3 Ранній палеоліт на території україни

Ранній палеоліт характеризується початком розселення людини із своєї прабатьківщини.  На території сучасної України первісні люди з’явилися близько 1 мільйону років тому. Наш регіон, як і Європа загалом, не входив до ареалу антропогенезу. Найвірогідніше, що найдавніші люди (архантропи) прийшли на територію України з Передньої Азії через Балкани і Центральну Європу. Дані археології доводять, що ця міграція не була одномоментним актом, а хвилеподібно тривала протягом багатьох тисячоліть. Рештки найдавніших стоянок первісних людей на території України знайдені біля с. Королеве (Закарпаття), м. Амвросіївка (Донбас), с. Лука-Врублівецька (Хмельниччина). Всього відомо на території України понад 30 стоянок доби раннього палеоліту.

Архантропи жили невеликими групами, постійно пересуваючись з місця на місце. В цей же час зароджуються колективи для спільного полювання і спорудження найпростішого житла. Основним знаряддям праці архантропів було ручне рубило. У руках первісної людини рубило стало універсальним інструментом впливу на навколишній світ. Залежно від ситуації воно виконувало роль сокири, кайла, метального каменя тощо. Поява однотипних кам’яних знарядь на зразок рубила свідчить про зародження мислення, початок переходу до свідомої виробничої діяльності.

На цьому етапі історичного розвитку створюються первісні стада людей, перші форми людських об’єднань за принципом кровнородинних зв’язків. Науковці припускають, що вже тоді почали виникати екзогамні порядки (заборона шлюбу всередині общини).

4.Пізній палеоліт. Мізинська стоянка

Пізній палеоліт. Цей етап характеризується значними змінами в економіці, сфері соціальних відносин, мистецтві. Безперечно, центральною подією цієї доби стало завершення майже 35 тис. років тому процесу фізичного та розумового формування людини сучасного типу — homo sapiens (або кроманьйонець). Змінювався не тільки антропологічний вигляд. Зміцнювалися колективістські тенденції, люди дедалі більше осідали, споруджували житла. У часи пізнього палеоліту змінилися суспільні форми людського співжиття. Замість примітивного первісного стада з’являється рід. Роди об’єднувалися в племена, почалося утворення первіснообщинного родоплемінного ладу.

З появою кроманьйонців процес удосконалення та урізноманітнення знарядь праці пішов надзвичайно швидкими темпами. У пізньому палеоліті почали виготовляти кам’яні різці, ножеподібні пластини, наконечники списів, дротики тощо. Людина оволоділа технікою обробки кісток та рогів. Помітне вдосконалення та урізноманітнення знарядь праці, підвищення продуктивності мисливства. Поступово склалася певна спеціалізація мисливських колективів.Намагаючись пояснити механізм світобудови та визначити своє місце в навколишній дійсності, первісна людина в добу пізнього палеоліту активно формує першооснови власної релігійної свідомості: тотемізм, анімізм,  фетишизм та магію.

5 Розвиток техніки обробки каменю в палеоліті

У прадавньому культурно-історичному періоді, який називався кам’яним віком і тривав близько 800-5000 років до н. є., камінь служив основним матеріалом для виготовлення сокир, молотів, рубав, ножів, мотик, булав, наконечників стріл і копій, статуеток, брошок, гребенів, зведення культових споруд і устрою осель. Сама назва епохи — кам’яний вік — визначила виключно важливе значення кам’яних матеріалів в житті первісного суспільства.

У техніці обробки каменю в кам’яний вік відбувся перехід від грубих і примітивних ручних рубав до різноманітних різальних і розколюючих знарядь. В цей період первісна людина поступово освоювала ударну обробку (розколювання, тесання і т. п.), свердлення, розпилювання і шліфування каменю. Якщо розглядати освоєння основних операцій і прийомів обробки каменя, то воно відбувалося приблизно в такій послідовності: відколювання — ранній і середній палеоліт (800-35000 років до н. є.); розколювання, розшарування, розщеплювання, грубе тесання, віджимна ретуш — пізній палеоліт (35-10000 років до н. є.); розпилювання, доводочне тесання (пікетаж), свердлення, шліфування, полірування — неоліт (10-5000 років до н. є.). На стадії зародження обробки каменю лежали ударні способи дії знаряддя праці на камінь — від могутніх дій при розбивці крупних шматків гірничої породи до якнайлегшого постукування при дрібній або доводочній ударній обробці, так званій ретуші.

Одночасно з розвитком ударної техніки удосконалювалася і техніка обробки каменю тиском та імпульсом (розщеплювання, розколювання, розшарування). Освоєння первісною людиною прийомів розколювання каменю відбувалося з використанням проміжного елемента (підрізувача) у вигляді кам’яного зубила або закольника, по якому завдавався удар молотком. Розпилювання, шліфування, полірування і свердління, як основні прийоми обробки каменю, були освоєні первісною   людиною   в   неоліті,   причому   як   кам’яні   знаряддя використовувалися сокири, різаки, кирки, долота, булави. Спеціальні місця, де первісна людина обробляла камінь, називалися кам’яними кузнями. Для отримання первинних заготовок великі кам’яні брили нагрівали на багатті, потім обливали водою, внаслідок чого вони розпадалися на дрібніші частини. Розпилювали камінь плоскими листоподібними пилами з прозорих гірничих порід, підсипаючи вологий кварцовий пісок.