Скачиваний:
20
Добавлен:
04.03.2016
Размер:
448.47 Кб
Скачать

Економічний зміст функціонування природних територій, що охороняються втілюється в тому обсязі кінцевого продукту, який формується завдяки реалізації цільових функцій.

Перелічені вище функції знаходяться в постійному розвитку, а більш повне їх використання і врахування створює ефективну систему організації та функціонування різних за формою і змістом природних територій, що охороняються, регіонального та державного значення.

Законом “Про природно-заповідний фонд України” та іншими актами законодавства України встановлено, що території та об’єкти природнозаповідного фонду країни можуть використовуватися:

-у природоохоронних цілях;

-у науково-дослідних цілях;

-в оздоровчих та інших рекреаційних цілях;

-в освітньо-виховних цілях;

-для потреб моніторингу навколишнього природного середовища. Основну категорію природних територій, що охороняються, представля-

ють зони, які складають природно-заповідний (недоторканий) фонд держави, де зберігаються еталони природних екосистем, унікальні природні утворення, генетичне розмаїття рослинного і тваринного світу.

5.4. Економічна оцінка природних територій

Кожний ресурс потребує економічної оцінки. Це відноситься як до природних ресурсів, так і до природних комплексів. За допомогою економічної оцінки визначається суспільна корисність природних ресурсів і територій. Необхідність економічної оцінки викликана вимогами ринку (будь-який любий товар має свою ціну, а природні ресурси також є товаром).

Існує кілька методів економічної оцінки, хоча вони недосконалі і мають як переваги, так і недоліки. Серед цих методів найбільш поширені такі:

натуральний ( у тоннах, м3, га тощо);

бальний ( наприклад, значимість даного природного ресурсу відносно інших);

грошовий ( здійснюється оцінка економічних втрат, визначається ринкова ціна природного ресурсу та інше).

До особливостей економічної оцінки належить вибір об’єкта та вибір способу оцінки. У ролі об’єкта економічної оцінки може виступати окремий вид природного ресурсу (родовище корисних копалин, лісовий масив, земельна ділянка) або територія з комплексом природних ресурсів. Економічна оцінка природних ресурсів – це грошовий вираз їх народногосподарської цінності.

Економічну оцінку частіше всього здійснюють з використанням витрат-

ного або рентного підходу.

З нашої точки зору, цікавою є пропозиція Л.Г. Мельника, який для економічної оцінки факторів природного середовища сформував систему базових показників ( табл. 5.1) [89].

122

Таблиця 5.2

Види базових показників, що можуть бути покладені в основу економічних оцінок природних факторів

Базовий економіч-

Коментар - приклад

ний показник

 

 

 

1

 

 

2

1. Витрати на відтво-

Витрати повного циклу геологорозвідувальних робіт і

рення

природних

видобутку корисних копалин, включаючи рекультива-

ресурсів

 

 

цію земель, порушених унаслідок цього видобутку; ви-

 

 

 

 

 

трати з освоєння цілинних земель (вирубка лісів, осу-

 

 

 

 

 

шення боліт тощо)

2.

Витрати

підтри-

Витрати на підтримку родючості ґрунтів (унесення не-

мання

стану

відтво-

обхідних речовин замість тих, що виносяться разом із

рювальних природних

врожаєм; вартість моніторингу ґрунтів, сухої меліора-

ресурсів (екосистем)

ції); витрати з моніторингу і профілактичного очищен-

 

 

 

 

 

ня дна і берегів річок; витрати з моніторингу і санітар-

 

 

 

 

 

них вирубок у лісі; витрати з утримання заповідників,

 

 

 

 

 

заказників, національних парків та ін.

3. Витрати, пов’язані

Вартість очисних споруд для запобігання забруднення

з запобіганням еко-

атмосфери і води; вартість полігонів для поховання від-

логічному

порушен-

ходів; витрати на терасування чи обваловування схилів

ню

 

(забруднення)

земельних ділянок, зміцнення берегів річок і морів то-

природних ресурсів

що.

