Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ОТЧЕТ (3).docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
03.03.2016
Размер:
236.3 Кб
Скачать

3.4 Ведення синтетичного обліку поточної дебіторської заборгованості на підприємстві.

Синтетичний облік – це облік кількості та змін сукупностей економічно однорідних господарських засобів і джерел їх перетворення в грошовому вимірнику. Узагальнюють синтетичний облік – синтетичні рахунки.

Головна особливість синтетичного обліку полягає в його узагальненості без поділу на конкретні визначені та поодинокі характеристики засобів. Синтетичний облік ведеться тільки в грошовому вираженні.

На синтетичних рахунках відображаються наявність та рух господарських засобів у підсумковій грошовій оцінці.

Синтетичні рахунки є рахунками 1-го порядку, субрахунки - рахунки 2-го порядку. Синтетичний облік ведеться тільки в грошовому вираженні. Система ведення синтетичного обліку, як правило, не залежить від специфіки роботи підприємства, так як це узагальнюючий облік.

Синтетичні рахунки бухгалтерського обліку в робочому плані рахунків відкриті в порядку зменшення ліквідності. Номери рахунків бухгалтерського обліку в робочому плані рахунків містять чотири знаки. Перша цифра номера вказує на приналежність до розділів, друга - на приналежність до підрозділів, які розташовані в порядку зменшення ліквідності, третя - на приналежність до груп синтетичних рахунків, четверта цифра - визначається підприємством самостійно в порядку ліквідності розташування синтетичних рахунків.

До регістрів синтетичного обліку належать: оборотно-сальдовий баланс, касові журнали, книга реєстрації відкритих рахунків тощо. Вони відрізняються ступенем узагальнення інформації і використовуються для звірки даних аналітичного та синтетичного обліку (додатки № 3, 4, 5, 6).

Ведення синтетичного обліку забезпечується за допомогою рахунків П, III, IV порядків Плану рахунків бухгалтерського обліку.

Узагальнення даних синтетичного обліку провадиться в оборотних відомостях за синтетичними рахунками. Вони бувають простий і шахової форми. Проста оборотна відомість за синтетичними рахунками носить назву оборотно-сальдового балансу. Оборотно-сальдовий баланс містить перелік всіх синтетичних рахунків Робочого плану рахунків. На кожен рахунок відводиться окремий рядок, в якій зазначаються початкове сальдо, обороти за місяць і кінцеве сальдо по даному синтетичному рахунку. У цій відомості є три пари колонок. При правильному веденні обліку має бути досягнуто попарне рівність підсумків цих колонок, а саме: підсумок дебетових початкових сальдо повинен дорівнювати підсумку кредитових початкових сальдо, підсумок дебетових оборотів за синтетичними рахунками - підсумку кредитових оборотів за синтетичними рахунками, підсумок кінцевих дебетових сальдо - підсумку кінцевих кредитових сальдо.

Для підготовки фінансової звітності бухгалтерський облік має вестися за принципом нарахування, який передбачає, що всі завершені операції реєструються тоді, коли вони були здійснені, незалежно від часу отримання або сплати грошей.

Бухгалтерський облік, що ґрунтується на нарахуванні, вимагає застосування принципів реалізації та відповідності. Принцип реалізації означає, що доходи отримані в тому періоді, коли пов'язана з ними операція була здійснена, а не тоді, коли гроші фактично отримані.

Метод нарахування дає змогу отримати фінансову звітність, яка відображає реальні результати фінансово-господарської діяльності, і правильно оцінити доходи і витрати у кожному звітному періоді.

Переоцінка товарів на дату складання балансу передбачена в П(С)БО 9. Її ціль - достовірне відображення вартості запасів у фінансовій звітності (при цьому, у П(С)БО 9 використовується тільки термін "уцінка", а термін "переоцінка" не вживається, хоча, по-суті, механізм переоцінки розглядається в пп.27 і 28 зазначеного Положення). Обмеження, передбачене П(С)БО 9 стосовно дооцінки товарів, повинно здійснюватися тільки в межах попередніх уцінок, не повинна поширюватися на донараховані суми торгової націнки, здійснювані протягом звітного періоду (наприклад, при загальному зростанні цін на аналогічні товари на ринку).

