5. Визначення атмосферного тиску

Для визначення атмосферного тиску використовуються барометри-анероїди, ртутні (сифонові) барометри і барографи. Барографи є самописними приладами і застосовуються для постійного спостереження за змінами атмосферного тиску.

Дія барометра-анероїда заснована на властивості мембрани анероїдної коробки деформуватися при зміні атмосферного тиску. Повітря з коробки видалене, а лінійні переміщення мембрани перетворюються передавальним механізмом важеля в кутові переміщення стрілки приладу.

Величина атмосферного тиску за допомогою барометра-анероїда БАММ‑1 визначається по формулі:

, (Формула 3.8)

де Р_Б – показання барометра, Па; ΔР_const – постійна поправка, ΔР_const = 11 Па; ΔР_ШК – шкалова поправка (табл. Таблиця 3 .7); ΔР_t – температурна поправка на 1°С, ΔР_t = -2 Па/град; t – температура, зміряна вбудованим в барометр термометром, °С.

Рисунок 3.2 – Психрометричний графік

Таблиця 3.7 – Шкалові поправки барометра-анероїда БАММ-1

Показання шкали, РБ, Па	Поправка ΔРШК, Па	Показання шкали, РБ, Па	Поправка ΔРШК, Па	Показання шкали, РБ, Па	Поправка ΔРШК, Па
105000	+100	96000	-50	87000	+200
104000	+100	95000	-100	86000	+250
103000	+100	94000	-100	85000	+300
103000	+50	93000	-100	84000	+350
101000	0	92000	-50	83000	+400
100000	0	91000	0	82000	+450
99000	0	90000	+50	81000	+500
98000	0	89000	+100	80000	+500
97000	0	88000	+150	–	–

6. Визначення середньої температури повітря

Вимірювання температури повітря у виробничих приміщеннях звичайно поєднують з визначенням його вологості і визначають по сухому термометру психрометра.

У тих випадках, коли не потрібне одночасне визначення температури і вологості повітря, користуються звичним ртутним або спиртовим термометром з шкалою Цельсія в межах до +50°С.

При визначенні температури повітря в робочому приміщенні вимірювання виконують в п'яти крапках, віддалених від стін на 0,5 м на рівні 0,25 м від підлоги, 2 м від підлоги, 0,25 м від стелі, і потім знаходять середню температуру вимірювання t_cp, яку і заносять в табл. Таблиця 3 .6.

Для постійного спостереження за зміною температури повітря застосовують самописні прилади – термографи.

7. Визначення швидкості руху повітря

Швидкість руху повітря у виробничих приміщеннях вимірюється анемометрами і термоанемометрами.

Анемометри по пристрою бувають крильчастими АСО-3 (V = 0 – 5 м/с) і чашкового типа МС-13 (V = 1 – 20 м/с). Термоанемометр типа ТА-ЛІОТ призначений для визначення малих швидкостей повітряного потоку в широкому діапазоні і його температури.

Вимірювання швидкості повітряного потоку анемометрами полягає в наступному. Приймальною частиною чашкового анемометра (рис. Рисунок 3 .3) служить вертушка 1 – хрестовина з чотирма порожнистими металевими півкулями, а крильчастого – багато пластинчаста крильчатка, виконана з алюмінію або слюди.

За допомогою черв'ячної передачі вертушка або крильчатка сполучена із стрілками 2, 5, 7, рухомими по циферблату 4. Показання циферблата характеризують довжину шляху, пройденого потоком повітря. Тому для визначення швидкості потоку повітря враховують і час (по секундоміру). Вимір швидкості вище за межу даного приладу недопустимий, оскільки значні відцентрові сили можуть деформувати приймальну частину і спотворити показання.

При використанні анемометрів необхідно перед вимірюванням швидкості руху повітря вимкнути за допомогою арретіра 3 передавальний механізм і записати початкові показання лічильника S_ПОЧ (за всіма трьома шкалами). Після цього анемометр встановлюють в повітряному потоці приймачем повітря назустріч потоку і через деякий час (10...15 с) одночасно включають механізм приладу і секундомір.

Анемометр тримають в повітряному потоці протягом однієї – двох хвилин. Після цього механізм і секундомір вимикають, записують кінцеве показання лічильника S_КІН і час експозиції в секундах і діленням різниці кінцевого і початкового показань лічильника на час експозиції (у секундах) визначає число ділень N, що доводяться на одну секунду.

Рисунок 3.3 – Анемометр чашковий МС-13 і крильчастий У-5

Швидкість потоку визначається по градуйованому графіку, прикладеному до анемометра (рис. Рисунок 3 .4), таким чином: на вертикальній осі графіка відшукують число, відповідне числу ділень шкали лічильника анемометра в секунду. Від цієї точки проводиться горизонтальна лінія до перетину з прямою графіка. З одержаної точки перетину опускається вертикальна лінія до перетину з горизонтальною віссю. Точка перетину дає величину швидкості повітряного потоку, V, м/с.

Рисунок 3.4 – Графік залежності числа розподілів шкали в секунду від швидкості руху повітря