У зоні розміщення лесів поширені породи дуже схожі на леси. Це лесоподібні суглинки, які залягають на схилах вододілів, терас. Во- ни палевого або бурувато-палевого кольору, пилуваті, карбонатні. Від лесів і покривних суглинків вони різняться гранулометричним складом, що коливається від легких суглинків до глин. Вважають, що лесоподібні суглинки є лесами, перевідкладеними водою, і тому вони втратили деякі ознаки лесів. У них може спостерігатися шару- ватість, значно менший вміст карбонатів кальцію і менший кут природного укосу.

Леси, лесоподібні суглинки — найпоширеніші ґрунтотворні по- роди в Україні, яких немає тільки на Поліссі, в Карпатах, гірському Криму, на значній території Донецького кряжу. Вони поширені в Китаї, США, Польщі, Росії, Середній Азії.

Оскільки лесові породи мають сприятливі водно-фізичні влас- тивості, хімічний і гранулометричний склад, вони добре піддають- ся процесам ґрунтотворення. На таких породах формуються ґрунти з потужними профілями і генетичними горизонтами. На відміну від інших порід вони більшою мірою відбивають середовище (ха- рактер біокліматичних умов), під дією якого перетворюються на ґрунт.

На лесах на території Російської рівнини в лісостеповій зоні сфор- мувалися сірі опідзолені ґрунти, чорноземи типові, опідзолені, ви- лужені; у степовій — чорноземи звичайні, південні; в засушливому степу — каштанові, бурі степові ґрунти; в аридних умовах — сірозе- ми. На них розвиваються еталонні ґрунти, з якими порівнюють ґру- нти, що утворилися на інших породах, оскільки в будь-якій кліма- тичній зоні на лесах формуються найродючіші ґрунти.

6.9. ОЗЕРНІ ВІДКЛАДИ

Озерні відклади утворилися за рахунок геологічної дії озер, осо- бливістю якої є те, що руйнівна діяльність їх несильна, переважа- ють акумулятивні процеси.

Розвиток озер пов’язаний із кліматичними умовами гідрологіч- ним режимом, їх походженням, площею та об’ємом озерного басей- ну, геологічною будовою місцевості.

В озерах вологого клімату переважають теригенні осади й осади органічного і хімічного походження. У великих озерах гумідного клімату накопичується теригенний матеріал, що утворюється вна- слідок руйнування берегів і приноситься річками: спочатку грубий, гальково-піщаний, потім пилуватий і глинистий. Разом із цим ма- теріалом із водою до озера потрапляють також колоїди, які накопи- чуються в озерах у вигляді озерної бобової залізної руди. В тропіках

254

і субтропіках за наявності оксидів алюмінію утворюються боксити. Крейда і мергель накопичуються в озерах тоді, коли з підґрунтови- ми водами до них надходить карбонат кальцію. Внаслідок розкла- дання тіл відмерлих планктонових тварин та рослинних організмів в анаеробних умовах утворюються гнилісні мули — сапропель або гітин, які перетворюються на сапропеліт. У разі заболочування озе- ра вкриваються шаром торфу.

Найпоширеніші озерні та озерно-алювіальні відклади на Поліссі на низинних рівнинах, що мають переважно піщаний грануломет- ричний склад і тонку горизонтальну шаруватість.

У посушливих районах для озер характерне осолонення. Випа- ровування води з озера призводить до утворення пересичених роз- чинів, а далі осадів солей. Спочатку випадають осади карбонатів (вапняків, доломітів), потім сульфатів (гіпсу, ангідриту, мірабіліту) і насамкінець, якщо з водою в озеро потрапляє NaCl, то утворюється галіт. Содові озера виникають внаслідок осолодіння солончаків. У відкладах таких озер дуже мало органічної речовини, відсутній са- пропелевий мул, тому вони мають світлий колір.

Після заповнення озер осадами формується акумулятивна рів- нина.

Характерними ознаками озерних відкладів є наявність у їхньому складі прісноводної фауни, тонка шаруватість, невелика потужність шарів.

На озерних відкладах, де переважає грубо- або середньоуламко- вий матеріал, утворюються малородючі ґрунти, на сапропелях — болотні, на незасолених стрічкових глинах — досить родючі. Від- клади солоних озер — це корисні копалини.

