3.2 Експериментальна частина

Вивчають ефективність захисту сталі від газової корозії на зразках пластинчатої форми із вуглецевої сталі. Частину зразків перед цим термодифузійно хромують, алітують та сіліцірують.

На металографічних шліфах за допомогою мікроскопу вивчають будову та глибину термодифузійних покрить.

59

повинні володіти:

• гарними діелектричними властивостями;

• високою механічною міцністю, що забезпечує в процесі будівництва й експлуатації сплошність ізоляційного покриття (шаруючи);

• високою пластичністю, що дозволяє зберігти покриття при негативних температурах в умовах будівництва і при експлуатації;

• безперервністю і рівномірністю шаруючи;

• високою хімічною стійкістю і водостійкістю;

• нейтральністю до металу труби;

• гарної приліпаємостю до металу труби з опором на відрив не менш 0,5 МПа.

10.2 Мета роботи

Вивчити захисні діелектричн-властивості різних типів неметалічних покрить при іспиті їхній на пробій електричною напругою.

10.3 Експериментальна частина

Для досліджень відбирають зразки низьковуглецевої стали з різним типом покрить і різною товщиною шару покриття. Усі зразки маркірують і замірять штангенциркулем або глибиноміром товщину покриття. Кожен зразок розміщають на діелектричній підставці (ковриці) і проводять іспит на пробій електричною напругою за допомогою дефектоскопа "Іскра-1М" у діапазонах від 3 до 36 кВ. Прилад також забезпечує виявлення локальних наскрізних дефектів сплошності покрить.

Принцип дії дефектоскопа заснований на електричному пробої Повітряних проміжків і ін. несуцільностей між щупом і поверхнею металу, що захищається. Загальний вид дефектоскопа приведений на рис.10.1.

Для роботи необхідно підключити дефектоско у мережу, потім, утримуючи натиснутої кнопку 3 на рукоятці дефектоскопа, щуп 6 упритул підносять до поверхні, що перевіряється, і спостерігають за характером світіння розряду на зонді. При цьому переключенням тумблера змінюється напруга на поддіапазонах від 3-х до 36 кв.

58

Лабораторна робота 10

Визначення властивостей корозійностійких неметалевих покрить

10.1 Теоретична частина

Нанесення різних типів неметалічних покрить широко використовується для захисту від корозії зовнішніх поверхонь підземних металевих споруджень, трубопроводів і резервуарів, електричних силових кабелів, кабелів зв'язку й ін. сталевих конструкцій.

Застосовувані матеріали повинні відповідати вимогам стандартів і нормативно-технічних умов.

Критеріями небезпеки корозії підземних споруджень є:

• корозійна агресивність середовища (ґрунтів, ґрунтових і ін. вод) стосовно металу спорудження;

• небезпечна дія постійного і перемінного блукаючих струмів.

Корозійна агресивність ґрунту стосовно сталі характеризується значеннями питомого електричного опору ґрунту, обумовленого в польових і лабораторних умовах, і середньою щільністю катодного струму ( ) при зсуві потенціалу (Е) на 100 мВ негативней потенціалу корозії стали (Е корів) у ґрунті. Небезпечною дією блукаючих струмів на підземні металеві спорудження вважається наявність знакоперемінного чи позитивного (анодна зона, що змінюється в часі,) зсуву різниці потенціалів між підземним металевим спорудженням і електродом порівняння.

Захист сталевих трубопроводів від корозії в зонах небезпечного впливу перемінного струму повинний здійснюватися захисними покриттями і катодною поляризацією незалежно від корозійної агресивності ґрунтів.

Застосовувані для протикорозійного захисту трубопроводів ізоляційні матеріали повинні відповідати вимогам СНиП П-45-75, ГОСТ 9.602-89 і ТУ.

У залежності від виду застосовуваного матеріалу ізоляційні покриття підземних трубопроводів підрозділяються на бітумні на основі чорних в'язких матеріалів і пластмасові на основі органічних синтетичних матеріалів.

Ізоляційні покриття при іспиті їх на корозійну стійкість

19

Для порівняння вивчають структуру зразків, які не підлягали термодифузійному насиченню. Структуру схематично замальовують.

Для визначення швидкості окислення покритих та непокритих зразків використовують установку, яка описана у розд.1. Піч попередньо нагрівають до заданої температури (850-1100⁰С). Зразки маркірують, зачищають по всій поверхні наждачним папером однієї і тієї ж зернистості, визначають розміри штангенциркулем з точністю 0,1 мм, обезжирюють розчинником та зважують за допомогою аналітичних терезів. Потім на один із зразків термодифузійного покриття наносять термостійку обмазку або пасту (склад підбирається за вказівкою керівника занять). Після сушіння зразок зважують на аналітичних терезах із обмазкою.

Після цього хромований, алітований, сіліцірований обмазаний та непокритий зразки розміщують у вогнестійки тиглі, які завантажують у піч на підставку та витримують на протязі заданого часу (0,5-1г). Після закінчення витримки тиглі вивантажують із печі, попередньо накривши їх кришками.

Після охолодження на повітрі протягом 10-15 хвилин, а потім у ексикаторі із прокаленим хлорістим кальцієм зразки зважують разом із тиглями та продуктами окислення, потім окремо зважують пустий тигель.

Результати експериментів записують у табл.3.1.

За даними табл.3.1 розраховують значення показників змінювання маси та глибинного показника; додатково розраховують об’ємне відношення, користуючись довідковими даними (дод.4). Результати розрахунків записують у табл.3.2.

Користуючись дод.2 визначають групу стійкості сталі із покриттям та без нього. За даними табл.3.2 будують стовбчаті діаграми.

У висновках коротко оцінюють ефективність вивчених засобів захисту вуглецевої сталі від газової корозії.

Таблиця 3.1-Змінювання маси зразків із вуглецевої сталі в залежності від типу покрить

Спосіб захисту	Розмір зразка, мм	Поверх-ня зразка, S, м2	Вага зразка до іспиту, m0	Вага зразка з окалиноюобмазкою і тиглем, г	Маса тигля і обмазки, г	Маса зразка з окалиною, mк, г	Збільшення маси, m=mo-mk

20

Таблиця 3.2- Показники газової корозії вивченої сталі у залежності від типу покриття.

Спосіб захисту	Km+,Г/м2*ч	Km-, м2*ч	Kn, мм/рік	Vok/Vme