Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
СКОМПАНОВАННЫЕ).docx
Скачиваний:
8
Добавлен:
03.03.2016
Размер:
1.54 Mб
Скачать

Сопроводительное письмо

Сопроводительное письмо информирует адресата о прилагаемых к письму документах. Составлять сопроводительное письмо целесообразно только в тех случаях, если необходимо что-либо разъяснить или дополнить к приложенным документам: указать срок исполнения, объяснить причину отправки, разъяснить сложные моменты и т.д. Формуляр (перечень необходимых реквизитов) сопроводительного письма:

  • постоянные реквизиты бланка письма:

    • эмблема (03);

    • наименование организации (06);

    • справочные данные (07);

    • код ОКПО (04);

  • переменные реквизиты бланка письма:

    • дата (09);

    • регистрационный номер (10);

    • ссылка на регистрационный номер и дату документа (11 )3;

    • адресат (14);

    • заголовок (17);

    • текст (19);

    • отметка о наличии приложения (20)4;

    • подпись (21);

    • отметка об исполнителе (2б)5.

Заголовок (17) сопроводительного письма отвечает на вопрос «о чем?». Например:

О материалах конференции

или

Об отзыве на статью

Текст (19) письма начинается с устойчивых языковых формул:

Направляем Вам...,

Возвращаем Вам...,

Высылаем Вам....

Допускается начинать текст письма фразами типа

В соответствии с предварительной договоренностью направляем (высылаем, возвращаем)...

В соответствии с ранее достигнутой договоренностью направляем (высылаем, возвращаем) ...

Далее обязательно следует назвать прилагаемые документы.

Следующий абзац текста должен содержать обоснование причины отправки и перечисление действий, которых отправитель ждет от получателя.

Если одновременно с сопроводительным письмом направляются не текстовые документы, а, например, образцы продукции, отметка о наличии приложения (20) не оформляется. В этом случае в конце текста дается информация о прилагаемых материалах. Например:

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 21

  1. Рішення – розпорядчий документ, який видається державними органами виконавчої власті

це розпорядчий документ, що приймається місцевими радами або їх виконкомами в колегіальному порядку для розв'язання найважливіших питань, що належать до їх компетенції.

До рішень можна віднести спільні акти, що видаються кількома неоднорідними (колегіальними і тими, що діють на основі принципу єдиноначальності державними органами, громадськими організаціями тощо).

За юридичними властивостями рішення можуть бути:

o нормативними;

o індивідуальними.

У нормативному рішенні відображається робота підприємств, торгівлі, побутового обслуговування населення тощо. Рішення складають члени Держадміністрації, члени місцевих рад, постійні комісії.

Індивідуальні рішення складаються з різних питань (встановлення опіки, про прийняття в експлуатацію будівельного об'єкту тощо). Проекти індивідуальних рішень готують депутати, фахівці та зацікавлені організації.

. Рішення містить наступні основні реквізити:

o Державний герб України;

o назва установи;

o назва виду документа;

o дата, індекс, місце видання;

o заголовок до тексту;

o текст;

o підписи голови і секретаря установи, органу;

o відбитою печатки.

Текст рішення складається із вступної частини, в якій констатується стан питання, що розглядається в рішенні і розпорядчої, що містить перелік заходів із зазначенням термінів виконання, перелік службових осіб, що відповідають за своєчасне виконання цих заходів та вказівка, кому доручено вести контроль за виконанням рішення.

  1. Техніку контрольних операцій. Побудова контрольних картотек і правила роботи з ними. Порядок знімання документа з контролю.

карточная система регистрации. Она появляется в начале XX в. и находит широкое распростране­ние в странах Европы. В нашей стране попытки внедрить карточную систему регистрации были предприняты в 1920-е годы, но, к сожалению, эта прогрессивная для того времени форма регистрации не удержалась в советских учреждениях. Активно карточная система стала внедряться в делопроизвод­ство с разработкой ЕГСД.

Преимущество карточной системы регистрации заключается в следующем:

• регистрацией одновременно могут заниматься несколько работников;

• карточки можно изготовить в необходимом количестве эк­земпляров и, следовательно, отпадает необходимость в по­вторной регистрации документов в структурных подразде­лениях;

• карточки «подвижны», их можно систематизировать по различным признакам и создавать картотеки. Таким обра­зом, карточная система регистрации обеспечивает инфор­мационно-справочную работу;

• карточная система регистрации позволяет сразу же один экземпляр карточки передать в сроковую картотеку для контроля за исполнением документов.

 

Преимущества карточной системы регистрации позволяют значительно поднять уровень организации делопроизводствен­ного обслуживания в учреждении.

Форма карточки (РКК — регистрационно-контрольной карточ­ки) и расположение в ней реквизитов могут быть определены в самом учреждении и записаны в инструкцию по делопроизводству.

