1.2. Розрахунок кількості та вартості обладнання
Кількість основного обладнання (Коб) визначається для кожного виду робіт за формулою:
,
(1.3)
де
–
трудомісткість
валового випуску j-го виду робіт за двома
виробами, год.
Kвн – коефіцієнт виконання норм виробітку (в роботі дорівнює 1,1).
Трудомісткість валового випуску по виробам визначається наступним чином:
(1.4)
де
– трудомісткість і-го виробу, н-год.
–обсяг
випуску і-го виробу, од.
–трудомісткість
одиниці і-го виробу, н - год.
Т1=148*324=47952 н/ч.
Т2=210*441=92610 н/ч.
Вихідні дані для розрахунку наведені в Додатку Б.
На наступному етапі трудомісткість розподіляється по видам робіт у наступній пропорції (табл. 1.2)
Таблиця 1.2
Розподіл трудомісткості за видами робіт
|
Найменування видів робіт |
Розподіл трудомісткості , н-ч | |
|
Виріб 1 |
Виріб 2 | |
|
Токарні |
0,4*47952=19180,8 |
0,45*92610=41674,5 |
|
Фрезерні |
0,25*47952=11988 |
0,25*92610=23152,5 |
|
Свердлильні |
0,25*47952=11988 |
0,2*92610=18522 |
|
Шліфувальні |
0,1*47952=4795,2 |
0,1*92610=9261 |
Найбільш трудомісткості приходиться на виріб 2, який складає 41674,5 н-ч. Тому потреба в обладнанні токарними станками буде найбільш потрібна підприємству.
На
підставі розрахунків встановлюється
потреба в обладнанні (
)
і коефіцієнт його завантаження (Kз) по
формулі:
(1.5)
де
– прийнята потреба в обладнанні
(округляється у бік збільшення до
найближчого цілого числа).
Середній коефіцієнт завантаження для усіх груп обладнання складає 0,8.
Розрахункова
величина коефіцієнту завантаження не
повинна перевищувати його середнього
рівня по кожної групі обладнання. Якщо
коефіцієнт завантаження перевищує його
середнє значення, то необхідно провести
перерахунок кількості обладнання за
допомогою коефіцієнту використання
(
)
обладнання за наступною формулою:
(1.6)
де
- коефіцієнт використання обладнання
для усіх груп обладнання складає 0,9.
Потім знову округляється до найближчого більшого цілого числа та здійснюють повторний розрахунок коефіцієнту завантаження обладнання. Перерахунок продовжують до тих пір, поки коефіцієнт завантаження не опиниться у межах середнього значення по групі.
Розрахунки виконуються в табл. 1.3.
Таблиця 1.3
Розрахунок потреби в основному обладнанні
|
Види робіт |
Трудомісткість валового випуску, н-год |
Ефективний фонд робочого часу одиниці обладнання, год |
Коефіцієнт виконання норм |
Кількість обладнання |
Коефіцієнт завантаження обладнання | |
|
Розрахун-кова |
Прийня-та | |||||
|
Токарні |
60855,3 |
3815,2 |
1,1 |
14,5 |
15 |
0,97 |
|
Фрезерні |
35140,5 |
3815,2 |
1,1 |
8,4 |
9 |
0,90 |
|
Свердлильні |
30510 |
3815,2 |
1,1 |
7,3 |
8 |
0,89 |
|
Шліфувальні |
14056,2 |
3815,2 |
1,1 |
3,4 |
4 |
0,96 |
|
Всього |
140562 |
|
|
|
36 |
|
Таким чином можна зробити висновок щодо ефективності встановлення обладнання, воно дійсне потрібне на підприємстві та кожне обладнання буде використовуватись майже на всю потужність.
Основні техніко-економічні характеристики устаткування наведені в Додатку В. Дані стосовно основного обладнання представлені у вигляді таблиці 1.4.
Балансова вартість устаткування включає оптову ціну і транспортно-монтажні витрати, що приймаються у розмірі 15% по відношенню до оптової ціни.
Потреба в допоміжному устаткуванні встановлюється укрупнено в розмірі: кількість і вартість – 10% по відношенню до кількості і вартості основного устаткування; потужність – 5% по відношенню до потужності основного устаткування.