Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

2 курс ФК, ЕП, УП Денне / Фінанси Ден. (І частина) Фін. 2011

.pdf
Скачиваний:
25
Добавлен:
04.03.2016
Размер:
753.51 Кб
Скачать

також фінанси домогосподарств. До доходів домогосподарств належать доходи від продажу власного капіталу, землі, продукції підсобних господарств, доходи, одержані від здавання в оренду майна, відсотки на капітал, вкладений у цінні папери, тощо.

При вивченні другого питання слід акцентувати увагу, що провідну роль в управлінні фінансами виконує Міністерство фінансів. Саме на нього покладені завдання загального керівництва всією фінансовою системою. Міністерство фінансів України має розгалужену регіональну структуру, яка включає: Міністерство фінансів Республіки Крим, обласні та міські (м. Києва і Севастополя) фінансові управління, районні та міські (міст республіканського та обласного підпорядкування) фінансові відділи.

Регіональні фінансові органи мають систему подвійного підпорядкування. Вертикально вони підпорядковані відповідному фінансовому органу вищого рівня (наприклад, районні фінансові відділи — обласному фінансовому управлінню). Горизонтально фінансові органи підпорядковані місцевим органам державного управління, тобто входять до складу відповідних державних адміністрацій.

Основні функції Міністерства фінансів:

вироблення основ і напрямів фінансової політики держави та розроблення заходів щодо їх реалізації;

організація бюджетного процесу, складання проекту Державного бюджету та його виконання після затвердження Верховною Радою України;

організаційне регулювання фінансової діяльності суб‘єктів господарювання через установлення правил здійснення фінансових операцій, форм фінансових документів, порядку і стандартів ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності;

організація функціонування ринку цінних паперів; здійснення заходів з мобілізації коштів через систему

державного кредиту та управління державним боргом; забезпечення фінансових відносин держави з іншими

країнами, міжнародними організаціями і фінансовими інституціями; організація і здійснення фінансового контролю в країні. Удосконалення діяльності Міністерства фінансів України і

перетворення його в координатора економічних реформ у країні передбачає значне розширення його функцій, зокрема таких як:

розроблення макроекономічної стратегії та макроекономічного прогнозування;

розроблення податкової та фіскальної політики; забезпечення стабільності державних фінансів; розроблення митної політики й організація митної справи; організація і контроль за страховою діяльністю;

31

сприяння розвитку місцевого самоврядування і реформування міжбюджетних відносин та ін.

Питання для самоконтролю

1.Які чинники впливають на формування фінансової системи

держави?

2.Які складові частина фінансової системи?

4. Які особливості мають регіональні фінансові органи?

3. Яку роль виконує Міністерство фінансів в управлінні фінансовою системою України?

Бібліографічний список до теми

[2, 7, 9, 10, 24, 27, 29 ] [4, 7, 38, 39 ]

Тема 5. Фінансове право і фінансова політика

Мета: засвоїти, закріпити, поглибити та систематизувати знання про фінансове право, його місце в загальній системі права України.

План вивчення теми

1.Предмет фінансового права та методи фінансово-правового регулювання.

2.Фінансове право в системі права України.

3.Фінансові правовідносини: зміст та особливості.

4.Суб‘єкти фінансового права та фінансових правовідносин.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Працюючи над першим питанням «Предмет фінансового права та методи фінансово-правового регулювання», доцільно звернути увагу на те, що право являє собою особливу форму соціального регулювання, яке має певне цільове спрямування. Однією з основних цілей права є сприяння досягненню діалектичної взаємодії об'єктивно зумовлених соціальних інтересів (як приватних, так і публічних) у процесі їх реалізації у будь-якій формі соціальної взаємодії. Такою формою соціальної взаємодії може виступати держава, тобто йдеться про існування державно-організованого суспільства. Правові норми у свою чергу служать засобами реалізації соціальних цілей. Система права – це багатогранне правове явище, яке включає різні за своїм змістом та обсягом структурні елементи.

32

Характеризуючи фінансове право як галузь права, в першу чергу слід розкрити його предмет та метод. Предмет правового регулювання являє собою якісно однорідний вид суспільних відносин, на який впливають норми певної галузі права. Для цих відносин характерні такі риси: 1) життєво важливі для людини та її об'єднань відносини; 2) вольові, цілеспрямовані (розумні) відносини; 3) стійкі, такі, що повторюються, та типові відносини; 4) відносини поведінки, за якими можна здійснювати зовнішній контроль (наприклад, юрисдикційними органами).

