29. Депутатський запит (поняття і призначення).

Депутатський запит – це вимога народного депутата, народних депутатів чи комітету Верховної Ради України, заявлена на сесії Верховної Ради до Президента України, до органів Верховної Ради України, до Кабінету Міністрів України, до керівників інших органів публічної влади, а також до керівників підприємств, установ і організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності, дати офіційну відповідь з питань, віднесених до їх компетенції.

Строк розгляду депутатського запиту визначає рада, яка може зо­бов'язати відповідний орган подати у встановлений нею строк звіт про виконання рішення по запиту. Орган чи посадова особа, до яких звер­нуто запит, зобов'язані в цей строк дати письмову відповідь раді й де­путату, а якщо запит не може бути розглянуто в цей строк, повинні пись­мово повідомити їм, запропонувавши інший строк, який не повинен перевищувати один місяць з дня одержання запиту.

Відповідь на запит у разі необхідності розглядається на пленарно­му засіданні. Депутат має право дати оцінку відповіді на свій запит, за результатами чого може бути проведено обговорення, якщо на цьому наполягає не менше чверті присутніх на засіданні депутатів.

Закон дає змогу депутату взяти участь у розгляді свого звернення, про що місцеві органи публічної влади та їх посадові особи, керівники підприємств, установ та організацій повинні йому повідомити завчас­но, але не пізніш як за п'ять календарних днів. Якщо депутат не задо­волений результатами розгляду свого звернення або якщо місцеві орга­ни виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники підприємств, установ, організацій, розташованих на території ради, ухиляються від вирішення порушеного у зверненні питання у встановлений строк, він має право внести депутатський запит.

Отже, депутатський запит — це підтримана радою вимога депутата місцевої ради до посадових осіб ради і її органів, сільського, селищно­го, міського голови, керівників підприємств, установ і організацій не­залежно від форми власності, які розташовані або зареєстровані на відповідній території, а депутата міської (міста обласного значення), районної, обласної ради — також до голови місцевої державної адмі­ністрації, його заступників, керівників відділів і управлінь з питань, які віднесені до відання ради.

30. Підстави припинення громадянства України.

Громадянство України припиняється з таких підстав:

• внаслідок виходу з громадянства України;

• внаслідок втрати громадянства України;

• з підстав, передбачених міжнародними договорами України.

Підстави втрати громадянства України

1. Добровільне набуття громадянином України громадянства іншої держави, якщо на момент такого набуття він досяг повноліття. Стаття 20 Закону України "Про громадянство України" визначає, що громадянин України, який подав заяву про вихід з громадянства України або щодо якого оформляється втрата громадянства, до видання Указу Президента України про припинення громадянства України користується всіма правами і несе всі обов'язки громадянина України.

Не вважаються добровільним набуттям іншого громадянства такі випадки:

а) одночасне набуття дитиною за народженням громадянства України та громадянства іншої держави чи держав;

б) набуття дитиною, яка є громадянином України, громадянства своїх усиновителів унаслідок усиновлення її іноземцями;

в) автоматичне набуття громадянином України іншого громадянства внаслідок одруження з іноземцем;

г) автоматичне набуття громадянином України, який досяг повноліття, іншого громадянства внаслідок застосування законодавства про громадянство іноземної держави, якщо такий громадянин України не отримав документ, що підтверджує наявність у нього громадянства іншої держави;

2. Добровільний вступ на військову службу іншої держави, яка відповідно до законодавства цієї держави не є військовим обов'язком чи альтернативною (невійськовою) службою. Разом з тим, така норма права не застосовується, якщо громадянин України стане особою без громадянства.

3. Набуття особою громадянства України внаслідок обману, свідомого подання неправдивих відомостей або фальшивих документів.

Датою припинення громадянства України за всіма вищезазначеними підставами є дата видання відповідного Указу Президента України.

Особи, позбавлені громадянства України, підлягають експатріації (від лат. ех - з, patria - батьківщина) - видворенню з держави.

Конституційно-правова теорія і практика визнає й інші способи зміни громадянства.

Трансферт (від лат. transferre - передавати, переносити, переводити) - автоматична зміна громадянства внаслідок обміну населенням між державами на основі міждержавних угод.

Оптація (від лат. optado - бажання, вибір) - це добровільний вибір громадянства при зміні території державою, громадянином якої особа була. Процедура оптації визначається міжнародними договорами. Оптанти, тобто особи, які проживають на території, що переходить від однієї держави до іншої, можуть на власний розсуд або залишити громадянство попередньої держави, або набути громадянство нової держави, тобто тієї, до якої переходить територія.