2.3 Лінія прибирання та утилізації гною

2.3.1 Зооінженерні вимоги до технологічної лінії прибирання та утилізації гною [1]

Гній являє собою складне полідисперсне багатофазне середовище, яке включає тверді, рідкі і газоподібні речовини. За консистенцією гній поділяють на твердий (вологість до 81%), напіврідкий (82-88%), рідкий безпідстилковий (88-93 на фермах ВРХ і до 97%- на свинофермах). Газ, що виділяється при анаеробному бродінні гною, містить метану 55-65%, вуглекислоти – 35-40%, азоту – 3%, водню – 1%, до 1% кисню, сірководню та аміаку. Цей газ небезпечний, оскільки може спричиняти отруєння людей і тварин. Тому в місцях його нагромадження необхідно забезпечувати надійну вентиляцію.

Основні вимоги до технології і засобів видалення, зберігання, переробки та використання гною визначенні нормативно-технічними документами на проектування таких систем, а також ветеринарно-санітарними і гігієнічними вимогами щодо обладнання технологічних ліній прибирання, обробки, знезараження та утилізації гною на тваринницьких фермах і комплексах.

2.3.2 Розробка технологічної схеми лінії і визначення її продуктивності.

Із боксів і тваринницьких приміщень гній буде видалятись скреперними установками, збиратись в накопичувачі і завантажуватись в тракторні причепи, якими буде доставлятись до гноєсховища. Підстилка худобі буде вноситись переобладнаним мобільним кормороздавачем.

Видалення гною із боксів

Видалення гною із приміщення

Внесення підстилки

Накопичення гною і навантаження гною в причеп

Транспортування гною до гноєсховища

Рисунок 2.3 - Технологічна схема лінії прибирання та утилізації гною

Продуктивність лінії видалення гною визначається за формулою

, (2.22)

де М_Т – кількість тварин на фермі, гол.;

g_гн – добовий вихід гною від однієї тварини, кг:

g_гн = g_к+g_с+g_п, (2.23)

де g_к – добовий вихід калу, кг [1];

g_с – добовий вихід сечі, кг [1];

g_п – добова норма внесення підстилки, кг [1];

к – кратність прибирання гною протягом доби;

Т_у – тривалість одного циклу прибирання гною, год:

g_гн = 32+18+5 = 55 кг.

кг/год.

2.3.3 Підбір машин для лінії прибирання гною і визначення необхідної їх кількості

Видалення гною із приміщення (КСН-Ф-100)  навантаження гною (КСН-Ф-100)  транспортування гною до гноєсховища (2ПТС-4М+МТЗ-80).

Загальна потреба в скреперних (скребкових) установках, а також в гноєнавантажувачах визначається за відношенням [1,2]:

,

(2.25)

де Q_М – продуктивність машини (установки) вибраної марки, кг/год.

.

Мінімальна кількість мобільних агрегатів, які забезпечать своєчасну доставку гною у гноєсховища, становить [1]

,

(2.25)

де і₁ – кількість рейсів, які може виконати один мобільний агрегат за час видалення гною;

і_р – загальна кількість рейсів, необхідна для видалення добового виходу гною на фермі до сховища.

,

(2.26)

де G_доб – добовий вихід гною на фермі, кг;

G_моб – вантажопідйомність мобільного засобу, кг. По технічній характеристиці вантажопідйомність причепа 2ПТС-4М G_моб = 4000 кг.

.

Кількість рейсів, які може виконати один мобільний агрегат

,

(2.27)

де Т_з – загальна тривалість технологічного процесу видалення гною із тваринницьких приміщень, год.;

Т_ц.моб – тривалість одного рейсу мобільного агрегату, год.

,

(2.28)

де Т_х – тривалість холостого переїзду, год.

,

(2.29)

де l_с-п – відстань від гноєсховища до тваринницького приміщення, км;

v_х – швидкість руху не завантаженого агрегату, км/год.

год.

Тривалість завантаження причепа визначають по формулі

,

(2.30)

де Q_л – продуктивність транспортера вибраної марки, кг/год.

год.

Тривалість переїзду завантаженого агрегату до сховища дорівнює

,

(2.31)

де v_р – швидкість руху завантаженого агрегату, км/год.

год.

Тривалість розвантаження гною у гноєсховище Т_роз зумовлюється організацією і технічною характеристикою засобів розвантаження.

год. ; .

Приймаються чотири мобільні агрегати для транспортування гною до сховища.

На основі проведених вище розрахунків маємо наступні результати: КСН-Ф-100 – 4 шт.  2ПТС-4М+ МТЗ-80 – 4 шт.