Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ОПм 09.1 / Міжнародні стандарти обліку і звітності Ден. 2012.doc
Скачиваний:
13
Добавлен:
04.03.2016
Размер:
825.86 Кб
Скачать

Ситуаційне завдання

Припустимо, організація отримує в оренду майно, що за строками практично співпадає з можливим терміном його експлуатацій.

1 варіант) Під активом розуміється майно, що належить організації на правах власності.

2 варіант) Основним критерієм визнання активу служить не склад юридичних прав, а контроль над майном і його прибутковість для організації.

Яким чином в обох випадках визначається вартість даного майна в активі балансу організації?

Питання для самоконтролю

  1. Що таке первісна вартість активу?

  2. Що включає приведена вартість активу?

  3. Що таке економічна вигода?

  4. Що являє собою ліквідність статей?

  5. Що таке непоточний актив?

Бібліографічний список до теми: [ 11, 46, 51, 53, 54, 55, 56, 57]

Тема 7. Облік рахунків за зобов’язаннями

Мета:формування системи теоретичних знань щодо зобов’язань та їх представлення у фінансовій звітності.

План

1. Визнання зобов’язання в балансі підприємства.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Вивчення матеріалу рекомендовано здійснювати у такому порядку:

  1. Ознайомитись із змістом питань, що виносяться для самостійного вивчення.

  2. Проаналізувати склад та зміст рекомендованої літератури для більш глибокого розкриття окремих питань.

  3. Уважно переглянути зміст та виділити потрібну інформацію.

  4. Систематизувати виділену інформацію у відповідності із переліком питань.

Відповідно до МСОЗ зобовязання визнаються в балансі підприємства, якщо на звітну дату у нього є обовязок, який можна оцінити, і виконання якого спричинить відтік активів. Якщо один з цих моментів відсутній, в бухгалтерському балансі зобовязання не визнаються.

Першою невід’ємною характеристикою зобов’язання (liability|) організації виступає наявність у неї «обов’язку» (present obligation) виконати певні дії (перерахувати грошові кошти, відвантажити товар, виконати яку-небудь роботу і т. п.). Існування обов’язку обумовлюється, по-перше, юридично або витікає з традицій ведення бізнесу даною організацією і, по-друге, вже здійсненою подією, що зобов’язує.

Юридичний обов’язок виступає наслідком вимог договору або закону. В більшості випадків він виникає при отриманні ресурсів від інших організацій і фізичних осіб у зв’язку з необхідністю повернути або сплатити ці ресурси.

Наприклад, організація при купівлі товару у постачальника через дію договору з даним постачальником стає зобов’язаною сплатити товар. Подією, що зобов’язує, є отримання товару, а виниклий обов’язок носить юридичний характер, оскільки виник через дію договору. Юридичний обов’язок виплатити грошові кошти працівникам організації виникає з дії трудової угоди відразу, як тільки приймаються результати роботи. Обов’язок перерахування коштів на сплату податків витікає з дії закону при отриманні прибутку і настанні терміну платежу. У тих випадках, коли закон зобов’язує організації добувної промисловості виконувати певні роботи по відновленню навколишнього середовища, також мають місце юридичні обов’язки, а подією, що зобов’язує, виступає будівництво шахт, веж (або інших засобів розробки корисних копалини), а також саме добування.

Як приклад традиційного обов’язку (іноді його називають конструктивним або поставленим), що виникає в ході звичайної ділової практики, в «Принципах» розглядається ситуація, коли організація приймає на себе обов’язок усувати дефекти своєї продукції після закінчення гарантійного терміну. Очевидно, що подією, що зобов’язує, тут буде факт продажу продукції (хоча з юридичної точки зору організація приймає на себе обов’язки з усунення несправності конкретних товарів при поводженні з претензією конкретних покупців).

Щоб наявний обов’язок можна було трактувати як зобов’язання в бухгалтерській звітності організації, необхідно, щоб виконання даного обов’язку спричинило «відтік ресурсів, що містять економічну вигоду». У «Принципах» виділяються напрями виконання обов’язків, тобто виконань або покриттів зобов’язань шляхом:

- виплати грошових коштів;

- передачі інших активів;

- надання послуг;

- заміни на інший обов’язок;

- конвертації обов’язку в елемент капіталу.

Слід звернути увагу на останній з названих пунктів. Тут ми бачимо певні особливості трактування зобов'язань МСФО, заснованого на їх властивості приводити до відтоку ресурсів з компанії.