6.10. МОРСЬКІ ВІДКЛАДИ

Морські четвертинні відклади є відкладами, що сформувалися за рахунок геологічної дії морів. Відклади латеральної зони називають теригенними (від лат. terra — земля). Вони представлені уламко- вим та органогенним матеріалом. На узбережжі, як правило, заля- гає добре сортований грубоуламковий матеріал (валуни, галька). В зоні шельфів мілких морів переважають піщані відклади з тонкою шаруватістю, які добре сортовані за гранулометричним складом. На материковому схилі накопичуються також строкатий мул та глина, які містять значну кількість сполук заліза, органічні речовини, кар- бонати.

У дельтах часто осаджуються піщано-мулуваті, мулуваті відкла- ди річок і морів, у яких трапляються органічні речовини і фосфо- ритні та залізисто-манганові новоутворення.

255

Морські відклади в Україні поширені на Причорноморській ни- зовині, узбережжі Чорного моря та його лиманів, на косах, у районі Сиваша.

Такі відклади завжди засолені і при виході їх на поверхню на них утворюються засолені ґрунти — солончаки, засолені каштанові ґрунти та чорноземи південні.

Запитання для самоконтролю: 1. Які породи називають ґрун-

тотворними? 2. Назвіть основні генетичні групи материнських порід.

3. Дайте характеристику елювіальних відкладів. 4. Що таке колю-

вій? Як він утворюється? 5. Що таке делювій? Які його характерні особливості? 6. Як утворюється пролювій? 7. Дайте характеристику алювіальних відкладів. 8. Які ґрунтотворні породи утворюються внаслідок геологічної діяльності льодовиків? Схарактеризуйте їх. 9. Що таке флювіог- ляціальні відклади? 10. Дайте характеристику лесів і лесоподібних суглин- ків як ґрунтотворних порід. Як вони утворюються? 11. Що ви знаєте про

озерні і морські відклади як ґрунтотворні породи?

256

Розділ 7

АГРОНОМІЧНІ

РУДИ

7.1. ПОНЯТТЯ ПРО АГРОНОМІЧНІ РУДИ

Мінерали і гірські породи, які використовують у сільському гос- подарстві як добрива або як сировину для виробництва добрив, от- рутохімікатів, як засоби хімічної меліорації, називають агрономіч- ними рудами. Поняття агрономічні руди запропонував у 1921 р. ро- сійський учений Я.В. Самойлов. До них належать природні мінера- льні сполуки, в яких містяться найважливіші елементи живлення (азот, фосфор, калій, кальцій, магній, сірка та ін. ) у таких концент- раціях і формах, що їх здебільшого можна використовувати в сіль- ському господарстві. Такими рудами є природні селітри, апатити, фосфорити, вівіаніти, калійні солі, пірит, природна сірка, вапняк, крейда, мергель, доломіт, гіпс, магнезіальні силікати та ін.

У природі є мінерали і породи, які містять мікроелементи (бор, мідь, цинк, манган) або отруйні елементи (фтор, арсен, ртуть, сви- нець та ін.), а також ті, що містять залізо, натрій, силіцій, які пере- важно використовують у промисловості, а не в землеробстві, тому ці мінерали до агрономічних не належать. Застосування зазначених руд чи відходів промисловості у сільському господарстві наведено при описі мінералів.

7.2. АЗОТНІ АГРОНОМІЧНІ РУДИ

За хімічною класифікацією мінералів азотні агрономічні руди відносять до класу солей кисневмісних кислот, підкласу нітратів. Найпоширенішими серед них є натрієва (чилійська) і калійна (ін- дійська) cелітри.

Натрієва селітра NaNO3 утворюється в результаті окиснення ор- ганічних речовин, що містять азот, нітрифікуючими бактеріями. Вона трапляється в багатьох місцевостях земної поверхні в незнач- них кількостях. Найбільше родовище знайдено в пустелях та плос- когір’ях Чилі на висоті близько 1000 м над рівнем моря. Звідси цей мінерал і дістав назву чилійської селітри. Невеликі селітроносні солончаки трапляються в сухих безстічних областях Казахстану, які не мають промислового значення. Селітри дуже добре розчиняються у воді, легко засвоюються рослинами, тому в природі відсутні родо- вища, що розробляються заради виробництва добрив.

257