4. Витрати щодо за-

Витрати на освоєння нових земель замість втрачених,

міщення

втраченої

додаткові витрати (мінеральні добрива, додаткові робо-

вигоди,

що

виникла

ти) на збереження нормального врожаю на забруднених

через екологічне по-

землях; вартість сільськогосподарської продукції, яку

рушення

 

 

доводиться закуповувати за кордоном замість втраченої

 

 

 

 

 

та ін.

5. Витрати на лікві-

Вартість робіт з дезактивації забрудненої території; ви-

дацію наслідків еко-

трати на рекультивацію порушених земель; вартість

деструктивної

діяль-

осушення підтоплених територій; вартість лікування

ності

 

 

 

хворих через забруднення тощо.

6. Рента (дохід, прибу-

Ринкова ціна корисних копалин; дохід від курортів,

ток)

від використання

екотуризму; дохід від продажу мисливських ліцензій

природних факторів

 

7.

Непрямі

вигоди

Економічна ефективність оздоровлення (підвищення

від

 

використання

продуктивності, зниження захворюваності) громадян;

природних благ

додаткові доходи сфери послуг, пов’язані з обслугову-

 

 

 

 

 

ванням курортників чи екотуристів

123

 

 

 

 

 

Продовж. табл. 5.2

 

 

 

1

 

2

 

8. Економічний зби-

Утрати врожаю; утрати, пов’язані з додатковою захво-

ток

від

 

порушення

рюваністю; збиток від підвищеного зносу основних фо-

(забруднення)

при-

ндів; утрати лісового господарства від зниження приро-

родних факторів

сту деревини, усихання дерев; зниження доходів від ку-

рортників і екотуризму та ін.

 

 

 

 

 

 

 

9.

Утрачена

вигода

Зниження непрямих доходів (наприклад,

податкових

надходжень) від припливу туристів у країну чи експор-

від

втрати

якості

факторів природного

тного потенціалу регіону (країни) через зниження еко-

логічної привабливості продукції (продукти харчуван-

середовища

 

 

ня, лікарські рослини тощо)

 

 

 

 

 

 

 

10.

Утрачена вигода,

Зниження темпів економічного росту (ВВП) через еко-

логічні обмеження, наприклад, стримування індустріа-

пов’язана

з необхід-

льного розвитку в Латинській Америці заради збере-

ністю

 

консервації

 

ження тропічних лісів, або в північних областях Украї-

природних об’єктів

ни заради збереження боліт, що живлять річки.

 

 

 

 

 

11.

Витрати,

які го-

Величина субсидій, платежів, що готові платити регіо-

тове понести

суспі-

ни чи країни-донори заради збереження

природних

об’єктів їхніх сусідів (наприклад, збереження тропічних

льство заради збере-

ження

недоторканої

лісів Бразилії); плата, яку готова платити одна терито-

ріальна одиниця іншій за складування відходів; різниця

природи

 

 

 

 

в ціні за житло, яку готові платити люди, щоб жити в

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

екологічно привабливих районах (тиша, зелень, водой-

 

 

 

 

 

ма) порівняно з екологічно несприятливими.

 

12.

Ціна,

яку готове

Плата, яку готові одержати мешканці населених пунк-

прийняти

суспільст-

тів (виплати населенню, створення об’єктів інфраструк-

тури) за згоду прийняти поряд з місцем проживання

во (чи окремі люди)

за згоду жити в еко-

екологічно несприятливий об’єкт (полігон відходів,

АЕС, аеропорт тощо); різниця в ціні (знижка), заради

логічно

несприятли-

вому середовищі

якої мешканці згодні жити в шумних чи забруднених

районах.

 

 

 

 

 

 

 

Економічна оцінка природних ресурсів потрібна для врахування впливу природного фактора на підвищення ефективності суспільного виробництва, а також як мотивація охорони природного середовища, його раціонального використання, ліквідації наслідків використання та відтворення. Таким чином, економічна оцінка виконує дві функції облікову і стимулюючу.

