2 курс. Ден. ФК / Економіка природокористування Макарова Н.С. та ін. Навчальний посібник 2007 / 12

-погіршення здоров'я людей через значну забрудненість довкілля;

-втрати, що призводять до зниження продуктивності народного господарства, зумовлені збитками або руйнуванням фізичного капіталу і природних ресурсів;

-погіршення стану або загроза завдати непоправної шкоди біологічному та ландшафтному різноманіттю і, зокрема, лукам, пасовищам, озерам, водоймам, річкам, землям, лісовим, прибережним і морським екосистемам, гірським районам;

-еколого-економічну ефективність природоохоронних заходів.

До основних пріоритетів охорони довкілля та раціонального використання природних ресурсів належать:

1.Гарантування екологічної безпеки ядерних об'єктів і радіаційного захисту населення та довкілля, зведення до мінімуму шкідливого впливу наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

2.Поліпшення екологічного стану басейнів річок України та якості питної

води;

3.Стабілізація та поліпшення екологічного стану в містах і промислових центрах Донецько-Придніпровського регіону;

4.Будівництво нових та реконструкція діючих потужностей комунальних очисних каналізаційних споруд;

5.Запобігання забрудненню Чорного та Азовського морів і поліпшення їх екологічного стану;

6.Формування збалансованої системи природокористування та адекватна структурна перебудова виробничого потенціалу економіки; екологізація технологій у промисловості, енергетиці, будівництві, сільському господарстві, транспортних систем; збереження біологічного та ландшафтного різноманіття; заповідна справа.

Для досягнення основних пріоритетів охорони довкілля та раціонального використання природних ресурсів передбачається вирішення таких завдань:

- зменшення до мінімуму рівня радіаційного забруднення; - захист повітряного басейну від забруднення насамперед у великих містах

іпромислових центрах;

-захист і збереження земельних ресурсів від забруднення, виснаження і нераціонального використання;

-збереження і розширення територій з природним станом ландшафту, посилення природоохоронної діяльності на заповідних і рекреаційних територіях;

-підвищення стійкості та екологічних функцій лісів;

-знешкодження, утилізація та захоронення промислових і побутових від-

ходів;

-запобігання забрудненню морських і внутрішніх вод, зменшення та припинення скиду забруднених стічних вод у водні об'єкти, захист підземних вод від забруднення;

-збереження та відродження малих річок, здійснення управління водними ресурсами на основі басейнового принципу;

241

-завершення створення державної системи моніторингу навколишнього природного середовища;

-створення системи прогнозування, запобігання та оперативних дій у разі надзвичайних ситуацій природного і природно-техногенного походження;

-забезпечення екологічного супроводу процесу конверсії військовопромислового комплексу;

-здійснення екологічного контролю за діяльністю Збройних Сил України;

-розробка механізмів реалізації схем природокористування;

-упровадження дієвих економічних складових впливу на систему природокористування;

-створення системи екологічної освіти, виховання та інформування. Державна політика у сфері охорони довкілля, використання природних ре-

сурсів та забезпечення екологічної безпеки реалізується через окремі міждержавні, державні, галузеві, регіональні та місцеві програми, що спрямовуються на втілення визначених пріоритетів.

Україна є членом провідних міжурядових організацій, діяльність яких пов'я- зана з вирішенням проблем охорони навколишнього середовища і ядерної безпеки. У 1995 році Україна ввійшла до складу Ради Європи. На сучасному етапі ведеться співробітництво в природоохоронній галузі з Європейським союзом.

Нині виконуються і знаходяться на стадії розробки більше 20 міжнародних довго- і короткострокових програм та проектів у сфері екологічної безпеки на загальну суму близько 13 млн. доларів США. Більшість проектів має довгостроковий характер; вони покликані вирішити проблему раціонального використання і захисту від забруднення водних ресурсів України. Головними донорами виступають США, Канада та країни Західної Європи.

У 1997 році Верховною Радою України було затверджено Національну програму екологічного оздоровлення басейну річки Дніпро і поліпшення якості питної води. Від виконання цієї програми залежить здоров'я і благополуччя як наших річок, так і самих жителів. Реалізація програми можлива за умов повного освоєння капіталовкладень, а їх загальна проектна сума складає близько 2,8 млрд. гривень, що дозволить до 2010 року цілком припинити скидання забруднених зворотних вод, відновити водність малих і середніх рік, довести якість питної води до світових стандартів. Нині продовжуються переговори щодо нових масштабних проектів. Але на думку фахівців, в Україні немає концептуальної загальнодержавної екологічної політики і незважаючи на свою актуальність, тема формування державної екологічної політики в найближчий час не стане пріоритетом ініціатив влади. Політичні та економічні складові будуть переважати.

