- •Методичні вказівки до виконання курсового проекту
- •Мета і задачі курсового проектування
- •1. Вказівки до виконання пояснювальної записки
- •1.2 Вибір потужності автотрансформаторів
- •1.3 Розрахунок кількості мереж середньої напруги і вибір схем
- •1.4 Розрахунок струмів короткого замикання
- •1.5 Вибір реакторів
- •Умови вибору реактора
- •1.6 Вибір вимикачів
- •1.7 Вибір роз’єднувачів та відокремлювачів
- •1.8 Вибір трансформаторів струму
- •1.9 Вибір трансформаторів напруги
- •1.10 Вибір струмопровідних частин
- •110 КВ – 3 м; 220 кВ – 4 м; 330 кВ – 4,5 м; 500 кВ – 6 м; 750 кВ – 10 м.
- •2. Вказівки до виконання графічної частини
- •Список літератури
- •Д.2 Графіки навантаженя
- •Д.3 Норми технологічного проектування підстанцій змінного струму з вищою напругою 6-750кВ
- •2. Схеми принципові електричні
- •3. Захист від перенапруг і заземлення
- •4. Власні потреби
- •5. Оперативний струм
- •Д.5 Перелік і сфера застосування схем рп 10 кВ для пс 35-330 кВ
3. Захист від перенапруг і заземлення
3.1. Кількість комплектів вентильних розрядників 10-500 кВ, їх тип і місце установки вибираються в відповідності з вимогами ПУЕ відносно допустимих відстанів між захисним апаратом і захищаємим устаткуванням і урахуванням захисних розподільчих пристроїв від прямих ударів блискавки.
Вибір кількості комплектів обмежувачів напруги 10-750 кВ і розрядників 750 кВ, їх тип і місце установки повинні вирішуватися на підставі відповідних розрахунків.
Грозозахист РП 10-500 кВ повинен виконуватись в відповідності з вимогами ПУЕ. При відхиленні реальних умов від прийнятих в ПУЕ розрахункові схеми грозозахисних РП 10-500 кВ повинні уточнюватися на підставі відповідних розрахунків.
Грозозахист РП 750 кВ повинен виконуватись на підставі розрахунків.
3.2. При приєднанні до РП 35-220 кВ тільки кабельних ліній захист устаткування ПС від грозових перенапруг за допомогою вентильних розрядників (обмежувачів перенапруги) не потрібні за винятком обмоток трансформаторів, для яких захисні апарати повинні встановлюватися за умови захисту від внутрішніх перенапруг.
3.3. При наявності на приєднаннях трансформаторів, струмообмежувальних реакторів, для захисту ізоляції устаткування вентильні розрядники повинні установлюватися на шинах 10 кВ, незалежно від наявності розрядників біля трансформаторів.
3.4. Для компенсації зарядної потужності ПЛ 500-750 кВ і обмеження, підвищення напруги понад допустимих величин слід установлювати шунтуючі реактори, які також знижують рівень комутаційних перенапруг і полегшують гасіння розрядниками дуги супроводжуючого струму.
Необхідність установки в нейтралі шунтуючого реактора компенсаційного реактора визначається розрахунком як за умов забезпечення погасання дуги в місці короткого замикання, так і за умов запобігання резонансних перенапруг в неповнофазних режимах роботи ПЛ. Компенсаційний реактор може вводитись в роботу на заданий час автоматично при спрацюванні захистів ПЛ, або бути введеним в роботу постійно.
При довжині ПЛ 500 кВ менше 250 км і ПЛ 750 кВ менше 300 км установка компенсаційних реакторів не потрібна.
3.5. Необхідність установки вентильних розрядників (обмежувачів перенапруг) і їх тип на вводах ПЛ 330-750 кВ для обмеження комутаційних перенапруг визначається розрахунком. Для коротких ліній 330 і 500 кВ (до 200 км) установка розрядників не потрібна. Під довжиною лінії розуміється її довжина між сусідніми ПС з потужністю підпитки КЗ на шинах ІІС з боку системи вище 3 МВА. При цьому потужність, яка надходить по лінії, що розглядається, не враховується.
При відсутності розрядників на лінії та застосуванні трифазного АПВ на лінії для захисту від комутаційних перенапруг в циклі АПВ повинні встановлюватися вимірювальні трансформатори напруги електромагнітного типу. При довжині лінії до 200 км достатньо наявності комплекту трансформаторів напруги електромагнітного типу з одного кінця.
3.6. На вводах обмоток вищої напруги трансформаторів 750 кВ, а також на вводах шунтуючих реакторів 500 і 750 кВ повинні встановлюватися вентильні розрядники комбінованого типу або обмежувачі перенапруг.
3.7. В нейтралі обмоток трансформаторів 110 кВ і вище, які в процесі експлуатації можуть бути изольовані від землі, повинні установлюватися комутаційні апарати (з ручним або автоматичним управлінням) і захищені розрядниками чи спеціальними обмежувачами перенапруг .