Природні території, що охороняються, мають свої особливості економічної оцінки. Насамперед тому, що ці території організовані та діють в іншому режимі, виконують інші функції, відмінній від функцій ніж звичайних територій регіонів, де використовують той чи інший природний ресурс, або кілька ресурсів. Серед різноманітних пропозицій більш доцільною є економічна оцінка природ-

124

них територій, що охороняються, з урахуванням тих ефектів, які виникають на цій території, а також за її межами.

Економічна оцінка природних територій, що охороняються (Ео) складається із суми різних результатів, до яких входять такі економічні показники:

-економія витрат на збереження природного виду (Ев). Завдяки природним територіям, що охороняються, здійснюється збереження й охорона окремих видів природного середовища, збільшуються популяції рослинного, тваринного та інших видів, тобто природа допомагає нам підвищувати якість навколишнього природного середовища;

-додатковий дохід суміжних господарств та територій (Дд). Маючи природні території, що охороняються, можна отримати від них для споживання природний ресурс високої якості (наприклад, лікарські рослини, хутро звірів тощо). Якість цих територій, впливає на суміжні території. Наприклад, підвищується врожай на полях або збільшуються надої корів на пасовищах, що розташовані поруч із природними територіями, що охороняються;

-частковий економічний ефект від наукових розробок і використання інформації нтп) На природних територіях, що охороняються, проводиться постійна наукова робота, дослідження, експерименти, спостереження; накопичується інформація природного характеру. Цей матеріал можна використовувати

увиробничих процесах, сільськогосподарській діяльності для отримання практичних результатів;

-відвернутий економічний збиток в). Завдяки присутності й розвитку природних територій, що перебувають під охороною, відбувається покращання якості навколишнього природного середовища, більш сталою стає екосистема, збільшуються її можливості щодо самостійного відтворення та поновлення тих чи інших природних ресурсів;

-доходи від іншої діяльності (Ді). Це всі інші доходи, що не були враховані попередніми складовими показниками. Наприклад, покращання соціального стану в суспільстві, зменшення захворювань населення чи збільшення тривалості життя людей, які проживають поблизу природних територій, що охороняються.

Формула виглядає таким чином:

Ео= Ев + Дд + Ентп + Зв + Ді .

(5.1)

Економічна оцінка природних територій, що охороняються у кожному конкретному випадку може включати всі чи деякі складові формули.

Природні території, що перебувають під охороною, є часткою живої природи, яка потрібна людині. Завдяки природним територіям, що охороняються екосистема може зберігати свої якості, відтворюватись, тобто краще виконувати своє призначення. Це підтверджується за допомогою екологічних показників (наприклад, обсяг природного ресурсу, зниження забруднення атмосфери, відновлення лісового масиву та ін.). Тому більш доречним буде здійснювати комплексну еколого-економічну оцінку не тільки природних територій, що охороняються, а й окремого природного ресурсу, як більш повну.

125

5.5. Територіально-виробничі комплекси – ефективна форма організації виробництва і використання природних ресурсів

Відомо, що природні ресурси по-різному розташовані на територіях країн та регіонів. Там де є концентрація конкретних видів ресурсів історично сформувався територіальний розподіл праці, виникло виробництво в конкретній галузі. Так, у Придніпровському регіоні родовища залізної руди сформували металургійну галузь, у Донецькому регіоні наявність значної кількості родовищ вугілля привела до появи низки шахтарських селищ, де побудовані вугільні шахти, у Криму завдяки природним кліматичним умовам виникла виноградарська галузь, розвинулось виноробство, функціонують курортно-санаторні зони. Така спеціалізація створила природні комплекси, а це у свою чергу, породило просторові диспропорції. З’явились екологічні проблеми на конкретних територіях, які виникли під час екстенсивного використання тих чи інших природних ресурсів. Вчені вели пошук вирішення проблем з погіршенням природного середовища, вимиранням окремих видів тваринного та рослинного світу, зменшенням корисних копалин, зняттям перевантаження на екосистему.