Можно предложить следующую форму регистрационной карточки на формате А5 (148×210) или А6 (105×148):

Вычертив на формате А5 или А6 такую форму карточки, ее размножают на ксероксе, выбрав достаточно плотную бумагу. Для различных регистрируемых групп документов можно ис­пользовать карточки разных цветов, цветовые полосы по верх­нему полю или по диагонали.

Для ведения карточной системы регистрации в ручном ре­жиме необходимо иметь тираж карточек на год и, как минимум, два картотечных ящика для хранения карточек: в сроковой кон­трольной картотеке и справочной картотеке.

Количество экземпляров заполняемых регистрационных кар­точек определяется учреждением. Как правило, таких карточек заполняется, как минимум, две. Заполнив карточку, одну из них помещают в сроковую картотеку, другую — в информационно-справочную, а документ передают исполнителю для работы с ним. Но чаще изготавливают три экземпляра карточки. Из них два ставят в картотеки (справочную и контрольную), а третий экземпляр передают с документом исполнителю. Если справоч­ные картотеки строят по различным признакам, например, по корреспондентам, регионам или по вопросам, то соответственно увеличивают количество карточек, чтобы экземпляров хватило для каждой картотеки. В этом случае количество экземпляров карточки в крупных учреждениях возрастет до пяти-шести. Есте­ственно, что создание и ведение больших картотек — это трудо­емкая работа и она была поставлена лишь в отдельных учрежде­ниях, имеющих хорошо организованную делопроизводственную службу. Избавиться от громоздких картотек и организовать трудо­емкую информационно-справочную работу практически в любом учреждении позволило внедрение компьютерных технологий.

Снятие документа с контроля осуществляет руководитель, установивший контроль, или по его поручению служба ДОУ, снятие документа с контроля оформляется отметкой об исполнении документа и направлении его в дело (реквизит 28).

Документ считается исполненным и снимается с контроля после фактического выполнения поручений по существу, документированного подтверждения исполнения и сообщения результатов заинтересованным организациям и лицам или если в представленных по нему материалах о выполнении не дано дополнительных поручений и материалы не возвращены на доработку. Передача документов на исполнение другим сотрудникам не является основанием для снятия их с контроля или переноса сроков исполнения. Если контрольная служба устанавливает, что содержание, форма и процедура исполнения не соответствует заданию, она должна быть вправе вернуть документ на доработку без продления сроков исполнения.

  1. Аналіз і дослідження посадової інструкції на робітника служби ДЗУ. Складання і оформлення посадової інструкції на робітни­ків служби документаційного забезпечення управління (СДЗУ).

Посадова інструкція

Правовий документ, в якому визначається порядок виконання робіт, правовий статус посадової особи. Типовий формуляр той же,що і в положенні. Заголовок відповідає на питання кого? Затверджує директор, підписує начальник відділу. Візи: юриста, голови, профкому або вище стоїть керівництва.

Структура тексту

1. Цілі і завдання посади.

2. Опції.

3. Посадові обов'язки.

4. Права.

5. Відповідальність.

Текст ділиться на розділи, кожен розділ, завершена частина тексту.

Формулювання: обов'язок.

Для розробки посадової інструкції використовуються: статут, положення про відділ, типові посадові інструкції, класифікації посад, кваліфікаційні характеристики.

Посадові інструкції можуть змінюватися, старі зберігаються три роки після заміни новими.

Посадові інструкції чітко визначають вимоги до певних посадових осіб, забезпечують раціональний розподіл обов'язків між працівниками, уможливлюють об'єктивну оцінку діяльності працівника, є нормативним підґрунтям для застосування до них заходів впливу.

Вимоги посадових інструкцій ураховуються при доборі кадрів (прийнятті на роботу), переведенні на іншу роботу, атестації працівників та притягненні їх до дисциплінарної відповідальності в разі невиконання чи неналежного виконання обов'язків, порушення правил внутрішнього трудового розпорядку тощо.

Отже, посадова інструкція регламентує повсякденну діяльність працівника підприємства та його правове становище. Крім того, посадова інструкція покладає відповідальність на працівника підприємства за порушення її положень або перевищення своїх повноважень.

Посадові інструкції розробляються щодо кожної посади, передбаченої у штатному розкладі підприємства для таких професійних груп працівників:

— керівники;

— професіонали;

— фахівці;

— технічні службовці.

Виняток можуть становити окремі керівники, правове становище яких визначено у статуті підприємства чи в Положенні про структурний підрозділ, де зазначено основні завдання, обов'язки, права та відповідальність цих керівників.

Для працівників робочих професій розробляються робочі інструкції.* Звертаємо увагу, що основну увагу в цьому спецвипуску буде зосереджено не на робочих, а на посадових інструкціях.

Посадові інструкції після їх затвердження керівником підприємства чи уповноваженою ним особою обов'язково доводяться до відома працівника під розпис.