Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Литвененко.rtf
Скачиваний:
106
Добавлен:
03.03.2016
Размер:
16.01 Mб
Скачать
    1. Порядок проведення роботи

1. Підготувати люксметр Ю-117 до роботи.

2. Виробити вимірювання зовнішньої освітленості ЕЗ через вікно аудиторії, при цьому показання приладу збільшити удвічі, оскільки половина небосхилу при цьому буде закрита частиною будівлі, що підноситься.

3. Виробити вимірювання освітленості ЕВН на робочих місцях по вказівці викладача і занести в табл. Таблиця 4 .11 (при цьому фотоелемент приладу світлочутливою пластиною повинен бути розташований вгору на відстані 0,8  м від підлоги).

Таблиця 4.11 – Результати вимірювання освітленості на робочих місцях

Номер робочого місця

Освітленість на робочих місцях, ЕР, лк

Коефіцієнт природного освітлення, %

Розряди зорової роботи

на робочих місцях в аудиторії

перерахований для III світлового поясу

1

2

3

...

n

4. Зобразити схему аудиторії з азимутами світлових отворів (рис. Рисунок 4 .7).

5. Визначити КПО і розряди зорової роботи, яку можна виконати на кожному робочому місці.

6. Зміряти освітленість через 1 м в точках, розмічених від стіни з віконними отворами уздовж однієї лінії і побудувати графік залежності освітленості в приміщенні від відстані до вікон.

7. Визначити світловий коефіцієнт аудиторії відповідно до розділу 8.4.

8. Визначити кут падіння і кут отвору відповідно до розділів 8.5 і 8.6.

9. Розрахувати ступінь поглинання світла стеклами (розділ 8.7).

10. Зробити висновки по кожному з проведених досліджень.

11. Виконати світлотехнічний розрахунок за даними, вказаними викладачем, відповідно до розділу 8.8.

Рисунок 4.7 – Приклад схеми аудиторії для визначення азимута світлових отворів

    1. Визначення світлового коефіцієнта

Під світловим коефіцієнтом КС мається на увазі відношення площі заскленої поверхні вікон до площі підлоги. Для визначення світлового коефіцієнта вимірюють засклену поверхню всіх вікон приміщення (не враховуючи рами і палітурки), обчислюють площу всієї заскленої поверхні і визначають площу приміщення. Потім ділять площу приміщення на площу поверхні стекол. Світловий коефіцієнт виражають простим дробом, чисельник якої – одиниця, а знаменник – відношення площі приміщення до площі поверхні стекол.

Приклад: Площа світлової поверхні вікон в приміщенні акумуляторного відділення рівна 9 м, площа підлоги 36 м2, тоді 36:9 = 4.

Світловий коефіцієнт в даному випадку рівний 1/4, тобто площа заскленої поверхні вікон в 4 рази менше площі підлоги. Отже, чим більше знаменник дробу, тим гірше будуть умови природного освітлення в приміщенні.

    1. Визначення кута падіння

Цей показник характеризує кут, під яким падає з вікна світлове проміння на дану горизонтальну поверхню в приміщенні на робоче місце. Для визначення кута падіння потрібно провести дві лінії (рис. Рисунок 4 .8).

Рисунок 4.8 – Кути освітлення ABC – кут падіння; ABE (ABD) – кут отвору.

Лінія ВС проводиться горизонтально з центральної точки поверхні робочого столу до віконної рами, лінія АВ – від робочого столу (з тієї ж точки) до верхнього зовнішнього краю вікна. Кут ABC і є кут падіння.

Оскільки трикутник ABC є прямокутним, то tg ABC = АС / ВС. Катет АС – є відстань по вертикалі між поверхнею робочого столу і верхнім краєм вікна. При висоті поверхні робочого столу над підлогою, рівній висоті підвіконня, цей катет відповідає висоті вікна. Катет ВС – відстань від центральної точки поверхні робочого столу до вікна. Ці катети потрібно зміряти.

Приклад: Висота вікна АС = 1,6 м; відстань від робочого місця до вікна ВС = 2,5 м.

tg ABC = 1,6 / 2,5 = 0,640. Знаючи тангенс кута, можна визначити сам кут. У нашому прикладі кут падіння ABC = 33°.

Кут падіння на робочому місці повинен бути не менше 27°. У міру видалення робочого місця від вікна кут падіння зменшуватиметься і, отже, освітленість стане гірше. Кут падіння залежить також від висоти вікна. Чим вище вікно, тим кут падіння більше.