У 50-ті роки XX століття в Радянському Союзі вперше Н.Н. Колосовським було науково сформульовано поняття територіально-виробничого комплексу

(ТВК). Він визначав територіально-виробничий комплекс як “економічне

(взаємообумовлене) поєднання підприємств в окремій промисловій точці чи в цілому районі, при якому досягається певний економічний ефект за рахунок вдалого (планового) підбору підприємств у відповідних з природними та економічними умовами району, з його транспортним і економічно-географічним положенням”.

Територіально-виробничий комплекс виникає не спонтанно, а тоді, коли для цього є всі умови, а саме:

-на території компактно розташовані родовища корисних природних ре-

сурсів;

-родовища можна використовувати для виробництва необхідних матеріальних благ;

-економічно доцільне створення спеціалізованих промислових виробництв у окремих галузях;

-побудовані підприємства, які обслуговують спеціалізовані підприємства чи переробляють відходи, що залишаються від цих виробництв;

-наявність достатньої кількості трудового населення з необхідним фахом, спеціальністю та рівнем кваліфікації;

-для організації промислових комплексів побудована необхідна інфраструктура;

-наявність стійких зв’язків, особливо виробничих та взаємодоповнюючих (поставки сировини і матеріалів, електроенергії, техніки і технологій, торговельні організації, перероблюючи підприємства тощо);

-створені сучасні розгалужені комунікаційні системи;

-виникнення стійкого або зростаючого попиту на продукцію територіа- льно-виробничого комплексу на ринку;

126

-можливість мінімізації витрат на виробництво продукції на даній території та отримання значного прибутку;

-створення та зберігання конкурентоспроможності підприємств територі- ально-виробничого комплексу на ринку;

-отримання значної частки ринку на довгостроковий період.

Основні елементи та їх взаємозв’язок між собою наведено на рис. 5.3.

ВИРОБНИЦТВО

НАСЕЛЕННЯ

 

ІНФРАСТРУКТУРА

(ТРУДОВІ РЕСУРСИ)

 

 

 

 

 

 

ЛОКАЛЬНІ ПРИРОДНІ РЕСУРСИ

Рис. 5.3. Основні елементи територіально-виробничого комплексу

Територіально-виробничі комплекси вважаються створеними і починають діяти тільки за умови наявності всіх елементів. Безумовно, комплекс створюється на території, де достатня кількість промислового значення того чи іншого природного ресурсу. Присутність на території „локальних природних ресурсів” забезпечує формування тієї чи іншої галузі промисловості або одразу декількох галузей (наприклад, добувної, переробної та інших).

З економічної точки зору доцільно відкриття і розвиток одразу багатьох видів „виробництв”, які поділяються на основні й допоміжні. Також створюються виробництва, що обслуговують спеціалізовані галузеві виробництва. Важливим є також елемент „трудові ресурси”, тобто не просто населення, а достатня кількість працездатного населення, необхідного рівня освіти і видів професій, щоб забезпечити високу продуктивність праці на підприємствах територіа- льно-виробничого комплексу. Елемент «інфраструктура» – це забезпечення населення даної території всім необхідним для безперервного виробництва, куди входить виробнича інфраструктура, соціальна інфраструктура й інституціональна інфраструктура.

Як бачимо, територіально-виробничі комплекси мають складну структуру, яка формується на окремих територіях.

Кожний територіально-виробничий комплекс повинен представляти собою збалансовану та інтегровану систему, що відрізняється комплексністю, єдністю, виробничою цілісністю та відносною самостійністю формування. При цьому слід зазначити, що такий комплекс доцільний тоді, коли набуває особливих властивостей.

