Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
украинский / УКР.МОВА м.в. з самост. роб. 3к.doc
Скачиваний:
612
Добавлен:
03.03.2016
Размер:
1.13 Mб
Скачать

Фонетичний мінімум. Особливості української вимови

Українська вимова

1. Особливість вимови голосних: відсутність редукції (кількісних або якісних змін ненаголошеного голосного). Порівняйте:

Укр. моваРос. мова

вод`авода [вад`а]

[водов`оз]водовоз[въдав`ос]

2. Особливості вимови приголосних: неоглушеність дзвінких приголосних. Ось чому префіксироз-,без-,від-, через-, над-, під-тощо не змінюються на письмі.

Порівняйте:

Укр. моваРос. мова

[дуб] дуб [дуп]

[мед] мед [м’от]

розбити разбить

розчистити расчистить

1. Винятки у вимові голосних: після[г, к. х] звуки[и, і]звучать які].Ось чому у цьому випадку треба враховувати частину мови, відмінок або число:київський проспект(ч.р.) алекиївській вулиці(ж.р., Д.в.);печатки(іменник Н.в. множини); тільки(прислівник).

2. Винятки у вимові приголос-них: звуки[з], [г]оглушуються, тому при правописі префіксаз-слід пам’ятати правило “птахофеки”: перед[к, п, т, ф, х] префіксз-переходить у варіантс- (зчистити, алеспитати).

Фонетичний принцип правопису Морфологічний принцип правопису

ВИСНОВОК: принцип українського правопису фонетико-морфологічний, а російського – морфолого-фонетичний.

Таблиця 14

Графічний мінімум. Особливості українського алфавіту

Український алфавіт

(монофункціональність букв)

Російський алфавіт

(поліфункціональність букв)

Ее [е] – день, центр, ера

Не вживається (але: по-третє, Мєшков)

Єє [йе] – єдиний

[э] – центр,

Ее, Ээ [‘е] – день

[йе] – единый

Ьо [′о] – льон

Йо [йо] – Йосип, підйом, серйозний

Ёё [′о] – лён

[йо] – ёлка

Іі [і] – тісний

Ии [и] – машина

Її [йі] – солов’ї, їсти

[и] – тихий

Ии [ы] – машина

[йи] – соловьи

Ґґ [ґ] – у словах реґіон, ґрати і т.п.

Гг [h] – традиційна вимова

Не вживається

[г] – город

Гг [h] – бог даст

[к] – снег

Ь – знак м’якості:

– у кінці слова і складу після [д’], дз’, [т’], [с’], л’, [н’] (вісь, ґедзь, день, мідь, суть; восьмий, дядько, кільце, молотьба), крім випадків, коли н твердий у початковій формі або далі йдуть шиплячі чи інші м’які приголосні (вінця бо вінець, кінчик, бо кінець; менше);

– в іншомовних словах, де він виконує ще й функцію розділення (Беньямін);

– у суфіксах -ськ-, -цьк-, -зьк-, а також у дієсловах на -ть, -ться (Донецьк, товариський; говорять, будується);

– у кінці слова та складу після [з’], ц’, н’: боєць, близько, швець, няньчити.

Не вживається: губні, шиплячі, г, к, х, р у кінці слова і складу тверді (піч, чуєш, ріжте, звір, голуб).

У цій функції вживається апостроф при твердій вимові (порівняйте: комп’ютер і ательє) на стику складів, морфем (і після губного, якщо перед ним стоїть р: арф’яр) або на початку слова перед я, ю, є, ї після:

– губних та р (б′ють, сузір′я, але: бу-ряк);

– префіксів і першої частини складних слів на приголосний (з’їзд, двох’ярусний);

– у слові Лук’ян і в деяких власних назвах іншомовного походження ( Д’Артаньян).

Ь – знак м’якості:

– у кінці слова і складу після [д’], [т’], [с’], л’ (день, медь, ось, суть; восьмой, дядька, кольцо, молотьба;

– в іншомовних словах, де він виконує ще й функцію розділення (Беньямин);

не вживається: (Донецк, товарищеский; говорят, строят);

не вживається: (боец, близко, швец, нянчить).

Ь – знак граматичної форми: (печь – ж.р., 3 відміна; слышишь – 3 особа, однина; режьте – наказовий спосіб).

Ь,Ъ – функція розділення: вживаються після приголосних перед я, ю, е, ё, и (соловьи; подъезд, двухъярусный).

Таблиця 15