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансовій звітності визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 10 “Дебіторська заборгованість” (далі – П(С)БО 10). Крім того, при відображені в обліку та фінансовій звітності дебіторської заборгованості необхідно враховувати вимоги інших П(С)БО:

- П(С)БО 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”,

- П(С)БО 2 “Баланс”,

- П(С)БО 14 “Оренда”,

- П(С)БО 19 “Об’єднання підприємств”,

- П(С)БО 21 “Вплив змін валютних курсів”,

- П(С)БО 23 “Розкриття інформації щодо пов’язаних сторін”, а також Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій.

Синтетичний і аналітичний облік операцій ведеться згідно з законодавством України. Бухгалтер завжди вчасно подає первинні документи головному бухгалтеру, який в свою чергу перевіряє правильність заповнення, відповідність записів в документах с записами на рахунка синтетичного і аналітичного обліку. На досліджуваному підприємстві внутрішнього аудиту не проводиться. Його замінює інвентаризація розрахунків та перевірка головним бухгалтером звітів, що є складеними іншими бухгалтерами, касирами, МВО.

Обов'язковість проведення інвентаризації розрахунків з покупцями та замовниками, постачальниками та підрядчиками передбачено Інструкцією по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Мінфіну України від 11.08.94 р. № 69 (зі змінами та доповненнями), з метою підтвердження достовірності даних бухгалтерського обліку і звітності. Загальний порядок проведення інвентаризації розрахунків викладено в пп. 11.11 п. 11 цієї Інструкції:

1) усім дебіторам підприємства-кредитори передають виписки про їхню заборгованість, які пред'являються інвентаризаційній комісії для підтвердження реальності такої заборгованості. Дебітори зобов'язані протягом 10 днів від дня одержання виписки підтвердити заборгованість або заявити заперечення;

2) на суми заборгованості постачальників з невідфактурованих поставок бухгалтерія повинна вимагати від постачальників розрахунково-платіжні документи. Постачальники зобов'язані надати такі документи або повідомити про причини їхнього ненадання чи про відсутність такої заборгованості;

3) на рахунках обліку розрахунків з покупцями та замовниками, постачальниками та підрядчиками, іншими дебіторами і кредиторами повинні залишатися лише узгоджені суми.

У виняткових випадках, коли до закінчення звітного періоду розбіжності не усунуті або залишилися нез'ясованими, розрахунки з дебіторами і кредиторами відображаються кожною стороною у своєму балансі в сумах, що випливають із записів бухгалтерського обліку, і визнаються нею правильними.

На ПАТ «ХайдельбергЦемент Україна» інвентаризація дебіторської заборгованості проводиться обов’язково раз на рік, та при звільненні торгівельного представника, що є матеріально-відповідальною особою та має право отримувати від покупця готівкові кошти в оплату раніше купленого товару. Інвентаризація проводиться згідно з Інструкцією по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей грошових коштів і документів і розрахунків. Досліджуване підприємство використовує для обліку програмне забезпечення «1С:Підприємство», що дозволяє уникати різного виду помилок при здійсненні обліку операцій.

Між синтетичними і аналітичними рахунками існує нерозривний зв’язок, тобто на аналітичних рахунках відображаються зміни, що й на синтетичних, але більш докладно. Значення дебету і кредиту кожного аналітичного рахунка те ж саме, що і синтетичного рахунка: сума сальдо, сума оборотів на дебеті, на кредиті всіх аналітичних рахунків відповідно дорівнюють сальдо оборотам синтетичного рахунка.

Між аналітичним і синтетичними рахунками існує взаємозв'язок:

1. Сума залишків по аналітичних рахунках дорівнює сумі сальдо відповідного синтетичного рахунку;

2. Сума оборотів за дебетом аналітичних рахунків дорівнює обороту за дебетом відповідного синтетичного рахунку;

3. Сума оборотів за кредитом аналітичних рахунків дорівнює обороту по кредиту відповідного синтетичного рахунку;

4. Якщо синтетичний рахунок активний, то і відповідні йому аналітичні рахунки теж активні;

5. Якщо синтетичний рахунок пасивний, то і відповідні йому аналітичні рахунки теж пасивні.

Контроль правильності ведення рахунків здійснюється за допомогою оборотної відомості (оборотного балансу). Для її складання необхідно перепис з кожного рахунку дані про залишки на початок звітного періоду, обороти та залишки на кінець звітного періоду.

