Проект

Навчальна програма з історії для 5—9 класів загальноосвітніх навчальних закладів

Київ 2012

Пояснювальна записка

1. Загальна характеристика предмета

Метою навчання історії в школі є формування в учнів самоідентичності та почуття власної гідності на основі осмислення соціального й морального досвіду минулих поколінь, розуміння історії та культури України в контексті загального історичного процесу.

Історична освіта розкриває школярам широку перспективу соціального, економічного, ідеологічного, культурного та політичного розвитку сучасного суспільства, допомагає молодим людям установити емоційне почуття належності до Батьківщини та її історичної спадщини, розпізнавати зміни, що відбуваються в навколишньому світі, приймати відповідальні рішення стосовно спільноти, до якої вони належать.

Історія як навчальний предмет відіграє істотну роль у розвитку особистості, розвиває учнівську допитливість та уяву, надихає молодих людей ставити запитання та отримувати відповіді стосовно минулого свого краю, своєї держави, Європи та світу загалом. Історія допомагає школярам ідентифікувати себе як громадян України, усвідомлювати складність зв’язку теперішнього з минулим, приймати культурну різноманітність суспільств, готуватися до життя в складному сучасному світі. Вивчаючи історію своєї країни в широкому регіональному та європейському контексті, учні розвивають критичне та творче мислення, здатність розуміти та оцінювати історичні докази, аналізувати різноманітні інтерпретації минулого. Знання про минуле формує певну систему цінностей, впливає на індивідуальну та колективну свідомість, почуття належності до українського народу та людської спільноти загалом.

2. Характеристика особливостей змісту програми

Програма з історії спрямована на реалізацію вимог освітньої галузі «Суспільствознавство» Державного стандарту базової середньої освіти, конкретизує зміст історичного компоненту галузі та вимоги до загальноосвітньої підготовки учнів з історії.

Представлено курси історії України і всесвітньої історії з давніх часів до сьогодення, які складають хронологічно послідовну лінійну систему шкільної історичної освіти.

Пропонована програма виконує дві функції: інформаційно-методичну, що дає змогу всім учасникам навчально-виховного процесу і авторам відповідних підручників та інших навчально-методичних матеріалів дізнатися про мету, завдання та шляхи їх досягнення в межах навчального предмета «історія» заради розвитку, навчання і виховання дитини; організаційно-методичну, яка передбачає розподіл навчального матеріалу на етапи (роки) вивчення, визначення кількісних та якісних характеристик процесу навчання для укладання поурочного планування та відповідної атестації учнів.

Зміст навчального історичного матеріалу, поданий у програмі, побудований з використанням цивілізаційного, культурологічного, соціоантропоцентричного та аксіологічного підходів у контексті розвитку історичного процесу. Людина розглядається як суб’єкт і творець історії. Методологія відбору змісту програмного матеріалу ґрунтується на системі наукових ідей і понять історичної науки, загальнолюдських цінностях, сучасних психолого-педагогічних вимогах до процесу навчання в основній школі. Засвоєння учнями навчального змісту, пропонованого цією програмою, забезпечує умови набуття ними ключових і галузевих компетентностей та предметної історичної компетентності.

Історію України і всесвітню історію подано як два курси, що є важливим для цілісного уявлення про кожен з них. Разом з тим, процеси, події та явища вітчизняної історії висвітлено в контексті загальноєвропейської та світової історії. У програмі передбачено синхроністичне вивчення та узгодження матеріалу відповідних курсів історії України і всесвітньої історії в кожному класі, виходячи з можливостей міжкурсових зв’язків. Плануючи навчальний процес, педагог має визначити оптимальну для конкретної педагогічної ситуації послідовність розгляду окремих тем і сюжетів. Інколи доцільним є поєднане вивчення тем з курсів вітчизняної і всесвітньої історії та проведення порівняльного узагальнення.