Предметом фінансового права є суспільні відносини, що виникають, змінюються та припиняються у сфері фінансової діяльності держави. Фінансове право - це галузь публічного права, предметом якого є норми, що регулюють державні фінанси.

У відносинах, пов‘язаних з формуванням і витрачанням коштів централізованих і децентралізованих фондів, необхідних державі для виконання її функцій, завжди виявляється владно-організуюча роль держави в розподілі й перерозподілі національного доходу та ВВП. Саме тому такі відносини мають владно-майновий (грошовий) характер. З іншого боку, не всі грошові відносини є фінансовими. Зокрема, придбання товарів через торговельну мережу є предметом регулювання цивільного права, хоч такі відносини і мають грошовий характер. Однак коли торговельна фірма за наслідками підприємницької діяльності розраховує й сплачує податок до бюджету відповідного рівня, такі відносини стають вже фінансовими, оскільки відбувається мобілізація ресурсів до централізованого фонду коштів. Якщо клієнт отримує кредит через банківську установу (що має виключно грошову форму), це також відносини, що характеризуються відносною диспозитивністю сторін - учасників відносин і регулюються цивільними правом. Однак, коли Національний банк України перевіряє діяльність комерційного банку і виявляє порушення в умовах надання кредиту, він має право застосувати фінансові санкції за порушення банківського законодавства як орган, що представляє інтереси держави у сфері забезпечення фінансової діяльності держави. У фінансових відносинах інтереси держави представляють органи, наділені нею владними повноваженнями - Міністерство фінансів, Державне казначейство, Державна податкова служба, Національний банк тощо. Іншим учасником фінансових відносин можуть виступати як державні органи, організації, установи (наприклад, бюджетні організації), так і суб‘єкти підприємницької діяльності та громадяни. Визначальною умовою для віднесення таких відносин саме до фінансових є наявність діяльності щодо мобілізації, розподілу або використання коштів централізованих та децентралізованих фондів. Так, фінансові відносини виникають при встановленні бюджетної, податкової, грошово-кредитної систем держави; складанні, розгляді та затвердженні актів про бюджет; розподілі доходів і видатків між

33

окремими ланками бюджетної системи; виконанні державного та місцевих бюджетів; збиранні податків, зборів, інших обов‘язкових платежів; фінансуванні та кредитуванні; обов‘язковому державному майновому й особистому страхуванні; при відносинах у сфері державного кредиту та регулюванні грошово-кредитної та валютної систем тощо.

Метод фінансово-правового регулювання - це сукупність засобів впливу з боку держави на учасників фінансово-правових відносин. Основним методом фінансового права є метод владних приписів, який за своєю структурою є органічно цілісною системою безперервного впливу на учасників фінансово-правових відносин з метою реалізації ними своїх функцій. Метод владних приписів характерний для публічних галузей права - конституційного, адміністративного та кримінального. Однак у кожній галузі він застосовується залежно від предмета правового регулювання. Оскільки фінансове право пов‘язане

зфінансовою діяльністю держави, метод владних приписів являє собою органічну систему, що уособлює цілісність юридичних фактів,

зякими пов‘язані виникнення, зміна та припинення фінансових правовідносин, юридичний статус їхніх суб‘єктів, розподіл прав та обов‘язків між ними, встановлення санкцій за порушення приписів фінансових правових норм та порядок їх застосування.

Працюючи над другим питанням необхідно визначити місце фінансового права в системі права України.

Специфічною рисою правового регулювання суспільних відносин є те що, як правило, до більшості сфер людської діяльності включається багато різновидів соціальних зв‘язків.

Фінансове право - самостійна галузь єдиної правової системи держави. Його самостійність обумовлена предметом правового регулювання, змістом, якісною єдністю суспільних відносин, що регулюються фінансовим правом, превалюванням однотипних фінансово-правових методів. З іншого боку, характеризуючи окрему галузь права, слід брати до уваги зв‘язок з іншими елементами системи права. Фінансове право, як публічна галузь права, тісно пов‘язане з конституційним та адміністративним правом. Не менш важливим є його зв‘язок з цивільним та господарським правом.