Відвантажена продукція відображається на синтетичному рахунку 36 “Розрахунки з покупцями та замовниками” (субрахунок 361).

На дебеті цього рахунка відображається вартість реалізованої продукції, яка включає податок на додану вартість.

На кредиті – сума платежів, що надійшла на наші розподільчі рахунки від споживачів. Сальдо рахунка відображає заборгованість споживачів за одержану продукцію.

Аналітичний облік розрахунків зі споживачами ведеться за кожним споживачем, за кожним представленим до сплати рахунком та узагальнюється в облікових регістрах бухгалтерського обліку, а саме: журналі-ордері №3, розділ І, та відомостях аналітичного обліку 3.1.

Синтетичний і аналітичний облік дебіторської заборгованості повинен бути організований таким чином, щоб забезпечувати прозорість і простоту формування необхідних розкриттів інформації у фінансовій звітності, а також управління цими активами і зобов'язаннями.

Регістром аналітичного обліку розрахунків з дебіторами є реєстр дебіторів, а синтетичного – журнал – ордер №9, журнал№3 І Розділ. Сальдо по цьому рахунку відображається у розділі ІІ активу балансу.

Підприємство, для перевірки правильності складання облікових регістрів, застосовує оборотну відомість за рахунками бухгалтерського обліку, яка складається з даних оборотів на рахунках бухгалтерського обліку Головної книги після занесення до неї оборотів із всіх журналів. Обороти за дебетом рахунків і кредитом рахунків також мають бути рівними.

При складанні звітності аналізується стан дебіторської заборгованості з метою поділу її на поточну і довгострокову.

В балансі залишки по статтях дебіторської заборгованості відображаються в залежності від терміну погашення (в межах року чи більше) за різними статтями.

Поточна дебіторська заборгованість покупців та замовників за надані їм продукцію, товари, роботи або послуги (крім заборгованості, яка забезпечена векселем) відображається в статті балансу «Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги» (рядок 160-162 активу балансу). До підсумку балансу включається чиста реалізаційна вартість.

Згідно з П(С)БО 2 «Баланс», ця сума в балансі підприємства визначається шляхом віднімання від загальної суми дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги (рядок 161 активу балансу) резерву сумнівних боргів (рядок 162 активу балансу), тобто тієї суми заборгованості, за якою існує невпевненість у погашенні її боржником.

Нарахування резерву сумнівних боргів відображається в складі статті «Інші операційні витрати» звіту в формі №2 «Звіт про фінансові результати» в рядку 090.

Зміни в розмірах поточної дебіторської заборгованості відображаються у формі №3 «Звіт про рух грошових коштів» підприємства.

В формі №5 «Примітки до річної фінансової звітності» дебіторська заборгованість відображається в ІХ розділі. В рядку 940 Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги, в 950 рядку – інша поточна дебіторська заборгованість.

В формі №1-Б «Звіт про фінансові результати і дебіторську та кредиторську з заборгованість» дебіторська заборгованість відображається більш детально в розділі ІІ. Дебіторська та кредиторська заборгованість.

Отже, дебіторська заборгованість відображається в усіх формах звітності. В балансі залишки по статтях дебіторської заборгованості відображаються в залежності від терміну погашення (в межах року чи більше) за різними статтями. Нарахування резерву сумнівних боргів відображається в складі статті «Інші операційні витрати» звіту в формі №2 «Звіт про фінансові результати». Зміни в розмірах поточної дебіторської заборгованості відображаються Звіт про рух грошових коштів підприємства. В формі №5 «Примітки до річної фінансової звітності» дебіторська заборгованість відображається в ІХ розділі, та в формі №1-Б «Звіт про фінансові результати і дебіторську та кредиторську з заборгованість» в розділі ІІ.

Для обліку розрахунків із дебіторами (дебіторської заборгованості) призначено рахунки синтетичного обліку 34 «Короткострокові векселі одержані» (активний), 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками», 37 «Розрахунки з різними дебіторами» (активні або активно-пасивні) та пасивний рахунок 38 «Резерв сумнівних боргів».

