Післятекстові завдання

Завдання 3.Відредагуйте словосполучення.

Роботодатель зобов’язаний, рахунок зберкнижки, взаємовідношення з підлеглими, якісна електросварка, зверхприбуток фірми, судово-медицинська експертиза, нафтоперероблюючий комбінат, особові умови життя і праці.

Завдання 4.Виправте помилки, запишіть правильні варіанти.

Вправи по діловій українській мові, виплата відсотків по залишкам, згідно Конституції, консультаційний відділ по питанням зв’язків з громадськістю, по заявках, відповідно з постановою, по крайній мірі, біля восьмої години, згідно останніх даних, по технічним причинам, заходи по вдосконаленню, розсилати по адресам, по всім правилам.

Завдання 5. Відредагуйте текст, виправивши можливі орфографічні, лексичні та пунктуаційні помилки.

В часи княжої України найбільш важливішою памяткою, зберігаючою давні норми права була „Руська Правда”. Термин правда означає тут закон. Орігінал цього документа не зберігся до наших днів: дійшли його числені близько 300 списки. По їх змісту дослідники вирізняють біля трьох основних редакцій.

Коротка редакція „Руської правди” із 43 артикулами є самою найстарішою. Її можна поділити на дві частини – перша Ярославова містить 17 артикулів, що створені ще в першій половині ХІ ст., друга решту артикулів складених за Ярославових синів. У першій частині матеріал розміщений систематично; причому тут подано найбільш старішу норму ще з доісторичного періоду про порядок утворення права кровавої помсти. У другій частині суміщені пізніші норми карного права й процеса – княжі устави Ярослава та його синів.

Широка редакція також має дві частини, перша з початку ХІІ, друга з кінця ХІІ ст. Найстарший її список датується 70-ми рр. ХІІ ст.

Завдання 6. Напишіть диктант. Прокоментуйте вживання розділових знаків.

Отчий дім

Старенький, підсліпуватий, іноді навіть горбатий, але рідний, до болю рідний. Все бачив він на своєму віку, все вистраждав і вистояв – він нездоланний, як та земля, на якій він стоїть. Він може десять раз погоріти дотла, але досить якогось маленького паростка, як у нім знову теплиться життя, і знову підбілюють, підфарбовують, причепурюють його, обсівають мальвами, огороджують березовим тином або обносять лісою, і знову чистими вікнами він дивиться на сільську вулицю, в кінці якої ставлять та ставлять нові доми. Коли ж він дуже старенький і починає хилитися, а нового поставити ні за що, то його нишком підпирають дубовими стовпами з тильної сторони, і він знову стоїть наперекір негодам. Але коли навіть руйнують його, то дещо беруть з нього для нового дому – так батько щось передає синові, а син – своєму синові. Одні вмирають, інші народжуються, і на тому віками стоїть отчий дім, як пам’ятник тим, хто поселився в нім вперше. І нехай ви живете в кам’яних палацах, нехай люстри сяють над вами, але якщо ви живете чесно і тому інколи буває вам трудно, то вам мило згадати осіннє бездоріжжя і той отчий дім, в якому починалось життя…

Шануйте те, що батько залишив, трудіться на більше, і якщо не виходить вам жити в отчому домі (може, тісно, незручно там, а може, великі діла вершите вдалині від нього), то хоч поїдьте, погляньте, провідайте те подвір’я, в якому пройшли ваші перші весни, – це вам згодиться для серця і для душі, для вашої щоденної праці, бо, крім шаноби до людей, до простих людей, які породили вас, ви більше нічого не винесете з отчого дому.

(265 слів.) В.Земляк