Так, якщо у державному бюджеті України на 2001 рік фінансування Міністерства екології і природних ресурсів склало 1,19% або 959186,4 тис. гривень, то на 2007 рік ситуація не поліпшилась, – лише 0,73% або 1084022,8 тис. гривень.

Отже, як бачимо, фінансування природоохоронних заходів в Україні здійснюється в дуже малих масштабах. Це призводить до погіршення екологічної та соціально-економічної ситуації в країні. Досить зауважити, що тільки внаслідок

242

На основі наукового аналізу ознак екологічного менеджменту можна дати таке визначення цього поняття:

Екологічний менеджмент – це управління екологічними характеристиками конкретних суб’єктів екологічно небезпечної діяльності, джерел екологічної небезпеки або окремих природних комплексів. Управління громадськими екологічними організаціями не розглядається нами як екологічний менеджмент, хоча діяльність таких організацій щодо впровадження конкретних екологічних заходів може бути екологічним менеджментом.

Системність цього поняття визначає узагальнюючу модель системи екологічного менеджменту, зображену на рис. 10.3.

Успішність функціонування цієї системи залежить від усіх ієрархічних і функціональних рівнів кожної з організацій. Як видно з рис. 10.3, модель екологічного менеджменту є наочним прикладом функціонування і взаємозв'язку функцій управління у їх класичному викладі.

За об’єктами екологічний менеджмент поділяється на:

а) екологічний менеджмент суб’єктів екологічно небезпечної діяльності, наприклад, підприємств;

б) екологічний менеджмент джерел екологічної небезпеки (сховищ радіоактивних відходів);

в) екологічний менеджмент окремих природних комплексів, наприклад, річки Дніпро.

За суб’єктами екологічний менеджмент поділяється на:

а) внутрішній – здійснюється в межах самого об’єкта управління, наприклад, адміністрацією даного підприємства;

б) зовнішній – здійснюється зовнішніми суб’єктами управління щодо даного об’єкта управління, наприклад, законодавче регулювання діяльності окремих підприємств, управлінські рішення міністерств і відомств, яким підпорядковані конкретні підприємства.

За обсягом:

а) цілковитий – охоплює всі екологічні характеристики об’єкта управління; б) частковий – охоплює лише певну частину екологічних характеристик

об’єкта управління.

За джерелами правового регулювання:

а) системний – здійснюється шляхом упровадження на об’єкті менеджменту встановленої законодавством системи екологічного менеджменту, наприклад, згідно з ДСТУ ІСО 14001-97;

б) безсистемний – здійснюється відповідно до загальних норм екологічного законодавства.

За напрямами управлінського впливу:

а) екологічний менеджмент природокористування; б) менеджмент екологічного ризику;

244

в) обслуговуючий екологічний менеджмент (охоплює інформаційне забезпечення, взаємодію з державними органами, громадськими організаціями, створення екологічних фондів, екологічне страхування, екологічний тренінґ та інші види обслуговуючої діяльності, яка входить до системи екологічного управління, але не стосується безпосередньо ні природокористування, ні управління екологічним ризиком).

Побудова екологічного менеджменту включає такі первинні елементи:

-суб'єкт екологічного менеджменту – особа чи організація, яка здійснює екологічне управління об'єктом екологічного менеджменту;

-об'єкт екологічного менеджменту – суб'єкт екологічно небезпечної діяльності, джерело екологічної небезпеки або природний комплекс, щодо екологічних характеристик яких здійснюється екологічний менеджмент;

-зміст екологічного менеджменту – сукупність управлінських заходів, за допомогою яких суб'єкт впливає на об'єкт екологічного менеджменту (планування, облік, аудит, інформування, фінансування тощо);

-екологічний аспект (характеристика) – аспект функціонування об'єкта екологічного менеджменту, що стосується вимог екологічного законодавства, запобігання чи вирішення екологічних проблем;

-ідеальний стан об'єкта екологічного менеджменту – результат, якого прагне досягти суб'єкт екологічного менеджменту за допомогою заходів управлінського впливу на об'єкт екологічного менеджменту. Існують об'єктивні та су- б'єктивні критерії визначення ідеального стану: об'єктивні – екологічне законодавство й екологічна криза; суб'єктивні – екологічна свідомість і культура.

На рис. 10.4 наведено механізм екологічного менеджменту.

ЕКОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ

Екологічне законодавство Екологічна криза

Екологічна свідомість ОЦІНКА Екологічна культура

ЗМІСТ

СУБ’ЄКТ ОБ’ЄКТ

Рис. 10.4. Механізм екологічного менеджменту

245

З огляду на суттєві відмінності в поняттях «екологічне управління» та «екологічний менеджмент», можна запропонувати таке їх визначення:

Екологічне управління — діяльність державних органів і економічних су- б'єктів, спрямована головним чином, на дотримання обов'язкових вимог природоохоронного законодавства, а також на розробку та реалізацію відповідних цілей, проектів і програм.