Облік розрахунків з покупцями за відвантажену продукцію (роботи, послуги) організація відображають на синтетичних рахунках 1210,2110 "Розрахунки з покупцями і замовниками", де рахунок 1210 преднозначен для короткострокової заборгованості, а рахунок 2110 - для довгострокової. На даному рахунку формується інформація про заборгованість покупців і замовників за продану продукцію, виконані роботи, надані послуги, право на які перейшло до покупцям або замовникам згідно з договорами купівлі-продажу або поставки. На цьому рахунку відображаються також суми отриманих авансів від покупців. До цього синтетичному рахунку відкривається кілька субрахунків за видами розрахунків.

Дебіторська заборгованість постачальників виникає в момент, коли підприємство перераховує аванс під поставку товарів, послуг.

  1. Ведення податкового обліку на підприємстві.

У разі використання податків для регулювання діяльності підприємств важливе значення має правильна організація податкового обліку. В зв`язку з цим необхідно вирішити такі завдання:

1. Установлення об'єкта оподаткування та методики його визначення. Згідно з чинним законодавством оподатковуються валовий дохід, прибуток, вартість майна, сума виплаченої заробітної плати, вартість товарної продукції, обсяг реалізації та ін.

2. Установлення розміру ставок податків і методики їх розрахунку. Розмір ставок податків є дуже складною проблемою, що істотно впливає на здійснення фіскальної і регулювальної функцій податків. Податкові ставки можуть бути універсальними і диференційованими. Вони можуть встановлюватися в грошовому вираженні на одиницю оподаткування або у відсотках до об'єкта оподаткування. Відсоткові ставки оподаткування можуть бути: пропорційними (не залежать від розміру об'єкта оподаткування), прогресивними (зростають зі збільшенням об'єкта оподаткування), регресивними (знижуються зі збільшенням об'єкта оподаткування).

3. Визначення джерел сплати податків. Такими джерелами для підприємств можуть бути: прибуток (за стягнення податку на прибуток); собівартість (платежі за ресурси, відрахування в цільові державні фонди, сплата місцевих податків і зборів); частина виручки від реалізації продукції (сплата мита, акцизного збору, податку на додану вартість).

4. Установлення термінів сплати податків (податкового періоду). Для різних податків вони різні і залежать від об'єкта оподаткування, розміру податків і джерел сплати. Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого законами.

5. Для уникнення негативного впливу сплати податків на фінансово-господарську діяльність підприємств важливе значення має запобігання тимчасовій іммобілізації оборотного капіталу підприємства для сплати податків.

6. Надання податкових пільг. Пільги істотно впливають на виявлення регулювальної функції податків. Вони можуть надаватися окремим платникам податків, а також визначатися для окремих об'єктів оподаткування.

7. Стягнення штрафних (фінансових) санкцій за порушення податкового законодавства суб'єктами господарювання. Штрафні санкції застосовуються за таких порушень: неподання або несвоєчасне подання необхідних документів, форм звітності до податкової адміністрації; несплата в установлений термін податків та інших обов'язкових платежів державі; приховування об'єктів від оподаткування, навмисне заниження суми податку. При цьому регулювальна функція податку залежатиме від розміру фінансових санкцій та джерела їх сплати.

Податковий облік - це підсистема бухгалтерського обліку, яка на підставі затверджених державою правил виконує функції нарахування (обчислення) та сплати податків з наданням відповідної звітності податковим органам.

На даний час бухгалтерський і податковий облік ведеться кожен за своїми правилами, бухгалтерський і податковий облік являють собою самостійно існуючі системи, які прагнуть до різних цілей, мають власну законодавчу базу, відносини в середині якої регулюються різними законодавчими органами.

Податковий облік пов'язаний з веденням додаткової і відмінної від фінансового обліку спеціальної документації та складанням податкової звітності. Цілі та користувачі фінансового і податкового обліку - різні. Норми, встановлені в податковому обліку, можуть застосовуватися в бухгалтерському обліку тільки в тому випадку, якщо вони введені в національні стандарти обліку.

Податковий облік, правила якого є регламентованими і законодавчо закріпленими, регулює взаємовідносини між платником податку і державою з обсягу і структури обов'язкових податкових платежів.

Метод податкового обліку – це сукупність спеціальних прийомів, за допомогою яких вивчають його предмет.

