Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
attachments_21-04-2012_09-35-47 / EKONOMIKA_PIDPRIYeMSTVA.docx
Скачиваний:
26
Добавлен:
02.03.2016
Размер:
110.46 Кб
Скачать

Економіка підприємства

1. Економіка підприємства є наукою:

1) суспільною;

2) природничою;

3) економічною;

4) технічною.

2. Виробничі відносини й економічні закони та закономірності, що виникають і діють лише в аграрних підприємствах і враховують особливості сільськогосподарського виробництва є об’єктом дослідження:

1) політичної економії;

2) макроекономіки;

3) мікроекономіки;

4) економіки підприємства.

3. Що є спільного між мікроекономікою та економікою підприємства?

1) досліджують економіку в цілому та її великі підрозділи;

2) досліджують процес розширеного відтворення в сільському господарстві й організаційних формах його функціонування;

3) досліджують конкретні економічні суб’єкти – окремі підприємства і галузі, окремі домогосподарства;

4) досліджують питання, пов’язані з впливом на ринки окремих товарів політики урядів і змін економічної кон’юнктури в інших країнах світу.

4. Предмет науки „Економіка підприємства” пов’язаний з вивченням:

1) процесу розширеного відтворення в сільському господарстві й організаційних формах його функціонування;

2) продуктивних сил з погляду їх впливу на виробничі відносини на рівні підприємств;

3) причин зміни обсягу виробництва продукції та її впливу на ціни і доходи підприємств;

4) всі відповіді правильні.

5. Інструментарієм діалектики є її загальні методи дослідження:

1) економіко-статистичний та монографічний;

2) розрахунково-конструктивний та балансовий;

3) індукція та дедукція;

4) нормативний та економіко-математичний.

6. Результатом застосування індуктивного і дедуктивного методу є:

1) теорії;

2) економічні принципи й узагальнення;

3) методики та рекомендації;

4) всі відповіді вірні.

7. Логічна схема застосування індуктивного методу дослідження виглядає як:

1) абстрактне осмислення проблеми, гіпотеза, пошук фактів, виведення економічних теорій;

2) збір, систематизація, аналіз, узагальнення фактів, виведення економічних теорій;

3) розробка економічної політики, впровадження у відповідні сфери діяльності;

4) формування економічних узагальнень, теорій концепцій, методик і шляхів вирішення економічних проблем.

8. Логічна схема застосування дедуктивного методу дослідження виглядає як:

1) формування економічних узагальнень, теорій, концепцій, методик і шляхів вирішення економічних проблем;

2) розробка економічної політики, впровадження у відповідні сфери діяльності;

3) абстрактне осмислення проблеми, гіпотеза, пошук фактів для підтвердження чи спростування гіпотези, виведення економічних теорій;

4) збір, систематизація, аналіз, узагальнення фактів, виведення економічних теорій.

9. Економічні показники – це:

1) явища, процеси, факти і виявлені тенденції та закономірності їх розвитку;

2) нормативні витрати матеріальних ресурсів, праці, капіталовкладень;

3) інформаційний носій певних кількісних та якісних характеристик економічних явищ і процесів;

4) категорії, поняття, висновки та рекомендації.

10. При вивченні масових явищ, процесів, фактів і виявленні тенденцій та закономірностей їх розвитку застосовують метод:

1) економіко-статистичний;

2) монографічний;

3) абстрактно-логічний;

4) експериментальний.

11. Для всебічного й глибокого вивчення окремих явищ, процесів та виявлення причинно-наслідкових зв’язків їх розвитку використовують метод:

1) економіко-статистичний;

2) розрахунково-конструктивний;

3) монографічний;

4) балансовий.

12. При прогнозуванні і плануванні виробництва й економічних процесів розвитку застосовують метод:

1) розрахунково-конструктивний;

2) балансовий;

3) нормативний;

4) експериментальний.

13. При оптимізації виробництва в цілому, а також окремих складових агрегованих систем застосовується метод:

1) економіко-статистичний;

2) монографічний;

3) балансовий;

4) економіко-математичний.

14. Постановку експериментів, що розглядаються як практичний крок до перевірки теоретично осмислених проблем передбачає метод:

1) розрахунково-конструктивний;

2) економіко-математичний;

3) економіко-статистичний;

4) експериментальний.

15. Міжгосподарська кооперація – це:

1) об’єднання господарств в певну виробничу структуру під єдиним керівництвом одного із його засновників з метою підвищення ефективності виробництва;

2) укрупнення господарств і поглиблення їх спеціалізації;

3) об’єднання матеріальних, фінансових і трудових ресурсів сільськогосподарських підприємств для спільного виробництва продукції;

4) удосконалення виробничих зв’язків сільськогосподарських виробників з переробною промисловістю.

16. За формою власності підприємства класифікуються на:

1) приватні ;

2) державні;

3) комунальні;

4) усі відповіді правильні.

17. Дайте визначення поняття “підприємство”:

1) підприємство – це самостійний суб’єкт господарювання, який функціонує з метою реалізації продукції;

2) підприємство – це організаційно відокремлена первинна ланка сфери народного господарства, яка виконує роботу або надає платні послуги;

3) підприємство – це самостійний суб’єкт господарювання, який здійснює свою діяльність з метою одержання продукції;

4) підприємство – це економічно самостійна первинна ланка сфери народного господарства, місія якої полягає у виробництві продукції.

18. Підприємства, що забезпечують усі організаційні форми господарю­вання на селі необхідними для них матеріальними ресурсами – це:

1) партнери;

2) постачальники;

3) посередники;

4) агросервісні підприємства.

19. Головною умовою стратегічного управління підприємством в умовах ринку є:

1) максимізація прибутку, який одержує підприємство;

2) підвищення конкурентоспроможності підприємства;

3) збільшення обсягів діяльності підприємства та його частки на ринку;

4) створення умов для самофінансування.

20. Підприємство, яке ґрунтується на особистій власності фізичної особи і функціонує виключно за рахунок її власної праці називається:

1) сімейне підприємство;

2) приватне підприємство;

3) індивідуальне підприємство;

4) колективне підприємство.

21. До ринкової інфраструктури входять:

1) оптові бази, ярмарки, аукціони, фірмені магазини, комісійні магазини;

2) товарно-сировинні, товарні, фондові і валютні біржі, банківські структури, брокерські контори, маклерські структури, кредитні спілки;

3) ринок фінансів, ринок засобів виробництва, торгівля, ринок робочої сили;

4) ціна, попит, пропозиція, конкуренція.

22. Роздержавлення власності – це:

1) передача державної власності невеликим державним виробникам;

2) обмеження державного втручання в господарську діяльність державних підприємств;

3) відокремлення функцій господарювання від функцій адміністративного управління державними підприємствами;

4) система заходів, здійснюваних під час провадження справи про банкрутство, що спрямовані на запобігання визнання боржника банкрутом та його ліквідації.

23. Які важелі використовує держава при регулюванні ринкових відно­син?

1) біржову діяльність, маркетинг;

2) зовнішньоекономічну діяльність, вивчення попиту і пропозицій;

3) державні програми, системи оподаткування, фінансово-кредитну і банківську, законодавство про працю, цінові обмеження, антимонопольні заходи, амортизаційну політику;

4) директивне управління виробничою і фінансовою діяльністю під­приємств, монополізація виробництва, мінімальні умови для конкуренції.

24. Приватизація – це:

1) привласнення засобів виробництва новими державними структурами;

2) форма роздержавлення при якій державна власність перетворюється на інші форми із повною або частковою заміною власника;

3) випуск акцій під вартість засобів виробництва і продажа їх всім бажаючим;

4) впровадження організаційно-економічних доходів, спрямованих на вдосконалення внутрішньогосподарського економічного механізму.

25. Ринкова економіка – це:

1) економіка, яка жорстко регулюється державою;

2) економіка, яка не регулюється державою;

3) економіка вільного підприємництва в межах існуючих законів;

4) сукупність методів економічного впливу на виробництво.