Зміст курсів відповідно до змістових ліній Державного стандарту галузі передбачає багатоаспектність викладу (вивчення різних вимірів історії – соціального, економічного, політичного, культурного тощо) та багатоперспективність (вивчення історії з точки зору різних суб’єктів історичного процесу). Особливу увагу приділено питанням історії ідей та духовних зрушень, соціального й повсякденного життя, взаємовідносинам, взаємовпливу та діалогу культур різних народів. Це дає змогу одночасно з формуванням конкретних знань та загальноісторичних уявлень учнів створювати умови для розвитку їхніх моральних та естетичних цінностей. Змістові лінії (людина – людина, людина – суспільство, людина – влада, людина – світ уявлень та ідей, людина – простір, людина – природа, людина – світ речей) враховані як у складових змісту освітньої галузі, так і в державних вимогах до рівня загальноосвітньої підготовки учнів.

На відміну від навчальних програм з історії попередніх років історичний матеріал структуровано згідно з проблемно-тематичним підходом у поєднанні тематично-поглибленим і оглядовим вивченням з урахуванням можливостей синхронного викладання двох взаємопов’язаних курсів. Пропоновані програми з історії забезпечують державний компонент історичної освіти, обов’язковий для виконання на території всієї країни. Необхідний регіональний та краєзнавчий компоненти реалізуються за рахунок варіативної частини навчального плану та навчально-методичних можливостей кожної школи.

Навчальний зміст усіх курсів помітно розвантажено. Передбачено чіткі орієнтири для оцінювання результатів навчання учнів, що відкриває реальні можливості активізації пізнавальної діяльності школярів та усуває їх перевантаження. Уперше зміст і обсяг навчального матеріалу курсів, що ґрунтуються на новітніх досягненнях вітчизняної історичної науки, приведено у відповідність з віковими особливостями учнів та освітніми викликами сучасного суспільства.

3. Особливості організації навчання учнів історії за програмою

З психолого-дидактичної точки зору програму побудовано на поєднанні особистісно орієнтованого, діяльнісного та компетентнісного підходів до навчання.

Реалізація цих підходів у практиці навчання у поєднанні з істотними змінами в структурі викладу матеріалу та розвантаженням окремих курсів потребує суттєвих змін в організації навчального процесу. У пропонованій програмі такі зміни відображено у нових структурних елементах: вступних уроках, практичних заняттях, уроках узагальнення, уроках тематичного оцінювання та оглядових уроках.

Програма кожного з навчальних курсів історії України та всесвітньої історії у 6–9 класах розпочинається двома вступними уроками. Перший з цих уроків під назвою у тексті програми «Повторення» має на меті повторення матеріалу попереднього навчального року (ідейно-культурна спадщина періоду, основні етапи вивченого періоду, головні події, що відбулися в житті суспільства до початку нового періоду, ключові історичні особи тощо). Така актуалізація знань і уявлень полегшить засвоєння нового матеріалу та сприятиме розумінню учнями безперервності та цілісності історичного процесу. Другий урок кожного курсу під назвою «Вступ» передбачає ознайомлення учнів з метою вивчення предмета на кожному році навчання та особливостями певного періоду розвитку суспільства.

З метою набуття школярами історичної та інших компетентностей відповідно до державних вимог до загальноосвітньої підготовки учнів окремою структурною складовою програми вперше стають спеціальні практичні уроки – практичні заняття. Їх уведено до програми здебільшого на етапі вивчення певного історичного змісту, що має допомогти учням сформувати загальне уявлення про тему, яка вивчається. Кожне із пропонованих практичних занять має тему і несе велике змістове навантаження згідно із місцем заняття у контексті певної теми. Практичне заняття передбачає здебільшого самостійну роботу учнів над певним аспектом змісту теми, використовуючи різноманітні джерела знань (підручники, де вміщено необхідні відповідно до теми історичні джерела різного виду (як текстові, так і візуальні), довідковий матеріал, завдання, Інтернет-ресурси, фонди музеїв чи оглянуті учнями разом з учителем місцеві історичні пам’ятки тощо). Під час практичного заняття вчитель виконує роль консультанта в процесі самостійної роботи учнів, надаючи їм необхідну допомогу відповідно до віку та пізнавальних можливостей учнів.