Організація податкового обліку – це діяльність в межах підприємства по створенню і постійному впорядкуванню та удосконаленню системи податкового обліку з метою забезпечення державних податкових органів інформацією, необхідною для контролю за правильністю нарахування та сплати податків.

Податковий період починається з першого календарного дня податкового періоду і закінчується останнім календарним днем податкового періоду, крім виробників сільськогосподарської продукції, визначених статтею 14 цього Закону, для яких річний податковий період починається з 1 липня поточного звітного (бюджетного) року [14].

Форми первинних документів податкового обліку можуть бути встановлені діючим податковим законодавством (податкові накладні). Якщо форми первинних документів податкового обліку не встановлені, то замість них використовуються первинні облікові документи бухгалтерського обліку. Платник податку може розробити первинні документи податкового обліку самостійно (довідки бухгалтера, податкові розрахунки, пояснювальні записки).

Податкові регістри – це форми систематизації даних податкового обліку за звітний (податковий) період, які згруповані відповідно до вимог податкового законодавства.

Податкові регістри призначені для систематизації та накопичення інформації, яка міститься в первинних документах, аналітичних даних податкового обліку для відображення в податковій декларації. Регістри податкового обліку ведуться на паперових чи машинних носіях.

Податковий облік доходів і витрат ведеться платником податку на підставі документально підтверджених даних із застосуванням відповідних правил і форм обліку.

Предметом податкового обліку виступає діяльність підприємства, в результаті якої у платника податків виникають зобов’язання щодо обчислення та сплати податків [15].

У податковому обліку застосовується кілька методів: касовий метод; метод нарахувань; метод першої події; метод останньої події.

В першу чергу розглянемо особливості обліку прямого податку підприємства – податку на прибуток. Оскільки ПАТ «ХайдельбергЦемент Україна» є юридичною особою, отримує доходи з джерелом їх походження з України, то згідно законодавства є платником податку на прибуток.

Об'єктом оподаткування підприємства є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на:

- суму валових витрат платника податку;

- суму амортизаційних відрахувань.

Згідно з Планом рахунків №291 від 30.11.99 р. податок на прибуток на ПАТ «ХайдельбергЦемент Україна» обліковується на активному рахунку № 98 «Податок на прибуток». На дебеті цього рахунку ведеться облік належної за даними бухгалтерського обліку суми податку на прибуток від звичайної діяльності та надзвичайних подій (нарахована сума податку на прибуток), на кредиті – списання на зменшення фінансових результатів діяльності підприємства в кореспонденції з дебетом рахунку № 79 «Фінансові результати».

Облік нарахованої суми податку на прибуток від звичайної діяльності ПАТ «ХайдельбергЦемент Україна», що визначається від прибутку, відображеного в бухгалтерському обліку ведеться на субрахунку № 981 без зменшення на суму податку на прибуток, внаслідок обчислення податку на прибуток від алгебраїчної суми прибутку від звичайної діяльності та збитку від надзвичайних подій (згорнутий результат).

Аналітичний облік розрахунків за податками й платежами на ПАТ «ХайдельбергЦемент Україна» ведеться за їх видами.

Збитки від надзвичайних подій відображаються у Звіті про фінансові результати за вирахуванням суми, на яку зменшується податок на прибуток від звичайної діяльності внаслідок цих збитків.

Декларація з податку на прибуток ПАТ «ХайдельбергЦемент Україна» подається платником незалежно від того, виникло у звітному періоді у платника податкове зобов'язання чи ні, тобто незалежно від стану фінансово-господарської діяльності платника податку.

Строки подання Декларації з податку на прибуток підприємства – протягом 40 днів, що настають за останнім календарним днем звітного кварталу.

ПАТ «ХайдельбергЦемент Україна» є платником податку на додану вартість (ПДВ) як особа, яка займається ввезення товарів у митному режимі імпорту або реімпорту для реалізації на території України. Податок становить 20 % бази оподаткування та додається до ціни товарів.

На ПАТ «ХайдельбергЦемент Україна» використовується заліковий метод обчислення ПДВ. Основу обчислення складає вартість оподатковуваного обороту, тобто вартість реалізованої продукції без включення в неї самого податку при обов'язковій наявності права на відрахування податку, сплаченого постачальникам за придбані товарно-матеріальні цінності [16].