26. Основною сферою АПК є:

1) та в якій виробляють для сільського господарства засоби виробництва промислового походження;

2) яка здійснює промислову переробку сільськогосподарської продукції та сировини;

3) сільське господарство;

4) інфраструктура сільськогосподарського виробництва.

27. Конкуренція – це:

1) економічне змагання;

2) суперництво між товаровиробниками за кращі, економічно більш вигідні умови виробництва і реалізації продукції;

3) це боротьба за монополію на ринку;

4) урізноманітнення видів діяльності підприємств у виробничій та маркетингових сферах.

28. Якими факторами визначається складність зовнішнього середовища діяльності аграрних підприємств?

1) кількістю зовнішніх сил, що впливають на підприємство;

2) ступенем впливу зовнішніх сил на діяльність підприємства;

3) ступенем невизначеності зовнішнього середовища для підприємства;

4) всі відповіді правильні.

29. Основними ланками макросередовища, що тією чи іншою мірою впливають на підприємства, є:

1) економічне та інформаційне середовище;

2) природно-екологічне та науково-технічне середовище;

3) політико-правове та міжнародне середовище;

4) усі відповіді правильні.

30. Під банкрутством розуміють:

1) економічне середовище яке характеризується рівнем інфляції та дефляції, ступенем розвитку конкурентоспроможного середовища;

2) процес забезпечення організаційних форм господарювання на селі необхідними матеріальними ресурсами;

3) систему заходів, що спрямована на запобігання визнання боржника банкрутом та його ліквідації;

4) визнану арбітражним судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити вимоги кредиторів.

31. Система заходів, що здійснюється під час провадження справи про банкрутство та спрямована на запобігання боржника банкрутом та його ліквідації називається:

1) мирова угода;

2) процедура розпорядження майном боржника;

3) санація;

4) ліквідація боржника.

32. Складовими мікросередовища, в якому функціонують аграрні підприємства є:

1) споживачі сільськогосподарської продукції;

2) посередники та постачальники ресурсів;

3) агросервісні підприємства й організації;

4) всі відповіді вірні.

33. Родючість, що характеризується здатністю ґрунту забезпечувати рослини необхідними поживними речовинами за рахунок запасу, створеного внаслідок ґрунтоутворюючих процесів, а також визначається кліматичними умовами, називається:

1) економічна;

2) штучна;

3) природна;

4) абсолютна.

34. Передача власником у строкове володіння та використання земельної ділянки іншим юридичним або фізичним особам за відповідну плату – це:

1) продаж землі;

2) іпотека землі;

3) оренда землі;

4) заповіт землі.

35. Рівень інтенсивності використання земельних ресурсів визначається за таким показником:

1) ступенем господарського використання землі;

2) ступенем розораності;

3) питомою вагою інтенсивних культур у загальній посівній площі;

4) усі відповіді правильні.

36. Родючість, яку визначають як кількісне співвідношення врожаю з виробничими витратами називають:

1) природна;

2) економічна;

3) абсолютна;

4) відносна.

37. Трансформація земельного фонду – це:

1) перехід власності на землю від одного власника до іншого без продажу;

2) зміна структури самого ґрунту;

3) перехід одних земельних угідь в інші;

4) процентне відношення площі сільськогосподарських угідь до загальної земельної площі.

38. Родючість, що визначається врожайністю культур з гектара посіву називається:

1) природна;

2) штучна;

3) економічна;

4) абсолютна.

39. Родючість, що розглядається як наслідок органічної єдності природної і штучної родючості називають:

1) природна;

2) штучна;

3) економічна;

4) абсолютна.

40. Рівень ефективності використання землі характеризується показниками виходу продукції:

1) на одиницю виробничих фондів;

2) на одиницю обсягу механізованих робіт;

3) на одиницю площі сільськогосподарських угідь;

4) на одиницю бонітету ґрунту.

41. Економічна оцінка характеризує продуктивну здатність землі як:

1) предмету праці;

2) природного тіла;

3) засобу виробництва;

4) народногосподарську цінність.

42. Комплекс заходів, спрямованих на перебудову земельних відносин через роздержавлення земель, утвердження різних форм власності на неї та розвиток нових організаційних форм господарювання на селі називається:

1) реструктуризація земель;

2) роздержавлення земель;

3) трансформацією земельного фонду;

4) земельною реформою.

43. Економічна оцінка землі характеризує:

1) продуктивну здатність землі як засобу виробництва;

2) урожайність певної земельної ділянки;

3) економічну родючість землі;

4) якість земельної ділянки.

44. Рівень розораності сільськогосподарських угідь визначається як:

1) питома вага площі ріллі в площі сільськогосподарських угідь;

2) відношення площі сільськогосподарських угідь до загальної земельної площі;

3) питома вага окремих угідь в загальній земельній площі господарства;

4) питома вага площі ріллі і багаторічних культурних насаджень в площі сільськогосподарських угідь.

45. Ефективність використання землі визначається за показниками:

1) економічною оцінкою землі;

2) собівартістю, продуктивністю праці;

3) урожайністю, виробництвом продукції тваринництва на одиницю угідь, вартісними показниками на одиницю угідь;

4) усі відповіді правильні.

46. Сільськогосподарські угіддя – це:

1) уся земля у користуванні аграрних підприємств;

2) ті угіддя, з яких можливе одержання сільськогосподарської продукції;

3) рілля, сіножаті, пасовища;

4) усі відповіді правильні.

47. До вартісних показників ефективності використання землі відносять:

1) урожайність сільськогосподарських культур;

2) виробництво окремих видів тваринницької продукції на 100 га відповідних угідь;

3) виробництва валової продукції, товарної продукції та прибутку на 100 га сільськогосподарських угідь;

4) виробництво певних видів продукції рослинництва на 100 га ріллі.

48. До натуральних показників ефективності використання землі відносять:

1) урожайність сільськогосподарських культур;

2) виробництво окремих видів тваринницької продукції на 100 га відповідних угідь;

3) виробництво окремих видів продукції рослинництва на 100 га ріллі;

4) усі відповіді правильні.

49. Сукупність юридично-правових і економічних відносин, що виникають між суб’єктами ринку в процесі обігу земельних ділянок є:

1) капіталізована земельна рента;

2) ринок землі;

3) оренда землі;

4) земельні відносини.

50. Продуктивність праці визначається:

1) кількістю трудових операцій виконаних за одиницю робочого часу;

2) здатністю конкретних робітників виробляти певну кількість продукції на одиницю робочого часу;

3) загальним обсягом продукції, виготовленої трудовим колективом підприємства;

4) прямими затратами людино-годин, що виникають у процесі виконання технологічних операцій.

51. Під економічною концентрацією розуміють:

1) реальну можливість здійснення вирішального впливу однієї або декількох осіб на господарську діяльність інших суб’єктів господарювання;

2) вартість основного й оборотного капіталу на одиницю земельної площі;

3) виплати уповноваженим державним органом регулювання продовольчого ринку, що пов’язані з придбанням сільськогосподарської продукції;

4) виділення з державного або місцевого бюджетів грошових коштів для надання фінансової допомоги збитковим галузям.

52. Залежно від умов найму працівники бувають:

1) постійні;

2) тимчасові;

3) сезонні;

4) всі відповіді вірні.

53. Структура персоналу – це відсоткове співвідношення окремих груп персоналу за такими класифікаційними ознаками, як:

1) категорія персоналу;

2) вік персоналу;

3) освіта та класифікація персоналу;

4) усі відповіді правильні.

54. Відношення виробленої продукції до затрат праці, які вимірюються в людино-годинах, людино-днях, або середньорічній кількості працівників характеризує:

1) інтенсивність праці;

2) продуктивність праці;

3) економічну ефективність затрат праці;

4) трудомісткість продукції.

55. Трудовий потенціал аграрного підприємства характеризується абсолютним показником:

1) сукупність працівників, які мають необхідний фізичний розвиток та знання;

2) професійний і кваліфікаційний склад працівників, доцільна кадрова структура;

3) працезабезпеченість виробництва, що визначається як частка від ділення середньооблікової кількості працівників на площу сільсько­господарських угідь;

4) середньооблікова кількість працівників.

