Міністерство внутрішніх справ україни

ЗАПОРІЗЬКИЙ ЮРИДИЧНИЙ ІНСТИТУТ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Кафедра юридичної психології, судової медицини та психіатрії

Л Е К Ц І Я

з дисципліни

“ЮРИДИЧНА ПСИХОЛОГІЯ”

ТЕМА 3: ПРАВОВА ПСИХОЛОГІЯ

(2 год.)

Для факультетів з підготовки

слідчих, кримінальної міліції та

юридичного факультету

Запоріжжя-2009

Лекцію підготував: Диса О.В., кандидат психологічних наук, начальник кафедри юридичної психології, судової медицини та психіатрії Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ

Рецензенти:

доктор психологічних наук Самойлов О.Є.

кандидат психологічних наук, доцент Спіцина Л.В.

Лекція обговорена та

схвалена на засіданні

кафедри юридичної психології,

судової медицини та психіатрії

26 серпня 2009р.,

протокол № 1

План лекції:

1. Правова соціалізація та формування правосвідомості

2. Вплив соціального середовища на розвиток правосвідомості.

3. Психологічні умови дієвості правових норм.

Рекомендована література:

1. Бедь В.В. Юридична психологія: Навчальний посібник. - К.: «Каравела»; Львів: «Новий світ-2000», «Магнолія плюс» 2003. — 376 с.

2. Васильев В.Л. Юридическая психология: Учебник для вузов.— 5-е изд., перераб. и доп.— СПб.: Питер, 2003.—656 с.

3. Еникеев М. И. Основы общей и юридической психологии: Учебник для вузов. — М.: Юристь, 1996. — 631 с.

4. Кондратьева Я. Ю. Юридична психологія: Підруч. для студ. юрид. вищ. навч. закл. і фак. / В. Г. Андросюк, Л. І. Казміренко, Я, Ю. Кондратьев та ін.;— К: Видавничий Дім «Ін Юре», 1999— 352 с.

5. Коновалова В. О., Шепітько В. Ю. Юридична психологія: Академічний курс: Підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. — К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2004. — 424 с.

6. Коновалова В.Е. Правовая психология: Учеб. Пособие. – Х.: Основа, 1990. – 198 с.

7. Муздыбаев К. Психология ответственности. — Л.: Наука, 1983.— 240 с.

Правова психологія - розділ юридичної психологи, який вивчає правосвідомість, принципи її формування і розвитку, причини її деформації. Основними проблемами правової психології є:

- психологія правової соціалізації особистості;

- психологічні умови ефективності правових норм;

- асоціальні стереотипи поведінки;

- психологічні аспекти ефективної правотворчості.

1. Правова соціалізація

Процес формування основних параметрів людської особистості (свідомості, почуттів, здібностей та ін.) відбувається в певних соціальних умовах шляхом засвоєння і перетворення індивідами соціального досвіду, накопичення людством досягнень культури. Ще в XIX ст. англійський письменник відзначав:

Все, чим людина зі своїй розумом відрізняється від тварини, є результатом життя в суспільстві.

В.Годвін

Соціалізація особистості - це процес і результат засвоєння і відтворення людиною соціального досвіду, який здійснюється в процесі діяльності і спілкування.

З даного визначення випливає, що соціалізація - це двосторонній процес, який включає в себе, з одного боку, засвоєння індивідом соціального досвіду (як соціальне середовище впливає на людину за рахунок її входження в систему соціальних зв'язків), а з іншого боку, - відтворення соціального досвіду (як сама людина впливає на середовище за рахунок власної діяльності). Важливо підкреслити, що людина не просто засвоює соціальний досвід, але й перетворює його у власні цінності, установки, орієнтації.

Соціалізація особистості - процес багатогранний. Одним з основних його напрямків є правова соціалізація, під якою розуміється вироблення в ході освоєння соціального досвіду ціннісно-нормативної орієнтації особистості, при якій приписи суспільних норм сприймаються нею як власні життєві установки.

Правова соціалізація включає в себе

- засвоєння критеріїв оцінок юридично значимих ситуацій;

- вивчення законів і соціальних вимог, які визначають міру можливої і належної поведінки в суспільстві;

- усвідомлення своїх прав і обоє 'язків і способів їх реалізації;

- оволодіння необхідними соціальними навиками шляхом навчання того, як користуватися правовими знаннями, вимогами, правилами.

Увага!

"Кожен громадянин повинен не лише уяснити, що в суспільстві діють конкретні закони і правила, але ще віднести їх до самого себе, тобто усвідомити, що вони означають для нього, що йому дозволяють, а що забороняють (в тому числі усвідомити і ті покарання, які він може понести за порушення законів).