Екологічний менеджмент на відміну від екологічного управління є добровільною ініціативною та результативною діяльністю економічних суб'єктів, спрямованою на реалізацію їх власних екологічних цілей, проектів і програм, розроблених на основі принципів екоефективності та екосправедливості.

В екологічному менеджменті основні цілі та відповідні критерії оцінки їх досягнення пов'язані з процесами постійного поліпшення та вдосконалення. Послідовне, з року в рік, поліпшення повинне досягатися за всіма екологічно значущими аспектами діяльності економічних суб'єктів, де його дійсно можна досягти. Подібне вдосконалення практично неможливо імітувати і фальсифікувати, що, у свою чергу, створює необхідну основу для оцінки екологічної спроможності економічних суб'єктів. Таким засобом ефективний екологічний менеджмент забезпечує підприємству кредит довіри у відносинах з усіма сторонами, зацікавленими в його діяльності. У цьому і полягає основна перевага екологічного менеджменту порівняно з традиційним, формальним, екологічним управ-

лінням (табл. 10.1) [20].

На відміну від управління, екологічний менеджмент - це ринково орієнтований механізм, а не інструмент державного управління. Метою екологічного менеджменту є пошук забезпечення найбільш конкурентоздатних рішень у сфері керування природоохоронною діяльністю.

Економічні інструменти екоменеджменту [19]:

1.Податкові інструменти: податки на продукцію, види діяльності, джерела забруднення, на інвестиції тощо.

2.Інструменти системи кредитування: за напрямами діяльності, кредитними ставками, об'єктами кредитування, термінами кредитування.

3.Субсидії на державні екологічні проекти, компенсації частини ризику підприємствам і на екоцикли населенню; дотації на екологічно вироблену продукцію тощо.

4.Екологічні платежі за викиди (скиди) шкідливих речовин в елементи біосфери; за фізичні та біологічні види забруднення.

5.Цінові інструменти: екоцінове програмування, екоцінове регулювання, екоцінове стимулювання.

6.Виплати за збереження (досягнення) визначених екологічних результатів

ізбереження стану середовища.

7.Продаж екологічних прав на викиди, діяльність тощо.

8.Екологічне страхування видів діяльності, підприємницького ризику, еколого-економічних наслідків.

246

Спостерігається перехід від адміністративного контролю до заходів економічного впливу, стимулювання екологічного підприємництва. Результатом цієї тенденції стали радикальні зміни в напрямі ринкового мислення і дій, що знайшли своє відображення в розвитку екологічного маркетингу.

Екологічний маркетинг можна визначити як сукупність активних дій, що погоджені з принципами стійкого й урівноваженого суспільного розвитку (екологічного розвитку). Ці дії полягають у рентабельному задоволенні потреб за допомогою композицій, що відповідають їх вимогам маркетингу-мікс: за допомогою виробництва товарів, що безпечні для споживача і навколишнього середовища, а також їхньої доставки разом з інформацією та рекламою у відповідне місце і час за «розумними» цінами.

Відповідно до принципів екомаркетингу товар, упаковка, а також сировина, що була використана для виготовлення, розглядається в аспекті тривалого застосування, безпеки вживання і нешкідливості для навколишнього середовища.

Проблема екомаркетингу найближчим часом стане дуже актуальною. Це по- в'язано з появою і закріпленням у свідомості споживачів екологічних цінностей.

247

Питання та завдання для обговорення

1.У чому полягає управління охороною навколишнього середовища?

2.Які основні ланки системи управління природоохоронною діяльністю?

3.Яким законодавчим актом регулюється управління природокористуванням в Україні?

4.На які органи управління покладено законодавчі функції управління охороною навколишнього природного середовища та раціональним використанням природних ресурсів?

5.На які органи покладено виконавчі функції управління охороною навколишнього природного середовища та раціональним використанням природних ресурсів?

6.На які органи покладено функції контролю за станом навколишнього природного середовища та раціональним використанням природних ресурсів?

7.Які основні завдання вирішує Міністерство екобезпеки України?

8.Розкрийте сутність поняття «екологічний контроль» та назвіть завдання?

9.Яку роль у природокористуванні та який вплив на навколишнє природне середовище здійснює екологічна експертиза?

10.Що таке державна політика у сфері екології?

11.Розгляньте і поясніть основні напрями державної політики у сфері екології.

12.Дайте визначення поняття «екологічний менеджмент».

13.Назвіть види екологічного менеджменту (за певними критеріями й озна-

ками)?

14.У чому полягає відмінність між поняттями «екологічне управління» та «екологічний менеджмент»?

15.Назвіть основні інструменти екоменеджменту.