56. Реалізована здатність конкретної праці в одиницю робочого часу виробляти певну кількість продукції або виконувати відповідний обсяг роботи, це:

1) трудомісткість праці;

2) ефективність праці;

3) продуктивність праці;

4) інтенсивність праці.

57. Продуктивність праці розраховується співставленням:

1) валової продукції господарства до площі сільгоспугідь;

2) валової продукції господарства в порівняних цінах і середньорічної чисельності працівників;

3) валового доходу господарства до площі сільськогосподарських угідь;

4) чистого доходу до площі сільгоспугідь.

58. Найважливіша властивість праці – це:

1) продуктивність;

2) сезонність;

3) праця за фахом;

4) кваліфікація персоналу.

59. Ступінь використання трудових ресурсів характеризується:

1) за допомогою натуральних та вартісних показників продуктивності праці;

2) співвідношенням між фактично відпрацьованим часом в розрахунку на одного робітника та нормативом, прийнятим для даної зони;

3) ступенем виконання норм виробітку на механізованих та кінноручних роботах;

4) нормативами закріплення землі та тварин за одним працюючим.

60. Що є найбільш ефективним засобом підвищення продуктивності праці?

1) зменшення землезабезпеченості;

2) зростання інтенсивності праці;

3) збільшення кількості працівників;

4) зростання енергоозброєності праці.

61. Співвідношення чисельності основних робітників і чисельності допоміжних робітників – це показник:

1) частки окремих категорій працівників;

2) плинності персоналу;

3) рівня дисципліни;

4) продуктивності праці.

62. Продуктивність праці – це:

1) витрати суспільно необхідної праці на виробництво одиниці продукції;

2) витрати живої праці на виробництво одиниці продукції;

3) міра кількості затраченої праці;

4) кількість продукції на одиницю робочого часу.

63. Сезонність сільськогосподарського виробництва виявляється в:

1) залученні зі сторони додаткових фінансових ресурсів;

2) меншій інвестиційній привабливості;

3) нерівномірному, переривчатому використанні робочої сили і засобів виробництва;

4) тривалому періоді виробництва сільськогосподарської продукції.

64. Праця – це:

1) цілеспрямована діяльність людини;

2) абстрактна праця;

3) прямі затрати праці людини;

4) люди та їх майстерність.

65. Співвідношення кількості звільнених працівників з усіх причин і середньоблікової її чисельності – це показник:

1) частки окремих категорій працівників;

2) плинності персоналу;

3) рівня дисципліни;

4) продуктивності праці.

66. Який з нижченаведених показників характеризує ступінь технічної оснащеності персоналу?

1) фондоозброєність праці;

2) трудомісткість продукції;

3) продуктивність праці;

4) жоден із наведених показників.

67. Фондооснащеність розраховується як відношення:

1) вартості основних невиробничих фондів до площі сільськогосподарських угідь;

2) вартості основних невиробничих фондів до загальної земельної площі;

3) вартості основних виробничих фондів сільськогосподарського призна-чення до площі сільськогосподарських угідь;

4) вартості основних виробничих фондів сільськогосподарського призна­чення до загальної земельної площі.

68. Фондоозброєність праці розраховується як відношення:

1) вартості основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення до середньорічної кількості працівників, зайнятих у сільськогосподарському виробництві;

2) вартості основних виробничих фондів до середньорічної кількості працівників, зайнятих у сільськогосподарському виробництві;

3) вартості основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення до чисельності постійних працівників;

4) вартості основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення до загальної кількості працівників, що є в списках підприємства.

69. Виробнича потужність підприємства – це:

1) річний випуск продукції заздалегідь визначеної номенклатури, ассорти-менту та якості за умов повного використання устаткування та виробничих площ;

2) середньорічна вартість основних фондів виробничого призначення;

3) максимально можливий випуск продукції за рік в натуральних показниках за заданого асортименту й якості та раціонального використання землі, техніки, обладнання, виробничої площі;

4) продуктивність наявного устаткування, техніки, обладнання та раціонального використання землі.

70. Виробничі фонди підприємства поділяються на основні та оборотні залежно від:

1) тривалості кругообігу;

2) способу перенесення своєї вартості в процесі виробництва;

3) умов оновлення;

4) усі відповіді правильні.

71. Для характеристики руху основних фондів використовують показник:

1) коефіцієнт зростання;

2) коефіцієнт вибуття;

3) коефіцієнт оновлення;

4) усі відповіді правильні.

72. Коефіцієнт зростання основних фондів розраховують як:

1) відношення вартості вибулих за звітний рік основних засобів до суми всіх основних засобів на початок року;

2) відношення суми основних засобів на кінець року до їх вартості на початок року;

3) відношення заново введених за рік основних засобів до балансової вартості всіх основних засобів на кінець року;

4) відношення вартості основних засобів, що надійшли протягом року, до первісної вартості всіх основних засобів на початок року.

73. Яка ознака лежить в основі поділу основних фондів на активну і пасивну частини?

1) паспортна продуктивність;

2) цільове призначення;

3) ступень спрацьованості;

4) характер участі у виробничих процесах.

74. Фондомісткість – це:

1) відношення вартості виробленої продукції до середньорічної вартості основних виробничих фондів;

2) відношення вартості виробленої продукції до первісної середньорічної вартості основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення;

3) відношення первісної середньорічної вартості основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення до вартості виробленої продукції;

4) відношення середньорічної вартості основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення до операційного прибутку підприємства.

75. Показник “норма прибутку”, відображує розмір прибутку, який приходиться в розрахунку на одиницю вартості:

1) основних фондів;

2) оборотного капіталу;

3) сукупних засобів;

4) матеріальних витрат виробництва.

76. Під виробничою потужністю розуміють:

1) максимально можливий випуск продукції в натуральних показниках за заданого асортименту і якості;

2) сукупність та раціональне використання землі, техніки, обладнання, виробничої площі;

3) наявність та певним чином збалансованих ресурсів придатних для виробництва продукції;

4) сукупний рівень ресурсозабезпеченості та досягнення кінцевих результатів.

77. Амортизація основних засобів – це:

1) процес їх виробничого використання;

2) втрачання робочими органами своєї якості;

3) недовикористання засобів праці;

4) економічній процес, що відображає втрату основними засобами своєї вартості.

78. Виробничі основні фонди зношуються:

1) фізично;

2) фізично і морально;

3) матеріально і морально;

4) морально.

79. Грошова оцінка основних засобів здійснюється за:

1) первісною вартістю;

2) переоціненою вартістю;

3) ліквідаційною вартістю;

4) усі відповіді правильні.

80. В процесі виробництва основний капітал функціонує в формі:

1) грошовій;

2) натуральній;

3) натурально-грошовій;

4) матеріально-речовій.

81. Показниками ефективності використання виробничих засобів є:

1) фондозабезпеченість, фондоозброєність;

2) продуктивність праці, собівартість продукції;

3) фондовіддача, фондоємність, норма рентабельності;

4) рівень рентабельності, фондозабезпеченість, фондовіддача.

82. У процесі виробництва основні фонди підприємства:

1) змінюють свою споживну вартість;

2) зберігають свою споживну вартість;

3) повністю втрачають споживну вартість;

4) взагалі її не мають.

83. Відношення вартості основних засобів на кінець року до вартості основних засобів на початок року – це:

1) коефіцієнт оновлення;

2) коефіцієнт придатності;

3) коефіцієнт вибуття;

4) коефіцієнт зростання.

84. Матеріальні оборотні кошти – це:

1) виробничі запаси, незавершене виробництво, готова продукція на складі та товари відвантажені, але не оплачені;

2) виробничі запаси, готова продукція на складі та товари відвантажені, але не оплачені;

3) малоцінні та швидко зношувані предмети, незавершене виробництво та напівфабрикати власного виробництва, сировина, матеріали, тара і готова продукція;

4) сировина, матеріали, покупні напівфабрикати, готова продукція і товари, відвантажені, але не оплачені.