Говорячи про способи виконання зобов’язань, пов’язаних з передачею ресурсів, що містять економічну вигоду, «Принципи» відносять до їх числа переклад зобов’язання до складу капіталу, що явно не пов’язане з втратою компанією економічних вигод. В той же час, відносячи до зобов’язань дохід майбутніх періодів, МСОЗ ґрунтуються на тому, що такий дохід є джерелом засобів, які організація отримала, але поки не запрацювала. Хоча в даному випадку виникле зобов’язання припиняється перенесенням його в капітал і є джерелом зростання економічних вигод компанії (доходом). Але щоб перевести дохід майбутніх періодів в прибуток звітного періоду, його треба буде заробити, тобто витратити ресурси, що містять економічну вигоду.

Це підкреслює економічний сенс існування зобов’язань для організації. У економічному сенсі зобов’язання демонструють майбутні потоки засобів, обумовлені кредитами, наданими і отриманими господарюючими суб’єктами. Так, при отриманні від постачальників товарів на умовах їх подальшої оплати, покупець фактично отримує кредит в об’ємі досконалого постачання з моменту придбання права власності на дані товари і до моменту перерахування грошей постачальникові. У цей відрізок часу покупець фактично користується подвійним об’ємом засобів: придбані у власність товари можуть бути продані або використані у виробництві. При цьому в обороті беруть участь грошові кошти, що належать до виплати постачальникові. Більш того, якщо умови укладеного договору не передбачають комерційного кредитування або іншого способу варіювання ціни операції залежно від терміну оплати товарів, покупець отримує від постачальника не просто кредит, а безкоштовний кредит.

Аналогічно продавець, реалізовуючи товари на умовах їх подальшої оплати з моменту продажу товарів до моменту оплати їх покупцем, з одного боку втрачає право власності на товари, а з іншої – не має в своєму розпорядженні грошей, складовими ціни реалізованого майна. Звідси величина відбитої в бухгалтерському обліку дебіторської заборгованості фактично показує об’єм засобів, вилучених (відвернутих) з обороту підприємства. Відповідний об’єм засобів знаходиться в обороті у контрагента – боржника. Значить, заборгованість покупця фактично є об’ємом наданого покупцям (іншим дебіторам) кредиту, як правило, в умовах вітчизняної економіки абсолютно безкоштовного.

Таким чином, з економічної точки зору, зобов’язання організації перед контрагентами повинні розглядатися як статті її доходів, а зобов’язання контрагентів перед організацією – як статті її витрат. При цьому величина доходів від отримання безкоштовного кредиту у вигляді кредиторської заборгованості перед контрагентами і витрат у вигляді відвернення засобів з обороту визначається темпами інфляції і відсотком прибули на одиницю засобів, отримуваною конкретним господарюючим суб’єктом.

У МСОЗ підкреслюється, що підставою для відображення у звітності зобов’язань є тільки здійсненні події, що відносяться до минулого і поточного звітних періодів. Наприклад, придбання товарів і користування послугами веде до виникнення кредиторської заборгованості (за відсутності передплати або оплаті при доставці), а отримання банківського кредиту веде до виникнення зобов’язання повернути його. Проте склад зобов’язань, які можуть бути відбиті в звітності, маючи джерелом події, що відбулися, минулих і (або) звітного періодів згідно МСОЗ значно ширше, ніж у вітчизняній практиці. Зв’язано це з тим, що за основу узятий саме економічний зміст обов’язків компанії.

Тести

1. Первісна, або історична, вартість об’єкту зобов’язання дорівнює:

а) вартості отриманих в обмін на це зобов’язання засобів;

б) справедливій вартості об’єкту зобов’язання;

в) ліквідаційній вартості об’єкту зобов’язання.

2. Відновна вартість зобов’язання (або поточна вартість погашення) вимірюється:

а) недисконтованою сумою коштів, яку потрібно було б заплатити при погашенні зобов’язання на звітну дату;

б) дисконтованою сумою коштів, яку потрібно було б заплатити при погашенні зобов’язання на звітну дату;

в) ліквідаційною вартістю;

г) власний варіант відповіді.

3. Цінність обєкту зобовязання, що погашається, визначається:

а) недисконтованою сумою грошових коштів (і/або їх еквівалентів), яка, як очікується, буде потрібна для виплат за даним зобов’язанням в нормальному ході господарського процесу;

б) дисконтованою сумою грошових коштів (і/або їх еквівалентів), яка, як очікується, буде потрібна для виплат за даним зобов’язанням в нормальному ході господарського процесу;

в) власний варіант відповіді.