Існують різні способи засвоєння норм права і правових цінностей в ході соціалізації особистості.

предметний спосіб: засвоєння відповідного способу дій, шаблонів поведінки відбувається в процесі тої чи іншої діячьності людини, її взаємодії з іншими людьми;

традиційний спосіб: людина, спостерігаючи дії і поведінку людей в різних ситуаціях, засвоює відповідні звички і шаблони поведінки в ситуаціях соціальної взаємодії, що найбільш часто зустрічаються.;

раціональний спосіб: людина дізнається про правові цінності, стандарти правової поведінки на уроках в школі, з бесід з іншими людьми, з читання книг і по каналах засобів масової інформації.

Все людське життя проходить в межах певних соціальних груп. І в школі, і на роботі, і на відпочинку людина весь час вступає у взаємодію з оточуючими. Тому значний арсенал навиків соціальної поведінки формується завдяки стійким емоційним реакціям оточуючих на ті чи інші способи поведінки.

Основні стадії процесу соціалізації:

Дотрудова - охоплює період життя людини до початку трудової діяльності. Дана стадія поділяється на ранню соціалізацію (від народження дитини до вступу до школи) і на весь шкільний період життя людини, її навчання в технікумі, коледжі, вузі:

Трудова -включає період трудової діяльності людини;

Післятрудова - охоплює пенсійний період життя.

Згідно цим стадіям процес засвоєння правових норм, оволодіння стандартами правової поведінки відбувається послідовно.

Перші елементи правової культури дитина набуває вже в самому ранньому віці. Вона включається в правоподібну діяльність, набуває навиків і засвоює стандарти нормативно-оціночної поведінки, отримує перші юридичні уявлення з казок, набуває в рольових іграх поняття про функції права і його представників і поступово формує, хоч і примітивну, дитячу, але власну картину правового життя. З віком, по мірі розширення кола спілкування, ускладнення діяльності, відбувається інтенсивне збагачення і розвиток цієї та інших сфер свідомості.

Провідне завдання правової соціалізації - забезпечення правомірної поведінки особистості, що передбачає формування і розвиток у неї правосвідомості. Правосвідомість виступає як одна з форм суспільної свідомості, зміст і розвиток якої обумовлено матеріальними і духовними умовами існування суспільства. Являючись орієнтовною основою правозначних дій, право­свідомість визначає поведінку людини в сфері найбільш суттєвих соціальних відносин. Її основа - не стільки знання багаточисельних правових норм, скільки усвідомлення і прийняття соціальних цінностей, які знаходять своє відображення в праві. У широкому розумінні слова під правосвідомістю розуміється весь правовий досвід поведінки особистості чи групи людей.

Основні ознаки правосвідомості

- вона не лише відображає соціальну реальність, але й активно на неї впливає;

- в якості механізму правосвідомості виступає мовно-розумова діяльність людей. Саме друга сигнальна система відображає систему правових знань і понять, яка регулює суспільні відносини;

- вона не може існувати без конкретного носія – людської особистості чи групи (категорія групової правосвідомості виникає тоді, коли за ознакою єдності усвідомлення своїх правових норм в суспільстві відбувається об'єднання людей в групи);

- правосвідомість не лише відбиває правовий досвід особистості, але і мотивує її поведінки, виконує функцію регулятора поведінки людей.

Правова інформованість і мотивація правомірної поведінки залежить від соціальних зв'язків людини, від ступеня її залучення в правову культуру суспільства, а також від залучення в соціальні групи, які істотно впливають на розвиток правосвідомості.

Правосвідомість особистості включає в себе такі елементи:

- когнітивний (пізнавальний) - характеризується сукупністю правових знань і вмінь;

- емоційний - визначається оціночними судженнями і відношенням людини до норм права (позитивне, нейтральне, негативне);

- поведінковий (вольовий) - припускає наявність психологічної установки на правослухняну поведінку, звички до виконання норм права і нетерпимого ставлення до правопорушників.

Щоб стати справжнім регулятором право слухняної поведінки, правові знання повинні отримати позитивне емоційне забарвлення і перейти в ціннісні установки особистості, перетворитися в її внутрішні переконання, у звичну форму поведінки.

ПРАВОСВІДОМІСТЬ ТА ЇЇ РІВНІ

Суспільна, групова, індивідуальна,

Види правозастосовної поведінки:

правовиконавча

правослухняна

законослухняна