85. У виробничому циклі одноразово приймають участь:

1) персонал аграрних підприємств;

2) земельні ресурси;

3) основні засоби;

4) оборотні засоби.

86. В основу розподілу фондів на основні і оборотні покладено:

1) показники ефективності їх використання;

2) перенесення вартості і участь у виробничому процесі;

3) кругообіг фондів та нарахування амортизації;

4) участь у створенні нових й удосконалення застосованих технологій.

87. Оборотні кошти підприємства мають:

1) лише матеріально-речову форму;

2) лише вартісну форму;

3) матеріально-речову та вартісну форму;

4) правильної відповіді немає.

88. До складу оборотних коштів підприємства входять:

1) запаси матеріалів, запасних частин, палива, готової продукції на складі;

2) оборотні фонди та фонди обігу;

3) незавершене виробництво, готова продукція на складі;

4) виробничі запаси, витрати майбутніх періодів, фонди обігу.

89. Фондовіддача оборотних коштів визначається відношенням:

1) затрат на виробництво до виробничих запасів;

2) вартості валової продукції в порівняних цінах до середньорічної вартості оборотних коштів за період;

3) операційного прибутку до середньорічної вартості оборотних коштів за період;

4) виручки від реалізації продукції до середньорічної вартості оборотних коштів за період.

90. Коефіцієнт (швидкості) обороту визначається як відношення:

1) річної суми амортизації основних виробничих фондів до їх серед­ньорічної вартості;

2) вартості основних засобів, що надійшла протягом року, до первісної вартості всіх основних засобів на початок року;

3) заново введених за рік основних засобів до балансової вартості всіх основних засобів на кінець року;

4) відношенням вартості вибулих за звітний рік основних засобів до суми всіх основних засобів на початок року.

91. Оборотні кошти підприємства, зайняті у сфері виробництва – це:

1) виробничі запаси;

2) незавершене виробництво;

3) витрати майбутніх періодів;

4) усі відповіді правильні.

92. Процентне співвідношення між окремими елементами оборотного капіталу називають:

1) складом;

2) сумою;

3) обсягом;

4) структурою.

93. Частина оборотних фондів, яка вже виробничо спожита, а готової продукції ще не отримано – це:

1) виробничі запаси;

2) незавершене виробництво;

3) фонди обігу;

4) оборотні фонди.

94. Активи, що не беруть безпосередньої участі в процесі виробництва, а лише обслуговують його, будучи водночас результатом цього виробництва – це:

1) фонди обігу;

2) оборотний капітал;

3) виробничі запаси;

4) оборотні фонди.

95. Предмети праці, які не вступили ще в стадію виробничого споживання – це:

1) фонди обігу;

2) оборотні фонди;

3) виробничі запаси;

4) оборотний капітал.

96. Грошовий вираз предметів праці, що знаходяться на стадії виробни-чих запасів і незавершеного виробництва, які беруть участь лише в одному циклі виробництва і повністю переносять свою вартість на створений продукт – це:

1) оборотний капітал;

2) фонди обігу;

3) виробничі запаси;

4) оборотні фонди.

97. До нематеріальних ресурсів підприємства відносять:

1) активи підприємства в матеріально-речовій формі;

2) різні права підприємства, торгові марки, товарні знаки, авторські права;

3) обов’язки підприємства перед постачальниками;

4) нематеріальні засоби, що не мають фізичної форми, мають вартість і можуть бути ідентифіковані.

98. Нематеріальні засоби, що не мають фізичної, тілесної форми, визнаються об’єктом права власності, мають вартість і можуть бути ідентифіковані, називають:

1) авансованим капіталом;

2) нематеріальними активами;

3) основним капіталом;

4) оборотним капіталом.

99. Придбання нематеріальних активів підприємствами здійснюється способами:

1) купівлі за рахунок власних коштів і кредитів банку;

2) внесків національного або іноземного учасника до статутного фонду спільного підприємства;

3) безкоштовній передачі нематеріальних активів іншими юридичними і фізичними особами;

4) всі відповіді вірні.

100. Роялті – це:

1) права на нематеріальний ресурс;

2) ділова репутація або ціна фірми;

3) право на набутий виробничий досвід;

4) винагорода за використання нематеріальних ресурсів.

101. Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 „Нематеріальні активи” виділяють такі їх групи:

1) право користування природними ресурсами та майном;

2) право та знаки для товарів і послуг;

3) авторські та суміжні з ним права;

4) всі відповіді вірні.

102. Ділова репутація або ціна фірми – це:

1) ноу-хау;

2) Гуд вілл;

3) роялті;

4) товарний знак.

103. Під ліцензуванням розуміють:

1) право користування технічним, технологічним та іншим рішенням;

2) надання прав суб’єктам господарювання та використання об’єктів інтелектуальної власності;

3) суму коштів, яку виплачує ліцензіат продавцю ліцензії;

4) право на використання художньо-конструкторських рішень, що надають товарам специфічний зовнішній вигляд.

104. Авансований капітал аграрних підприємств – це:

1) грошовий вираз знарядь праці, які беруть участь у процесі виробництва тривалий час, зберігаючи при цьому натурально речову форму;

2) предмети праці, які беруть участь у процесі виробництва протягом лише одного виробничого циклу;

3) сукупність авансованих, органічно взаємопов’язаних ресурсів, взятих на всіх стадіях їх кругообігу, що забезпечують функціонування підприємства за всіма напрямами його діяльності;

4) немонетарні засоби, що не мають фізичної, тілесної форми, визначаються об’єктом права власності мають вартість і можуть бути ідентифікованими.

105. До складу авансованого капіталу включається:

1) основні виробничі фонди, основні невиробничі фонди;

2) необоротні активи, оборотні активи, витрати майбутніх періодів;

3) виробничі запаси, готова продукція, незавершене виробництво;

4) право користування майном, авторські права, право на винахід.

106. Позичковий капітал – це:

1) сума основних виробничих засобів сільськогосподарського призначення за первісною вартістю та оборотних фондів підприємства;

2) частина авансованого капіталу, що сформована за рахунок ще не повернутих позичкових джерел, які повинні бути відшкодовані кредиторам через певний строк у зумовленій формі;

3) сукупність органічно поєднаних виробничих ресурсів;

4) стандартний документ, який свідчить про зобов’язання придбати (продати) базовий актив.

107. Під власним капіталом розуміють:

1) зафіксовану в установчих документах загальну вартість активів;

2) суму пайових внесків членів спілок та інших підприємств;

3) суму до оцінки необоротних активів та вартість активів;

4) частина авансованого капіталу, що сформована за рахунок різних джерел і кількісно визначається як різниця між його активами і зобов’язаннями.

108. Зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства являє собою:

1) пайовий капітал;

2) статутний капітал;

3) резервний капітал;

4) вилучений капітал.

109. Фактична собівартість акцій власної емісії акціонерних товариств або часток, викуплених товариством у його учасників, називається:

1) додатковий вкладений капітал;

2) нерозподілений прибуток;

3) неоплачений капітал;

4) вилучений капітал.

110. Узагальнюючим показником ефективності використання авансованого капіталу є:

1) фондовіддача основних виробничих фондів;

2) відношення валової продукції до амортизації;

3) норма прибутку на авансований капітал;

4) коефіцієнт окупності прибутком.

111. Валовий дохід – це:

1) загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого протягом року;

2) сума прибутку від звичайної діяльності після оподаткування;

3) економічний результат, що визначається як різниця між чистою виручкою від реалізації продукції і виробничою собівартістю;

4) додаткова вартість, що створюється в процесі підприємницької діяльності понад вартість виробничо споживних ресурсів і робочої сили.

112. Первісний результат, матеріальна і вартісна основа існування інших видів кінцевого результату підприємства – це:

1) товарна продукція;

2) валовий дохід;

3) валова продукція;

4) прибуток.

113. Прибуток розраховується:

1) відніманням із грошової виручки від реалізації продукції повної собівартості реалізованої продукції;

2) відніманням з вартості валової продукції її собівартості;

3) відніманням з вартості товарної продукції витрат виробництва;

4) відніманням з вартості валової продукції в оцінці по собівартості матеріальних витрат на її виробництво.