Відповідно до вікових можливостей учнів та історичного контексту практичні заняття мають сприяти відпрацюванню школярами навичок аналізу різноманітних історичних джерел, розумінню учнями важливості таких категорій як час і простір, зміни та безперервність, причини і наслідки, значущість подій та процесів, культурна різноманітність, важливість доказів та можливість різних інтерпретацій.

Програмою передбачені також уроки узагальнення до окремих розділів та уроки узагальнення до окремих курсів. На цих уроках учні за допомогою вчителя мають можливість систематизувати вивчене, відрефлексувати процес навчання і повернутися до найскладніших моментів, узагальнюючи вивчене, що дає змогу піднести розуміння навчального матеріалу учнями на новий рівень, використати міжкурсові та міжпредметні зв’язки. Деякі з уроків узагальнення вчитель може проводити як інтегровані, об’єднуючи історію України та всесвітню, заради поглиблення розуміння учнями взаємозумовленості історичних процесів національної та європейської історії, проведення доречних співставлень і порівнянь.

Перевірка результатів навчання учнів історії за пропонованою програмою передбачає поточне та тематичне оцінювання засвоєних ними знань і сформованих умінь та навичок. Окремий навчальний час виділено у програмі для проведення тематичного оцінювання навчальних досягнень учнів. Для тематичного оцінювання слід добирати завдання, що передбачають осмислення, систематизацію, узагальнення знань та умінь з теми. Воно може відбуватися як тематична письмова (за запитаннями, відкритими або тестовими завданнями) робота або як усний залік чи усні контрольні вправи. Для перевірки таких елементів історичної компетентності учнів, як опрацювання (аналіз, застосування, оцінка) історичних джерел і документів, порівняння, співставлення, обґрунтування власного ставлення учня, його позиції, оцінки історичної події, явища, діяча можна використовувати також такі форми контролю, як розгорнуті есе, твори, дослідження, портфоліо та проекти тощо.

Проте за будь-якої форми вчитель має орієнтуватися на визначені програмою державні вимоги до підготовки учнів і відповідно до них добирати завдання.

Деякі теми пропонуються для вивчення на оглядових уроках, що має сприяти розвантаженню учнів, як і використанню міжпредметних та міждисциплінарних зв’язків із курсами української літератури, зарубіжної літератури, географії, мистецтва, правознавства тощо.

Наприкінці кожного курсу обов’язково передбачено години резервного часу, які вчитель використовуватиме на власний розсуд.

4. Структура змісту курсів за класами

Основними компонентами змісту окремих курсів за цією програмою є: зміст історичного навчального матеріалу, перелік державних вимог до рівня загальноосвітньої підготовки учнів, на який учитель орієнтується під час вивчення конкретних тем відповідних курсів.

До кожної теми надано орієнтовний узагальнений перелік основних питань змісту, які обов’язково мають бути відображені в підручниках або інших посібниках, що повідомляють учням зміст навчального історичного матеріалу. Вони засвоюються учнями у вигляді знань історичних фактів і понять різного ступеня узагальненості і складності.

Зміст теми не розподілений за окремими уроками, що дає змогу авторам підручника, учителям на власний розсуд, однак орієнтуючись на вимоги до підготовки учнів, визначати назви тем уроків, кількість, обсяг і перелік питань, що вивчатимуться на тому чи іншому уроці залежно від особливостей учнів класу та індивідуального підходу до викладання.

Пропоновані питання є мінімумом знань, що їх учні мають обов’язково засвоїти на різних рівнях навчальних досягнень відповідно до індивідуального розвитку пізнавальних можливостей дитини.

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів подано в програмі у вигляді переліку умінь і навичок, яких мають набути учні протягом вивчення тієї чи іншої теми. Вони відповідають вимогам, передбаченим Державним стандартом освіти, і є їх детальною конкретизацією, на яку має орієнтуватися вчитель, забезпечуючи виконання стандарту.

Послідовність вивчення курсів історії України і всесвітньої історії по класах

Клас	Курси	Кількість годин
5	Вступ до історії	35
6	Історія України Історія стародавнього світу	35 35
7	Історія України Всесвітня історія	35 35
8	Історія України Всесвітня історія	52 35
9	Історія України Всесвітня історія	52 35