127

Створення та функціонування територіально-виробничих комплексів в Україні дало змогу виявити їх переваги та недоліки. До основних переваг відносяться:

комплексна розробка корисних копалин;

ефективна спеціалізація території;

отримання територією додаткових якостей;

економія транспортних витрат;

зменшення кількості відходів та витрат на їх утилізацію чи поховання;

моделювання і створення оптимальних зв’язків.

Серед недоліків територіально-виробничого комплексу виділяють:

високу концентрацію промислових підприємств та населення;

екстенсивне споживання природних ресурсів;

велике техногенне навантаження, яке призводить до порушення рівноваги в екосистемі;

зростання забруднення навколишнього природного середовища. Незважаючи на серйозні недоліки, територіально-виробничі комплекси

(ТВК) існують і будуть розвиватися в майбутньому. У сучасному суспільстві можна вирішувати екологічні проблеми територіально-виробничого комплексу більш ефективно. Науково-технічний прогрес пропонує ресурсозберігаючі технології, технології з переробки відходів виробництв, заходи з відтворення територій після експлуатації.

Для ефективного використання та розвитку територіально-виробничих комплексів необхідно створити достатню законодавчу базу, продумати систему оподаткування для таких регіонів, чітко планувати, організовувати та суворо контролювати процес добування, переробки природних ресурсів і відновлення навколишнього середовища після відпрацювання родовищ, прагнути до завершеності та замкнутості технологічних процесів. Потрібно заборонити функціонування територіально-виробничих комплексів з незавершеними структурами, що представлені в основному у вигляді добування та первісної переробки природних ресурсів. Це призводить до неефективного використання територіа- льно-виробничих комплексів, розвитку на даній території витратного механізму, збільшення відходів виробництва, забруднення навколишнього природного середовища.

У процесі вдосконалення природокористування в регіонах, де існують те- риторіально-виробничі комплекси виділяють три основні напрями [150].

Перший напрям пов’язаний із раціональним споживанням (використанням) ресурсів для задоволення постійно зростаючих потреб суспільства в сировині, паливі, енергії, продовольстві тощо.

Другий напрям передбачає конструктивне перетворення природного середовища, створення культурних ландшафтів, меліорацію земель, проведення комплексу заходів зі знешкодження відходів виробництва чи зменшення їх шкідливого впливу на природу.

Третій напрям включає безпосередню охорону навколишнього середовища, збереження природних ландшафтів на території заповідників, національних

128

парків, створення територій, де повністю або частково заборонена господарча діяльність.

Усі напрями допомагають вирішувати питання раціонального й ефективного природокористування, тому повинні бути задіяні у процесі створення і розвитку територіально-виробничих комплексів.

Питання та завдання для обговорення

1.Чому виділяють екологічні проблеми регіону?

2.Які групи показників використовують для оцінки значимості регіональних екологічних проблем?

3.Проаналізуйте кожну групу показників.

4.Наведіть приклади показників для окремого регіону.

5.Перелічіть основні регіональні екологічні проблеми.

6.Дайте розгорнуту характеристику кожної регіональної проблеми.

7.Які екологічні проблеми можна виділити у вашому регіоні?

8.Яке значення мають природні території, що охороняються?

9.Розкрийте сутність поняття “природні території, що охороняються”.

10.Які природні території, що перебувають під охороною відносять до заповідників, заказників, пам’ятників природи, національних парків?

11.Дайте характеристику кожної функції природних територій, що охороняються.

12.Порівняйте окремі функції природних територій, що охороняються державою.

13.У чому полягають особливості науково-дослідницької та інформаційної функції?

14.Які види інформації існують відносно природних територій, що охороняються?

15.Чому необхідно розвивати всі види інформації?

16.Поясніть результати реалізації науково-дослідницької та інформаційної функції, спираючись на схему.

17.Чи треба поширювати значення пізнавальної та виховної функції природних територій, що охороняються, для населення? Чому?

18.Що таке територіально-виробничі комплекси?

19.Які основні умови повинні бути враховані під час формування територі- ально-виробничого комплексу ?

20.Як виглядає схема елементів і взаємозв’язків територіальновиробничого комплексу (ТВК)?