114. Кінцеві результати підприємства, що відображають ефективність виробництва, можливості його розширеного відтворення, ступінь вигідності виробництва в даних природних умовах за даною технологією – це:

1) валова і товарна продукція;

2) продуктивність праці і рентабельність виробництва;

3) валовий дохід і прибуток;

4) собівартість продукції і ціна реалізації.

115. В умовах ринкових відносин рівень товарності сільського господар­ства залежить від:

1) державного замовлення;

2) внутрішньовиробничого витрачання продукції;

3) попиту і пропозиції;

4) ціни реалізації за 1 ц продукції.

116. Під валовою продукцією сільського господарства розуміється:

1) сумарна її кількість, яка вироблена за певний час в галузі рослинництва і тваринництва;

2) продукція сільського господарства, підсобних, промислових та інших виробництв, які є в цих підприємствах;

3) продукція призначена до реалізації за всіма каналами ринку;

4) оцінка розмірів натуральних фондів з погляду їх достатності для задоволення потреб населення.

117. Прибуток від реалізації продукції – це:

1) виручка від реалізації продукції;

2) грошове вираження вартості товару;

3) різниця між виручкою від реалізації продукції та її повною собівартістю;

4) чистий прибуток підприємства.

118. Для вимірювання і обліку валової продукції сільського господарства використовують показники:

1) натуральні;

2) натуральні і вартісні;

3) вартісні;

4) якості продукції.

119. За напрямками використання валова продукція сільського господар-ства може бути віднесена:

1) до групи “А” (виробництво засобів виробництва);

2) до групи “Б” (виробництво предметів споживання);

3) до групи “А” і групи “Б”;

4) правильної відповіді немає.

120. Що розуміється під товарною продукцією сільського господарства?

1) частина валової продукції, призначеної для збуту державі;

2) сумарна її кількість вироблена за певний час;

3) частина валової продукції яка реалізована за межі підприємства різним споживачам;

4) процентне відношення товарної продукції до валової, взятих у натуральному виразі.

121. Вкажіть фактори, які прямо впливають на зростання прибутку :

1) збільшення кількості виробленої продукції;

2) впровадження в виробництво інновацій;

3) збільшення цін на продукцію, що реалізується;

4) усі відповіді правильні.

122. Товарна продукція – це:

1) увесь фізичний обсяг виробництва, у тому числі незавершеного;

2) готова до реалізації продукція, яка зберігається на складі підприємства;

3) грошові надходження від продажу продукції;

4) частина валової продукції, яка реалізована за межі підприємства різним споживачам.

123. Частина валової продукції, яка реалізується за межі підприємства різним споживачам є:

1) побічна продукція;

2) кінцева продукція;

3) проміжна продукція;

4) товарна продукція.

124. Валовий дохід визначається як:

1) чистий дохід + оплата праці;

2) прибуток + оплата праці;

3) виручка від реалізації – повна собівартість реалізованої продукції;

4) прибуток +повна собівартість реалізованої продукції.

125. Грошові надходження від продажу продукції – це:

1) виручка від реалізації;

2) прибуток;

3) чистий дохід;

4) кінцева продукція.

126. Вартість товару визначається:

1) суспільно-необхідними затратами праці;

2) загальними затратами праці;

3) загальними виробничими витратами;

4) прямими затратами праці.

127. Визначення обсягу валової продукції сільського господарства у натуральній формі необхідне для:

1) оцінки розмірів натуральних фондів;

2) визначення обсягу перевезень і зберігання продукції;

3) визначення натуральних показників;

4) усі відповіді привільні.

128. Винагороди працівникам за підсумками роботи за рік у складі коштів, які спрямовуються на споживання, належать до:

1) фонду основної заробітної плати;

2) фонду додаткової заробітної плати;

3) фонду виплати дивідендів;

4) фонду матеріального стимулювання.

129. Фонд споживання на підприємстві – це:

1) фонд оплати праці і фонд матеріального заохочення;

2) фонд оплати праці і матеріальні затрати;

3) фонд оплати праці і валовий дохід;

4) фонд оплати праці і чистий дохід.

130. Матеріальною основою процесу відтворення є:

а) відтворення всіх факторів виробництва, робочої сили і засобів виробництва;

б) підтримання в робочому стані основних засобів виробництва;

в) відтворення робочої сили;

г) відтворення родючості землі.

131. Економічна ефективність – це таке співвідношення між ресурсами і результатами, за якого отримують певні показники ефективності виробництва. При цьому можливі такі варіанти вказаного співвідношення:

1) ресурси і результати виражені у вартісній формі;

2) ресурси – у вартісній, а результати у натуральній формі;

3) ресурси – у натуральній, а результати у вартісній формі;

4) усі відповіді правильні.

132. Рентабельність являє собою:

1) реалізовану частину чистого доходу;

2) економічну категорію, яка означає дохідність, прибутковість сільськогосподарського виробництва;

3) сукупність спожитих і перенесених на продукцію виробничих ресурсів;

4) збільшення грошової виручки та зниження собівартості продукції.

133. Рівень рентабельності показує:

1) скільки прибутку отримано в розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь;

2) скільки прибутку отримано в розрахунку на 1 гривню виробничих витрат;

3) скільки прибутку отримано в розрахунку на 1 гривню повної собівартості реалізованої продукції;

4) скільки прибутку отримано в розрахунку на 1 гривню сукупних фондів.

134. Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва означає:

1) кінцевий результат, в якому реалізується ціль виробництва;

2) співвідношення між досягнутими результатами і витратами живої матеріалізованої праці;

3) сукупний матеріальний підсумок функціонування виробничих ресурсів за певний період;

4) співвідношення між живою матеріалізованою працею та досягнутим результатом.

135. Критерієм економічної ефективності сільськогосподарського виробництва є:

1) збільшення виходу сільськогосподарської продукції з одиниці земельної площі при одночасному забезпеченні її якості та економічності виробництва;

2) найбільш повне задоволення потреб суспільства в продукції галузі;

3) доходність, прибутковість виробництва;

4) поліпшення соціальних умов життя людей, покращання умов праці, скорочення тривалості робочого тижня без зменшення заробітної плати.

136. Коефіцієнт фінансової залежності становить собою відношення:

1) усіх джерел фінансування до власного капіталу;

2) власного капіталу до довгострокових зобов’язань;

3) вартості основних засобів до загальної вартості майна;

4) власного капіталу до величини обігових коштів.

137. Рівень рентабельності відображає ефективність використання:

1) спожитих виробничих ресурсів;

2) застосованих виробничих ресурсів;

3) витрат, які не включаються у виробничу собівартість;

4) залишків незавершеного виробництва за собівартістю.

138. Про фінансову стійкість компанії свідчать показники:

1) коефіцієнт оборотності всіх активів, що використовуються; коефіцієнт оборотності поточних активів, що використовуються; тривалість обороту поточних активів;

2) показник поточної ліквідності; показник „критичної оцінки”; коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості; тривалість погашення дебіторської заборгованості;

3) коефіцієнт ефективності; термін окупності; чистий приведений прибуток; період окупності, рівень рентабельності;

4) коефіцієнт автономії; коефіцієнт співвідношення власних і позичених коштів; коефіцієнт довгострокової заборгованості.

139. Який показник впливає на рівень рентабельності сільськогосподарського виробництва?

1) фондоозброєність праці;

2) фондовіддача;

3) рівень цін реалізованої продукції;

4) енергозабезпеченість.

140. Економічна ефективність – це:

1) співвідношення між ресурсами і результатами виробництва, за якого отримують вартісні показники ефективності виробництва;

2) співвідношення між ресурсами і результатами виробництва, за якого отримують вартісні і натуральні показники ефективності виробництва;

3) співвідношення між ресурсами і результатами виробництва, за якого отримують натуральні показники ефективності виробництва;

4) раціональність використання землі через показники земельного ефекту, приведені до одиниці площі сільськогосподарських угідь.