Конституційне право охоплює суспільні відносини, що випливають з організації держави, її устрою, адміністративне право - суспільні відносини, пов'язані з державним управлінням. Конституційне право є провідною галуззю національного права і складається з сукупності конституційних норм, які регулюють політико-правові суспільні відносини, пов'язані з взаємовідносинами особи з державою, реалізацією народного волевиявлення, організацією і здійсненням державної влади та місцевого самоврядування, закріпленням соціально-економічних основ владування, а також з визначенням територіальної організації

34

держави.

При аналізі зв‘язку конституційних і фінансових норм слід враховувати їх певну однорідність (у регулюванні однакових відносин), але розуміти, що вони не тотожні. Норми Конституції України посідають найвище становище в ієрархії правових норм. Галузеві фінансові норми базуються на правових механізмах, закладених у конституційних нормах, що коректуються під час правозастосування.

Адміністративне право регулює суспільні відносин управлінського характеру, переважно у сфері державного управління, у процесі здійснення завдань і функцій виконавчої влади, а також внутрішньо-організаційної діяльності інших державних органів та громадських організацій при виконанні ними делегованих повноважень і функцій виконавчої влади.

Не менш важливим є зв‘язок фінансового права з цивільним і господарським. Норми цивільного права регулюють майнові та особисті немайнові відносини. А майнові відносин можуть також виражатися у грошовій формі. Господарське право як галузь права регулює відносини, що існують у сфері організації та здійснення господарської діяльності суб'єктами усіх форм власності, пов‘язаної з виробництвом промислової продукції та товарів широкого вжитку, їх реалізацією, виконанням робіт і наданням послуг.

Зверніть увагу на те, що фінансове право тісно пов'язане з іншими галузями права: кримінальним (оскільки кримінальне законодавство встановлює відповідальність за правопорушення у сфері фінансових відносин, наприклад, за порушення бюджетної дисципліни, несплату податків), трудовим (наприклад, нарахування прибуткового податку та обов'язкових платежів на фонд оплати праці пов‘язане з оформленими на підприємстві трудовими відносинами), пенсійним, екологічним, земельним, природоохоронним тощо.

Третє питання теми пов‘язане з особливостями застосування фінансово-правових норм. Працюючи над питанням зверніть увагу на те, що сутність правовідносин має визначатися зв'язком норми права та правовідносин. У суспільному житті існує безліч сукупностей або систем норм: норми моралі, економічні норми, технічні норми тощо. У теорії та практиці не склалося узагальненого поняття, яке б відповідало відносинам, врегульованим даною системою норм, як специфічної форми реалізації норми. Таке поняття виникає лише стосовно права як сукупності норм. Це обумовлюється місцем права в житті суспільства та особливостями правової норми, виконання якої забезпечується можливістю застосування державного примусу. Такий стан притаманний будь-яким правовим нормам, у тому числі й нормам фінансового права.

Фінансово-правові норми - це загальнообов‘язкові приписи компетентних органів державної влади та місцевого самоврядування з

35

приводу мобілізації, розподілу й використання коштів централізованих та децентралізованих фондів, що виражені у категоричній формі й забезпечені силою державного примусу.

Фінансово-правові норми визначають права та обов‘язки учасників фінансових відносин, обставини, за наявності яких вони стають носіями прав та обов‘язків, і передбачають відповідальність за невиконання приписів держави. Ці норми регулюють відносини тільки в галузі фінансів і містять приписи та заборони, що встановлюються державою з приводу мобілізації, розподілу й використання грошових фондів.

Усвою чергу правовідносини є результатом дії правової норми. Правовідносини виникають внаслідок дії різних факторів: матеріальних умов життя суспільства; конкретних умов, у яких перебуває особа (особи); виховання, традицій, звичок, психофізичного складу тощо.

Головна особливість фінансово-правових норм полягає в тому, що вони мають державно-владний, імперативний характер. Держава за їх допомогою приписує правила поведінки юридичним особам, громадянам у галузі фінансової діяльності. Зміст фінансово-правових норм становлять правила поведінки в суспільних відносинах, що виникають у процесі фінансової діяльності держави.

