Джерело класифікації: ncbi, apg-II

Більшість Однодольних добре переносять несприятливі умови життя. У багатьох з них органи вегетативного розмноження — кореневища, иульби, цибулини — зберігаються у ґрунті. До класу Однодольні належать багато корисних та економічно важливих сільськогосподарських рослин світу: хлібні злаки, зокрема пшениця, жито, ячмінь, овес, кукурудза, рис, сорго, просо, цінні кормові трави та овочеві культури, декоративні рослини.

Однодольні, Монодікоти (Monodicots) або Ліліопсиди (Liliopsida) — клас квіткових рослин, який домінує на багатьох частинах планети. За біомасою, що виробляється, Однодольні складають значну більшість рослин у сільському господарстві. Клас нараховує 50-60 тис. видів.

Найбільша родина в цьому класі (і усіх Покритонасінних) — Зозулинцеві або Орхідні (Orchidaceae), з близько 20 000 видів. Вони мають дуже складні і красиві квітки, пристосовані для запилення певними видами комах. Найбільш економічно важлива родина класу (і усіх Покритонасінних) — Тонконогові або Трави (Poales або Gramineae). Вона включає всі зернові культури (рис, пшениця, кукурудза тощо), трави пасовищ і бамбук. Ця родина еволюціонувала в іншому напрямі, ставши спеціалізованою для запилення вітром. Тонконогові формують набагато менші за розміром квітки, які зібрані в високих видимих плюмажах (суцвіття).

Також заслуговує уваги економічно важлива родина Арекові (Arecales) або Пальми (Palmae).

Назва та морфологія

Росток однодольної рослини (ліворуч) порівняно з дводольною рослиною (праворуч).

Назва однодольних рослин походить від традиційної ботанічної назви групи Monocotyledones, котра вказує на те, що більшість членів цієї групи мають одну сім'ядолю (ембріональний лист) в насінині. Ця ознака відрізняє їх від решти насінних рослин, традиційно відомих як дводольні (Dicotyledones), які звичайно мають дві сім'ядолі в насінині. З діагностичної точки зору число сім'ядоль не є ні зручною ознакою (оскільки вони присутні тільки протягом дуже короткого періоду в житті рослини), ні повністю надійною.

Проте, однодольні — чітко визначена група. Однією з найпомітніших рис є потрійна квітка однодольних, з трьома частинами квітки або в числом цих частин кратним трьом. Наприклад, квітка однодольної рослини звичайно має три, шість, або дев'ять пелюсток. Багато однодольних також мають пагони з паралельними судинами.

Інші відмінності наведені нижче. Відмітьте, що вони не універсальні, існує багато виключень. Вказані відмінності вірніші для Однодольних (Monodicots) і Еудікотів (Eudicots), як вони визначені в системі APG II:

Квітки: У однодольних квітки — тримірні (кількість частин квітки кратна трьом), тоді як в дводольних квітки — тетрамірні або пентамірні (кількість частин квітки кратна чотирьом або п'яти). Усі корені однієї рослини утворюють кореневу систему. Пилок: У однодольних пилкове зерно має одну борозну або пору, тоді як у дводольних воно має три.

Насіння: У однодольних ембріон має одну сім'ядолю, тоді як ембріон дводольних має два.

Стебло: У однодольних судинні в'язки в стеблі розсипані, в дводольних зібрані в кільця.

Hypoxis decumbens L. з типовим для однодольних перегоном і паралельним листовим жилкуванням

Коріння: У однодольних коренева система мичкувата, в дводольних вона розвивається від одного головного кореня.

Листя: У однодольних головні листові судини паралельні, тоді як в дводольних вони сітчасті.

Зріз цибулини, помітні паралельні судини

Проте, ці відмінності не постійні: деякі однодольні мають характеристики, типовіші для дводольних, і навпаки. Так виникає тому, що «дводольні» — парафілетична група щодо однодольних, і деякі дводольні можуть бути ближче пов'язаними з однодольними, ніж з іншими дводольними. Зокрема, декілька ранніх гілок філогенетичного дерева дводольних поділяють характеристики однодольних, що свідчить, що ці характеристики не визначають тільки однодольні рослини. Коли однодольні порівнюють з еудікотами, відмінності конкретніші.