141. Рентабельність підприємства – це:

1) одержаний підприємством прибуток;

2) відносна дохідність або прибутковість, що вимірюється у відсотках до витрат коштів або капіталу;

3) відношення прибутку до середньої вартості основних фондів та оборотних коштів;

4) валовий прибуток на 1 грн. обсягу реалізованої продукції.

142. Абсолютний показник рентабельності характеризує абсолютну величину (суму):

1) чистого доходу;

2) валового доходу;

3) прибутку;

4) чистої продукції.

143. Ефективність виробництва – це:

1) економічна категорія, що відображає співвідношення між одержаними результатами і витраченими на їх досягнення ресурсами;

2) поняття, що відображає певне динамічне співвідношення між зміною в часі величини авансового капіталу й обсягу виробництва валової продукції;

3) максимально можливий випуск продукції за рік в натуральних показниках за заданого асортименту й якості та раціонального використання землі, техніки, обладнання, робочої сили;

4) частина виторгу, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства.

144. Враховуючи специфіку сільськогосподарського виробництва доцільно розрізняти такі види ефективності:

1) економічну, правову, соціальну;

2) економічну, технологічну,

3) соціальну, правову, технологічну;

4) соціальну, технологічну, економічну.

145. До матеріальних витрат відносять:

1) заробітну плату та інші виплати працівникам;

2) амортизацію основних засобів загальновиробничого призначення;

3) загальногосподарські витрати, які спрямовані на управління підприємством в цілому та його обслуговування;

4) продукцію промислового і сільськогосподарського призначення, що використовується аграрними підприємствами в процесі виробництва.

146. Змінними називають такі витрати:

1) величина яких безпосередньо залежить від масштабів виробництва продукції;

2) що безпосередньо не змінюється при збільшенні або зменшенні масштабів виробництва в короткостроковому періоді;

3) на величину яких керівник відповідного рівня управління може впливати повністю;

4) що здійснюється незалежно від волі керівника відповідного рівня управління і кваліфікації працівників.

147. Залежно від характеру зв’язку з обсягом виробництва продукції витрати виробництва поділяють на:

1) основні та неосновні;

2) прямі та непрямі;

3) операційні та фінансові;

4) постійні та змінні.

148. Собівартість, як один з найважливіших показників господарської діяльності, показує:

1) прибутковість підприємства;

2) окупність витрат прибутком;

3) темпи розширеного відтворення та підвищення матеріальної заінтересо­ваності працівників;

4) у що саме обходиться господарству виробництво відповідного виду продукції і наскільки економічно вигідним воно є.

149. Процес визначення обсягу і структури питомих операційних витрат на виробництво і реалізацію окремих видів продукції називається:

1) калькулюванням собівартості продукції;

2) управлінням витратами;

3) обліком та аналізом витрат;

4г) нормуванням витрат.

150. Витрати виробництва на підприємстві складаються із:

1) заробітної плати, амортизаційних відрахувань, вартості матеріалів, накладних витрат;

2) податків, заробітної плати, амортизаційних відрахувань, податку з прибутку;

3) відсотка за кредитом, заробітної плати, підприємницького прибутку, амортизаційних відрахувань;

4) витрат на відрядження і представницьких витрат, вартості матеріалів, податку з прибутку, прибуткового податку.

151. Зниження собівартості продукції свідчить про:

1) підвищення електроозброєності праці;

2) збільшення навантаження посівних площ в розрахунку на одного середньорічного працівника;

3) підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва;

4) додаткові витрати ресурсу використані для виробництва додаткової продукції.

152. Вартість тих матеріальних ресурсів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкту витрат називають:

1) прямі матеріальні витрати;

2) операційні витрати;

3) загальновиробничі витрати;

4) адміністративні витрати.

153. Загальногосподарські витрати, які спрямовані на управління підприємством в цілому та на його обслуговування називаються:

1) фінансові витрати;

2) операційні витрати;

3) загально-виробничі витрати;

4) адміністративні витрати.

154. Собівартість, що визначається на кожному підприємстві по окремим видам продукції називається:

1) індивідуальною собівартістю;

2) суспільною собівартістю;

3) виробничою собівартістю;

4) комерційною собівартістю.

155. Грошовий вираз витрат підприємства на виробництво і реалізацію продукції (робіт, послуг) – це:

1) рентабельність виробництва;

2) собівартість продукції;

3) валовий дохід підприємства;

4) витрати і ціни на продукцію.

156. Витрати, що пов’язані з виробництвом і доробкою продукції, її транспортуванням до місця зберігання називають:

1) виробничою собівартістю;

2) провізорною собівартістю;

3) повною собівартістю;

4) індивідуальною собівартістю.

157. Суспільна собівартість розраховується за:

1) сукупністю підприємств і відображає середні витрати на виробництво продукції;

2) величиною витрат, що пов’язані з виробництвом і доробкою продукції, її транспортуванням;

3) результатами господарської діяльності в кінці звітного періоду на основі фактичних витрат і обсягу одержаної продукції;

4) величиною витрат на певний вид продукції в залежності від місцевих агрономічних, зоотехнічних, організаційно-економічних і природних умов.

158. В сільськогосподарському виробництві використовуються такі методи визначення собівартості:

1) пряме віднесення витрат на відповідні види продукції;

2) вилучення із загальної суми витрат побічної продукції, вираженої у грошовій формі;

3) розподіл витрат між видами продукції пропорційно кількісному значенню однієї з головних ознак, спільної для всіх видів одержаної продукції;

4) всі відповіді вірні.

159. До факторів зниження собівартості продукції відносять:

1) запровадження прогресивних систем землеробства, науково-обгрунтованих сівозмін і передової технології виробництва;

2) послідовна інтенсифікація виробництва шляхом раціональної хімізації і докорінного поліпшення землі;

3) запровадження у виробництво кращих сортів сільськогосподарських культур і порід тварин, дотримання всіх вимог агротехніки і передових способів утримання тварин;

4) всі відповіді вірні.

160. Комплекс цехів і служб підприємства, які забезпечують необхідні умови для функціонування підприємства називають:

1) виробничою інфраструктурою підприємства;

2) інфраструктурою підприємства;

3) соціальною інфраструктурою підприємства;

4) виробничою структурою підприємства.

161. Розміщення сільського господарства – це:

1) розміщення сільськогосподарського виробництва по сільськогосподарським підприємствам;

2) форма суспільного поділу праці, яка характеризує розподіл виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції по території країни;

3) розподіл виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції у виробничих підрозділах господарств;

4) переважаюче виробництво тих чи інших видів сільськогосподарської продукції на певній території.

162. Залежно від об’єкта спеціалізації розрізняють такі її форми:

1) територіальну спеціалізацію підприємства і внутрішньогосподарську спеціалізацію;

2) зональну, мікрозональну, обласну і районну;

3) галузеву, внутрішньогалузеву та постадійна;

4) спеціалізація підприємства, галузева, мікрозональна.

163. Інфраструктура – це:

1) сукупність допоміжних галузей, виробництв, які обслуговують основне виробництво, а також галузі невиробничої сфери пов’язані з виробництвом;

2) підприємства, які займаються переробкою, зберіганням та реалізацією продукції;

3) сфера яка виробляє засоби виробництва для сільського господарства;

4) частина сільськогосподарського виробництва, яка відрізняється від його інших частин кінцевою продукцією, набором засобів виробництва, організацією виробництва.

164. Спеціалізація сільського господарства – це:

1) збільшення виробництва сільськогосподарської продукції в господар­ствах;

2) підвищення ефективності виробництва окремих видів сільськогосподар­ської продукції в спеціалізованих господарствах;

3) переважний розвиток однієї або обмеженої кількості галузей виробництва товарної продукції в окремих господарствах, районах, областях, зонах.

4) зменшення виробничих витрат в спеціалізованих господарствах.

165. Виробничий напрямок /спеціалізація/ аграрного підприємства визна­чається:

1)за структурою земельних угідь і умовного поголів’я худоби;

2) за структурою товарної продукції;

3) за структурою трудових ресурсів і основних виробничих фондів;

4) за структурою виробничих фондів.