21.Перерахуйте та поясніть сутність недоліків і переваг територіальновиробничого комплексу.

22.Які тенденції розвитку мають територіально-виробничі комплекси в майбутньому?

129

Завдання

Розділіть на дві колонки весь наведений нижче перелік проблем – перша колонка “Загальні екологічні проблеми”, друга – “ Регіональні екологічні проблеми”:

-зростання кількості територій екологічного лиха;

-збільшення населення в містах;

-потепління на планеті;

-зменшення території лісу в Карпатах;

-висока ступінь розробки залізної руди у Криворіжжі;

-професійне захворювання легенів у шахтарів;

-щорічні пожежі торф’яників на Волині.

Рекомендовані теми рефератів

1.Історія розвитку природних територій, що охороняються в Україні.

2.Сучасні регіональні екологічні проблеми в Україні.

3.Відомі природні території світу, що охороняються.

4.Аналіз наукових підходів до економічної оцінки природних ресурсів і територій.

5.Роль інформації про природні території, що охороняються, для розвитку суспільного виробництва.

6.Основні територіально-виробничі комплекси в Україні: проблеми та шляхи підвищення їх ефективності.

Тестові завдання

1.Що входить до груп показників по даній території для оцінки значимості окремих екологічних проблем регіону?

а) рівень захворювання населення регіону; б) загальна санітарно-гігієнічна обстановка, порушення генофонду території;

в) зменшення кількості та погіршення якості природних ресурсів; г) усе вищезазначене.

2.До природних територій, що охороняються, не відносяться:

а) заповідні та унікальні природні ресурси на окремих територіях; б) красиві озера та річки в будь-якому регіоні; в) острів Хортиця в м. Запоріжжі.

3. Природні території, що охороняються, відрізняються між собою за такими ознаками:

а) ступінь використання території та природного ресурсу, за умови розташування на невеликій площі;

б) розмір території та кількість природних ресурсів; в) призначення і функції території, організація управління, засоби й режим

охорони;

130

г) кількість та якість природних ресурсів, ступінь важливості й значення території для людини.

4.До функцій природних територій, що охороняються, не відносяться:

а) збереження генофонду; б) збільшення продуктивності земель;

в) відновлення окремих видів природних ресурсів; г) культурно-виховна та пізнавально-освітня діяльність.

5.Результатом реалізації науково-дослідницької та інформаційної функції є:

а) фундаментальні теоретичні знання природи та природних явищ; б) величина прибутку, який отримає організація; в) усе вищезазначене; г) правильної відповіді немає.

6.Територіально-виробничий комплекс може бути створений, коли на території:

а) достатня кількість природних ресурсів; б) проживає велика кількість населення;

в) є невелика кількість різних видів корисних копалин; г) є багато місця для будування великих промислових підприємств.

7.Заповідник – це:

а) територія, що особливо охороняється, природничий комплекс якої безстроково вилучений зі сфери традиційного господарського використання і переорієнтований на виконання природоохоронних завдань з метою збереження та вивчення природи і процесів, що в ній відбуваються;

б) ділянка, у межах якої під особливою охороною перебувають лише елементи природного комплексу: рослинність, усі чи деякі види тварин, а також окремі екологічні компоненти;

в) рідкісний і унікальний об’єкт природи, часто пов’язаний з історичними подіями або особами;

г) природний комплекс, що містить у собі об’єкти заповідного, заказного, рекреаційного і господарчого призначення з властивими кожному з них функціями та формами охорони.

8. Заказник – це:

а) ділянка, у межах якої під особливою охороною перебувають лише елементи природного комплексу: рослинність, усі чи деякі види тварин, а також окремі екологічні компоненти;

б) територія, що перебуває під особливою охороною, природничий комплекс якої безстроково вилучений зі сфери традиційного господарського вико-

131

Соседние файлы в папке Економіка природокористування Макарова Н.С. та ін. Навчальний посібник 2007