Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
БС_конспект / Тема 12.doc
Скачиваний:
52
Добавлен:
01.03.2016
Размер:
72.7 Кб
Скачать

Тема 12. Банківська система японії

12.1 Історія розвитку банківської системи Японії

Перші банки Японії у сучасному розумінні з'явилися наприкінці ХІХ ст. (після 1872 р.) як приватні "національні банки", які мали право емісії банкнот. "Національні банки" інтенсивно випускали неконвертовані банкноти і тим самим сприяли розвитку інфляції, що було основною перешкодою для економічного розвитку. У цих умовах поставала необхідність створення центрального банку Японії.

Центральний банк країни – Банк Японії було засновано у 1882 р.. У цей час була створена система поштово-ощадних установ (які зіграли в економіці країни дуже важливу роль), пізніше з них почали створюватися ощадні банки. Створювались також приватні (комерційні) банки, які займалися звичайною комерційною діяльністю, залученням вільних грошових ресурсів, наданням кредитів і розрахунками між підприємствами.

Однак профінансувати модернізацію й індустріалізацію країни в повному обсязі за рахунок невеликого обсягу грошових ресурсів, що знаходилися в їх розпорядженні, ці звичайні банки були не в змозі. До рішення даного завдання втрутилася держава, створивши напівурядові кредитні інститути, такі, як Валютний банк Йокогами (для фінансування зовнішньої торгівлі), Японський промисловий банк (для фінансування довгострокових проектів) та ін. У 1900 році був прийнятий Закон «Про промислові кооперативи», що поклало початок створенню спеціалізованих банків для підтримки малого бізнесу (таких, як Центральний банк сільського і лісового господарства). Далі почали активно створюватись спеціалізовані банки житлового кредитування та інші фінансові структури. На початку ХХ ст. в країні нараховувалось майже 2 тис. банків (1 867).

Під час кризи 1927 року в Японії почався процес ліквідації невеликих банків. Був прийнятий новий Закон "Про банки", у якому було встановлено вимоги до обов'язкового для банків мінімуму капіталу, тобто закон спонукав банки до злиття та укрупнення. У результаті цих процесів до почат­ку Другої світової війни (1939-1945рр.) у країні налічувалось лише 64 звичайних і 4 ощадних кре­дит­них інститути. У ході самої війни було здійснено реорганізацію банківської системи - звичайні банки отримали права ощадних, а міжбанківські розрахунки стали здійснюватися через Банк Японії.

Після закінчення Другої світової війни в умовах низької кон'юнктури і великого бюджетного дефіциту в Японії почалася гіперінфляція. Були вжиті надзвичайні заходи в сфері грошового обігу: блоковані заощадження населення і банківські цінні папери. У сфері кредитування позички в інші галузі, крім виробництва, яке стало пріоритетним напрямом, цілеспрямовано обмежувалися.

Для запобігання безробіттю, підтримки діяльності середніх і дрібних підприємств були створені кредитні кооперативи та довірчі фонди. У міру пожвавлення національної економіки, а також для стимулювання експорту стали створюватись спеціалізовані кредитні банки. На відміну від інших розвинених країн, наприклад Франції, у Японії в післявоєнний період основні фінансові важелі залишилися в руках приватних банків. Однак ступінь державного контролю за їхньою діяльністю залишався високим.

У 1950 році всі спеціалізовані банки були перетворені в звичайні (комерційні) і були розширені їх можливості у сфері фінансування ЗЕД (згідно з законом "Про валютну банківську діяльність").

У цей період поряд із приватними банками була відтворена мережа урядових інститутів. Для кредитування зовнішньої торгівлі був заснований Експортний банк, головною функцією якого на цьому етапі було кредитування експорту продукції японського судно- і машинобудування. Капітал банку належав державі, а контроль за його діяльністю здійснювало Міністерство фінансів. У 1951 р. був заснований Японський банк розвитку, діяльність якого була зосереджена на пільговому кредитуванні галузей економіки, у видачі кредитів яким не були зацікавлені приватні банки.

Особливістю розвитку банківської системи Японії в післявоєнний період стало утворення фінансово-промислових груп. На чолі кожної з них стоїть великий приватний комерційний банк, а довкола нього групуються промислові компанії. Саме на банки було основне навантаження щодо фінансування бурхливого індустріального розвитку Японії. Усередині груп сформувалися стійкі зв'язки, засновані на партнерських відносинах.

Усі японські банки входять до банківських асоціацій, створених за географічним принципом у всіх регіонах і великих містах країни. До їх завдання входить сприяння розвитку банківського бізнесу, а також фінансовому й економічному процвітанню регіонів. Усі ці регіональні асоціації є членами Федерації банківських асоціацій Японії.

Соседние файлы в папке БС_конспект