166. Сукупність підрозділів які безпосередньо не беруть участі у створенні основної (профільної) продукції підприємства, але своєю діяльністю сприяють роботі основних цехів, називають:

1) виробничою інфраструктурою;

2) інфраструктурою;

3) соціальною інфраструктурою;

4) виробничою структурою.

167. До соціальної інфраструктури входять:

1) галузі які здійснюють доробку, затарювання і зберігання продукції;

2) підприємства, які здійснюють поставки техніки, її комплектування, регулювання, обкатку і ремонт;

3) підприємства і організації житлового і комунального господарства, побутового обслуговування населення, торгівлі, харчування, охорони здоров’я, культури та ін.

4) різнорідні види діяльності з притаманними їм функціями з метою виробництва продукції і доведення її до споживача.

168. Основним показником для визначення рівня спеціалізації є:

1) коефіцієнт спеціалізації;

2) структура валової продукції;

3) структура товарної продукції;

4) структура посівної площі.

169. Для визначення територіальної спеціалізації й спеціалізації аграрних підприємств використовують показник:

1) структура земельного фонду;

2) структуру посівної площі;

3) структуру затрат праці;

4) структура товарної продукції.

170. З якими найбільш важливими факторами пов’язані можливості науково-технічного прогресу в сільському господарстві?

1) з рівнем розвитку матеріально-технічної бази сільського господарства та енергоозброєності праці;

2) з рівнем інтенсивності виробництва і формами господарювання;

3) з біологічними факторами виробництва і процесом формування родючості ґрунтів;

4) з подальшою розробкою теорії машин, автоматів і автоматизованих систем.

171. Науково-технічний прогрес – це:

1) покращення використання техніки в сільському господарстві;

2) впровадження у сільськогосподарське виробництво досягнень кращих виробників сільськогосподарської продукції; сил на основі

3) процес перетворення всіх елементів продуктивних використання досягнень науки, а також удосконалення організації та управління з метою досягнення економічного і соціального ефекту;

4) розробка ресурсо-, водо-, та енергозберігаючих технологій, теорії і методів програмування врожаїв сільськогосподарських культур і продуктивності тварин на основі нових технологічних рішень.

172. В агропромисловому комплексі НТП здійснюється за напрямами:

1) технічним і технологічним;

2) агрохімічним і біологічним;

3) організаційним і економічним;

4) всі відповіді вірні.

173. Агрохімічний напрям НТП пов’язаний з розробкою:

1) безпечніших для людей і навколишнього середовища видів, способів зберігання і внесення мінеральних добрив;

2) теорії машин, автоматів і автоматизованих систем, комп’ютеризації агропромислового виробництва;

3) ресурсно-, водо- та енергозберігаючих технологій, теорій і методів програмування врожаїв сільськогосподарських культур;

4) розвитку традиційної селекції, генної інженерії, розробці нових біотехнологій.

174. Інноваційною діяльністю називають:

1) постійний процес створення нових, вдосконалення існуючих знарядь і предметів праці;

2) запровадження нових досягнень НТП у відповідну сферу господарювання;

3) сукупність прогресивних, якісно нових змін, що безперервно виникають у часі та просторі;

4) розробку більш точних методів планування і прогнозування виробництва.

175. Під ринковою ціною розуміється:

1) ціна товару за яку покупець готовий придбати даний товар, що реалізується в певній територіальній зоні і займає певний сигмент ринку;

2) це домінуюча на ринку у відповідному часовому відрізку ціна на товар, що виплачується за нього в процесі купівлі – продажу незалежно від індивідуальних витрат виробників на його виробництво і реалізацію;

3) ціна поставленого товару, виконаних робіт, наданих послуг, які виникають на різних видах ринку, виражена в грошовій формі, яка відрізняється від ціни конкурентів;

4) перетворена форма вартості, її грошовий вираз.

176. Мінімальна ціна – це:

1) ступінь можливого зниження товаровиробником ціни на свій товар порівняно з ринковою ціною, за якою забезпечується беззбитковість його виробництва;

2) індивідуальна ціна, що формується на кожному підприємстві, за якої воно отримує нульовий прибуток;

3) ціна, що формується під впливом попиту і пропозиції, що склалися під час реалізації продукції;

4) ціна, рівень якої визначається на засадах домовленості між виробником продукції і споживачем при укладанні між ними договорів купівлі-продажу.

177. Оптові ціни – це:

1) такі ціни, за якими підприємства реалізують свою продукцію великими партіями всім категоріям споживачів;

2) такі ціни, за якими підприємства реалізують свою продукцію великими партіями всім категоріям споживачів, крім населення;

3) такі ціни, за якими населення купує товари в роздрібній торгівлі для задоволення власних потреб;

4) такі ціни, які розраховані лише на окремі категорії покупців, які готові купити цей товар виключно за його унікальні властивості.

178. Світові ціни на товари сільськогосподарського походження – це:

1) ціни купівлі – продажу товару, який існує на світовому ринку, що продається – купується за міжнародну валюту;

2) ціна, за якою продається товар, внаслідок отриманого прибутку формується державний бюджет окремих країн експортів;

3) ціни угод на великі партії товарів, укладених в основних центрах світової торгівлі на умовах платежу в вільноконвертованій валюті;

4) ціни за контрактами купівлі-продажу, що укладаються на товар стандартної якості.

179. Ціна в ринковій економіці виконує функцію:

1) стимулюючу;

2) синхронізуючу;

3) сигналізуючу;

4) усі відповіді вірні.

180. Показник співвідношення між доходом на акцію та її ринковою ціною може підвищуватися за таких умов:

1) ціна акції збільшується за тих же дивідендів;

2) вироблена продукція і затрати живої праці;

3) вироблена продукція і уречевлена праця ;

4) вироблена продукція і виробничо спожиті засоби і предмети праці.

181. Під ціновою конкурентоспроможністю розуміється:

1) ціна, що формується на кожному підприємстві, за якої воно отримує нульовий прибуток;

2) ступінь можливого зниження товаровиробником ціни на свій товар порівняно з ринковою ціною, за якого забезпечується беззбитковість його виробництва;

3) ціна, що визначається на засадах домовленості між виробником продукції (продавцем) і споживачем (покупцем) при укладанні між ними договорів купівлі-продажу;

4) раціональне використання факторів нецінової конкуренції, насамперед підвищення якості продукції.

182. В практиці маркетингової діяльності встановлення ціни пропозиції базується на застосуванні методу:

1) з орієнтацією на рівень ціни на аналогічну продукцію конкурентів;

2) за допомогою пробного продажу в різних сегментах ринку;

3) на підставі результатів закритих торгів з метою одержання замовлення на виробництво певного виду продукції;

4) всі відповіді правильні.

183. Основним фактором розширеного виробництва в сільському господарстві є:

1) втілення досягнень науково-технічного прогресу;

2) збільшення площі сільськогосподарських угідь;

3) зупинення процесу скорочення чисельності трудових ресурсів сільського господарства;

4) збільшення поголів’я тварин.

184. Під інтенсивністю слід розуміти:

1) різновид економічного типу розвитку, за якого приріст валової продукції отримується завдяки підвищенню ефективності авансованого капіталу;

2) поняття, що відображає певне динамічне співвідношення між зміною в часі величини авансованого капіталу й обсягу виробництва валової продукції;

3) концентрацію до оптимального рівня авансованого капіталу на гектар земельних угідь, що забезпечує випереджаюче збільшення виробництва продукції з цієї площі і підвищення ефективності використання вкладених ресурсів;

4) заходи з підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва, яке досягається при зниженні виробничих витрат на одиницю площі.

185. Підвищення економічної ефективності інтенсифікації сільського господарства досягається за рахунок:

1) комплексного використання земельних, матеріально-технічних і трудових ресурсів;

2) впровадження досягнень науково-технічного прогресу;

3) підвищення заробітної плати;

4) збільшення посівної площі та поголів’я тварин.

186. За який рахунок досягається збільшення виробництва продукції сільського господарства при інтенсивному типі розвитку?

