37. Гарантії депутатської діяльності. Депутатський іммунітет та індемнітет.

Депутатський індемнітет (лат. indemnitas, род.  в. indemnitatis — «захист від шкоди», «забезпечення збереження») — означає,що депутат не несе ніякої відповідальності за свої рішення і висловлення у парламенті; також депутатська заробітна плата (винагорода) за його діяльність. Головною метою введення інституту Д. і. в систему права відповідної країни є гарантувати виконання депутатом своїх повноважень. Тобто, доцільність депутатських привілеїв (до яких належить і право на Д. і.) полягає в «охороні належної гідності, ефективності та незалежності» законодавчої гілки влади, а не «захисті окремих осіб» від правосуддя, як часто помилково вважають.

Депутатський імунітет - гарантія, а не право депутатів, історично тісно пов'язана з введенням парламентаризму і отримала в сучасних умовах нову якість. Він складається з депутатської недоторканності та охорони трудових прав депутатів.  Особливе значення депутатська недоторканність в системі гарантій депутатської діяльності підкреслено тим, що вона отримала пряме конституційне закріплення (ст. 80 Конституції України).  Обсяг депутатської недоторканності складається з наступних іммунітетних видів відповідальності: 1) кримінальної відповідальності, 2) арешту, 3) заходів адміністративної відповідальності, що накладаються в судовому порядку. За межами залишаються такі види відповідальності, як цивільно-правова, адміністративна (за виключення накладаються в судовому порядку), дисциплінарна, матеріальна. В Україні депутатський імунітет, якщо уважно проаналізувати чинне законодавство, має абсолютний характер. По суті, є панацеєю від всіх існуючих і неіснуючих бід. А це не тільки дозволяє уникнути кримінальної відповідальності винним, але і порушує конституційний принцип рівності громадян перед законом. Як і в галузі кримінально-правових відносин, так і в галузі трудових відносин необхідна подальша регламентація депутатського імунітету. Враховуючи, що проблема депутатського імунітету містить елементи як державно-правових, так і кримінально-правових, трудових відносин, вона повинна бути предметом комплексного дослідження представниками відповідних галузей правової науки. 1 

За кордоном недоторканність парламентаріїв частіше сприймається як особливий вид захисту депутатів з боку представницького органу влади від арешту та інших процесуальних дій, пов'язаний з обмеженням їх особистих прав і свобод, а також від судового переслідування на підставі порушення кримінальної справи та відповідного звинувачення.  Цікаво, що практично у всіх державах депутат позбавляється імунітету у випадках його затримання на місці вчинення злочину. Тоді його арешт проводиться без санкції парламенту. Статус депутата мало чим відрізняється від статусу звичайних громадян лише в англомовних странах.2  Із сутності депутатської недоторканності випливає науковий висновок: кінцевою політичною метою недоторканності народного депутата є зміцнення авторитету Верховної Ради, створення умов для безперешкодного функціонування органу державної влади через охорону його членів - депутатів. У депутатській недоторканності чітко проявляються принципи повновладдя Верховної Ради.