Завдання

Завдання 1

Голова екологічної асоціації “Джерело” звернувся до Мінекобезпеки з клопотанням надати відомості про концентрацію забруднюючих речовин, що скидаються в р. Південний Буг, стан здоров’я населення, яке проживає вздовж річки про вплив навколишнього природного середовища на здоров’я і стан озонового шару.

Відповідь Мінекобезпеки містила пояснення стосовно того, що інформацію про екологічний стан в Україні воно періодично публікує в засобах масової інформації. Стосовно цього запиту, то цілісною систематизованою інформацією Мінекобезпеки не володіє, оскільки за здійснення екологічного моніторингу відповідають інші органи центральної виконавчої влади.

Вважаючи, що Мінекобезпеки порушило вимоги статей 9 і 22 Закону України “Про охорону навколишнього середовища”, голова екологічної асоціації

248

звернувся до територіальної екологічної (природоохоронної) прокуратури з метою захисту порушених прав.

Вирішити завдання. Відповідь обґрунтуйте.

Завдання 2

Державне управління екологічної безпеки області підготувало і передало на затвердження облдержадміністрації проект програми “Про охорону навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки в регіоні”. Під час погодження проекту головний санітарний лікар висловив заперечення проти розділу, в якому наведено заходи щодо охорони здоров’я населення, вважаючи, що ці заходи мають здійснюватися відповідно до регіональної програми.

У запропонованій редакції документ за рішенням облдержадміністрації було введено в дію. Начальник управління екологічної безпеки області оскаржив рішення обласної Ради народних депутатів у зв’язку з неузгодженістю проекту.

Вирішити завдання. Відповідь пояснити.

Завдання 3

У зв’язку зі створенням природного національного парку “Подільські Товтри” та необхідністю розробки проекту організації охорони його території, відтворення та рекреаційного використання його природних об’єктів і комплексів парку, створення системи охорони його території та об’єктів виникла потреба розмежувати функції територіальних управлінсько-контролюючих структур і служб охорони цього парку.

Обласне управління екологічної безпеки вважає, що контролюючі повноваження служби охорони національного природного парку мають поширюватись виключно на забезпечення додержання правового режиму в заповідній зоні, зоні регульованої та стаціонарної рекреації. Забезпечення дотримання вимог охорони довкілля, природних властивостей об’єктів і комплексів та нормативів екологічної безпеки в господарський зоні слід залишити за відповідними міжрайонними та районними державними екологічними інспекціями державного управління екологічної безпеки області.

Новостворена дирекція національного природного парку заперечувала проти такого розподілу повноважень, уважаючи, що його територія і природні комплекси є самостійним об’єктом правової регламентації, управління і контролю, а тому на території вказаного парку «Подільські Товтри» мають поширюватись юрисдикція і контроль за додержанням правового режиму парку тільки спеціалізованої служби охорони, створеної відповідно до положення, затвердженого Мінекобезпеки України.

Вирішити завдання. Відповідь пояснити.

249

Рекомендовані теми рефератів

1.Аналіз системи управління охороною навколишнього природного середовища.

2.Органи управління охороною навколишнього природного середовища та раціональним використанням природних ресурсів.

3.Напрями розвитку економічних інструментів екоменеджменту в Україні.

4.Розвиток екологічного маркетингу та його принципів.

5.Сучасні проблеми екомаркетингу та шляхи їх вирішення.

Тестові завдання

1.Екологічний контроль у державі доцільно здійснювати на рівні:

а) товару (послуги), виробництва, будь-якого ринку; б) окремої галузі, окремого регіону, окремого товару (послуги); в) суспільства, держави, виробництва; г) конкретного ринку товарів (послуг) міста, області.

2.Екологічний моніторинг – це:

а) регулярні програми спостереження за станом природного середовища в Україні;

б) регулярні спостереження за змінами в економіці України, що виконуються відповідно до заданої програми;

в) програми спостереження за впливом антропогенної діяльності на економічний та екологічний розвиток країни;

г) програми спостереження за станом природного оточення, що реалізуються за умов певної необхідності.

3.До основних пріоритетів охорони довкілля та раціонального використання природних ресурсів в Україні не належить:

а) поліпшення екологічного стану басейнів рік України та якості питної води;

б) гарантування екологічної безпеки ядерних об’єктів і радіаційного захисту населення України;

в) стабілізація та поліпшення екологічного стану на будівництві; г) формування збалансованої системи природокористування в Україні.

4.Екологічний менеджмент – це:

а) добровільна ініціативна та результативна діяльність економічних суб'єктів, спрямована на реалізацію їх власних екологічних цілей, проектів і програм, розроблених на основі принципів екоефективності та екосправедливості;

б) сукупність активних дій, що погоджені з принципами стійкого й урівноваженого суспільного розвитку (екологічного розвитку), які полягають у рента-

250