1) збільшення виробництва продукції відбувається на основі відтворення в розширеному масштабі;

2) розвиток сільського господарства передбачає збільшення виробництва продукції на основі незмінного рівня техніки і технології;

3) збільшення виробництва продукції здійснюється за рахунок додаткових вкладань, впровадження досягнень науки і прогресивних технологій;

4) збільшення виробництва продукції здійснюється за рахунок збільшення посівної площі та поголів’я тварин.

187. Інтенсивність сільського господарства – це:

1) динамічне співвідношення між зміною в часі величини авансованого капіталу й обсягу виробництва валової продукції;

2) отримання приросту продукції лише за рахунок приросту ресурсів;

3) ефективність додаткових вкладень в процесі інтенсифікації;

4) досягнутий (на певний період) рівень інтенсифікації виробництва.

188. Інтенсифікація в тваринництві передбачає:

1) ефективне використання продуктивної худоби;

2) збільшення поголів’я худоби та птиці;

3) введення нових приміщень та обладнання;

4) електрифікацію виробничих процесів.

189. Економічний тип розвитку це поняття що відображає:

1) зміни в часі величини авансованого капіталу і обсягу виробництва валової продукції;

2) підвищення ефективності використання авансованого капіталу;

3) приріст продукції лише за рахунок приросту ресурсів;

4) розширення пасивної частини основних виробничих фондів.

190. Приріст продукції за рахунок поліпшення використання авансованого капіталу перевищує частку її приросту, одержану завдяки збільшенню його розміру – це:

1) екстенсивний тип розвитку;

2) інтенсивний тип розвитку;

3) переважно інтенсивний тип розвитку;

4) переважно екстенсивний тип розвитку.

191. Екологічність інтенсивного типу розвитку передбачає:

1) забезпечення розширеного відтворення родючості ґрунту;

2) виробництво екологічно чистої продукції;

3) недопущення порушень екологічної безпеки і забезпечення відтворення повітря й води;

4) всі відповіді вірні.

192. Для оцінки результативної складової інтенсивності використовується показник:

1) коефіцієнт віддачі авансованого капіталу за валовою продукцією;

2) вартість авансованого капіталу на 1 га сільськогосподарських угідь;

3) щільність відповідного виду тварин на 100 га певних земельних угідь;

4) інтегральний показник інтенсивності використання землі.

193. Для оцінки матеріально-речової складової інтенсивності використовується показник:

1) окупність виробничих витрат валовою продукцією;

2) окупність поточних витрат галузі валовою продукцією;

3) вартість авансованого капіталу на 1 га сільськогосподарських угідь;

4) ефективність додаткових вкладень у спожиті виробничі ресурси.

194. Вартість спожитих у процесі виробництва знарядь і предметів праці, що набувають форму поточних витрат (амортизація і матеріальні витрати) називається:

1) фонд споживання підприємства;

2) фонд нагромадження підприємства;

3) фонд відшкодування підприємства;

4) резервний фонд підприємства.

195. Концентрація сільськогосподарського виробництва являє собою:

1) зосередження виробництва головних видів продукції в господарствах з кращими умовами для цього;

2) зосередження засобів виробництва робочої сили і випуску продукції у великих спеціалізованих підприємствах;

3) рівномірне розміщення виробництва всіх видів продукції по виробничих підрозділах підприємств;

4) кількісний бік суспільного розподілу праці і вказує, які види продукції, в якому розмірі і на якій площі необхідно виробляти.

196. Показником концентрації сільськогосподарського виробництва є:

1) площа сільськогосподарських угідь підприємства, включаючи й орендовану землю;

2) авансований капітал підприємства, взятий разом з орендованим майном;

3) середньооблікова чисельність працівників;

4) всі відповіді вірні.

197. Абсолютний рівень концентрації характеризується:

1) середнім розміром аграрних підприємств за певним показником;

2) часткою великих підприємств за відповідним показником розміру в загальній кількості підприємств;

3) створенням на базі колишнього підприємства двох (чи більше) нових підприємств;

4) зосередженням ресурсів на одному підприємстві.

198. Диверсифікація в широкому розумінні може бути визначена як:

1) урізноманітнення на підприємстві видів виробництв, що забезпечують одержання різної продукції;

2) урізноманітнення фінансової діяльності;

3) урізноманітнення видів діяльності підприємства у виробничій, фінансовій та маркетинговій сферах;

4) створення підприємством власної торговельної мережі.

199. Виокремлюють два види виробничої диверсифікації:

1) вертикально інтегрована та багатоспекторна;

2) галузева та продуктово-асортиментна;

3) фінансова та маркетингова;

4) горизонтально інтегрована та горизонтально не інтегрована.

200. Для оцінки впливу диверсифікації виробництва на його результати використовують показник:

1) коефіцієнт товарного зосередження;

2) коефіцієнт концентрації;

3) інтегральний показник диверсифікації виробництва;

4) коефіцієнт Херфінделя-Хіршмана.

1. Наука „Економіка підприємства” використовує узагальнення понятійний апарат:

1) макроекономіки та політичної економії;

2) виробничого менеджменту та менеджменту організацій;

3) статистики та економічного аналізу;

4) бухгалтерського обліку та фінансів.

2. Підприємства з метою підвищення ефективності виробництва можуть на добровільних засадах об’єднуватися в:

1) колективне підприємство, засноване на власності трудового колективу підприємства;

2) господарське товариство, створене юридичними особами і громадянами на засадах угоди шляхом обєднання їх майна та підприємницької діяльності;

3) комунальне підприємство, засноване на власності відповідної територіальної громади;

4) асоціації, корпорації. Консорціуми, концерни за галузевим, територіальним або іншими принципами, зберігаючи при цьому права юридичної особи.

3. Складовими мікросередовища, в якому функціонують аграрні підприємства, є:

1) споживачі сільськогосподарської продукції;

2) постачальники необхідних ресурсів;

3) фінансово-кредитні установи;

4) усі відповіді правильні.

4. Сільськогосподарське підприємство – це юридична особа, основним видом діяльності якої є:

1) реалізація сільськогосподарської діяльності;

2) виробництво та переробка сільськогосподарської продукції;

3) здобуття, завдяки власним досягненням, переваг над іншими суб’єктами господарювання;

4) спрямування роботи всіх ланок підприємства на задоволення потреб споживачів.

5. Головне завдання підприємства полягає у:

1) задоволенні потреб ринку з метою одержання прибутку;

2) ефективному використанні основних фондів і оборотних засобів;

3) підвищенні продуктивності праці і ефективному використанні системи мотивації праці;

4) формуванні державного і місцевих бюджетів, оскільки є об’єктом оподаткування.

6. Ринок – це:

1) товарообмінні операції і товарно-грошові відносини;

2) торгівля, обмін;

3) система різноманітних економічних відносин між людьми, які виникають в процесі виробництва, розподілу обміну, споживання, що основана на певних принципах, головним із яких є вільна економічна діяльність;

4) сукупність актів купівлі-продажу та умов реалізації продукції за державними цінами і тарифами.

7. Конкуренція – це суперництво підприємств з метою здобуття (завдяки власним досягненням):

1) переваг над іншими суб’єктами господарювання;

2) монопольного становища на ринку;

3) прибутку від реалізації продукції;

4) всі відповіді правильні.

8. Кошти від продажу майна банкрута використовуються для задоволення вимог кредиторів у такій черговості:

1) вимоги, забезпечені заставою; зобов’язання підприємства банкрута перед його працівниками; вимоги щодо сплати податків; вимоги, не забезпечені заставою.

2) вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу; вимоги кредиторів, не забезпечені заставою; вимоги щодо сплати податків і зборів; вимоги, забезпечені заставою.

3) зобов’язання підприємства перед його працівниками; вимоги щодо сплати податків і зборів; вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу; задовольняються всі інші вимоги.

4) вимоги щодо сплати податків і зборів; вимоги кредиторів, не забезпечені заставою; вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу; задовольняються всі інші вимоги.

Соседние файлы в папке attachments_21-04-2012_09-35-47