3.8. Заземляючий пристрій ПС виконується з додержанням вимог ПУЕ і системи державних стандартів з безпеки праці.
3.9. При потребі, як міроприємство для зниження опору заземляючого пристрою ПС рекомендується спорудження виносного заземлення з додержанням наступних вимог:
3.9.1. Виносний заземлювач споруджується в місцях з низьким питомим опором ґрунту і недоступних для частого перебування людей і тварин (заболочені місця, занедбані ділянки луків, заплави річок, водойми, ставки, упадини з сипкими відкладами).
3.9.2. Виносний заземлювач виконується у виді горизонтального контура (з вертикальними заземлювачами або без них) в формі багатокутника з тупими або закругленими кутами і прокладаються на глибині не менше 1 м.
Для ПС напругою 10-35 кВ виносний заземлювач допускається виконувати як багатокутник будь-якої форми або як променеві заземлювачі і прокладати на глибині не менше 0,5 м.
3.9.3. З'єднання виносного заземлювача з конструкцією заземляючого пристрою ПС здійснюється за допомогою горизонтальних заземлювачів, а також повітряними або кабельними лініями. Віддалення виносного заземлювача від штучного заземлювача ПС при їх з'єднанні горизонтальними заземлювачами не повинно перевищувати 0,5 км, а при з'єднанні повітряними або кабельними лініями - 2 км.
Кількість горизонтальних заземлювачів повинно бути не менше двох. Прокладка їх здійснюється на глибині не менше 1 м. Кількість і перетин проводів або жил кабелю вибирається, виходячи із вимог, щоб подовжній опір лінії був менше опору виносного заземлювача.
3.9.4. При улаштуванні виносного заземлювача повинні бути передбачені заходи з захисту людей і тварин від ураження електричним струмом в наслідок дотику до його струмоведучих неізольованих частин. Для цього необхідно, щоб лінія була ізольована від землі на напругу не меншу напруги на заземляючому пристрої і виключити можливість дотику до провідника, який з'єднує лінію з виносним заземлювачем.
Кабельна лінія повинна підключатися до локального заземлювача під землею. Місце з'єднання кінця кабелю з заземлювачем з метою захисту від корозії повинно ізолюватися.
3.10. Тросові громовідводи ПЛ 110 кВ і вище, як правило, приєднуються до заземлених конструкцій ЗРП або закритої ПС. Тросові громовідводи ПЛ 35 кВ дозволяється приєднувати до заземлених конструкцій ЗРП при тих же умовах, як і для ВРП.
Якщо за умов опору землі в грозовий період і площі заземляючого контуру ПС приєднання тросів до заземлених конструкцій ЗРП не допускається, то захист останнього прогону ПЛ може здійснюватись за допомогою стрижневого громовідводу, що встановлюється на ближній до ЗРП опорі або біля опори.
3.11. У будівлях закритих ПС по внутрішньому периметру стін приміщень, де є устаткування, що підлягає заземленню, повинні прокладатися магістралі заземлення, до яких приєднується все електроустаткування та металоконструкції. Зазначені магістралі слід приєднувати зварюванням до закладних виробів, з'єднаних з арматурою несучих колон будівлі. Закладні вироби повинні бути виконані на колонах на кожному поверсі, де є устаткування, що підлягає заземленню. На першому або цокольному поверсі закладні вироби з'єднуються зварюванням із заземляючим контуром ПС.
3.12. При неможливості використання арматури залізобетонних колон будівель в якості елемента заземляючого пристрою, магістралі заземлення, що прокладаються по стінах кожного поверху будівлі, повинні об'єднуватися вертикальними магістралями заземлення, які прокладаються по стінах будівель з верхнього поверху до відмітки, заземляючого контуру і з'єднаними з ним. Зазначені вертикальні магістралі слід одночасно використовувати як елемент струмопроводу, з'єднуючий грозоприймальну сітку або громовідводи на даху будівлі з заземляючим контуром.
3.13. На першому поверсі або в підвалі будівлі закритої ПС при відсутності залізобетонної підлоги і наявності там устаткування в межах його розміщення покладаються подовжні та поперечні штаби. Їх прокладання повинно виконуватися безпосередньо в землі або бетоні при заливанні ним підлоги.
Спеціального вирівнювання потенціалу на другому і більш високих поверхах закритої ПС не потрібно.
3.14. В проектах ПС з вимикачами, які мають ємнісне шунтування дугогасячого пристрою або відокремлювач, повинні передбачати заходи і улаштування з відвернення явищ ферорезонансу, які спричиняють пошкодження трансформаторів напруги електромагнітного типу.
3.15. При установленні на ПС 110 кВ і вище апаратури на мікроелектронній і мікропроцесорній елементній базі необхідно передбачати заходи з обмеження імпульсних і ВЧ завад у вторинних колах.