Сама суть, зміст фінансово-правової норми зумовлює її імперативний (владний) характер. Ці норми складаються з письмово сформульованих вимог, виражених у категоричній формі, що не допускає їх довільної зміни, вони повинні точно й вичерпно визначати обсяг прав та обов‘язків учасників фінансових правовідносин. Такі права та обов‘язки спрямовані безпосередньо на забезпечення загальнодержавного інтересу, а опосередковано - на забезпечення інтересів усіх інших учасників фінансових правовідносин.

Уфінансово-правових нормах містяться адресовані суб'єктам господарської діяльності вимоги вчасно вносити встановлені законодавцем платежі до державного та місцевого бюджетів; користувачам бюджетних коштів - розподіляти та використовувати ці кошти відповідно до затверджених нормативів та їх цільового призначення, надавати звіти та інші документи для здійснення контролю з боку компетентних органів, вчиняти інші дії, які б забезпечували акумуляцію у централізованих фондах грошових ресурсів та їх використання відповідно до затверджених фінансових планів.

Отже, сутність юридичної природи фінансово-правової норми полягає в тому, що це писане, встановлене державою у суворо визначених порядку і формі та забезпечене заходами державного примусу, виражене у категоричній формі правило поведінки суб‘єктів фінансово-правових відносин, що виникають з приводу мобілізації, розподілу й використання централізованих та децентралізованих

36

фондів коштів, яке закріплює права та обов‘язки їх учасників. Змістом усіх фінансово-правових норм є діяльність держави з регулювання фінансових відносин.

Залежно від способу впливу на учасників фінансових відносин, визначального характеру їх юридичних прав та обов‘язків фінансовоправові норми можна поділити на три види: зобов‘язуючі, забороняючі та уповноважуючі. При цьому незалежно від поділу на види фінансово-правові норми мають категоричний характер, що пояснюється значенням закріплених правил поведінки учасників фінансових відносин для держави, зокрема щодо забезпечення органів державної влади та місцевого самоврядування відповідними фінансовими ресурсами.

Четверте питання пов‗язане із визначенням суб‘єктів фінансового права та фінансових правовідносин. Характеризуючи фінансове право та правовідносини у сфері фінансової діяльності держави, не слід ототожнювати їх суб‘єктів. Предметом регулювання фінансового права виступають відносини у сфері фінансової діяльності. Регулюючи такі відносини, фінансове право визначає права та обов'язки їх учасників - юридичних та фізичних осіб, що беруть участь у фінансовій діяльності. Отже, такі учасники виступають суб'єктами фінансового права. Фінансово-правові норми екстраполюються у конкретних суспільних відносинах, які внаслідок правореалізації стають фінансовими правовідносинами.

Відповідно, суб‘єкти фінансового права можуть виступати здебільшого суб‘єктами конкретних фінансових правовідносин. Можна сказати, що суб‘єкт фінансового права та суб‘єкт фінансових правовідносин певною мірою співвідносяться як загальне і конкретне. Разом з тим не завжди суб‘єкти фінансового права стають суб'єктами фінансових правовідносин. До уваги необхідно брати правосуб'єктність у фінансовому праві. Суб‘єктами права виступають фізичні або юридичні особи, поведінка яких регулюється нормами права за наявності у них ознак правоздатності і дієздатності. Поняття організації або юридичної особи у правовідносинах, у тому числі й фінансових, є досить широким. Для всіх суб‘єктів такого роду характерна організаційна єдність, яка й дає підстави називати їх організаціями. Правами юридичних осіб у фінансових відносинах наділені: держава в цілому; державні органи, що діють як окремі утворення в межах встановленої компетенції; органи місцевого самоврядування; підприємства, установи (у тому числі бюджетні), об'єднання тощо. У своїх взаємовідносинах та у відносинах з громадянами юридичні особи виступають як єдиний суб‘єкт, внутрішня структура якого не має значення для осіб, що вступають з ним у відносини.

Учасники правовідносин мають бути наділені такою спеціальною юридичною властивістю, як правосуб'єктність, тобто

37

спроможністю бути носієм прав та обов‘язків, здійснювати їх та відповідати за їх реалізацію, що суперечить встановленим правовим нормам. Правосуб‘єктність включає правоздатність та дієздатність. Отже, суб‘єктами фінансового права виступають фізичні або юридичні особи, поведінка яких регулюється нормами фінансового права за наявності у них ознак правоздатності і дієздатності.

