (1.6); (1.7); (1.9); (1.12); (1.13) ; (1.14); (1.15).

Додаткова література: (2.1); (2.2); (2.3); (2.4); (2.6); (2.8); (2.11); (2.13); (2.14); (2.15); (2.18).

Тема 4: Право інтелектуальної власності на комерційну тайну

Мета заняття: вдосконалити знання щодо поняття комерційної таємниці та її правових ознак, об’єктів та суб’єктів права інтелектуальної власності на комерційну таємницю, правової охорони комерційної таємниці.

План вивчення теми

1. Поняття комерційної таємниці.

2. Майнові права власності на комерційну таємницю та термін їх дії.

3. Охорона комерційної таємниці.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Поняття «комерційної таємниці» або «нерозкритої інформації» можна визначити як інформацію, що буде складати об'єкт правової охорони. Тобто комерційна таємниця має свої об'єкти, до яких належать технічна, комерційна, організаційна, виробнича і будь-яка інша інформація, здатна підвищити ефективність виробництва чи будь-якої іншої доцільної суспільно корисної діяльності.

Чинне законодавство України про промислову власність не передбачає правової охорони комерційної таємниці. Вона передбачена в Цивільному Кодексі України. Проте слід мати на увазі, що в умовах ринкової економіки роль і значення нерозкритої інформації зростають. Здійснення правової охорони комерційної таємниці поки що можливе за нормами Закону України «Про інформацію» та інших згаданих вище законів.

Специфічність інституту нерозкритої інформації (за Цивільним Кодексом України «комерційна таємниця» — статті 505-508) полягає у тому, що вона не піддається офіційній реєстрації. Опис, який складає її сутність, має конфіденційний характер і надається в користування іншим особам із серйозними застереженнями. Правова охорона такої інформації може надаватися за умови, що до неї немає доступу на законній підставі третіх осіб. Інформація тому й називається комерційною таємницею, що має конфіденційний характер. Вона може бути товаром лише за умови, що не відома третім особам, і довідатися про її сутність не можна з інших джерел.

Комерційна таємниця, у тому числі ноу-хау, є додатковим елементом, що істотно підсилює ефективність патентного захисту об'єктів промислової власності. У поєднанні з патентом комерційна таємниця створює більш надійний захист об'єктів промислової власності від неправомірного використання третіми особами.

Однак проблема полягає в тому, як забезпечити правову охорону нерозкритої інформації, не розкриваючи її змісту і сутності. Адже немає що захищати — офіційної реєстрації цієї інформації не існує, охоронних документів на неї ніхто не видає, її сутність має винятково конфіденційний характер. Але проблема ускладнюється ще й тим, що виявити неправомірне використання цієї інформації майже неможливо, встановити порушення і порушника також непросто.

Це зовсім не означає, що така комерційна таємниця взагалі не підлягає опису чи будь-якій іншій фіксації на матеріальному носії. Але там, де це можливо, будь-якої фіксації уникають саме з метою запобігти розголошенню її сутності. Якщо ж комерційна таємниця будь-яким чином зафіксована, то вживаються такі заходи її охорони, аби вона не потрапила до чужих рук. Отже, комерційна таємниця може бути об'єктом правової охорони доти, поки вона зберігає свою конфіденційність. Саме тому важко розробити принципи правової охорони нерозкритої інформації.

Державні таємниці не підпадають під поняття нерозкритої інформації. Закон проголосив, що держава бере комерційну таємницю під свій захист від будь-якого неправомірного посягання. Правова охорона має надаватися лише такій інформації, яка має реальну або потенційну вартість, тобто тій, що може дати певний прибуток або інший позитивний ефект, завдяки чому вона стає ринковим товаром і, отже, об'єктом цивільного обороту. На цей товар поширюються всі правила, що стосуються обігу товарів. Звичайно, це товар специфічний, що не має матеріальної субстанції, але здатний приносити певну, часом досить відчутну користь суспільству.

Правова охорона комерційної таємниці може бути надана ще за однієї неодмінної умови: її власник має вживати відповідних заходів для збереження конфіденційності зазначеної інформації. Це — необхідна умова правової охорони, адже за можливості розкриття сутності комерційної таємниці вона втрачає здатність до охорони.