Перелік рекомендованих джерел

[12, 13, 17, 22, 28, 33, 36, 38]

Тема 7: Управління позиковим капіталом Програмна анотація

7.1. Склад позикового капіталу та оцінка вартості його залучення

7.2. Формування позикового капіталу у формі облігаційних позик

7.3. Ефект фінансового важеля та його використання в управлінні залученим капіталом

7.4. Показники ефективності використання позикового капіталу

Основні терміни і поняття

Позиковий капітал; оцінка вартості залучення позикового капіталу; короткострокові кредити; короткострокові позики; довгострокові кредити; довгострокові позики; кредиторська заборгованість; облігаційні позики; типи облігацій; ефект фінансового важеля; показники ефективності використання позикового капіталу; коефіцієнт фінансової напруженості; коефіцієнт співвідношення довгострокового і короткострокового позикового капіталу; коефіцієнт залучення коштів в частині покриття запасів; узагальнений коефіцієнт фінансової стійкості; коефіцієнт капіталізації; коефіцієнт співвідношення боргу і обсягу продаж; середній строк надання кредиту.

7.1. Склад позикового капіталу та оцінка вартості його залучення

До складу позикового капіталу корпорації включають:

1. короткострокові кредити і позики;

2. довгострокові кредити і позики;

3. кредиторську заборгованість (виступає у формі залучених коштів).

Короткострокові кредити і позики є джерелом покриття оборотних активів. Короткостроковою вважається заборгованість по одержаних кредитах і позиках, строк погашення якої згідно умов договору не перевищує 12 місяців.

Довгостроковий позиковий капітал (у формі кредитів і позик) спрямовується на фінансування необоротних (капітальних) і частини оборотних активів. Довгострокові кредити і позики показують у бухгалтерському балансі як довгострокові зобов’язання зі строком погашення більше 12 місяців після звітної дати.

У порівнянні з фінансуванням через позики, що залучають з фондового ринку (емісія корпоративних облігацій), використання довгострокових кредитів забезпечує позичальнику такі переваги:

1. відпадають витрати на печать документарних емісійних цінних паперів, їх розміщення, оплату послуг фінансових посередників;

2. правові відносини між позичальником і кредитором відомі небагатьом особам;

3. умови надання кредиту визначаються партнерами по кожній кредитній угоді;

4. зменшується строк між поданням заяви і одержанням кредиту від банку у порівнянні з надходженням коштів з фондового ринку.

Різноманітність джерел і умов надання позикового капіталу у формі банківських кредитів передбачає необхідність порівняльної оцінки ефективності формування позикових коштів.

Вартість банківського кредиту визначають на основі процентної ставки („ціни кредиту”), яка формує основні видатки позичальника з обслуговування боргу.

Ця ставка в процесі оцінки потребує ряд уточнень. Вона має бути:

• збільшена на розмір інших витрат позичальника, зумовлених кредитною угодою (наприклад, страхування кредиту за рахунок позичальника);

• знижена на ставку податку на прибуток з метою відображення реальних витрат позичальника по залученню кредиту.

З урахуванням цих положень вартість позикового капіталу у формі банківського кредиту визначають за формулою:

, (7.1)

де ПК_БК – вартість позиченого капіталу, який залучають у формі банківського кредиту;

Сп – ставка проценту за банківський кредит, %;

П_П – ставка податку на прибуток, долі одиниці;

РВ_БК – рівень витрат позичальника по залученню банківського кредиту в його сумі, долі одиниці.

Приклад. С_П = 27,5%; П_П = 0,25; РВ_БК = 0,02.