Правоздатність - це здатність бути носієм прав та обов‘язків. Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен громадянин зобов‘язаний сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених законом. Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.

Дієздатність - це здатність самостійно реалізовувати права та обов‘язки. Аналізуючи податкові правовідносини, слід зазначити, що громадянин, який є правоздатним у сфері сплати податків, стає дієздатним (тобто може реалізувати свої обов‘язки зі сплати податків) це раніше, ніж досягне певного віку (згідно з чинним законодавством України -16 років) і зареєструється у податковій інспекції за місцем проживання як платник податків та отримає ідентифікаційний код. Отже, громадянин, який є суб‘єктом фінансового права, не завжди виступатиме суб‘єктом фінансових правовідносин.

Суб‘єктивне право існує в конкретних правовідносинах, в які вступає правосуб‘єктна особа. Це конкретна форма, в якій визначаються права та обов‘язки, що виникли внаслідок вступу правосуб‘єктної особи у правовідносини.

Суб‘єктами фінансового права є держава, адміністративнотериторіальні утворення, юридичні особи - підприємства й організації усіх форм власності, громадські організації, установи, тобто колективні суб‘єкти та громадяни - індивідуальні суб‘єкти.

Питання для самоконтролю

1.Що є предметом фінансового права?

2.В чому полягає сутність владно-організуючої ролі держави в розподілі й перерозподілі національного доходу та ВВП?

3.Що являє собою метод фінансово-правового регулювання?

4.Дайте визначення категорії «фінансове право».

5.Яким чином фінансове право пов‗язане з конституційним та адміністративним правом?

6.Що поєднує фінансове право з цивільним і господарським правом?

7.Що являють собою фінансово-правові норми?

8.В чому полягає головна особливість фінансово-правових норм?

9.Що означає імперативний (владний) характер фінансово-правової норми?

38

10.Розкрийте сутність юридичної природи фінансово-правової норми.

11.Охарактеризуйте види фінансово-правових норм (зобов‘язуючі, забороняючі та уповноважуючі).

12.Наведіть суб‘єктів фінансового права та фінансових правовідносин.

13.Дайте визначення категоріям «правоздатність» та «дієздатність». В чому полягає між ними різниця?

Бібліографічний список до теми

[2,9, 10, 27, 29 ] [4, 7, 38 ]

39

3. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

Модуль І. Загальні засади теорії фінансів

Змістовий модуль 1. Основи фінансів

Семінарське заняття №1

Тема 1. Предмет фінансової науки як пізнання сутності фінансів

Мета заняття:

засвоїти,

закріпити,

 

поглибити

та

 

систематизувати знання про фінансову науку,

 

сутність

фінансів

як

історичної

та

 

економічної категорії.

 

 

 

План заняття

1.Предмет фінансової науки.

2.Суб‘єкти та об‘єкти фінансової науки.

3.Фінанси – специфічна форма суспільних відносин.

4.Фінансові ресурси як матеріальні носії фінансових відносин.

Методичні рекомендації до семінарського заняття

Вивчаючи перше питання акцентувати увагу треба на тому, що предметом науки про фінанси є сукупність фінансових відносин на різних рівнях економічної системи: загальнодержавному (макрорівень), регіональному (рівень адміністративно-територіальних одиниць) і на рівні окремих суб‘єктів господарювання (мікрорівень). Окремо виділяються міжнародні фінанси.

Понятійний апарат фінансової науки охоплює загальноекономічні та фінансові категорії, які в абстрактнотеоретичній формі характеризують різні сторони реальної фінансової дійсності. Через використання фінансових категорій як інструмента наукового пізнання досягається більш глибоке розкриття сутності фінансів, їх специфіки і особливостей функціонування.

У суспільно-історичних реаліях фінансова наука постає у трьох виявах:

як певна сукупність знань, відомостей, інформації про

фінанси;

діяльність, пов‘язана з продукуванням знань про фінанси;

сукупність колективів, інститутів, установ і підрозділів, які забезпечують здійснення фінансової наукової діяльності.

40