Ключові підходи до вибору дивідендної політики

Найменування підходу	Типи дивідендної політики
1. Агресивний	Дотримання постійної виплати дивідендів потягом тривалого періоду незалежно від динаміки курсу акцій
2. Помірний	Методика постійного процентного розподілу чистого прибутку на виплату дивідендів і розвиток виробництва
3. Консервативний	Методика гарантованого „мінімуму” і „екстра”-дивідендів. Видача акцій замість грошових виплат.

Обраний акціонерним товариством тип дивідендної політики характеризується динамікою показників, що розраховуються за формулами:

; (6.12)

(6.13)

де К_ВД – коефіцієнт виплати дивідендів (доля дивідендних виплат у чистому прибутку, що припадає на одну звичайну акцію);

Д_ЗА – дивіденд, що припадає на одну звичайну акцію;

ЧП_ЗА – чистий прибуток, що припадає на одну звичайну акцію;

К_ДП – коефіцієнт дивідендного покриття характеризує, скільки разів протягом року дивіденд потенційно може бути виплачений з чистого прибутку, що припадає на одну звичайну акцію.

Завершальним етапом формування й реалізації служить вибір форми виплати дивідендів. Основними з цих форм є такі:

1. Виплата дивідендів готівкою.

2. Виплата дивідендів акціями.

3. Автоматичне реінвестування.

4. Викуп акціонерним товариством власних акцій.

Питання для самоконтролю

1. Які цілі переслідує політика формування власного капіталу?

2. Як розраховується коефіцієнт маневреності власного капіталу?

3. Які джерела власного капіталу належать до внутрішніх?

4. Які джерела власного капіталу належать до зовнішніх?

5. Назвіть основні етапи розробки політики формування власних фінансових ресурсів корпорації.

6. Як розраховують загальну потребу у власних фінансових ресурсах на прогнозний період?

7. Як розраховують коефіцієнт стійкого економічного росту?

8. У чому полягають особливості оцінки власного капіталу?

9. Який існує порядок розрахунку вартості власного капіталу?

10. У чому полягають особливості розрахунку ціни власного капіталу, що залучається за допомогою емісії звичайних і привілейованих акцій?

11. Яка мета і задачі емісійної політики?

12. Які етапи передбачає стандартна процедура емісії акцій?

13. У якому порядку здійснюється розміщення акцій?

14. У чому різниця між розміщенням акцій ЗАТ і ВАТ?

15. Що собою являє емісійна політика?

16. Назвіть етапи розробки ефективної емісійної політики.

17. Які аспекти фондового ринку розглядаються при фундаментальному аналізі?

18. Якою є ключова мета дивідендної політики?

19. Який орган приймає рішення про виплату дивідендів в акціонерному товаристві?

20. За допомогою яких показників аналізують ефективність обраної дивідендної політики?

Тести для самоконтролю знань

1. Чистий оборотний капітал – це:

а) перевищення власного капіталу над величиною позаоборотних активів і довгострокових зобов’язань;

б) перевищення власного капіталу над залученим;

в) перевищення залученого капіталу над власним.

2. Чистий оборотний капітал характеризує:

а) суму оборотного капіталу підприємства, зменшену на суму його кредиторської заборгованості;

б) суму вільних грошових коштів, якими корпорація може маневрувати в звітному періоді;

в) суму оборотного капіталу, що фінансується за рахунок залучених засобів.

3. Взаємовідносини між емітентом і андеррайтером регулюються:

а) чинним законодавством;

б) статутними документами фондової біржі;

в) договором про випуск і розміщення цінних паперів.

4. Ключовою метою дивідендної політики є:

а) задоволення потреби власників у споживанні максимальної частки прибутку;

б) встановлення оптимальних пропорцій між поточним використанням прибутку і його майбутнім ростом;

в) максимізація прибутку на одну акцію.

5. Інвестиційні можливості фірми – це:

а) комплекс інвестиційних проектів, які потенційно можуть бути прийняті до фінансування наступного року;

б) обсяг коштів, які підприємство може спрямувати на придбання основних засобів;

в) частина готівки, за яку можна буде придбати цінні папери інших корпорацій наступного року.

6. Базова структура капіталу – це:

а) незмінне співвідношення між позиковим і власним капіталом;

б) співвідношення між позиковим і власним капіталом, з яким компанія планує нарощувати капітал;

в) вихідне співвідношення між позиковим і власним капіталом.

7. Періодичність виплати дивідендів регулюється:

а) рішенням власників акцій;

б) рішенням правління корпорації;

в) законодавством конкретної країни.

8. Згідно теорії переваги дивідендів:

а) максимізація дивідендних виплат переважає над капіталізацією прибутку;

б) капіталізація прибутку переважає над максимізацією дивідендних виплат;

в) виплата дивідендів здійснюється лише у випадку, коли власні кошти складають 50% капіталу підприємства.

9. Згідно теорії нарахування дивідендів за залишковим принципом:

а) виплата дивідендів здійснюється лише у випадку, коли власні кошти складають 50% капіталу підприємства;

б) максимізація дивідендних виплат переважає над капіталізацією прибутку;

в) розмір дивідендів не впливає на структуру багатства акціонерів, тобто дивідендна політика не потрібна.

10. Згідно теорії мінімізації дивідендів:

а) акціонери одержують дивіденди за залишковим принципом;

б) ефективність дивідендної політики визначається критерієм мінімізації податкових виплат за поточними і майбутніми доходами акціонерів;

в) капіталізація прибутку переважає над максимізацією дивідендних виплат.