Тема 19. Ділові контакти (ділове листування)

Мета роботи: Написати лист-запит і лист-пропозицію.

План вивчення теми

1. Написання листа-запиту.

2. Написання листа-пропозиції.

Методичні рекомендації

1. Користуючись матеріалами, що подані на стор.126-127 (Література:[3]), напишіть лист-запит в одну з компаній:

• з виробництва запчастин до автомобілів

• з виробництва верстатів для машинобудівних заводів

• з виробництва кавоварок для барів та кав'ярень

• з виробництва CD для комп’ютерів

• з виробництва тканин

• з виробництва шкіри для взуття

• з виробництва великих холодильних камер

• з виробництва картонної пакувальної тари

• з виробництва пластмаси

• з виробництва паперу

• з виробництва меблевої деревини

• з виробництва лаків та фарб

• з виробництва швейних машин

• з виробництва труб

• з виробництва швейної фурнітури

2. Користуючись матеріалами, що подані на стор.128 ( Література[3]), напишіть лист-пропозицію у відповідь на лист-запит.

Тема 20. Інформативне читання літератури економічного спрямування

Мета роботи: Представити доповідь з прочитаної літератури.

План вивчення теми

1. Ознайомлення з правилами підготовки доповіді.

2. Написання доповіді.

3. Редагування доповіді.

4. Презентація доповіді.

Методичні рекомендації

1. Доповідь з прочитаної літератури економічного спрямування – це різновид наукової доповіді, а отже, включає не тільки виклад змісту, але й ставлення доповідача до цього змісту. У доповіді студент має продемонструвати свою ерудицію, вміння самостійно аналізувати, систематизувати, класифікувати й узагальнювати суттєву інформацію.

Як правило, доповідь складається з трьох основних частин: вступу, в якому слід визначити тему та мету повідомлення; основної частини, в якій розкривається сутність прочитаного; висновку.

Готуючи доповідь, треба пам’ятати, що науковому мовленню притаманні деякі риси, що відрізняють його від так званого розмовного стилю мовлення. Завдання наукового мовлення полягає в адекватній передачі інформації. Специфічними рисами наукового мовлення визнаються узагальненість і логічність викладення інформації.

Зазначені характеристики наукового мовлення знаходять відображення у спеціальних мовних засобах. Головним засобом узагальненості викладення інформації є деагентивність останнього, тобто використання пасивних конструкцій (Es wurde von vielen Wirtschaftler studiert), узагальнено-особових речень (Wir kennen, dass, alle wissen, dass), а також речень з конструкцією “das ist das sind”.

Проліпропозитивну ускладненість речення створюють також різні обставинні словосполучення типу “wegen” (через), “infolge” (внаслідок), “gegen, gegenüber” (у протилежність від), “im Vergleich” (у порівняння з), “mit der Hilfe” (за допомогою), “zusammen mit” (разом з), “Ausnahme” (за винятком), “trotzdem” (незважаючи на), “um ….zu” (для того щоб), “im Fall” (на випадок; у разі...) та інші.

Друга важлива риса наукового мовлення – логічність викладення інформації – пов’язана з такою фундаментальною властивістю наукового тексту, як послідовність. Послідовність тексту проявляється в трьох аспектах – змістовному, логічному і композиційному. Розглянемо особливості кожного з них.

Змістовна послідовність має місце у випадках, коли частина змісту попереднього речення відтворюється у наступному реченні. При цьому зміст частини, що повторюється, може передаватися в більш узагальненій формі, за допомогою займенників.

У науковому мовленні широко використовується вживання слів “Erscheinung” (явище), “Vorgang” (процес), “Besonderheit” (особливість), “Faktor” (фактор), "Begriff" (поняття), “Eigenschaft” (властивість) тощо.

Логічна послідовність тексту забезпечується використанням сполучників, вставних слів типу also (отже), auf solche Weise (таким чином), so (отже; тому), aber (але), trotzdem (проте), in jener Zeit (у той же час), umgekehrt (навпаки), außerdem (крім того; до того ж),gleichzeitig(одночасно), anderseits (з другого боку).

Особливої уваги потребує викладення висновку, коли зв’язок між наслідком і причиною встановлюється логічним шляхом. У цьому разі використовуються такі дієслова, як “zeugen” (свідчити), “zeigen” (показувати), “beweisen” (доказувати), “bestätigen” (підтверджувати), “bedeuten” (означати).

Композиційна послідовність забезпечує розкриття ходу думок автора, акцентування найбільш важливих частин матеріалу.

Для концентрації уваги на певному об’єкті використовуються такі мовні засоби: "Lassen wir darüber denken." (Давайте розглянемо / подумаємо про); "Lassen wir es

besprechen" (Давайте обговоримо); " "Weiter" (Далі; потім).

Показниками логічного виділення думки виступають предикативні одиниці із значенням зобов’язання:

“Man kann unterzeichen, betonnen.” (Слід відзначити / наголосити підкреслити); “Es ist wichtig, das zu bestimmen.” (Важливо / необхідно відзначити).

Вживаються також показники зв’язку із тим, про що йшлося вище: “Wir haben uns schon errinert” (Ми вже згадували); “Oben ist schon erwähnt (Вище вже згадувалось).

розповсюдженим у науковому мовленні є також використання показників оцінки інформації з точки зору її достовірності: “Wie wir wissen (Як ми знаємо), “Es ist bekannt (Відомо), “Es ist falsch , so zu sagen, denken.” (Невірно говорити / думати).

Оцінка інформації як такої, що припускається, може виражатися словами “viellleicht” (можливо), “ungewönlich” (ймовірно), “ Man kann voraussetzen" (Можна припустити).

Серед інших вимог до наукового мовлення слід відзначити, по-перше, точність викладення матеріалу, яку забезпечують правильне структурування речень, використання лексичних повторів, вживання однозначних слів (в тому числі термінів). По-друге, сучасному науковому мовленню притаманне стисле викладення інформації, чому сприяє поліпропозитивність простих речень, вилучення загальновідомих фактів, використання мовленнєвих кліше, особливо в скорочених жанрах наукової літератури (анотаціях тощо). Зрозуміло, що стисле викладення матеріалу не повинно порушувати точність передачі інформації.